Постанова

від 21.11.2023 по справі 910/20689/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа№ 910/20689/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - не з`явилися;

відповідача 1 - не з`явилися;

відповідача 2 - не з`явилися.

приватний виконавець - Пилипчук.В.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2023

у справі №910/20689/21 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес";

2. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 про стягнення 3637657,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/20689/21 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" заборгованості у розмірі 3213901,57 грн, 202079,56 грн пені, 50982,16 грн 3% річних та 113812,75 грн інфляційних втрат.

13.09.2022 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

26.07.2023 до суду першої інстанції від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. надійшло подання про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має малолітня дитина.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. у наданні дозволу на звернення стягнення на квартиру, що належить ОСОБА_1 .

Також судом постановлено окрему ухвалу від 26.09.2023, яку направлено Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України з метою усунення порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо:

- недопущення вчинення виконавчих дій без врахування інформації відносно перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

- однакового та правильного розуміння державними та приватними виконавцями змісту п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Також згідно резолютивної частини ухвали судом постановлено направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що окрема ухвала постановлена місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права (ст. 13, ст. 227, 246 ГПК України) та за неправильного застосування норм матеріального права (п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження").

Приватний виконавець вказує на те, що виконавчі дії в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо отримання дозволу на здійснення реалізації майна боржника вчинені ним у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, згідно ст. 19 вказаного Закону саме сторони виконавчого провадження повинні повідомити виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій. А відтак саме ОСОБА_1 (боржник), який отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 24.09.2023, мав повідомити приватного виконавця про виникнення обставин для зупинення виконавчих дій. Наведене, за твердженнями скаржника, вказує на відсутність у діях приватного виконавця порушень вимог законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 апеляційну скаргу у справі №910/20689/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме встановлено, що скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження та за відсутності заяви про його поновлення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 апеляційну скаргу у справі №910/20689/21 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/20689/21, справу призначено до розгляду на 21.11.2023 та встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу приватного виконавця, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

У призначене судове засідання 21.11.2023 з`явився скаржник, натомість інші представники сторін в засідання суду не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на те, що учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи судом, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича за відсутності представників позивача та відповідачів за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні приватний виконавець просив суд долучити до матеріалів справи лист-повідомлення Міністерства юстиції України №144170/152823-22-23/20.4.1 від 03.11.2023 за результатами розгляду окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/20689/21.

Розглянувши наведене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вказаний доказ не існував на момент постановлення місцевим господарським судом окремої ухвали, що виключає можливість його прийняття та врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду спору в порядку ст. 269 ГПК України.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Колегія суддів розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. перебувало на виконанні виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу №910/20689/21 від 13.09.2022, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" заборгованості у розмірі 3213901,57 грн, 202079,56 грн пені, 50982,16 грн 3% річних, 113812,75 грн інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору у розмірі 53711,65 грн.

В ході здійснення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира загальною площею 44 кв.м., яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із проханням надати дозвіл на реалізацію квартири АДРЕСА_2 , власником якої є боржник ОСОБА_1 та в якій зареєстроване місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , однак Служба у справах дітей відмовила у наданні дозволу на реалізацію цієї квартири.

Оскільки органом опіки та піклування було відмолено у наданні дозволу для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою має дитина, приватний виконавець 26.07.2023 звернувся до суду із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якої має дитина.

За результатами розгляду вказаного подання, Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.09.2023 відмовив приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. у наданні дозволу на звернення стягнення на квартиру, що належить ОСОБА_1 .

Крім того судом постановлено окрему ухвалу від 26.09.2023, яку направлено Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України з метою усунення порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо:

- недопущення вчинення виконавчих дій без врахування інформації відносно перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

- однакового та правильного розуміння державними та приватними виконавцями змісту п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Також згідно резолютивної частини ухвали судом постановлено направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

Постановляючи окрему ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 (боржник) проходить строкову військову службу (є військовослужбовцем), про що суд повідомив приватний виконавець, в силу положень п. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», вчинення виконавчих дій мало бути зупинено. А тому, на переконання суду, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. під час вчинення виконавчих дій в межах ВП НОМЕР_1 у вигляді не зупинення провадження та ініціювання продажу належної ОСОБА_1 квартири, в якій зареєстрована його малолітня дитина, у вигляді звернення до Комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та до Господарського суду міста Києва, можуть мати ознаки порушення ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 246 ГПК України, суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 ГГПК України,).

Згідно із ч. ч. 6, 7 цієї ж норми окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Отже, окрема ухвала суду у розумінні положень ГПК України, є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

З`ясовуючи питання щодо наявності передбачених законодавством підстав для винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ді ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на суд, захищене ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін (див. п. 40 рішення у справі «Hornsby v. Greece»).

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог конвенції (рішення від 27.07.2004 у справі «Ромашов проти України», від 11.01.2005 у справі «Дубенко проти України» та від 7.12.2006 у справі «Козачек проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

У п. 53 рішення від 29.06.2004 у справі «Войтенко проти України», Суд нагадав, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить утручання в право на мирне володіння майном, що викладене в §1 ст.1 Першого протоколу до конвенції.

Отже, неможливість для особи домогтися виконання рішення, винесеного на її користь, протягом тривалого часу становить втручання у право на мирне володіння майном та є порушенням вимог ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу до неї, за що держава несе відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець на підставі ч. 1, п. 1 ч. 2, п. п. 3, 6, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до ст. 48 вказаного Закону полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно частини 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У відповідності до абз. 10 п. 3 розд. ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 №2831/15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1301/2943 у разі передачі на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким мають діти - заявка на реалізацію арештованого майна подається разом з копією дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, враховуючи, що органом опіки було відмовлено приватному виконавцю в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, звернення приватного виконавця до суду з відповідним поданням вчинено у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та з метою виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання.

Відповідно до матеріалів справи, в процесі розгляду подання приватного виконавця судом зроблено запит до Міністерства оборони України та Генерального штабу України з метою одержання інформації про перебування боржника у лавах Збройних Сил України.

Листом Київського МТЦКСП Міністерства оборони України повідомлено, що солдат ОСОБА_3 02.02.2023 зник безвісті під час виконання завдання в районі населеного пункту Благодатне Донецької області.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

У той же час, ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.09.2022 отримано ОСОБА_1 24.09.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17). Отже, з 24.09.2022 боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та мав можливість ознайомитися з його матеріалами, в тому числі і в автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Згідно пояснень приватного виконавця, він не був обізнаний про обставини мобілізації боржника, оскільки вказана інформація не була повідомлена останнім, тоді як Закон України "Про виконавче провадження" не зобов`язує виконавця доводити факт того, що боржник залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці.

За наведеного, враховуючи отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, покладаючись на добросовісне користування боржником належними процесуальними правами та виконання обов`язків, зокрема, щодо повідомлення виконавця про початок проходження військової служби та їх умов, приватний виконавець, з метою забезпечення виконання судового рішення, не будучи обізнаний з обставинами мобілізації боржника та умовами служби, в силу вимог законодавства правомірно вживав всіх необхідних заходів для примусового виконання судового рішення.

Одночасно суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок зупинення виконавчих дій лише в тому випадку, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, тобто, у випадку, коли боржник через умови своєї служби (наприклад, через перебування у зоні бойових дій або під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в глибині окупованих територій України) не може користуватися належними йому процесуальними правами. Відтак під час вчинення виконавчих дій потрібно доводити/встановлювати факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Разом з тим, з огляду на відсутність закріпленого на законодавчому рівні порядку стосовно обов`язкового вчинення виконавцем дій з метою отримання інформації щодо участі боржника у захисті територіальної цілісності України, тоді як боржник в силу певних обставин може не мати можливості повідомити про вказані обставини виконавця, беручи до уваги, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком всіх громадян України, а держава Україна в умовах повномасштабної військової агресії першочергово має захистити тих осіб, які захищають її існування ціною свого життя та здоров`я, колегія суддів погоджується з місцевий господарським судом щодо наявності підстав для направлення окремої ухвали Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України з метою усунення порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо недопущення вчинення виконавчих дій без врахування інформації відносно перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та однакового та правильного розуміння державними та приватними виконавцями змісту п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Таке вирішення може бути здійснене у спосіб внесення змін до Інструкції організації примусового виконання рішень (затверджується наказом Міністерства юстиції України) шляхом встановлення обов`язку державного чи приватного виконавця в обов`язковому порядку запитувати інформацію у Міністерства оборони України щодо участі боржника у захисті територіальної цілісності України як на момент відкриття виконавчого провадження, так і перед початком продажу належного такій особі нерухомого майна. У разі, якщо органи виконавчої влади віднайдуть інший спосіб вирішення вказаного недоліку, вони не позбавлені можливості його реалізації.

З урахуванням викладеного, оскільки колегією суддів під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено порушення приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 положень ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", тоді як питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, за яким боржником є військовослужбовець, підлягає законодавчому врегулюванню, що виключає можливість застосування у даному випадку положень п. 3 ст. 246 ГПК України, Господарський суд міста Києва дійшов хибного висновку про необхідність направлення окремої ухвали до Міністерства юстиції України для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г., у зв`язку з чим п. 2 окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/20689/21 підлягає скасуванню. У той же час, в іншій частині оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. знайшли своє підтвердження та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича задовольнити частково.

2. Пункт 2 окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/20689/21 скасувати.

3. В іншій частині окрему ухвалу залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 27.11.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов