Рішення

від 10.07.2022 по справі 922/267/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/267/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7) до Приватного акціонерного товариства "Любава" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 20) про стягнення 71705,17 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Харківської міської ради до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Любава" згідно вимог якого позивач просить суд стягнути з відповідача 71705,17 грн. заборгованості зі сплати плати за фактичне користування земельними ділянками по вул. Лозівській, 20 у м. Харкові загальною площею 0,0352 га та 0,0489 га відповідно до договорів оренди землі від 07.07.2015 (за період з 01.10.2019 по 11.11.2020) та від 27.12.2012 (за період з 01.02.2019 по 22.11.2020).

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2481,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.02.2022, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №914/1191/20, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Разом з тим, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.02.2022 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

На підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 29.10.2014 №1675/14 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» Приватному акціонерному товариству «Любава» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0352 га по вул. Лозівська, 20.

В подальшому, на підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Любава» укладено договір оренди землі від 07.07.2015.

Пунктом 8, 15 Договору визначено, що договір укладено строком до 01.10.2019, земельна ділянка передається для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-1» (склад).

Пунктом 21 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі.

Відповідно до Акту приймання-передачі №431/20 від 12.11.2020 земельну ділянку (кадастровий номер: 6310137200:02:017:0012) по вул. Лозівська, 20 передано орендарем до земель запасу міста.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, інше речове право щодо зазначеного договору оренди землі припинено - 23.11.2020.

Окрім того, на підставі рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання №430/11 від 28.09.2011 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд»; рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання №704/12 від 25.04.2012 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» відповідачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0489 га по вул. Лозівська, 20.

На підставі вищевказаних рішень між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 27.12.2012.

Відповідно до п. 8,15 Договору сторонами погоджено, договір укладено строком до 01.09.2016, земельна ділянка передається для експлуатації та обслуговування побутових приміщень.

Пунктом 21 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310137200:02:017:0003) № 461/20 від 23.11.2020 земельну ділянку по вул. Лозівська, 20 передано орендарем до земель запасу міста.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, інше речове право щодо зазначеного договору оренди землі припинено - 27.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що відповідачем як орендарем не було повернуто земельні ділянки до земель запасу міста після закінчення строку дії договорів оренди від 07.07.2015 та від 27.12.2012 та продовжено здійснювати фактичне використання земельних ділянок.

У зв`язку із цим, позивачем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати плати за фактичне користування земельними ділянками по вул. Лозівській, 20 у м. Харкові загальною площею 0,0352 га та 0,0489 га відповідно до договорів оренди землі від 07.07.2015 (за період з 01.10.2019 по 11.11.2020) та від 27.12.2012 (за період з 01.02.2019 по 22.11.2020) у розмірі 71705,17 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частини 2 статті 792 ЦК України, частини 9 статті 93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положенням статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як визначено п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У своїй постанові від 16.03.2020 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/1658/19 висловив наступну позицію.

Нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі.

Згідно з статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо договору оренди землі від 07.07.2015, судом встановлено наступне.

Пунктом 8, 15 Договору визначено, що договір укладено строком до 01.10.2019 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-1» (склад).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не було повернуто земельну ділянку до земель запасу міста після закінчення строку дії договору та продовжено здійснювати фактичне використання земельної ділянки до 12.11.2020, про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки №431/20 від 12.11.2020 (кадастровий номер: 6310137200:02:017:0012) по вул. Лозівська, 20 до земель запасу міста.

Умовами пункту 31 Договору передбачено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених договором.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом №1022/14 з урахуванням коефіцієнту індексації за 2014 рік становить 287113,00 грн.

Відповідно до пункту 9 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік 11484,51 грн., в місяць 957,04 грн.

Пунктом 10 Договору погоджено, що орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації складає:

- за 2016 рік - 287113 грн * 1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2015 рік) = 411432,92 грн;

- за 2017 рік - 411432,92 грн * 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік) = 436118,91 грн;

- за 2018 рік - 436118,91 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік) = 436118,91 грн;

- за 2019 рік - 436118,91 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 436118,91 грн.

- за 2020 рік 436118,91 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 436118,91 грн.

Таким чином, відповідно до п. 9 договору відповідач повинен був сплатити 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає: 436118,91 грн * 4% = 17444,76 грн (розмір орендної плати за 1 рік); 17444,76 грн : 12 = 1453,73 грн (розмір орендної плати за 1 місяць).

Водночас судом взято до уваги, що пунктом 1.3. рішення сесії Харківської міської ради №2079/20 від 18.03.2020 «Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» передбачено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

З огляду на зазначене, а також враховуючи обставини справи, суд встановив, що орендар повинен був сплатити наступну плату за землю: за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 4361,19 грн.; за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 - 2907,46 грн.; за період з 01.05.2020 по 31.10.2020 8722,38 грн.; за період з 01.11.2020 по 11.11.2020 533,06 грн. Всього 16524,09 грн.

Щодо договору оренди землі від 27.12.2012, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 8,15 Договору, договір укладено строком до 01.09.2016 для експлуатації та обслуговування побутових приміщень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було повернуто земельну ділянку до земель запасу міста після закінчення строку дії договору та продовжено здійснювати фактичне використання земельної ділянки до 22.11.2020. Вказану обставину підтверджує складений акт приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310137200:02:017:0003) № 461/20 від 23.11.2020 по вул. Лозівська, 20 до земель запасу міста.

Пунктом 31 Договору сторони погодили, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю вноситься у розмірах, визначених договором.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом №630/12 від 05.06.2012 становить 442178,00 грн.

Відповідно до пункту 9 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає: в рік 17687,12 грн., в місяць 1473,93 грн.

Пунктом 10 Договору передбачено, що орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

З огляду на зазначене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації складає:

- за 2013 рік 442178,00 грн. * 1,00 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2012 рік) = 442178,00 грн.;

- за 2014 рік 442178,00 грн. * 1,00 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2013 рік) = 442178,00 грн.;

- за 2015 рік 442178,00 грн. * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2014 рік) = 552280,00 грн.;

- за 2016 рік 552280,00 грн.* 1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2015 рік) = 791417,00 грн;

- за 2017 рік 791417,00 грн * 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік) = 838902,00 грн;

- за 2018 рік 838902,00 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік) = 838902,00 грн;

- за 2019 рік 838902,00 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 838902,00 грн.

- за 2020 рік 838902,00 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 838902,00 грн.

Отже, відповідно до п. 9 Договору відповідач повинен був сплатити 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає: 838902,00 грн. * 4% = 33556,08 грн. (розмір плати за землю за 1 рік); 33556,08 грн. : 12 = 2796,34 грн. (розмір плати за землю за 1 місяць).

Враховуючи пункт 1.3. рішення сесії Харківської міської ради №2079/20 від 18.03.2020 «Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» судом встановлено, що орендар повинен був сплатити наступну плату за землю: за період з 01.02.2019 по 31.12.2019 30759,74 грн.; за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 5592,68 грн.; за період з 01.05.2020 по 31.10.2020 16778,04 грн.; за період з 01.11.2020 по 22.11.2020 2050,62 грн. Всього 55181,08 грн.

За змістом листа ГУ ДПС у Харківській області №32568/5/20-40-04-03-11 від 21.12.2021 вбачається, що відповідачем сплачено за 2019 рік 0,00 грн.; за 2020 рік 0,00 грн.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати плати за фактичне користування земельними ділянками по вул. Лозівській, 20 у м. Харкові загальною площею 0,0352 га та 0,0489 га відповідно до договорів оренди землі від 07.07.2015 (за період з 01.10.2019 по 11.11.2020) та від 27.12.2012 (за період з 01.02.2019 по 22.11.2020) складає 71705,17 грн.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Разом з тим, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22 травня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася у місті Харкові та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст. 248 ГПК України, рішення по даній справі складено та підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Любава" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 19468266) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість зі сплати плати за фактичне користування земельними ділянками по вул. Лозівській, 20 у м. Харкові загальною площею 0,0352 га та 0,0489 га відповідно до договорів оренди землі від 07.07.2015 (за період з 01.10.2019 по 11.11.2020) та від 27.12.2012 (за період з 01.02.2019 по 22.11.2020) у розмірі 71705,17 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" липня 2022 р.

СуддяГ.І. Сальнікова