Рішення

від 10.07.2022 по справі 910/20689/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2022Справа № 910/20689/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюті Бізнес»

2. ОСОБА_1

про стягнення 3 637 657, 69 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 11.07.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюті Бізнес» та ОСОБА_1 про стягнення 3 637 657, 69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 07.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 28.02.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

За наведених обставин призначене на 28.02.2022 судове засідання з розгляду справи не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 призначено судове засідання на 27.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 11.07.2022.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2022 надав пояснення суду та підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідач один та відповідача два у судовому засіданні 11.07.2022 не з`явились.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження сторін, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Після ведення воєнного стану відновив свою роботу в загальному доступі з 20.06.2022.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідачів.

Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

18.12.2020 між ТОВ «Майстер Трейд» та ТОВ «Бьюті Сервіс» укладено договір поставки, за яким постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у видаткових накладних постачальника, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник зобов`язуємся поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у видаткових накладних на поставку товару, що підписані сторонами та містять їх печатки.

Пунктом 4.2. визначено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання товару.

У період з 23.12.2020 по 09.02.2021 на виконання вказаного договору позивач поставив товар ТОВ «Бьюті Сервіс» на загальну суму 4 531 783, 90 грн, що підтверджується видатковими накладними: 0000003205 від 23.12.2020 на суму 144 796, 91 грн, 0000003237 від 24.12.2020 на суму 505 235,89 грн, 0000003240 від 24.12.2020 на суму 257 462, 53 грн, 0000003282 від 28.12.2020 на суму 211 993, 25 грн, 0000003283 від 28.12.2020 на суму 264 099, 10 грн, 0000000227 від 22.01.2021 на суму 98 117, 36 грн, 0000000234 від 22.01.2021 на суму 125 190, 72 грн, 0000000244 від 22.01.2021 на суму 2 112 650, 64 грн, 0000000373 від 02.02.2021 на суму 132 810, 44 грн, 0000000401 від 05.02.2021 на суму 321 703,96 грн, 0000000402 від 05.02.2021 на суму 356 400, 60 грн та 0000000448 від 09.02.2021 на суму 1 322, 50 грн.

ТОВ «Бьюті Сервіс» 11.01.2021 сплачено 144 796, 91 грн, 21.01.2021 сплачено 50 000, 00 грн, 28.01.2021 сплачено 7 235, 89 грн, 28.01.2021 сплачено 207 462, 53 грн та 05.02.2021 сплачено 200 000, 00 грн (всього на загальну суму 609 495, 33 грн).

В порушення п. 4.2. Договору ТОВ «Бьюті Сервіс» за поставлений товар повністю не розрахувалося, що призвело до виникнення у останнього заборгованості в розмірі 3 922 288, 57 грн (4 531 783, 90 грн - 609 495, 33 грн).

Враховуючи наявність боргу та неспроможність ТОВ «Бьюті Сервіс» самостійно погасити існуючу заборгованість, 02.03.2021 між ТОВ «Майстер Трейд» (позивач), ТОВ «Бьюті Сервіс» та ТОВ «Бьюті Бізнес» (відповідач 1) було укладено Договір № 02/03-21 про переведення боргу за Договором поставки № 61 від 18.12.2020 (Договір про переведення боргу).

Згідно п. 3 Договору про переведення боргу, з моменту укладення даного Договору новий боржник набуває від первісного боржника обов`язок погашення боргу, який виник та існує у первісного боржника перед кредитором за надані послуги по основному Договору у сумі 3 922 288, 57 грн.

Відповідно до п. 6 Договору про переведення боргу, новий боржник зобов`язується оплатити борг, що становить 3 922 288, 57 грн, що виник в первісного боржника перед кредитором з Основного Договору - на користь Кредитора не пізніше 35 календарних днів з моменту укладення даного Договору.

Крім того, 02.03.2021 було забезпечено зобов`язання, шляхом підписання Договору поруки між поручителем ОСОБА_1 (відповідач 2), ТОВ «Майстер Трейд» (кредитор) та новим боржником - ТОВ «Бьюті Бізнес».

ТОВ «Бьюті Бізнес» (новий боржник за договором про переведення боргу) 16.04.2021 сплачено 372 288, 00 грн, 30.04.2021 сплачено 201 038, 03 грн та 14.05.2021 сплачено 135 061, 00 грн, всього на загальну суму 708 387, 03 грн.

Внаслідок неналежного виконання ТОВ «Бьюті Бізнес» своїх зобов`язань за договором про переведення боргу у Товариства утворилась заборгованість у розмірі 3 213 901, 54 грн (3 922 288, 57 грн - 708 387, 03 грн).

Позивач, враховуючи Договір поруки від 02.03.2021, звернувся до відповідачів з вимогою про стягнення коштів у розмірі 3 213 901, 54 грн, яка відповідачами не була задоволена, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 213 901, 54 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 6 Договору про переведення боргу від 02.03.2021 визначено, що новий боржник зобов`язується оплатити борг, що становить 3 922 288, 57 грн, що виник в первісного боржника перед кредитором з Основного Договору - на користь Кредитора не пізніше 35 календарних днів з моменту укладення даного Договору.

Згідно п. 7 Договору про переведення боргу від 02.03.2021, всі умови Основного Договору залишаються незмінними.

Відповідно до п. 6.3. Договору поставки від 18.12.2020 № 61 (основний договір) покупець за порушення термінів розрахунків, передбачених умовами даного договору, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 258 961, 21 грн за період з 15.05.2021 по 14.11.2021.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з 07.04.2021 по 07.10.2021, а позивачем заявлено період з 15.05.2021 по 14.11.2021.

З урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України господарський суду розраховує пеню з початку заявленого періоду позивачем з 15.05.2021 по закінченню останнього дня шостого місяця від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме по 07.10.2021.

Отже, за розрахунком суду за вказаний період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 202 079, 56 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 50 982, 16 грн 3% річних та 113 812, 75 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 113 812, 75 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 50 982, 16 грн.

Розглядаючи позов в частині заявлених вимог до поручителя про солідарне стягнення заборгованості за Договором поставки, суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

02.03.2021 забезпечено зобов`язання за основним договором, шляхом підписання Договору поруки між поручителем ОСОБА_1 (відповідач 2), кредитором - ТОВ «Майстер Трейд» та новим боржником - ТОВ «Бьюті Бізнес» (далі Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржника у їх повному обсязі як солідарний боржник.

Згідно п. 1.2. Договору поруки розмір зобов`язань боржника визначається відповідно до Основної угоди.

Порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання боржника із врахуванням Основної угоди, а також змін та/або доповнень до неї з моменту набрання ними чинності. Поручитель погоджується, що усі інші зміни до Основної угоди є такими, що збільшують обсяг його відповідальності, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання боржника з врахуванням таких змін без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем (п. 1.3. Договору поруки).

Відповідно до п. 2.3. Договору поруки, поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання боржника у випадку та з моменту виникнення заборгованості боржника у зв`язку із порушенням умов Основної угоди чи неможливістю виконання ним його зобов`язання (ліквідація, відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов`язання, тощо). Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань боржника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами Основної угоди.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, зважаючи на приписи чинного законодавства, умови договору поруки та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача - два) виник солідарний обов`язок з відповідачем один погасити заборгованість за договором поставки у розмірі 3 213 901, 54 грн, пені у розмірі 202 079, 56 грн, 3 % річних у розмірі 50 982, 16 грн та інфляційних втрат у розмірі 113 812, 75 грн.

Судом встановлено, що договір поруки у встановленому законом порядку не припинений та не скасований.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача за Договором поставки № 61 від 18.12.2020 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЬЮТІ БІЗНЕС» (02183, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИБАЛЬЧИЧА МИКОЛИ, будинок, 13-А, ідентифікаційний код 39768802) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЙСТЕР ТРЕЙД» (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 2/37, кімната 4, ідентифікаційний код 31751587) заборгованості у розмірі 3 213 901 (три мільйона двісті тринадцять тисяч дев`ятсот одна) грн 57 коп., пені у розмірі 202 079 (двісті дві тисячі сімдесят дев`ять) грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 50 982 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 16 коп., інфляційних втрат у розмірі 113 812 (сто тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 75 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 711 (п`ятдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн 65 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва