Постанова

від 14.12.2022 по справі 925/469/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2022 р. Справа№ 925/469/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 (повний текст складений 08.07.2022)

у справі № 925/469/22 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД"

до Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради

про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 в частині віднесення земель до резервного фонду Мошнівської сільської ради.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття спірного рішення 30.05.2001 позивач ще не був зареєстрований і відповідно, ніяким чином його цивільне право прийняттям спірного рішення не могло бути порушено незалежно від того, на які інтереси позивача в подальшому почало впливати спірне рішення після реєстрації позивача, як юридичної особи через виникнення в нього наміру отримання в користування земельних ділянок, які вказані у спірному рішенні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 у справі № 925/469/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, а також висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги те, що матеріали справи містять відомості про роздержавлення спірних земель колишнього колгоспу та експертний висновок, з якого вбачається, що вказані землі відносяться до земель колективної власності - землі запасу, тобто за твердженням позивача, відповідач передаючі спірні земельні ділянки в оренду незаконно змінив статус цих земель, а саме протиправно віднісши їх до земель державної власності.

Узагальнений виклад позиції відповідача

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 925/469/22 призначено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/469/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 у справі № 925/469/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.11.2022.

09.11.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку із знеструмленням електромережі суду, про що Північним апеляційним господарським судом складено акт від 10.11.2022 щодо знеструмлення електромережi суду, вихiд з ладу сервера автоматизованої системи та iншi умови, що впливають на безперебійність та функцiонування автоматизованої системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 розгляд справи № 925/469/22 призначено на 14.12.2022 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

В судове засідання, яке відбулося 14.12.2022, представники позивача та відповідача не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 була направлена сторонам на їх зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому учасники по справі не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

До початку розгляду справи, від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване відсутністю можливості представника позивача прийняти учать в розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами суду через зміну графіку електропостачання у місті Черкаси та відсутністю інтернет з`єднання.

Розглянувши вищевказане клопотання представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, з підстав того, що дана справа перебуває в суді апеляційної інстанції тривалий час, і її розгляд вже відкладався за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач, обґрунтовуючи причини звернення до суду першої інстанції вказав, що під час розгляду справ № 925/803/18 та № 925/95/19 Господарським судом Черкаської області було встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 земельні ділянки загальною площею 174,3 га (яким у подальшому було присвоєно кадастрові номери 7124985000:02:004:0046 та 7124985000:02:004:0047) були віднесені до земель резервного фонду, тобто до державної форми власності.

При цьому, позивач наголошував на тому, що за матеріалами роздержавлення колишнього колгоспу КСП "Дружба" (державний акт про право колективної власності на землю ві-25/7 від 16.10.2020 № 64) зазначені вище ділянки відносились до земель колективної власності. Також, наведене вище, підтверджено висновком земельно-технічного дослідження проведеного судовим експертом Окрепко А.І. від 02.11.2020.

Разом з цим, на думку позивача, віднесення зазначених вище земель до державної форми власності призвело до позбавлення права оренди позивача, оскільки у судових справах № 925/803/18 та № 925/95/19 договори оренди землі позивача визнані недійсними на тій підставі, що районна адміністрація не мала права передавати зазначені землі як не витребувані паї, оскільки згідно з оскаржуваним рішенням Виконкому Мошнівської сільської ради ці землі відносились до земель державної власності.

При цьому, позивач стверджував, що він не знав про існування спірного рішення відповідача, а вказані в ньому відомості про форму власності на земельні ділянки не були внесені до Державного земельного кадастру України.

На цій підставі позивач просив суд першої інстанції визнати недійсним рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 в частині віднесення земель до резервного фонду Мошнівської сільської ради на підставі ст. 14, 41 Конституції України та ст. 152 Земельного Кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 у позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно висновків з рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України (рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011) права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже для застосування даної норми позивач повинен довести сукупність обох обставин: порушення вимог чинного законодавства спірним рішенням та своїх прав, як особи, яка просить його скасувати.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у зацікавленої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Згідно положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

Таким чином, порушення права учаника по справі має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права та інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Права та інтереси, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту.

Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, що позивач при зверненні до суду повинен довести, що його право було порушено, як станом на час прийняття спірного рішення органу місцевої влади, так і залишається порушеним станом на час вирішення спору.

В даному ж випадку на час прийняття спірного рішення 30.05.2001 позивач ще не було зареєстровано і відповідно, ніяке його цивільне право прийняттям спірного рішення не могло бути порушено незалежно від того, на які інтереси позивача почало впливати спірне рішення після реєстрації позивача, як юридичної особи через виникнення в нього наміру отримання в користування земельних ділянок, які вказані у спірному рішенні.

Зі змісту спірного рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 вбачається, що ним було вирішено питання про надання земельних ділянок трьом юридичним особам в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для сільськогосподарського виробництва та з вказівкою складу земель і їх площ.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані юридичні особи, яким надано земельні ділянки в оренду спірним рішенням, не мають ніякого юридичного відношення до позивача, не є його попередниками чи правонаступниками ні в яких правовідносинах.

Згідно відкритих відомостей Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі Лтд" було зареєстровано в ДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа лише 01.09.2011 року.

Відповідно до положень ст. 80, ч. 4 ст. 87, ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За своїм правовим змістом позовна вимога про визнання недійсним спірного рішення (повністю чи в частині) має наслідок фактичного анулювання рішення саме з дати його прийняття, а не на майбутнє і не станом на певну дату після прийняття рішення.

Колегія суддів зазначає, що спірне рішення, яке було прийнято 30.05.2001, є таким, що вичерпалося його фактичним виконанням, зокрема, щодо осіб, яких воно стосується і до яких позивач ніякого відношення не має.

Крім того, в спірному рішенні було лише констатовано, що певні земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду Мошнівської сільської ради, але дане рішення не містить висновки, на якій підставі відбулося таке віднесення і це питання не є предметом вирішення в цьому акті.

Також, спірне рішення було виконано на користь тих суб`єктів, які в ньому вказані, тому вже повністю вичерпало свою дію після його прийняття. Це також є підставою вважати, що спірне рішення прав позивача не порушує.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що саме неправомірне віднесення спірним рішенням земельних ділянок, одна з яких площею 174,3 га (п. 1 рішення) знаходилася у позивача в оренді із кадастровими номерами 7124985000:02:004:0046 і 7124985000:02:004:0047 до земель резервного фонду Мошнівської сільської ради перешкоджає позивачу в даний час позитивно вирішити питання про подальшу оренду цих земельних ділянок і захистити свої права, колегією суддів вищевказане посилання до уваги не приймається, оскільки спірне рішення відповідача взагалі безпосередньо не стосується позивача, а також, зі зміст оспорюваного рішення відповідача не вбачається порушення прав та обов`язків позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи позивача викладені у апеляційній скарзі зводяться до не згоди позивача із формулюванням спірного рішення виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 30.05.2001 № 43 в частині того, що двом із трьох юридичних осіб за змістом спірного рішення надано земельні ділянки за рахунок земель резервного фонду Мошнівської сільської ради.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2022 у справі № 925/469/22 - без змін.

Матеріали справи № 925/469/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.12.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко