Ухвала

від 06.07.2022 по справі 925/235/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/235/20(925/1195/18)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Драченко В.В.,

відповідача: Цирулевська М.В.,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: Кравченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В.- головуючий, Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.)

у справі № 925/235/20 (925/1195/18)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд"

до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"; 2) Акціонерне товариство "Укртрансгаз"

про стягнення 2917327,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (далі - Відповідач) про застосування наслідків недійсності договору на постачання природного газу №ЄТ-ДБ-18/07/17 від 18.07.2017 (далі - Договір постачання) шляхом стягнення з Відповідача 2917327,48 грн вартості природного газу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №398-03/19 від 06.03.2019).

2. Позов мотивований посиланням на обставини здійснення Позивачем поставки природного газу в період з січня до березня 2018 року на виконання умов Договору постачання, який рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2018 у справі №925/798/18 визнаний недійсним.

3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 постановлено справу №925/1195/18 за зазначеним позовом передати для розгляду в межах провадження у справі №925/235/20 про банкрутство Відповідача.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.05.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1082125,64 грн заборгованості, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Рішення мотивовано наявністю передбачених законом підстав для відшкодування Відповідачем вартості отриманого на виконання Договору постачання природного газу через неможливість його повернення в натурі. При цьому для визначення вартості газу місцевий господарський суд застосував середньозважену ціну газу місячного ресурсу (за усіма умовами оплати), яка визначена за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичний біржі на час прийняття рішення у справі. Також суд врахував факт часткової оплати Відповідачем отриманого від Позивача газу, однак відхилив доводи Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1168384,09 грн.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

7. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зобов`язання Відповідача відшкодувати Позивачу вартість природного газу, отриманого за недійсним Договором постачання, припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним 28.07.2020, тобто під час розгляду даної справи.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, викладений у постановах від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17.

10. Позивача наголошує, що припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог неможливе за наявності спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Оскільки жодних судових рішень, які набрали б законної сили та фіксували вартість природного газу на момент відшкодування для учасників спору, на час зарахування вимог не існувало, на думку Позивача, припинене зобов`язання не було однорідним та безспірним.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

12. Відповідач стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

13. Зокрема, Відповідач заперечує проти доводів Позивача про небезспірність зобов`язань, які виникли у сторін внаслідок визнання недійсним Договору постачання. Відповідач зазначає, що Позивач не заперечує обов`язок сплатити на користь Відповідача 1639859,47 грн та обов`язок Відповідача відшкодувати на користь Позивача вартість природного газу за цінами на момент відшкодування. Водночас Відповідач посилається на недоведення Позивачем того, що ціни на природний газ станом на дату проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є вищими, ніж зазначені в акті від 28.07.2020 та визначені висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судово-товарознавчої експертизи від 19.05.2020 №19204/19-53/13234/13235/13236/20-53.

14. Крім того, Відповідач вважає, що вказані Позивачем у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15. Між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) укладений Договір постачання, до якого сторонами укладені додаткові угоди №1 від 28.12.2017, №2 від 26.01.2018, №3 від 26.02.2018 про постачання Відповідачу природного газу в січні, лютому та березні 2018 року.

16. За умовами Договору постачання газорозподільне/газотранспортне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску. Взаємовідносини між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством у частині розподілу/транспортування газу до пунктів призначення регулюються окремим договором на розподіл/транспортування природного газу, укладеним між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством (пункт 1.3 Договору постачання).

17. Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу у магістральні газопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику у загальному потоці у газорозподільні мережі (пункт 2.4 Договору постачання).

18. Облік обсягів переданого газу визначається в пунктах постачання природного газу. Для визначення фактичного обсягу переданого газу приймаються облікові дані комерційного вузла обліку газу газоспоживного об`єкту та/або дані Реєстру обсягів газу газотранспортного підприємства (пункт 3.5 Договору постачання).

19. Крім того, між Публічним акціонерним товариством "Черкасигаз" (оператор газорозподільчої мережі) та Відповідачем (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу №06/15976/Т-16 від 27.01.2016 (далі - Договір розподілу) шляхом підписання заяви-приєднання. Відповідно до умов зазначеного договору, він регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

20. Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 Договору розподілу).

21. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором газотранспортної системи (ГТС, АТ «Укртрансгаз»), а до відома споживача - його постачальником (пункт 3.1 Договору розподілу).

22. Протягом січня - березня 2018 року Відповідач фактично поставив, а Відповідач - прийняв природний газ обсягом 292,805 тис. куб. м.

23. Зокрема, згідно з актами наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2018, 28.02.2018 та 31.03.2018, які підписані ПАТ "Черкасигаз" та Відповідачем, обсяг розподіленого Відповідачу природного газу склав: в січні 2018 - 132,786 тис. куб. м; в лютому 2018 - 158,815 тис. куб. м; в березні 2018 - 1,204 тис. куб. м, а всього 292,805 тис. куб. м. За наданими ПАТ "Черкасигаз" відомостями у період з січня 2018 до березня 2018 року (включно) для Відповідача постачальником природного газу був Позивач.

24. Відповідач частково оплатив вартість отриманого у позивача газу в сумі 1639859,47 грн.

25. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2018 у справі №925/798/18 повністю задоволено позов ПАТ "Дашуківські бентоніти" (Відповідач) до ТОВ "Євроенерготрейд" (Позивач) та визнано недійсним Договір постачання.

26. З метою визначення величини компенсації Відповідачем вартості безпідставно набутого природного газу Позивач надав суду під час розгляду цієї справи експертний висновок Черкаської ТПП №0-962 від 06.11.2018, згідно з яким станом на 01.11.2018 середнє значення вартості 1000 куб. м природного газу становить 14526,40 грн. У заяві про зменшення розміру позовних вимог, зазначив, що у 2019 відбулося коливання ціни на природний газ на ринку в бік зменшення, тому середнє значення вартості природного газу за 1000 куб. м становить 9963,38 грн.

27. Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.05.2020 ринкова вартість природного газу для промислових споживачів (без урахування тарифу на транспортування магістральними трубопроводами, постачання природного газу та ПДВ) станом на 19.05.2020 складала: 132,768 тис. куб. м - 529818,67 грн; 158,815 тис. куб. м - 633760,79 грн; 1,204 тис. куб. м - 4804,66 грн.

28. Підчас розгляду цієї справи Відповідач 13.07.2020 направив Позивачу вимогу (претензію) про повернення йому 1639859,47 грн, одержаних на виконання недійсного Договору постачання.

29. 28.07.2020 Відповідач направив Позивачу акт про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог, обґрунтовуючи свій акт тим, що оскільки позивач добровільно не повертає безпідставно отриману від нього суму в розмірі 1639859,47 грн, а згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, які викладені у комісійній судово-товарознавчій експертизі від 19.05.2020, вартість природного газу обсягом 292,805 тис. куб. м, який використав Відповідач, становить 1168384,09 грн, то Відповідач вважає, що взаємні зобов`язання Відповідача та Позивача на суму 1168384,09 грн є припиненими.

30. Для визначення вартості природного газу суд першої інстанції застосував середньозважену ціну газу місячного ресурсу (за усіма умовами оплати), яка визначена за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на 18.05.2021 (на час прийняття рішення у справі), яка становить 9296,81 грн за 1000 куб. м, та яка розрахована шляхом ділення загальної вартості укладених на Українській енергетичній біржі угод з базисом поставки ВТТ (в ГТС України) з урахуванням ПДВ щодо купівлі-продажу даного ресурсу на суму обсягів купівлі-продажу даного ресурсу за результатами укладених угод протягом усього періоду його продажу.

Позиція Верховного Суду

31. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

32. При цьому Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається відповідач при зверненні з касаційною скаргою.

33. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

34. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

35. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

36. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними його доводи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права (частину 1 статті 601 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, з огляду на таке.

37. Так, постановою від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 Велика Палата Верховного Суду змінила постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині зазначені судові рішення залишила без змін. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірний правочин суперечить актам чинного законодавства, оскільки зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та договором банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню в різних валютах - євро та доларах США, такі вимоги не можна вважати однорідними, а їх зарахування не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

38. Постановою від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з урахуванням відсутності умов, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності зустрічних зобов`язань між сторонами (зокрема, оборотно-сальдова відомість не визнана судом належним доказом, а первинні документи на підтвердження існування відповідної заборгованості сторони не надали).

39. Постановами від 22.08.2018 у справі №910/21652/17 і від 11.09.2018 у справі №910/21648/17 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості. Оскільки за результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів та обставин справи в сукупності, врахувавши справу №904/6511/17 Господарського суду Дніпропетровської області про дострокове виконання грошових зобов`язань, суди встановили, що спірні вимоги не є безспірними, Верховний Суд у зазначених постановах погодився з висновком про відсутність підстав для зарахування відповідних вимог в силу статті 601 Цивільного кодексу України та статей 202, 203 Господарського кодексу України.

40. Постановою від 15.08.2019 у справі №910/21683/17 Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та постанову суду апеляційної інстанції, передавши справу в зазначеній частині для подальшого розгляду до суду першої інстанції, оскільки суди не дослідили наявність усіх необхідних умов для здійснення зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та не надали належної оцінки доводам про те, що на момент направлення відповідної заяви позивач уже здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, а відповідач вжив заходи щодо оскарження такого зарахування, тому вважати безспірними та прозорими вимоги відповідача є неможливим.

41. Постановою від 11.09.2019 у справі №910/21566/17 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору обмежився посиланням на лист про невизнання припинення зобов`язання зарахуванням через відсутність передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України умов зарахування у зв`язку з наявністю спору між сторонами щодо заборгованості за кредитним договором, без дослідження відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин та надання належної оцінки доводам позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність кредитного договору, копія якого наявна в матеріалах справи, а також не взяв до уваги доводи відповідача щодо припинення зобов`язань за спірним договором шляхом зарахування на підставі відповідної іншої заяви.

42. З наведеного вбачається, що викладені в зазначених постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права, зокрема частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Відповідно, наведені в них висновки стосуються встановлених під час розгляду відповідної справи фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів, зокрема щодо неоднорідності зустрічних вимог через різні валюти зобов`язань, недоведеності належними доказами наявності зустрічного зобов`язання, спірності зустрічного зобов`язання з огляду на наявність спору в іншій справі щодо його розміру та дострокового виконання, здійснення зарахування за іншою заявою та його оскарження.

43. Водночас перелічені постанови не містять жодних висновків щодо порядку застосування наведеної норми права до правовідносин із зарахування як зустрічних однорідних вимог зобов`язань щодо повернення кожною зі сторін недійсного правочину другій стороні отриманого на його виконання та/або відшкодування вартості одержаного (двосторонньої реституції). Зокрема, у наведених в касаційній скарзі постановах відсутні висновки про спірність зазначених вимог до ухвалення судового рішення про застосування реституційних наслідків.

44. Крім того, Верховний Суд приймає до уваги, що Позивач безпідставно послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у вказаних постановах у справах №910/21652/17, №910/21648/17, №910/21683/17, №910/21566/17, які на момент подання касаційної скарги були уточнені відповідним чином у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, що була врахована при ухваленні оскаржуваної постанови.

45. Отже, доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у зазначених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, адже вони стосуються правовідносин, які не є подібними, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №925/235/20 (925/1195/18).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков