Рішення

від 29.06.2022 по справі 925/469/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Черкаси справа № 925/469/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Кадаурова М.В., за участі представників сторін:

від позивача: Ситник Т.А. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

за участі Куліш А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД" (м. Черкаси) до Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради (с. Мошни, Черкаський район, Черкаська область) про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 в частині віднесення земель до резервного фонду Мошнівської сільської ради.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого представника в засідання не направив, просить розгляд справи провести без своєї участі. У відзиві проти позову заперечив з підстав, що вимоги чинного законодавства та компетенція виконкому Мошнівської сільської ради при прийнятті спірного рішення не були порушені, а позивача було створено лише 01.09.2011 року і його права прийняттям спірного рішення від 30.05.2001 не могли бути порушені.

Суд не задовольнив клопотання позивача від 28.06.2022 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Мошнівської сільської ради та ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, оскільки судом не було встановлено, на які права чи обов`язки третіх осіб стосовно сторін саме цього спору вплине судове рішення у даній справі.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши та вивчивши доводи і заперечення обох сторін, і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

Позивач, обґрунтовуючи причини звернення до суду вказав, що під час розгляду справ № 925/803/18 та № 925/95/19 Господарським судом Черкаської області було встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 земельні ділянки загальною площею 174,3 га (яким у подальшому було присвоєно кадастрові номери 7124985000:02:004:0046 та 7124985000:02:004:0047) були віднесені до земель резервного фонду, тобто до державної форми власності.

При цьому за матеріалами роздержавлення колишнього колгоспу КСП «Дружба» (державний акт про право колективної власності на землю ві-25/7 від 16.10.2020 № 64) зазначені вище ділянки відносились до земель колективної власності.

Зазначене також підтверджено висновком земельно-технічного дослідження проведеного судовим експертом Окрепко А.І. від 02.11.2020.

Віднесення зазначених вище земель до державної форми власності призвело до позбавлення права оренди позивача, оскільки у судових справах № 925/803/18 та № 925/95/19 договори оренди землі позивача визнані недійсними на тій підставі, що районна адміністрація не мала права передавати зазначені землі як не витребувані паї, оскільки згідно з оскаржуваним рішенням Виконкому Мошнівської сільської ради ці землі відносились до земель державної власності.

Позивач не знав про існування спірного рішення відповідача, а вказані в ньому відомості про форму власності на земельні ділянки не були внесені до Державного земельного кадастру України.

На цій підставі позивач просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 в частині віднесення земель до резервного фонду Мошнівської сільської ради на підставі ст. 14, 41 Конституції України та ст. 152 Земельного Кодексу України.

Зі змісту спірного рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 (а.с. 11) вбачається, що ним було вирішено питання про надання земельних ділянок трьом юридичним особам в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для сільськогосподарського виробництва та з вказівкою складу земель і їх площ.

На запитання суду представник позивача підтвердив, що ці юридичні особи, яким надано земельні ділянки в оренду спірним рішенням, не мають ніякого юридичного відношення до позивача, не є його попередниками чи правонаступниками ні в яких правовідносинах.

Таким чином, спірне рішення відповідача взагалі безпосередньо не стосується позивача, мова про його права та обов`язки в даному рішенні не йде.

Представник позивача не згоден із формулюванням спірного рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 в частині того, що двом із трьох юридичних осіб за змістом спірного рішення надано земельні ділянки за рахунок земель резервного фонду Мошнівської сільської ради.

На думку позивача ці земельні ділянки не відносяться до земель резервного фонду відповідача.

У відповідності до положень ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та в спосіб, визначений згідно законодавства України.

Відповідно до частини другої ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно висновків з рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України (рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011) --- права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже для застосування даної норми позивач повинен довести сукупність обох обставин: порушення вимог чинного законодавства спірним рішенням та своїх прав, як особи, яка просить його скасувати.

За відсутності доведеності однієї із цих обов`язкових складових, підстави для визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії відсутні.

Позивач наданими в справу судовими рішеннями підтверджує, що у справі № 925/95/19 постановою суду апеляційної інстанції було визнано протиправним та скасовано розпорядження від 20.07.2018; визнано недійсним договір оренди, укладений 27.07.2018 між Черкаською РДА і ТОВ "Сафарі ЛТД", щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7124985000:02:004:0047 і 7124985000:02:004:0046 та повернуто земельні ділянки державі в особі ГУ Держгеокадастру. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Черкаська РДА згідно зі спірним розпорядженням розпорядилася саме нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, які належали на праві колективної власності КСП "Дружба", натомість суд дослідив, що до формування спірних земельних ділянок площами 130,0997 га і 44,1990 га з присвоєнням їм кадастрових номерів 7124985000:02:004:0046 та 7124985000:02:004:0047 це була одна земельна ділянка загальною площею 174,3 га, яка за рішенням виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 була передана у тимчасове довгострокове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС" як землі резервного фонду Мошнівської сільської ради.

Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги обставини, встановлені у справі № 925/803/18 за позовом ТОВ "Мошнівська МТС" до ГУ Держгеокадастру, треті особи Мошнівська сільська рада, Черкаська РДА, ТОВ "Сафарі ЛТД", про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 04.07.2013, а саме обставини стосовно того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124985000:02:004:0046 і 7124985000:02:004:0047, які були предметом договору оренди землі, укладеного 04.07.2013 між ТОВ "Мошнівська МТС" і Черкаською РДА, знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради, за межами населеного пункту, мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної форми власності, а тому повноваження з розпорядження такими земельними ділянками належать до компетенції ГУ Держгеокадастру.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції у вказаній справі дійшов висновку, що спірні земельні ділянки належать до земель резервного фонду державної форми власності, а отже, розпорядження Черкаської РДА від 20.07.2018 прийняте з перевищенням повноважень, оскільки на порушення положень статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та статті 122 Земельного кодексу України Черкаська РДА розпорядилася земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які не належали до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 27.07.2018 та повернення земельних ділянок державі.

Позивач вважає, що саме неправомірне віднесення спірним рішенням земельних ділянок, одна з яких площею 174,3 га (п. 1 рішення) знаходилася у позивача в оренді із кадастровими номерами 7124985000:02:004:0046 і 7124985000:02:004:0047 до земель резервного фонду Мошнівської сільської ради перешкоджає позивачу в даний час позитивно вирішити питання про подальшу оренду цих земельних ділянок і захистити свої права.

Судом встановлено і це не заперечується позивачем, що згідно відкритих відомостей ТОВ "Сафарі Лтд" було зареєстровано в ДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа лише 01.09.2011 року.

У відповідності до положень ст. 80, ч. 4 ст. 87, ч. 4 ст. 91 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За своїм правовим змістом позовна вимога про визнання недійсним спірного рішення (повністю чи в частині) має наслідок фактичного анулювання рішення саме з дати його прийняття, а не на майбутнє і не станом на певну дату після прийняття рішення.

При цьому не можуть бути враховані доводи позивача, що спірне рішення почало порушувати права ТОВ "Сафарі Лтд" лише з 2019 року, бо порушення спірним рішенням чинного законодавства та його прав позивачу слід доводити саме на час прийняття такого рішення, а не на якусь дату після його прийняття.

Спірне рішення прийнято 30.05.2001 і вичерпалося його фактичним виконанням, зокрема, щодо осіб, яких воно стосується і до яких позивач ніякого відношення не має.

В спірному рішенні було лише констатовано, що певні земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду Мошнівської сільської ради, але дане рішення не містить висновки, на якій підставі відбулося таке віднесення і це питання не є предметом вирішення в цьому акті.

Тому позивач повинен доказати неправомірність віднесення відповідачем ділянок до резервного фонду первинними документами, на підставі яких сільрада зробила ці незаконні (на його думку) висновки.

Спірне рішення було виконано на користь тих суб`єктів, які в ньому вказані, тому вже повністю вичерпало свою дію після його прийняття. Це також є підставою вважати, що спірне рішення прав позивача не порушує.

Суд вважає, що в такому випадку, якщо у позивача немає порушеного права, то суд не повинен, зокрема, досліджувати на яких підставах виконкомом Мошнівської сільської ради віднесено земельні ділянки до резервного фонду і не повинен оцінювати законність такого віднесення з викладенням у рішенні по справі своїх висновків.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у зацікавленої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Згідно положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції -- на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

Також суд зауважує, що порушення права має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права та інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Права та інтереси, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту.

Позивач при зверненні до суду повинен довести, що його право було порушено як станом на час прийняття спірного рішення органу місцевої влади, так і залишається порушеним станом на час вирішення спору.

В даному ж випадку на час прийняття спірного рішення 30.05.2001 позивач ТОВ "Сафарі Лтд" ще не було зареєстровано і відповідно, ніяке його цивільне право прийняттям спірного рішення не могло бути порушено незалежно від того, на які інтереси позивача почало впливати спірне рішення після реєстрації позивача, як юридичної особи через виникнення в нього наміру отримання в користування земельних ділянок, які вказані у спірному рішенні.

Протилежні доводи позивача з цього приводу суд відхиляє.

Отже, позивачем не доведено порушення його права спірним рішенням, тому в позові слід відмовити повністю.

При відмові в позові у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 08 липня 2022 року

Суддя Н.М. Спаських