Постанова

від 15.03.2023 по справі 911/3550/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3550/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Король І. О.,

відповідача-1 за первісним позовом - Деледивка С. Г.,

відповідача-2 за первісним позовом - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛОО"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (судді: Тищенко А. І. - головуючий, Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання"

до: 1. Приватного підприємства "ЛОО",

2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "ЛОО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбання"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбання" (далі - ТОВ "Надбання", Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "ЛОО" (далі - ПП "ЛОО", Відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Управління, Відповідач-2) у якому просило:

- скасувати державну реєстрацію та запис про державну реєстрацію права власності ПП "ЛОО" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476), яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Гірська сільська рада;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що ПП "ЛОО" незаконно зареєструвало право власності на земельну ділянку площею 2 га, оскільки частина із вказаної земельної ділянки розміром 1 га була відчужена Закритому акціонерному товариству "Надбання" (далі - ЗАТ "Надбання"), правонаступником якого є Позивач, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.03.2007, укладеного між ЗАТ "Надбання" та Відповідачем-1.

1.3. У свою чергу, у січні 2021 року ПП "ЛОО" звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до ТОВ "Надбання" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1263, укладеного між ПП "ЛОО" та ЗАТ "Надбання".

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП "ЛОО" не відчужувало на користь ЗАТ "Надбання", правонаступником якого є Позивач, земельну ділянку, а спірний правочин суперечить нормам статті 638 Цивільного кодексу України та статті 55 Закону України "Про нотаріат", що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/3550/20 відмовлено повністю у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.

2.2. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу від 27.03.2007 сторони в належній формі не досягли згоди з такої істотної умови договору як його предмет, а нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не нівелює відповідного правового недоліку спірного правочину, у зв`язку з чим, на думку суду першої інстанції, даний договір є неукладеним, а отже, відсутні підстави для визнання його недійсним.

В частині первісних позовних вимог місцевий суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Надбання" не доведено наявності у нього прав і законних інтересів в розрізі заявлених позовних вимог, а відтак обставини порушення прав Позивача як власника спірної земельної ділянки, покладені в основу первісного позову, є безпідставними.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/3550/20. Первісний позов задоволено повністю. Скасовано державну реєстрацію права власності ПП "ЛОО" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476), яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.4. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до внесення змін у Земельний кодекс України щодо заборони відчуження частини земельної ділянки (тобто, до 01.05.2009) законодавством України не заборонялось власнику земельної ділянки продавати її частину, яка перебувала у його приватній власності. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторонами було узгоджено всі істотні умови спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки (зокрема його предмет), вказаний правочин укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, отже, він є укладеним і створює для сторін відповідні права та обов`язки, а Відповідачем-1 не доведено обставин недійсності зазначеного договору. При цьому апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для застосування передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України наслідків спливу строку позовної давності до вимог за зустрічним позовом, враховуючи відмову у задоволенні вказаного позову.

Що стосується первісного позову, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПП "ЛОО" мало право зареєструвати за собою право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка не була відчужена, оскільки право власності Відповідача-1 на іншу частину вказаної ділянки, що була відчужена, припинилось. Таким чином, державна реєстрація права власності за ПП "ЛОО" на спірну земельну ділянку у цілому (площею 2 га) порушує право власності Позивача на її частину (площею 1 га), придбану згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2007. Тому наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності ПП "ЛОО" на спірну земельну ділянку площею 2 га. При цьому апеляційний суд зазначив, що оскільки наявність в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га унеможливлює присвоєння кадастрового номеру Позивачу на земельну ділянку площею 1 га, яка є частиною вказаної ділянки та була придбана ЗАТ "Надбання" (правонаступником якого є ТОВ "Надбання") на підстав договору купівлі-продажу від 27.03.2007, вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі також є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПП "ЛОО" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 16, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, статей 2, 4, 11, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 14, 15 Закону України "Про оренду землі", викладених в постановах від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 06.04.2021 у справі №915/1890/19, від 02.06.2021 у справі № 904/48/20, від 23.06.2020 у справі №906/516/19, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Надбання" просить залишити її без задоволення у повному обсязі, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

3.4. 13.02.2023 від ПП "ЛОО" надійшли додаткові пояснення, в яких Відповідач-1 просить задовольнити його касаційну скаргу, скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

3.5. У письмових поясненнях Позивач повторно просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення у повному обсязі, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

3.6. Від ПП "ЛОО" також надійшли додаткові пояснення, в яких Відповідач-1 повторно просить задовольнити його касаційну скаргу, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та залишивши в силі рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у цій справі.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "ЛОО" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №911/3550/20 та призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 14.09.2022.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду вказаної касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 911/3550/20 та призначено здійснити її розгляд 21.09.2022.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2022 зупинено провадження у справі №911/3550/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/2350/18(914/608/20) та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду. Зупинено дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 911/3550/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 поновлено провадження у справі №911/3550/20 та визначено дату судового засідання з розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "ЛОО" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у зазначеній справі - 22.02.2023.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду наведеної касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 911/3550/20 та призначено здійснити її розгляд 15.03.2023.

4.6. Ураховуючи наведене, у тому числі зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/2350/18(914/608/20), справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що 27.03.2007 між ЗАТ "Надбання" (покупець) та ПП "ЛОО" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1. якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність та зобов`язується оплатити наступну земельну ділянку:

- земельна ділянка площею 1 гектар, місце розташування якої визначається згідно з кадастровим планом, що є невід`ємною частиною цього договору, яка є частиною земельної ділянки площею 2 гектара кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, що знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та належить продавцю на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663140, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області 22.09.2006 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за № 5274, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010632300017;

- цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства;

- склад угідь - рілля.

Згідно з п. п. 9. - 13. договору додатком до нього є кадастровий план земельної ділянки, виготовлений ТОВ "Фірма "Лідо".

Земельна ділянка передається продавцем та приймається покупцем у момент укладення цього договору.

Цей договір є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, що є предметом цього договору.

Право власності на земельну ділянку виникає у покупця на підставі цього договору, після одержання ним документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку - державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

5.2. До позовної заяви Позивачем долучено копію вказаного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. за реєстровим № 1263 разом з копією кадастрового плану.

5.3. Водночас, в матеріалах справи також наявні належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу та кадастрового плану з відміткою про посвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. від 27.03.2007 за реєстровим № 1263, які були надані на вимогу суду першої інстанції Київським державним нотаріальним архівом.

5.4. ТОВ "Надбання", яке створено шляхом перетворення ЗАТ "Надбання", є повним правонаступником прав і обов`язків останнього, в підтвердження чого Позивачем до позовної заяви додано копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2014, а також статуту ТОВ "Надбання" (нова редакція).

5.5. Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Надбання" зазначило, що ПП "ЛОО" зареєструвало за собою право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 (реєстраційний номер об`єкта 2228623932208, номер запису про право власності 39319476, дата державної реєстрації 17.11.2020), а підставою для такої реєстрації вказало договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2006 за № 5274 та дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки, що має силу оригіналу, серія і номер 1-341, виданий 19.10.2020, видавник: Державний нотаріус Державного нотаріального архіву Гуль Л. О.

5.6. На підтвердження наведених обставин Позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №234769783 від 30.11.2020.

5.7. Вважаючи, що ПП "ЛОО" мало право зареєструвати право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка не була відчужена, тобто вказана державна реєстрація є незаконною, а наявність в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2 га унеможливлює присвоєння кадастрового номеру Позивачу на земельну ділянку площею 1 га, якає є частиною зазначеної земельної ділянки, ТОВ "Надбання" звернулося з цим позовом до суду.

5.8. У свою чергу ПП "ЛОО" також звернулося до суду із зустрічним позовом, вважаючи, що договір купівлі-продажу від 27.03.2007 є недійсним, у тому числі, оскільки у ньому не визначено предмет як істотну умову, а відтак у ТОВ "Надбання" за вказаним правочином не виникло права власності на земельну ділянку площею 1 га, яка є частиною земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3220883200:02:004:0015.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Перевіряючи висновки господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18(914/608/20), а тому колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20).

6.3. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

6.4. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.5. Відповідно до частин першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

6.6. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

6.7. Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

6.8. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

6.9. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

6.10. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.11. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

6.12. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

6.13. Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

6.14. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

6.15. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

6.16. Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

6.17. Суд також звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

6.18. Як встановлено господарськими судами, предметом первісного позову у цій справі є вимоги про скасування державної реєстрації і запису про державну реєстрацію права власності ПП "ЛОО" на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3220883200:02:004:0015 та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, які (вимоги) обґрунтовано тим, що Відповідач-1 незаконно зареєстрував право власності на вказану ділянку, оскільки її частина розміром 1 га була відчужена ЗАТ "Надбання", правонаступником якого є Позивач, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.03.2007, укладеного між ЗАТ "Надбання" та Відповідачем-1. При цьому Позивач вважає, що наявність в Державному земельному кадастрі запису про земельну ділянку площею 2 га унеможливлює присвоєння кадастрового номеру ТОВ "Надбання" на земельну ділянку площею 1 га, якає є її частиною.

6.19. За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

6.20. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи в місцевому суді) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6.21. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомостями про земельну ділянку, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про її кадастровий номер.

6.22. Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку (частина четверта статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

6.23. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

6.24. Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Тобто положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).

6.25. Водночас, частинами першою, третьою, четвертою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

6.26. Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

6.27. Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

6.28. Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

6.29. Однак, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про задоволення вимог за первісним позовом, не врахував набуття у такому разі спірною земельною ділянкою статусу архівної, та з огляду на викладене залишив поза увагою, що обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав ТОВ "Надбання" без його звернення до суду з іншим позовом.

6.30. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що, як зазначалося вище, підставами первісного позову стала незгода Позивача з реєстрацією ПП "ЛОО" прав на спірну земельну ділянку площею 2 га, оскільки Відповідач-1, на думку ТОВ "Надбання", мав право зареєструвати право власності лише на ту її частину, яка не була відчужена на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.03.2007.

У свою чергу, ПП "ЛОО" обґрунтовувало вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.03.2007 тим, що вказаний правочин є недійсним, а відтак у ТОВ "Надбання" на підставі нього не виникло права власності на земельну ділянку площею 1 га, що є частиною земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, реєстрація права власності на яку оскаржується за первісним позовом.

6.31. Викладене свідчить про те, що між сторонами у справі наявний спір про право, який обумовлений необхідністю визначення правового режиму спірного майна (встановлення права власності) та пов`язаного з ним обсягу прав, що належить кожній зі сторін, стосовно земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3220883200:02:004:0015.

6.32. Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачається у статті 16 Цивільного кодексу України.

У статті 392 Цивільного кодексу України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

6.33. Водночас, відповідно до статті 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

6.34. З викладеного вбачається, що подання ТОВ "Надбання" позову про скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності ПП "ЛОО" на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3220883200:02:004:0015, а також скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації зазначеної земельної ділянки є передчасним, а обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права, враховуючи характер спірних правовідносин, - неефективним, оскільки встановлення наявності підстав для скасування наведеної державної реєстрації видається за можливе тільки після вирішення спору про право щодо зазначеної земельної ділянки, а задоволення такого позову до вирішення цього спору не поновить порушених прав ТОВ "Надбання", що безпідставно не було враховано апеляційним судом.

6.35. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено будь-яких порушень вимог чинного законодавства при проведенні спірної державної реєстрації.

6.36. Таким чином, Суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

При цьому, враховуючи положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність підстав для задоволення первісного позову, подання якого фактично стало підставою для звернення ПП "ЛОО" до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.03.2007, вказаний зустрічний позов також не підлягає задоволенню.

6.37. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" знайшли своє часткове підтвердження.

6.38. Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно та повно встановив істотні обставини справи в їх сукупності і дійшов в цілому законних висновків про відмову в задоволенні позовів, хоча із інших підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з врахуванням мотивів, викладених в цій постанові.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.3. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

7.4. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи частково обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛОО" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №911/3550/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/3550/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий