Постанова

від 14.06.2022 по справі 910/5346/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. Справа№ 910/5346/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Нікітенко А.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Корсун Ю.Ю.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 (суддя Баранов Д.О., м. Київ, повний текст рішення складено 05.11.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 2 937 961,29 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (далі - позивач/ТОВ "Михайлівська СЕС") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач/ДП"Гарантований покупець" , в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у зв`язку із невчасним розрахунком відповідачем за отриману від позивача електроенергію за договором №900/01 від 29.10.2019 в загальному розмірі 2 937 961, 29 грн, яка складається із пені - 2 358 986, 31 грн та 3% річних - 578 974, 98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати вартості переданої у березні - липні 2020 року електроенергії за договором №900/01 від 29.10.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 за позовом ТОВ "Михайлівська СЕС" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 2 937 961,29 грн позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Михайлівська СЕС" 404 230,07 грн - пені, 578 974,98 грн - 3% річних та 14 748,08 грн - судового збору.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманої у переданої у березні - липні 2020 року електроенергії за договором №900/01 від 29.10.2019, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8396/20 від 26.01.2021, яке набрало законної сили, а тому, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню.

При цьому місцевий господарський суд, врахувавши вимогами законодавства та п. 4.6 Договору №900/01 від 29.10.2019 із положень якого не вбачається, що сторонами не погоджено додаткового строку нарахування штрафних санкцій аніж за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано на переконання суду законним, дійшов висновку про те, що справедливим буде стягнення з відповідача пені в межах 183 ( шість місяців) днів прострочення щодо правовідносин поставки електричної енергії за березень-липень 2020 на виконання умов договору №900/01 від 29.10.2019 здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення позивачем з відповідача пені дійшов висновку про те, що сума пені яка підляє стягненню становить 808 460,15 грн.

Водночас, суд першої інстанції врахувавши заяву відповідача про зменшення заявлених до стягнення з нього розміру неустойки та 3% річних, керуючись наданим ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України правом на таке зменшення, зменшив заявлений до стягнення з відповідача розмір пені та відмовив у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 404 230, 07 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням ДП "Гарантований покупець" (далі- скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційноїх скарги ДП "Гарантований покупець" посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, - ст. 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини) та норм процессуального права, а саме: ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, §§2-4 Глави 6 Господарського процессуального кодексу України.

Заявник апеляційної скарги вказує, що місцевим господарським судом не застосовано ст. 614 Цивільного кодексу України як підставу звільнення його від відповідальності.

Так, скаржник посилається на те, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" послуг Державного підприємства "Гарантований Покупець", а відтак обсяг виконання зобов`язання позивача з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом ставиться в залежність від виконання зазначених спеціальних обов`язків Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не повністю застосував положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України, хоча відповідне клопотання заявлялось ДП "Гарантований покупець" під час розгляду справи. ДП "Гарантований покупець" просило зменшити розмір неустойки, 3 % річних до 1,00 грн, проте зазначене клопотання судом було задоволено частково.

На переконання скаржника, місцевий господарський суд безпідставно не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 при розгляді заяви ДП "Гарантований покупець" про зменшення заявлених до стягнення з нього в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано положення п. 10.4. глави 10 цього Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, який встановлює момент виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати електричної енергії.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що місцевим господарським судом було неправомірно відмовлено у залученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

01.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі №910/5346/21, зокрема, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5346/21.

13.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5346/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №910/5346/21 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 залишено без руху.

28.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП "Гарантований покупець" надійшла заява про усунення недоліків, а саме: докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5346/21; розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 призначено на 08.02.2022.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Разіної Т.І. з 31.01.2022 на лікарняному, судове засідання, призначене на 08.02.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 на призначено на 15.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 15.03.2022 у справі №910/5346/21 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 про виправлення описки в ухвалі від 03.05.2022) розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 на призначено на 15.06.2022.

Розгляд судом апеляційної інстанції клопотань

Щодо клопотання скаржника поданого до суду апеляційної інстанції про зменшення суми стягнутих на користь позивача 3% річних та пені до 1 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 42 та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача 2 358 986, 31 грн пені та 3% річних - 578 974, 98 грн.

Місцевий господарський суд здійснивши влавний перерахунок пені дійшов висновку про те, що розмір пені, який підлягає стягненю з відповідача становить 808 460, 15 грн. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем було подано клопотання про зменшення пені та 3% річних до 1 грн до місцевого господарського суду, за результатами розгляду якого судом було зменшено розмір пені до 50%.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що розмір штрафних санкцій є незначним, колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 1 грн відсутні.

Посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі №910/9475/20, як на підставу для зменшення розміру пені та 3% річних є необґрунтованими, оскільки у даній справі судом апеляційної інстанції надавалася оцінка поданому ДП «Гарантований покупець» клопотанню про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат поданому до суду першої інстанції. В той час, у справі №910/5346/21 таке клопотання скаржника поданого до суду апеляційної інстанції.

Крім того, у вказаній постанові Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованих висновків про те, що відповідачем не наведено жодних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання, а також обставин, які могли б свідчити про соціальну значущість підприємства, що мають значення для справи, та, як наслідок, про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. На зазначеному наголошував також суд апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98 381,92 грн, сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму основної заборгованості.

З огляду на зазначене посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема, співвідношення між сумою простроченого зобов`язання чи загальною сумою зобов`язання та розміром нарахованих штрафних санкцій між справами суттєво різниться (нарахована у справі №902/417/18 сума річних більша за суму основного боргу).

Крім того, із рішення суду Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі №910/8396/20 вбачається, що враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1 305 991,74 грн, штраф в розмірі 2 017 299,93 грн та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/8396/20 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасовано в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 305 991,74 грн, штрафу у розмірі 2 017 299,93 грн та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" пеню у розмірі 1 305 991,74 грн штраф у розмірі 2 017 299,93 грн 93 та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №910/8396/20 у частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" 1 305 991,74 грн пені та 2 017 299,93 грн штрафу скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 в цій частині залишено в силі.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 910/8396/20 залишено без змін.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних до 1 грн.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.06.2022 з`явився уповноважений представник скаржника.

Позивач своїх представників у судове засідання не направили.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач належний чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 29.10.2019 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір № 900/01, за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У п. 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У пункті 4.5 договору передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.

12.03.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 435/01/20 до договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

За умовами п. 1.1 договору в редакції Додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами)

Відповідно до пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У пункті 2.2 договору в редакції додаткової угоди визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.

Відповідно до п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору в редакції додаткової угоди погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, а разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом", за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору в редакції додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Як вбачається із позовної заяви за розрахункові місяці січень та лютий 2020 року відповідач здійснив оплату за придбану електричну енергію у повному обсязі, проте починаючи з березня-липня 2020 року Державне підприємство "Гарантований покупець" порушує свої договірні зобов`язання із вчасної оплати за придбану електричну енергію.

З метою захисту своїх порушених прав позивач у червні 2020 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (справа № 910/8396/20) про стягнення існуючої заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" заборгованість у розмірі 54 229 430,57 грн, пеню у розмірі 1 305 991,74 грн, штраф в розмірі 2 017 299,93 грн, 3% річних у розмірі 320 465,33 грн та судовий збір у розмірі 735 700,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що станом на дату звернення до суду з даним позовом (02.04.2021) відповідачем не було сплачено на користь позивача суму заборгованості за березень-липень 2020 за рішенням Господарського суду міста Києва.

Відтак, позивач зазначає, що він не позбавлений права на судовий захист свого права, порушення якого продовжує тривати, а відтак даним позовом просить суд стягнути з відповідача нараховані на існуючі суми заборгованості з 24.11.2020 пеню - 2 358 986,31 грн та 3 % - 578 974, 98 грн.

Відповідач заперечуючи щодо задоволення позовних вимог у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що зі змісту позовної заяви та з доданих до неї доказів не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів, а відтак не обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача та відповідно виникнення прострочення заборгованості.

Також відповідач зазначає, що з огляду на не встановлення договором та/або законом іншого ніж шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій, позивач за ті самі правовідносини не має права нараховувати пеню за більший період, проте у даній позовній заяві з урахуванням штрафних санкцій заявлених у справі №910/8396/20 позивачем вказано періоди, які в загальному перевищують шестимісячний строк, зокрема за березень - 2020 - 333 дні, за квітень 2020 - 304 днів, за травень 2020 - 280 дні, за червень 2020 -252 дні, за липень 2020 - 221 день.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача,відповідач також посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зеленим" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до ч. 5 ст. 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (п. 10.4 Порядку).

Відповідно до п. 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Проте, із матеріалів справи №910/8396/20 вбачається та сторонами не заперечувалось, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні-серпні 2020 року, лише частково.

За наведеного, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що Державне підприємство "Гарантований покупець" не виконало своїх обов`язків за договором в частині своєчасної сплати коштів за відпущену позивачем електричну енергію за кожен із місяців у період березня -липень 2020 року.

Посилання ж Державного підприємства "Гарантований покупець" на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не беруться до уваги, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Предметом даного спору є нарахування позивачем та стягнення з відповідача пені в розмірі 2 358 986, 31 грн та 3 % річних в сумі 578 974,98 грн щодо поставленої електричної енергії за березень-липень 2020 за договором №900/01 від 29.10.2019.

Щодо нарахування 3 % річних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Північний апеляційний господарський суд здійснивши арифметичну перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 578 974,98 грн з урахуванням встановлених у справі обставин (зокрема, факт відпуску позивачем відповідачу електроенергії, виробленої за "зеленим" тарифом та факт порушення відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманої електроенергії), погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача суми 3% річних у сумі 578 974,98 грн. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум інфляційних втрат та 3% річних, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування тощо.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 358 986, 31 грн, суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Положеннями ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями п. 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

В свою чергу, пунктом 4.6. Договору в редакції додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком або порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі №910/8396/20 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" заборгованість у розмірі 54 229 430,57 грн, пеню у розмірі 1 305 991,74 грн, штраф в розмірі 2 017 299,93 грн , 3% річних у розмірі 320 465,53 грн та судовий збір у розмірі 735 700,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив, що у справі №910/8396/20 та у даній справі розглядаються та встановлюються обставини правовідносин сторін, які виникли щодо виконання ними умов договору №900/01 від 29.10.2019 та додаткової угоди № 435/01/20 від 12.03.2020, а відтак обставини встановленні у рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі №910/8396/20 мають преюдиціальний характер у відповідності до ст. 75 ГПК України при вирішення даного спору.

Таким чином, суд пеляційної інстанції вказує, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі №910/8396/20 встановлено, що відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів:за березень 2020 року - не пізніше 04 травня 2020 року; за квітень 2020 року - не пізніше 02 червня 2020 року; за травень 2020 року - не пізніше 26 червня 2020 року; за червень 2020 року - не пізніше 24 липня 2020 року; за липень 2020 року - не пізніше 21 серпня 2020 року; за серпень 2020 року - не пізніше 25 вересня 2020 року.

Відтак, відлік строку заборгованості: з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у березні 2020 року, розпочинається з 05.05.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у квітні 2020 року, розпочинається з 03.06.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у травні 2020 року, розпочинається з 27.06.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у червні 2020 року, розпочинається з 25.07.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у липні 2020 року, розпочинається з 25.08.2020; з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у серпні 2020 року, розпочинається з 28.09.2020.

Матеріалами справи №910/8396/20 підтверджено наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 54 229 430,57 грн (за період березень 2020 - липень 2020) на підставі договору за поставлену електричну енергію, визнано такі вимоги правомірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вказану суму стягнуто з відповідача на користь позивача.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано положення п. 10.4. глави 10 цього Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, який встановлює момент виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати електричної енергії.

Також позивачем в межах виконання зобов`язань за договором №900/01 від 29.10.2019 щодо здійснення оплати за придбану електричну енергію за березень-липень у справі 910/8396/20 заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 611 983,48 грн, штрафу 7% у сумі 4 034 599,85 грн та 3% річних у розмірі 640 931,06 грн нарахованих по 23.11.2020 року.

Що стосується періодів нарахування пені за вказаним договором, що в свою чергу також ж є предметом розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі №910/8396/20 позивачем заявлено наступні періоди нарахування пені щодо оплати поставленої електричної енергії:

- за березень 2020 року з 05.05.2020 по 23.11.2020 (203 дні прострочення);

- за квітень 2020 року з 03.06.2020 по 23.11.2020 (174 дні прострочення);

- за травень 2020 року з 27.06.2020 по 23.11.2020 (150 днів прострочення);

- за червень 2020 з 25.07.2020 по 23.11.2020 (122 дні прострочення);

- за липень 2020 з 25.08.2021 по 23.11.2020 (91 день прострочення).

Судом у справі № 910/8396/20 було здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та встановлено обґрунтованість таким вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 611 983,48 грн.

Відтак, позивач з огляду на невиконання відповідачем вказаного рішення суду звернувся до суду з даним позовом, в якому додатково заявляє до стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2 358 986, 31 грн та 3 % річних в розмірі 578 974, 98 грн.

Періоди нарахування пені у даній справі позивачем зазначаються наступні:

- за березень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2021 (130 днів прострочення);

- за квітень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2021 (130 днів прострочення);

- за травень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2021 (130 днів прострочення);

- за червень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2020 (130 днів прострочення);

- за липень 2020 з 24.11.2020 по 02.04.2020 (130 днів прострочення);

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем за правовідносини що виникли в межах виконання умов договору №900/01 від 29.10.2019 з приводу оплати за придбану електричну енергію за період з березня-липня 2020 в загальному (з урахуванням періодів у справі №910/8396/20) пред`явлено до відповідача вимоги щодо стягнення пені: за березень 2020 за 333 дні прострочення; за квітень 2020 року за 304 дні прострочення; за травень 2020 за 280 днів прострочення: за червень 2020 за 252 дні прострочення; за липень 2020 за 221 день прострочення, що на переконання суду не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано ( ч. 6 ст. 232 ГК України).

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що вимогами законодавства та п. 4.6 договору сторонами не погоджено додаткового строку нарахування штрафних санкцій аніж за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано на переконання суду законним та справедливим буде стягнення з відповідача пені в межах 183 ( шість місяців) днів прострочення щодо правовідносин поставки електричної енергії за березень-липень 2020 на виконання умов договору № 900/01 від 29.10.2019 з урахуванням рішенням суду Господарського суду міста Києва від 26.01.2020 у справі №910/8396/20, а саме з урахуванням встановлених періодів.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок заявленої позивачем пені, погоджується із висновками суду першої інстанції, що обґрунтованою сумою пені у даній справі, яка підлягає стягненню на користь відповідача в загальному розмірі становить 808 460, 15 грн, а саме:

- за березень 2020 в розмірі 0, 00 грн:

- за квітень 2020 з 24.11.2020 по 02.12.2020 в розмірі 37 325,14 грн;

- за травень 2020 з 24.11.2020 по 26.12.2020 в розмірі 117 271,50 грн;

- за червень 2020 з 24.11.2020 по 23.01.2021 в розмірі 229 326,28 грн;

- за липень 2020 з 24.11.2020 по 23.02.2021 в розмірі 424 537, 23 грн.

Крім того, розглянувши заявлене ДП "Гарантований покупець" клопотання про зменшення розміру неустойки, у якому відповідач просив у разі задоволення позовних вимог зменшити належний до сплати розмір неустойки та 3% річних до 1,00 грн, місцевий господарський суд, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, врахувавши висновок суду у справі №910/8396/20 щодо зменшення штрафних санкцій по простроченій заборгованості за цей же період і по цьому же договору, який залишений без змін постановою Верховного Суду, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 50% та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 404 230, 07 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбаченіст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, які на думку суду можливо розцінити як виняткові, як-то: - визначення єдиним напрямком діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець" - виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії; - встановлення положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" безумовного зобов`язання Державного підприємства "Гарантований покупець" купувати весь обсяг відпущеної виробниками електричної енергії, загальна кількість яких станом на дату розгляду даної справи відповідно до Реєстру виробників за "зеленим" тарифом близько однієї тисячі; - неможливість забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, придбаної гарантованим покупцем у виробників, в інший спосіб ніж шляхом додержання механізму, встановленого наведеними Законом та Порядком (отримання коштів від подальшого продажу такої електроенергії на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"); - неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів на рахунок ДП "Гарантований покупець" в якості розрахунків за передану останнім електроенергію (справа №910/4160/20 за позовом ДП "Гарантований покупець" стянення з Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 3 036 763 287,68 грн та справа №910/11610/20 за позовом ДП "Гарантований покупець" стянення з Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнененя 4 511 888 391,99 грн); складана ситуація у державі та негативне економічне становище; наявністю зборговансоті перед відповідачем (борг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго") станом на 12.01.2021 за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел становить 27 970,93 млн грн; - показники скрутного фінансового становища на підприємстві (дебіторська заборгованість відповідача станом на час розгляду справи судом першої інстанції становила 5 389 752,00 грн, тоді як розмір кредиторської заборгованості становив 40 797 391,00 грн) колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у розмірі 808 460, 15 грн не відповідає передбаченим у ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Крім того, місцевим господарським судом ткож було враховано висновок суду у справі 910/8396/20 щодо зменшення штрафних санкцій по простроченій заборгованості за цей же період і по цьому же договору, який залишений без змін постановою Верховного Суду.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив і межі здійснення цивільних прав, зазначивши, що при здійснені своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб…, не допускаються дії особи, що вчиняється з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 відмітила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

А тому, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду, колегія суддів беручи до уваги поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, фінансове становище відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені до 404 230,07 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При цьому суд звертає увагу, що позивачем не заявлялося про понесення ним реальних збитків, або про погіршення матеріального стану підприємства у зв`язку з порушенням виконання відповідачем умов договору поставки тощо.

Твердження скаржника про неповне застосування місцевим господарським судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та не зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних до 1,00 грн, хоча відповідне клопотання заявлялось Державним підприємством "Гарантований покупець" при розгляді справи, є безпідставним, оскільки судом розглянуто клопотання відповідача та зменшено розмір пені, тоді як зменшення суми пені, 3% річних до 1,00 грн, як про це просив відповідач, не буде забезпечувати балансу інтересів сторін.

Посилання відповідача, як на підставу для зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 є помилковими, оскільки обставини справи у вказаній постанові є відмінними від обставин даної справи, адже у справі №902/417/18 позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотки річних, що разом перевищувала майже в два рази суму заборгованості, яка була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі. Натомість у справі, що розглядається, такі обставини не встановлені, що свідчить про неподібність відносин у вказаній справі та даній.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не застосовано ст. 614 ЦК України як підставу звільнення його від відповідальності, колегія суддів зазначає, що аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку про те, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. При цьому згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на наведені положення ч. 1 ст. 625, ст. 617 ЦК України доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке, на думку відповідача, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегією суддів відхиляються, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку.

Відтак, сулом апеляційної інстанції відхиляються доводи заявника апеляційної щодо безпідставного незастосування господарським судом першої інстанції положень ст. 614 ЦК України для звільнення ДП "Гарантований покупець" від відповідальності.

Твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом положень ст. 50 ГПК України, яке полягло у відмові в залученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Місцевий господарський суд дослідивши подані клопотання відповідача про залученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, дійшов висновку відмовити у їх задоволенні у зв`язку з відсутністю беззаперечних обґрунтувань, стосовного того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`яжи вказаних осіб, як це презюмується приписами ст. 50 ГПК України.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21, та, відповідно, апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/5346/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №910/5346/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписо -11.07.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова