Рішення

від 28.06.2022 по справі 916/1780/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1780/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Тунік В.М. за посвідченням;

Від позивачів: не з`явились;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рішельє про стягнення, розірвання договору та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі по тексту Департамент), Одеської обласної ради із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рішельє (далі по тексту ТОВ „Рішельє) про стягнення із відповідача заборгованості у загальному розмірі 4 196 684,14 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 3 884 444,05 грн. та пені у розмірі 312 240,09 грн.; розірвання охоронного договору на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 25.12.2003р., укладеного між ТОВ „Рішельє та Департаментом; зобов`язання відповідача звільнити і повернути Департаменту приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 17 ріг вул. Буніна, 15, загальною площею 1793,9 кв. м., за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 25.12.2003р. щодо сплати орендних платежів за період з квітня 2020р. по травень 2021р. та виконання обов`язку щодо страхування об`єкта оренди.

Ухвалою від 29.06.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 05.10.2021р., залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2021р., було повернуто ТОВ „Рішельє зустрічну позовну заяву.

Оскільки ТОВ „Рішельє не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Департамент та Одеська обласна рада не скористались наданим законом правом на подання письмових пояснень на позовну заяву прокурора про стягнення, розірвання договору та зобов`язання повернути майно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.

23.08.1963р. Радою міністрів Української РСР було прийнято постанову „Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР, відповідно до якої Радою було затверджено список пам`ятників архітектури, до якого було включено будівлю Нової біржі, розташовану по вул. Пушкінська, 17 ріг вул. Буніна, 15, у м. Одеса.

На підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №292/А-97 від 30.04.1997р. приміщення Нової біржі, площею 528 кв. м., були передані у користування ТОВ „Рішельє.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №514/А-2003 від 23.06.2003р. було затверджено Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, повноваження з управління якими делеговані обласній державній адміністрації, до якого увійшла будівля Нової біржі.

25.12.2003р. між ТОВ „Рішельє (Орендар) та Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Орендодавець) було укладено охоронний договір на орендне користування пам`яткою культурної спадщини, а саме будівлі колишньої Нової біржі за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 17 ріг вул. Буніна, 15.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 договору оренди від 25.12.2003р. Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 1437,6 кв. м., які знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 17, ріг вул. І.Буніна, 15. Термін користування пам`яткою за цим договором складає 25 років.

Згідно з п. п. 3.1, 3.3, 4.1, 4.3 договору оренди від 25.12.2003р. приміщення пам`ятки вважаються наданими Орендарю з часу підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщень. Приміщення вважаються повернутими Орендодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщень. За орендне користування Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату згідно із ставками, затвердженими уповноваженим державним органом. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс /коефіцієнт) інфляції за наступний місяць.

Умовами п. 4.6 договору оренди від 25.12.2003р. визначено, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується Орендодавцю з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 5.3 договору оренди від 25.12.2003р. Орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен застрахувати його на користь Орендодавця у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 договору оренди від 25.12.2003р. Орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено.

Положеннями п. 5.3.2 п. 5.3 договору оренди від 25.12.2003р. врегульовано, що у разі порушення Орендарем зобов`язання, передбаченого п. 5.3.1. Орендодавець може розірвати даний договір.

25.12.2003р. між ТОВ „Рішельє та Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди за договором оренди від 25.12.2003р. Крім того, 25.12.2003р. сторонами було підписано акт технічного стану пам`ятки.

Шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.12.2004р., №2 від 12.06.2007р., №3 від 01.10.2010р. сторонами було внесено зміни до договору оренди від 25.12.2003р. в частині розміру орендної плати та площі об`єкта оренди.

Розпорядженням Одеської обласної ради №288-VI від 28.10.2011р. Управління охорони об`єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації було визначено орендодавцем об`єктів культурної спадщини.

При цьому, додатковою угодою №5 від 08.01.2014р. до договору оренди від 25.12.2003р. сторонами було визначено, що орендна плата має бути сплачена Орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця, за який вноситься орендна плата.

Крім того, у зв`язку з припиненням Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації шляхом його злиття з Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, у листопаді 2015р. (без дати) сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору оренди від 25.12.2003р., якою визначено, що Орендодавцем за договором виступає Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Додатковою угодою №7 від 02.01.2018р. до договору оренди від 25.12.2003р. сторонами було врегульовано, що орендна плата має бути сплачена Орендарем щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, за який вноситься орендна плата.

Слід зазначити, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 40055626) на дату подання прокурором позову було змінено на Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

03.09.2019р. Департамент звернувся до ТОВ „Рішельє із претензією №01-12/1104, згідно якої позивач просив сплатити заборгованість за договором оренди від 25.12.2003р. у розмірі 1 524 141,62 грн.

31.01.2020р. Департамент звернувся до ТОВ „Рішельє із претензією №01-07/473, згідно якої позивач просив сплатити заборгованість за договором оренди від 25.12.2003р. у розмірі 2 336 429,36 грн.

Листом №01-07/1802 від 04.05.2020р. Департаментом у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що станом на 31.03.2020р. заборгованість ТОВ „Рішельє зі сплати орендної плати за договором оренди від 25.12.2003р. складала 3 372 275,54 грн.

Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами до ТОВ „Рішельє, прокурором було наголошено, що наявність простроченого грошового зобов`язання з оплати орендної плати та невиконання відповідачем обов`язку щодо страхування об`єкта оренди є достатніми підставами для стягнення заборгованості та пені, розірвання договору оренди від 25.12.2003р. та зобов`язання відповідача повернути орендоване майно.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 25.12.2003р. між ТОВ „Рішельє та Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було укладено охоронний договір на орендне користування пам`яткою культурної спадщини, а саме: будівлі колишньої Нової біржі за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 17 ріг вул. Буніна, 15.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог до ТОВ „Рішельє є вимоги, зокрема, про стягнення орендної плати за договором оренди від 25.12.2003р. у розмірі 3 884 444,05 грн., яка згідно доданого до позовної заяви розрахунку була нарахована відповідачу за період з квітня 2020р. по травень 2021р., а також пені у розмірі 312 240,09 грн.

Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992р. (в редакції чинній на 25.12.2003р. - дату укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

27.12.2019р. набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019р., який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020р. При цьому, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992р. із наступними змінами з дня введення в дію Закону № 157-IX визнано таким, що втрачає чинність.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд зазначає, що ТОВ „Рішельє не було спростовано доводи прокурора про несвоєчасне виконання товариством грошових зобов`язань в частині сплати орендних платежів за договором оренди від 25.12.2003р. за період з квітня 2020р. по травень 2021р.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання ТОВ „Рішельє зобов`язань за договором оренди від 25.12.2003р., дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 3 884 444,05 грн.

З посиланням на умови п. 4.6 договору оренди від 25.12.2003р. прокурором було нараховано ТОВ „Рішельє до сплати пеню у загальному розмірі 312 240,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд звертає увагу прокурора, що оскільки орендна плата має сплачуватись ТОВ „Рішельє щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, пеня має нараховуватись окремо по кожному із прострочених платежів. Таким чином, відсутні підстави для нарахування пені на всю суму заборгованості відразу.

Проте, як вбачається з розрахунку пені, прокурором було нараховано пеню відразу на всю суму заборгованості, розмір якої щомісячно збільшувався/зменшувався у випадку часткової сплати орендної плати. Крім того, у розрахунку зазначено, що станом на початок квітня 2020р. заборгованість ТОВ „Рішельє складала 2 800 675,00 грн., на яку прокурором також нараховано штрафні санкції. Проте, підстави для нарахування пені на заборгованість, яка існувала на початок квітня 2020р. відсутні, оскільки, як зазначалось вище по тексту рішення, пеня має нараховуватись окремо по кожному із прострочених платежів.

Враховуючи викладене вище, господарським судом було самостійно розраховано пеню по кожному із орендних платежів, які мали були сплачені за період з квітня 2020р. по травень 2021р., та визначено, що розмір пені становить 152 191,84 грн.

Господарським судом було розраховано пеню протягом наступних періодів: 1) на суму боргу у розмірі 231 657,88 грн. з 21/04/2020 до 08/09/2020, на суму 169 324,52 грн. з 09/09/2020 до 23/09/2020, на суму 30 724,52 грн. з 24/09/2020 до 07/10/2020; 2) на суму боргу у розмірі 233 511,14 грн. з 21/05/2020 до 07/10/2020, на суму 115 735,66 грн. з 08/10/2020 до 22/10/2020; 3) на суму боргу у розмірі 235 379,22 грн. з 21/06/2020 до 22/10/2020, на суму 153 114,88 грн. з 23/10/2020 до 23/10/2020; 4) на суму боргу у розмірі 236 085,35 грн. з 21/07/2020 до 23/10/2020, на суму 92 200,23 грн. з 24/10/2020 до 21/01/2021; 5) на суму боргу у розмірі 236 557,52 грн. з 21/08/2020 до 22/02/2021; 6) на суму боргу у розмірі 235 138,17 грн. з 21/09/2020 до 21/03/2021; 7) на суму боргу у розмірі 234 667,89 грн. з 21/10/2020 до 21/04/2021; 8) на суму боргу у розмірі 235 841,23 грн. з 21/11/2020 до 21/05/2021; 9) на суму боргу у розмірі 238 199,65 грн. з 21/12/2020 до 31/05/2021; 10) на суму боргу у розмірі 241 269,25 грн. з 21/01/2021 до 31/05/2021; 11) на суму боргу у розмірі 243 467,92 грн. з 21/01/2021 до 31/05/2021; 12) на суму боргу у розмірі 246 633,00 грн. з 21/03/2021 до 31/05/2021; 13) на суму боргу у розмірі 249 099,33 грн. з 21/04/2021 до 31/05/2021; 14) на суму боргу у розмірі 253 334,02 грн. з 21/05/2021 до 31/05/2021. При здійсненні розрахунку пені судом були враховано розміри здійснених відповідачем часткових оплат орендної плати.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених прокурором позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Рішельє на користь Департаменту пені у розмірі 152 191,84 грн.

Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. (ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження відповідних коштів з орендної плати.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 914/252/19).

Відповідно до ст. 771 ЦК України передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов`язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Згідно з п. 5.3 договору оренди від 25.12.2003р. Орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен застрахувати його на користь Орендодавця у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Положеннями п. 5.3.2 п. 5.3 договору оренди від 25.12.2003р. врегульовано, що у разі порушення Орендарем зобов`язання, передбаченого п. 5.3.1. Орендодавець може розірвати даний договір.

Враховуючи встановлені судом в процесі вирішення даного спору обставини, які підтверджують факт несвоєчасної та повної сплати ТОВ „Рішельє орендних платежів за договором оренди від 25.12.2003р. протягом 14 календарних місяців, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження укладення відповідачем договорів страхування орендованого майна, господарський суд доходить висновку про доведеність прокурором факту істотного порушення відповідачем умов договору, який є підставою для розірвання договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених прокурором до ТОВ „Рішельє позовних вимог у названій частині шляхом розірвання охоронного договору на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 25.12.2003р.

Статтею 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з п. 3.3 договору оренди від 25.12.2003р. приміщення вважаються повернутими Орендодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщень.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи розірвання охоронного договору на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 25.12.2003р., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ТОВ „Рішельє повернути Департаменту приміщення, загальною площею 1 793,9 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінській, 17 ріг вул. Буніна, 15, за актом приймання-передачі. При цьому, суд зазначає, що правовим наслідком повернення приміщення буде його звільнення, а, отже, підстави для додаткового зазначення в резолютивній частині про наявність у відповідача обов`язку звільнити приміщення відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених заступником керівника Одеської обласної прокуратури позовних вимог шляхом розірвання охоронного договору на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 25.12.2003р. (зі змінами), стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рішельє на користь Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації заборгованості у розмірі 3 884 444,05 грн., пені в розмірі 152 191,84 грн.; та зобов`язання відповідача повернути приміщення, загальною площею 1 793,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінській, 17 ріг вул. Буніна, 15, за актом приймання-передачі. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати охоронний договір на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 25.12.2003р. (зі змінами), укладений між Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації /65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 40055626/ та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Рішельє /65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 15; ідентифікаційний код 20969826/.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рішельє /65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 15; ідентифікаційний код 20969826/ на користь Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації /65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 40055626/ заборгованість у розмірі 3 884 444,05 грн. /три мільйони вісімсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири грн. 05 коп./, пеню в розмірі 152 191,84 грн. /сто п`ятдесят дві тисячі сто дев`яносто одна грн. 84 коп./.

4.Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю фірмою „Рішельє /65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 15; ідентифікаційний код 20969826/ повернути Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації /65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 40055626/ приміщення, загальною площею 1 793,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінській, 17 ріг вул. Буніна, 15, за актом приймання-передачі.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рішельє /65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 15; ідентифікаційний код 20969826/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 67 490,27 грн. /шістдесят сім тисяч чотириста дев`яносто грн. 27 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 липня 2022 р.

Суддя С.П. Желєзна