Постанова

від 29.06.2022 по справі 903/612/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/612/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Мохнюка М. В. (адвокат),

відповідача - Хитрик Н. В. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Трипілля ЛММ" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2020 (суддя Костюк С. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 (головуючий - Олексюк Г. Є., судді Маціщук А. В., Петухов М. Г.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Трипілля ЛММ"

до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Турійської районної державної адміністрації,

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2020 року Фермерське господарство "Трипілля ЛММ" (далі - ФГ "Трипілля ЛММ", Орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, Управління, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 29.08.2006 № 12/1 (далі - договір оренди № 12/1), на той самий строк (10 років) та на тих самих умовах, з посиланням на положення статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 13, частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди № 12/1, належно виконує обов`язки зі сплати орендної плати, а орендодавець не заперечував проти поновлення договору оренди № 12/1 протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.11.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статті 792 ЦК України, статті 124 ЗК України, статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 1, 2, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що Орендар звернувся до уповноваженого органу із заявою про поновлення договору після закінчення строку дії договору оренди № 12/1, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), не долучив до цієї заяви проекту додаткової угоди, а також не підтвердив належними доказами виконання свого обов`язку зі сплати орендної плати після 22.11.2016, що з урахуванням заперечень відповідача проти поновлення договору оренди та висновку щодо застосування норм частин 1- 6 статті 33 цього Закону у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, свідчить про відсутність передбачених частинами 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) підстав для поновлення зазначеного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Зокрема, в зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду відступила від викладеного у постанові судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 висновку про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові додатково зазначив, що в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, до завершення розгляду якої було зупинено провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду не відступивши від своїх висновків щодо порядку поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), викладених у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, водночас у пункті 35 постанови від 31.08.2021 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ФГ "Трипілля ЛММ" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, наголошуючи, що суди не врахували висновку щодо застосування норми права, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 16.06.2020 у справі № 924/1181/18, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 20.03.2019 у справі № 908/2460/17, від 30.01.2019 у справі № 918/518/17 та у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ГУ Держгеокадастру у Волинській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Трипілля ЛММ" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 903/612/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 30.06.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Згідно з розпорядженням Турійської районної державної адміністрації (далі - Турійська РДА) від 30.05.2006 № 156 було надано ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) в оренду терміном на 10 років земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 45,5 га, в тому числі 34,6073 га ріллі та 10,8927 га пасовищ за рахунок земель запасу Новодвірської сільської ради.

10. 29.08.2006 між Турійською РДА (Орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 12/1, за умовами пунктів 1, 2, 8, 43 якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новодвірської сільської ради. В оренду передається оренди земельна ділянка загальною площею 45,5 га, в тому числі 34,6073 га ріллі та 10,8927 га пасовищ за рахунок земель запасу. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір оренди підписано сторонами та зареєстровано 22.11.2006 у Турійському районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040609200001.

11. Після укладення договору оренди № 12/1 ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" на основі отриманої в оренду земельної ділянки було засновано ФГ "Трипілля ЛММ". Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

12. На підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності" ГУ Держгеокадастру у Волинській області набуло повноваження розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та відповідно прав і обов`язків орендодавця за договором оренди № 12/1.

13. Голова ФГ "Трипілля ЛММ" ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою від 11.05.2017 про продовження договору оренди № 12/1 на 10 років, яку (заяву) зареєстровано в Управлінні 24.05.2017 за № М-2944/0/5-17.

14. Листом від 14.06.2017 № М-2944/0-1672/06-17 ГУ Держгеокадастру у Волинській області заперечило проти поновлення договору оренди № 12/1, вказавши, що відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк зобов`язаний повідомити про це орендаря до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Згідно з частиною 1 статті 31 цього Закону договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Оскільки договір оренди № 12-1, який зареєстрований в Турійському районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.11.2006 за № 040609200001, укладено терміном на 10 років, то позивач зобов`язаний був звернутися до Управління не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору оренди, що не було зроблено.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів як про недотримання позивачем передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) процедури поновлення договору оренди № 12/1, що полягає у направленні Орендарем відповідного листа-повідомлення з порушенням визначеного цим Законом 30-денного строку (з майже 6-місячним пропуском вказаного строку) та без долучення проекта додаткової угоди, так і про недоведеність виконання позивачем належним чином своїх зобов`язань у частині систематичної та своєчасної сплати орендної плати за весь період після 22.11.2016 (упродовж 2017- 2020 рр.), що з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, виключає підстави для поновлення зазначеного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки наразі немає передбаченої законом сукупності юридичних фактів як обов`язкової передумови для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 цього Закону.

18. Колегія суддів, погоджуючись із зазначеним правильним висновком судів попередніх інстанцій, зауважує, що подана касаційна скарга навіть не містить жодних доводів на спростування обставин недотримання ФГ "Трипілля ЛММ" процедури поновлення договору оренди № 12/1, передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

19. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції цілком правомірно не брав до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, доводи позивача про недоведеність направлення Управлінням заперечень проти поновлення договору оренди № 12/1, висловлених упродовж місячного терміну після закінчення строку дії договору оренди, та направлення таких заперечень лише через 7 місяців після закінчення строку його дії.

20. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

21. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 16.06.2020 у справі № 924/1181/18, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 20.03.2019 у справі № 908/2460/17, від 30.01.2019 у справі № 918/518/17 та у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15.

22. Проте колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.

23. Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

24. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

25. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

26. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

27. Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

28. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

29. При цьому в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

30. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього своєчасного звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

31. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

32. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

33. Колегія суддів наголошує, що висновки, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження та які викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 16.06.2020 у справі № 924/1181/18, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 20.03.2019 у справі № 908/2460/17, від 30.01.2019 у справі № 918/518/17 та в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15, ґрунтуються передусім на зазначеному вище висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (пункт 29 цієї постанови), від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, а також на висновку щодо необхідності розмежування підстав поновлення договору оренди землі, передбачених частинами 1- 5 і частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

34. Натомість відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

35. В свою чергу, в пункті 43 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5- 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є твердження скаржника про те, що передбачені у частинах і 1- 5 і 6 статті 33 цього Закону підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

36. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

37. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

38. Зважаючи на викладене, касаційна інстанція вважає таким, що відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справах №№ 313/350/16-ц, 159/5756/18, 903/1030/19, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстави для поновлення договору оренди № 12/1 на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), оскільки позивач не дотримався чітко визначеної законом процедури поновлення договору оренди землі, направивши відповідне повідомлення орендодавцю з порушенням місячного строку та без доданого проекту додаткової угоди, як того вимагають положення частин 2- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

39. При цьому колегія суддів зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про необхідність врахування саме встановленого законом місячного строку для повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі, якщо такий строк не було визначено договором (пунктом 8 договору оренди № 12/1 такий строк не визначено), цілком узгоджується з викладеним у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 915/892/20, від 14.04.2021 у справі № 912/882/20 та від 10.11.2021 у справі № 910/11414/20 (зі спорів, що виникли з подібних правовідносин) висновком щодо застосування норми частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), згідно з яким строк для повідомлення орендодавця орендарем, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, встановлюється умовами договору. На випадок відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

40. Верховний Суд зауважує, що за змістом частин 2, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) встановлений цією нормою місячний строк стосується розгляду орендодавцем саме листа-повідомлення орендаря з доданим проектом додаткової угоди, поданого у 30-денний строк, внаслідок чого направлення Управлінням заперечень проти поновлення договору оренди № 12/1 з пропуском місячного строку, передбаченого частиною 6 статті 33 цього Закону, не можна вважати порушенням уповноваженим державним органом встановленої законом процедури у разі, якщо сам Орендар перед цим порушив термін направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, що достеменно встановлено судами під час вирішення цього спору та не заперечується позивачем.

41. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження саме внаслідок здійснення судом апеляційної інстанції перегляду рішення місцевого господарського суду з врахуванням актуального правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання комплексного застосування норм частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах поновлення договору оренди землі, який (висновок) викладено в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, що наразі виключає закриття касаційного провадження в цій справі.

42. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для поновлення договору оренди № 12/1 на той самий строк і на тих самих умовах, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

43. З мотивів, наведених раніше у цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. З огляду на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з невідповідністю правової позиції, викладеної в постановах від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, від 16.06.2020 у справі № 924/1181/18, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 20.03.2019 у справі № 908/2460/17, від 30.01.2019 у справі № 918/518/17 та в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15, актуальному правовому висновку щодо застосування норм частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), наведеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, що виключає закриття касаційного провадження в цій справі.

46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

47. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

50. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Трипілля ЛММ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 903/612/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай