Постанова

від 20.06.2022 по справі 911/3550/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2022 р. Справа№ 911/3550/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.06.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 28.09.2021 (рішення складено 12.11.2021)

у справі № 911/3550/20 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання"

до 1. Приватного підприємства "ЛОО",

2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "ЛОО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбання" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "ЛОО" та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просило:

- скасувати державну реєстрацію та запис про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "ЛОО" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476), яка знаходиться за адресою: Київська обл, Бориспільський р-н, Гірська сільська рада;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, яка знаходиться за адресою: Київська обл, Бориспільський р-н, Гірська сільська рада.

Позов обґрунтовано тим, що Приватне підприємство "ЛОО" незаконно зареєструвало право власності на земельну ділянку площею 2 га, оскільки частина із вказаної земельної ділянки розміром 1 га була відчужена ЗАТ "Надбання", правонаступником якого є позивач, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.03.2007, укладеного між ЗАТ "Надбання" та ПП "ЛОО".

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У свою чергу, у січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбання" звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за №1263, укладеного між Приватним підприємством "ЛОО" та Закритим акціонерним товариством "Надбання", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбання".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що Приватне підприємство "ЛОО" не відчужувало на користь ЗАТ "Надбання", правонаступником якого є ТОВ "Надбання", земельну ділянку, а вказаний правочин суперечить приписам статті 638 Цивільного кодексу України та статті 55 Закону України "Про нотаріат", що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору недійсним згідно статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/3550/20 у задоволенні первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ПП "ЛОО" мотивовано тим, що оскільки сторони спірного договору в належній формі не досягли згоди з такої істотної умови договору як предмет, вказаний правочин є неукладеним, а тому вимога ПП "ЛОО" до ТОВ "Надбання" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.03.2007 задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у зустрічних позовних вимогах ТОВ "Надбання" суд зазначив, що з огляду на встановлених обставин неукладеності договору купівлі-продажу від 27.03.2007, як матеріально-правовової підстави заявлених вимог за первісним позовом, ТОВ "Надбання" не доведено наявності у нього прав та законних інтересів в розрізі заявлених позовних вимог та, як наслідок, безпідставність покладених в основу первісного позову обставин порушення прав позивача та його законних інтересів як власника земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги повністю. В іншій частині оскаржуване рішення позивач просить залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 50 Закону України "Про землеустрій", п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677, статті 638 Цивільного кодексу України та дійшов до неправильного висновку, що оспорюваний правочин є неукладеним.

Так, за доводами скаржника, станом на дату укладення спірного договору, чинним на той час законодавством не було передбачено необхідності складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі відчуження частини такої земельної ділянки. Діюче на той момент законодавство не забороняло відчуження частини земельної ділянки.

Позивач наголошує, що станом на 2007 рік юридична особа у разі бажання продати частину земельної ділянки не мала можливості здійснити поділ земельної ділянки, оскільки такий поділ у зв`язку із прогалинами у чинному на той час законодавстві не був передбачений. Саме тому, в такому випадку юридична особа здійснювала продаж частини земельної ділянки та в подальшому покупець виготовляв технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку і отримував державний акт на новостворену земельну ділянку. Таким чином, на думку апелянта, після укладення оспорюваного договору покупець мав право замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка включала б кадастровий план земельної ділянки, який був невід`ємним додатком оспорюваного договору (пункт є частини 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її вимог, визнає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що ухвалено судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників у судове засідання

В судове засідання 21.06.2022 представник відповідача-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать довідка про доставку електронного документа, а саме ухвали суду від 07.06.2022.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача-2.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 27.03.2007 ЗАТ "Надбання" як покупцем та ПП "ЛОО" як продавцем укладено договір купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу від 27.03.2007), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність та зобов`язується оплатити наступну земельну ділянку:

- земельна ділянка площею 1 (один) гектар, місце розташування якої визначається згідно з кадастровим планом, що є невід`ємною частиною цього договору (надалі - земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки площею 2 (два) гектара, кадастровий номер якої 3220883200:02:004:0015, що знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та належить продавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663140, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області 22.09.2006 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за №5274, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010632300017;

- цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства;

- склад угідь - рілля.

Відповідно до пп. 9-13 договору купівлі-продажу від 27.03.2007 додатками до договору є: кадастровий план земельної ділянки виготовлений ТОВ "Фірма "Лідо".

Земельна ділянка передається продавцем та приймається покупцем у момент укладення цього договору.

Цей договір є підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, що є предметом цього договору.

Право власності на земельну ділянку виникає у покупця на підставі цього договору, після одержання покупцем документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку - державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації у відповідності із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

До позовної заяви позивачем долучено копію вказаного вище договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. від 27.03.2007 за реєстровим №1263, разом з копією кадастрового плану.

Водночас в матеріалах справи також наявні належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу та кадастрового плану з відміткою про посвідчення вказаного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. від 27.03.2007 за реєстровим №1263, які були надані на вимогу суду першої інстанції Київським державним нотаріальним архівом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Надбання" створено шляхом перетворення ЗАТ "Надбання" та є повним правонаступником прав і обов`язків перетвореного товариства, в підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2014, а також статуту ТОВ "Надбання" (нова редакція).

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Надбання" зазначило, що ПП "ЛОО" зареєструвало за собою право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476, дата державної реєстрації 17.11.2020) (далі - спірна реєстрація), а підставою для такої реєстрації вказало договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за №5274 та дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки, що має силу оригіналу, серія та номер 1-341, виданий 19.10.2020, видавник: Державний нотаріус Державного нотаріального архіву Гуль Л.О.

В підтвердження даних обставин позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №234769783 від 30.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Надбання" зазначає, що:

- відповідач-1 за первісним позовом зареєстрував право власності на земельну ділянку не зважаючи на те, що частину цієї земельної ділянки відчужено ЗАТ "Надбання", правонаступником якої є ТОВ "Надбання";

- після укладення договору купівлі-продажу позивач, як правонаступник ЗАТ "Надбання", отримав право оформити у власність земельну ділянку площею 1 га.

Отже, посилаючись на п. а) ч. 1 ст. 82, п. в) ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 319, ст. 321 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач зазначив, що ПП "ЛОО" мало право зареєструвати право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка не була відчужена, а тому вказана державна реєстрація є незаконною, що є підставою для її скасування.

Крім того, за доводами позивача, наявність в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 унеможливлює присвоєння кадастрового номеру позивачу на земельну ділянку 1 га, якає є частиною зазначеної земельної ділянки площею 2 га, що з огляду на ч. 6 ст. 16, абзаців 4, 5 ч. 10 ст. 24, Закону України "Про державний земельний кадастр" є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га в Державному земельному кадастрі.

Вказані обставини і стали підставою для звернення ТОВ "Надбання" з даним позовом.

ПП "ЛОО" у свою чергу, заперечуючи проти первісних позовних вимог, подало відзив, у якому значило, що з моменту набуття права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 і на даний час ПП "ЛОО" є єдиним належним власником такої земельної ділянки, відкрито нею володіє, а також захищало у судовому порядку відповідне право.

Так, за доводами відповдача-1 12.09.2006 між ПП "ЛОО" та громадянином ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, що розташована в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на підставі якого ПП "ЛОО" отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯД №663140 від 22.09.2006.

Відповідач-1 зазначає, що не здійснювало відчуження частини земельної ділянки з кадастровим номером 3220883200:02:004:0015 та не отримувало коштів від позивача за первісним позовом.

Крім того, ПП "ЛОО" звернулось до суду із зустрічним позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за №1263, укладеного між Приватним підприємством "ЛОО" та Закритим акціонерним товариством "Надбання", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбання", як такий, що суперечить частині 1 статті. 203, частині 1 статті 215, статті 638 Цивільного кодексу України, статті 132 Земельного кодексу України, в чинній станом на 27.03.2007 редакції, оскільки ньому не визначено предмет як істотну умову.

Так, за доводами ПП "ЛОО", вказана у договорі купівлі-продажу від 27.03.2007 частина земельної ділянки площею 1 га не сформована, як об`єкт цивільного права, а окремий документ про право власності на неї відсутній, оскільки для наявності таких обставин і документа необхідно було здійснити поділ земельної ділянки 2 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0015. Тобто, лише після отримання документа на підтвердження права власності ПП "ЛОО" на 1 га земельної ділянки можливо було б укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Додатково до вказаних вище обставин ПП "ЛОО" зазначило про те, що :

- договір купівлі-продажу від 27.03.2007 суперечить ст. 55 Закону України "Про нотаріат", в чинній станом на 27.03.2007 редакції, оскільки згідно вказаної норми угоди про відчуження майна посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно;

- згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом, а при посвідченні договорів про відчуження частки майна на правовстановлюючих документах, що повертаються відчужувачам, робиться запис про зміст посвідченого договору.

Отже, ПП "ЛОО" вважає, що у ТОВ "Надбання" не виникло право власності на земельну ділянку площею 1 га, яка є частиною земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015.

Водночас позивач за зустрічним позовом заявив про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду із відповідною вимогою, мотивуючи таке клопотання зазначеними вище доводами, зокрема стосовно необізнаності ПП "ЛОО" про обставини укладення такого правочину, здійснення ПП "ЛОО" захисту свого права на земельну ділянку у судовому порядку, а також відсутність у нового директора підприємства з 2013 року інформації про укладений договір, що зумовило пропуск відповідного строку давності для оскарження вказаного договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом спору за первісним позовом у справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "ЛОО" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476) та в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015.

Предметом спору за зустрічним позовом є питання дійсності договору купівлі-продажу від 27.03.2007.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 27.03.2007 сторони в належній формі не досягли згоди з такої істотної умови договору як предмет, а нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не нівелює відповідного правового недоліку спірного договору, у зв`язку з чим, на думку суду першої інстанції, даний договір є неукладеним, а отже, відсутні підстави для визнання його недійсним.

В частині первісних позовних вимог, суд зазначив про недоведеність ТОВ "Надбання" наявності у нього прав та законних інтересів в розрізі заявлених позовних вимог та, як наслідок, безпідставність покладених в основу первісного позову обставин порушення прав позивача та його законних інтересів як власника земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до статей 638, 655 Цивільного кодексу України, в чинній станом на момент укладення спірного договору редакції, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

За доводами ПП "ЛОО" (позивача за зустрічним позовом) договір купівлі-продажу від 27.03.2007 суперечить частині 1 статті 203, частині 1 статті 215, статті 638 Цивільного кодексу України, статті 132 Земельного кодексу України, в чинній станом на 27.03.2007 редакції, оскільки у ньому не визначено предмет як істотну умову. Так, за доводами ПП "ЛОО", вказана у договорі купівлі-продажу від 27.03.2007 частина земельної ділянки площею 1 га не сформована, як об`єкт цивільного права, а окремий документ про право власності на неї відсутній, оскільки для наявності таких обставин і документа необхідно було здійснити поділ земельної ділянки 2 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0015. Тобто, лише після отримання документа на підтвердження права власності ПП "ЛОО" на 1 га земельної ділянки можливо було б укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту спірного договору, його предметом сторони визначили земельну ділянка площею 1 (один) гектар, місце розташування якої визначається згідно з кадастровим планом, що є невід`ємною частиною цього договору (надалі - земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки площею 2 (дав) гектара, кадастровий номер якої 3220883200:02:004:0015, що знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та належить продавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663140, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області 22.09.2006 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за №5274, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010632300017.

Пунктом 2 сторони погодили, що продаж земельної ділянки здійснюється за 352000,00 грн, без ПДВ, які покупець зобов`язується сплатити продавцю протягом 120 днів з моменту підписання цього договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ТОВ "Укрпромбанк", МФО 321228, який належить продавцю.

Згідно пункту 9 договору додатками до договору є кадастровий план земельної ділянки виготовлений ТОВ "Фірма "Лідо", який додано до матеріалів справи.

Право власності на земельну ділянку виникає у покупця на підставі цього договору, після одержання покупцем документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку - державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації у відповідності із статтями 125, 126 Земельного кодексу України (пункт 12 договору).

Колегією суддів встановлено, що оспорюваний договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою ПП "ЛОО", а також посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №1263.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно частини 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що у чинному станом на момент укладення спірного договору законодавстві України, зокрема, в Земельному кодексі України (в редакції від 13.01.2007, чинній станом на день укладення оспорюваного договору від 27.03.2007 року) не містилося заборони щодо укладення договору купівлі-продажу частини земельної ділянки. Така заборона з`явилась лише з 01.05.2009, у зв`язку з внесенням змін до статті 126 Земельного кодексу України. Так, відповідно до частини 7 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка набрала чинності 01.05.2009) відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. Водночас, вказаної заборони на відчуження частини земельної ділянки не існувало станом на день укладення оспорюваного договору.

Тобто, до внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони відчуження частини земельної ділянки (тобто, до 01.05.2009) законодавством України не заборонялось власнику земельної ділянки продавати частину земельної ділянки, що перебувала у його приватній власності.

Слід також зазначити, що додатком до оспорюваного договору є кадастровий план частини земельної ділянки площею 1 га, тобто при укладенні такого договору сторони погодили частину та межі земельної ділянки (визначені у кадастровому плані, який є невід`ємною частиною договору), яку ПП "ЛОО" відчужує на користь ЗАТ "Надбання".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що сторонами було узгоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема його предмет, останній укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, отже, спірний договір є укладений та створює для його сторін відповідні права та обов`язки.

Норми права, на які посилається відповідач у запереченні первісного позову не можуть бути прийнято до уваги, тому що стосуються порядку виділення земельної ділянок, а не продажу станом на момент вчинення спірного договору.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, положеннями статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним оспорюваний правочини).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на невизначення сторонами у договорі його істотних умов, зокрема предмету, не є підставою для визнання його недійсним, оскільки такі обставини можуть призвести до визнання такого договору неукладеним.

Водночас, як було встановлено вище, спірний договір є укладений.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП "ЛОО" також зазначає, що договір купівлі-продажу від 27.03.2007 суперечить статті 55 Закону України "Про нотаріат", в чинній станом на 27.03.2007 редакції, оскільки згідно вказаної норми угоди про відчуження майна посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно. А згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом, а при посвідченні договорів про відчуження частки майна на правовстановлюючих документах, що повертаються відчужувачам, робиться запис про зміст посвідченого договору.

З огляду на вказане вище, відповідач-1 за первісним позовом зауважив, що при відчуженні саме частки земельної ділянки, а не земельної ділянки з визначеною площею, на державному акті серія ЯД №663140 про право власності на земельну ділянку площею 2 га приватний нотаріус повинен був зробити відповідний напис про відчуження частини земельної ділянки.

Право власності ПП "ЛОО" на спірну земельну ділянку на момент укладення оспорюваного договору підтверджувався актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663140 (копія наявні у матеріалах справи), що зазначено і в самому договорі (п. 1 - земельна ділянка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663140, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області 22.09.2006 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за №5274, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010632300017).

Таким чином, оскільки станом на 27.03.2007 ПП "ЛОО" було власником всієї земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, мало право розпоряджатися нею на свій розсуд в межах, визначених чинним законодавством України.

Відтак, доводи позивача за зустрічним позовом про порушення статті 55 Закону України "Про нотаріат" при укладенні договору купівлі-продажу від 27.03.2007 є безпідставним.

ТОВ "Надбання" до матеріалів справи долучено дві завірені нотаріальні копії (одна завірена у 2007 році, інша завірена у 2021 році) державного акта серії ЯД №663140 від 22.09.2006, на якому є відмітка приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. про те, що " 27 березня 2007 року за реєстровим №1263 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га на користь ЗАТ "Надбання".

ПП "ЛОО" в свою чергу надало суду копію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2 га, серія ЯД № 663140, на якому відсутня відмітка нотаріуса про відчуження частини земельної ділянки площею 1 га ЗАТ "Надбання".

Крім того, на вимогу суду першої інстанції від Київським державним нотаріальним архівом було надано копії документів, з яких слідує, що наявний на збереженні у відповідному архіві державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663140 у графі "список співвласників земельної ділянки" не містить відміток нотаріуса про перехід права власності на частину земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що про наявність/відсутність на державному акті про право власності відмітки нотаріуса про перехід у власність ЗАТ "Надбання" земельної ділянки площею 1 га не впливають на дійсність оспорюваного договору купівлі-продажу від 27.03.2007.

Також судом першої інстанції вірно визнано неспроможними в розрізі предмету та підстав зустрічного позову посилання ПП "ЛОО" на вчинення дій щодо захисту права власності на земельну ділянку у судовому порядку, відсутність розрахунків за спірним договором та невчинення ТОВ "Надбання" дій з оформлення права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що посилання ПП "ЛОО" на обставини неукладеності договору та його недійсності є взаємовиключними.

Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено обставини узгодження сторонами всіх істотних умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема його предмет, останній укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, у зв`язку з чим, спірний договір є укладений та створює для його сторін відповідні права та обов`язки, а позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин його недійсності, зустрічні позовні вимоги ПП "ЛОО" про визнання недійним договору купівлі-продажу від 27.03.2007 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної давності, слід вказати таке.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, суд відмовляє у зустрічному позові ПП "ЛОО" по суті з підстав його необґрунтованості, відсутні підстави для застосування передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України наслідків спливу позовної давності до відповідних вимог позивача за зустрічним позовом.

Щодо первісного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цією ж статтею визначено орієнтовний перелік способів захисту, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №234769783 від 30.11.2020, 17.11.2020 ПП "ЛОО" зареєструвало за собою право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476, дата державної реєстрації 17.11.2020), а підставою для такої реєстрації вказало договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за №5274 та дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки, що має силу оригіналу, серія та номер 1-341, виданий 19.10.2020, видавник: Державний нотаріус Державного нотаріального архіву Гуль Л.О.

Таким чином, відповідач-1 за первісним позовом 17.11.2020 зареєстрував за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, незважаючи на те, що частину земельної ділянки площею 1га було відчужено позивачу за первісним позовом ще у 2007 році за договором купівлі-продажу від 27.03.2007.

Обставини укладеності та дійсності договору купівлі-продажу від 27.03.2007 викладені судом апеляційної інстанції вище.

Відповідно до підпункту а) частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, після укладення договору купівлі-продажу від 27.03.2007 ЗАТ "Надбання" (а пізніше його правонаступник ТОВ "Надбання") отримало право оформити земельну ділянку площею 1га.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно положень частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до підпункту в) частини1 статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є відчуження земельної ділянки за рішенням власника.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

ПП "ЛОО" мало право зареєструвати за собою право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка не була відчужена, оскільки право власності ПП "ЛОО" на ту частину земельної ділянки, яка була відчужена ЗАТ "Надбання", припинилось.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спірна державна реєстрація права власності за ПП "ЛОО" на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, порушує право власності позивача за первісним позовом на частину даної земельної ділянки, площею 1 га, придбаної згідно договору купівлі-продажу від 27.03.2007.

З огляду на викладене, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності ПП "ЛОО" на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476, дата державної реєстрації 17.11.2020).

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Згідно з абз. 4 частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Абз. 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Оскільки наявність в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, унеможливлює присвоєння кадастрового номеру позивачу за первісним позовом на земельну ділянку площею 1 га, яка є частиною вказаної земельної ділянки та була придбана ЗАТ "Надбання" (правонаступником якого є ТОВ "Надбання") на підстав договору купівлі-продажу від 27.03.2007, вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га в Державному земельному кадастрі також є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання" до Приватного підприємства "ЛОО" та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про:

- скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "ЛОО" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476), яка знаходиться за адресою: Київська обл, Бориспільський р-н, Гірська сільська рада;

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, яка знаходиться за адресою: Київська обл, Бориспільський р-н, Гірська сільська рада.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/3550/20 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/3550/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/3550/20 скасувати.

Первісний позов задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "ЛОО" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476), яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛОО" (03118, м.Київ, вул. Холмогорська, 3, індентифікаційний код 34474554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43, індентифікаційний код 24589931) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405, 00 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул. Серпова,3/14, індентифікаційний код 39817550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43, індентифікаційний код 24589931) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405, 00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3550/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 11.07.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка