Рішення

від 10.07.2022 по справі 922/703/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/703/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 0508379121) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, ідентифікаційний код 36370552) про стягнення 222 650,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 від Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (позивач) до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 222 650,00 грн, з яких: 149 650,00 грн. - пені за період з 18.08.2021 по 27.09.2021 та 73 000,00 грн. - 10% штрафу за прострочення поставки товару понад 10 календарних днів. Крім того, позивач просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 597 від 17.11.2020 року в частині виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/703/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2022 була надіслана на адресу відповідача: 61044, м. Харків, пр. Московський, 257, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, втім ухвала суду повернута 10.06.2022 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Суд зауважує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Положеннями ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з цим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого 248 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

17.11.2020 між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (постачальник) укладено договір поставки № 597 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару мітиться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору у додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору зазначаються також такі відомості про товар:

а) повне найменування товару;

б) виробник, країна походження товару;

в) одиниця виміру товару;

г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару;

д) загальна кількість товару;

є) якісні характеристику товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); є) технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару;

з) загальна вартість товару;

и) комплектність, фасування товару (при необхідності);

ї) порядок оплати та форма розрахунку;

й) умови поставки товару;

к) код УКТЗЕД товару.

За згодою сторін в додатку (специфікації) до договору можуть бути вказані також інші відомості про товар.

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) (надалі - Правила Інкотермс).

Згідно з п. 3.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені в додатку та додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до договору.

Як вбачається зі змісту п. 5.6. договору порядок оплати та форми розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

В силу п. 12.1. даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Також, між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 13.04.2021 до договору, в якій постачальник зобов`язався поставити покупцю на умовах поставки DDP Інкотермс 2010, склад покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, продукцію виробничо-технічного призначення: димосос ДН-26 ГН 2800 у кількості 1 штуки вартістю 730 000,00 грн. з ПДВ (20%) впродовж 60 календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати від вартості товару.

Судом встановлено, що укладені між сторонами договір та Додаткова угода до договору підписані сторонами та скріплені печатками, отже, є дійсними і обов`язковими для виконання сторонами.

17.06.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50% від вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №367254 від 17.06.2021 на суму 365 000,00 грн., проведеного банком 18.06.2021.

Відтак, згідно умов Додаткової угоди №1 від 13.04.2021 до договору відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов`язання з поставки товару позивачу у строк з 19.06.2021 по 17.08.2021 включно.

Втім, відповідач здійснив поставку товару лише 28.09.2021, що підтверджується видатковою накладною №Р207 від 27.09.2021 та товарно-транспортною накладною №Р207 від 27.09.2021, тобто з простроченням строку поставки товару на 41 календарних днів, період прострочення з 18.08.2021 року по 27.09.2021.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати товару у повному обсязі, сплативши позивачу 28.09.2021 залишок вартості товару у розмірі 365000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №371704 від 28.09.2021.

Позивач вважає, що його права, як покупця порушені, оскільки відповідач поставив товар з порушенням строку поставки на 41 календарних днів, що зумовило подання даного позову про стягнення на підставі п. 10.3 договору пені у розмірі 149 650,00 грн. за період з 18.08.2021 по 27.09.2021 та 10 % штрафу від суми не поставленого товару, що становить 73 000,00 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У п. 10.3. договору визначено, що у разі порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, а у разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних - штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) Товару.

За порушення відповідачем строків поставки товару на 41 календарних днів позивач на підставі п. 10.3. договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 149 650,00 грн за період з 19.06.2021 по 17.08.2021 та штраф у розмірі 10% від суми не поставленого товару у розмірі 73 000,00 грн.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання.

Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Оскільки суд має обов`язок встановити дійсну правову природу викладених у договорі санкцій, проаналізувавши пункт 10.3. договору слід дійти висновку, що 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення є пенею, а не штрафом.

Штраф не може обчислюватись за правилами нарахування пені, це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та штрафу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 149 650,00 грн та 10% штрафу у розмірі 73 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

З огляду на вищевикладене,суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 149 650,00 грн та 10% штрафу у розмірі 73 000,00 грн, є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачемі такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до пункту 2 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду із даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн згідно платіжного доручення № 376388 від 13.12.2021 та 2 270,00 грн згідно платіжного доручення №379393 від 15.02.2022, всього: 4 540,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абз. 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 гривень.

Враховуючи вищевикладене та те, що в даному випадку сума судового збору обчислюється у відсотковому відношенні від суми позовних вимог, яка складає 222 650,00 грн, за подання даної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 339,75 грн.

Отже, позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 1 201,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Проте, на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору з Державного бюджету України відсутнє, тому суд звертає увагу позивача, що він має право на повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору у розмірі 1 201,00 грн після подання до суду відповідного клопотання.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 3 339,75 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 509, 525, 526, 546, 548-549, 610-612, 626, 627, 662-663, 655, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173-174, 193 Господарського кодексу України та статтями73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, ідентифікаційний код 36370552) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 0508379121) пеню у розмірі 149 650,00 грн. та 10% штрафу у розмірі 73 000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 3 339,75 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, ідентифікаційний код 36370552).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, ідентифікаційний код 36370552) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 0508379121) судовий збір у розмірі 3 339,75 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 0508379121).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод Укрвентсистеми" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, ідентифікаційний код 36370552).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "11" липня 2022 р.

СуддяІ.О. Чистякова