Ухвала

від 04.07.2022 по справі 577/2229/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №577/2229/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/538/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Грабіж

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2021 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новочеркаськ Ростовської області РФ, громадянина України, не працюючого, розведеного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, в якій вона просила вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області змінити в частині призначеного покарання на більш м`яке.

Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою взявши під варту із зали суду і строк відбуття покарання визначено рахувати з 06.09.2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати в розмірі 490,35 грн.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 вважала, що вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року підлягає зміні у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказувала, що під час призначення покарання судом не було враховано те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, потерпілий та його законний представник в судовому засіданні зазначили, що не мають претензій до нього, простили його та в частині призначення покарання не наполягають на реальному позбавленні волі, матеріальні збитки відсутні.

Звертала увагу на те, що в силу того, що потерпілий хворіє саме на психічне захворювання, обвинувачений не міг під час скоєння злочину бути обізнаним про те, що скоює злочин відносно інваліда, у зв`язку з тим, що останній не має фізичних вад.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановлено судом першої інстанції 30.03.2021 року близько 13:50 год. ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився а районі зупинці трамваю №2, призначеної для посадки пасажирів, що розташована по вул. Успенсько - Троїцькій в м. Конотоп, де побачив раніше незнайомого ОСОБА_9 , який є інвалідом 2 групи та страждає на психічні розлади. З метою відкритого заволодіння майном ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 та почав виривати з рук чоловічу сумку. Однак, потерпілий зміг вдержати сумку та попереджаючи можливу подальшу неправомірну поведінку ОСОБА_8 перейшов через дорогу на інший бік вулиці до магазину «Наталі».

Проте ОСОБА_8 , бажаючи довести злочинний намір до кінця, пішов слідом та, наздогнавши ОСОБА_9 в районі кінцевої зупинки трамваю №2, по вул. Усп.-Троїцькій в м. Конотоп, знову схопив за сумку вириваючи з рук. Оскільки ОСОБА_9 не відпускав сумку, то обвинувачений пригрозив застосувати фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я особи, а саме побиттям, демонструючи, при цьому, кулак. Дану погрозу потерпілий сприйняв, як реальну, усвідомлюючи значну фізичну перевагу ОСОБА_8 та свою нездатність вчинити гідний опір внаслідок вади здоров`я, проявом яких є порушення рухів, рівноваги та положення тіла. Скориставшись цим підсудний висмикнув сумку з рук потерпілого і перебіг через дорогу в напрямку ТЦ «Універмаг», розташованого по вул. Усп.-Троїцькій, 1, в м. Конотоп.

Таким чином, ОСОБА_8 відкрито заволодів належними ОСОБА_9 речами, а саме: сумкою з написом «Найк», вартість 100 грн., в якій знаходились мобільний телефон марки «XIAOMI Redmi Go M1903С3GG», вартістю 963 грн., разом із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», вартістю 100 грн., маскою медичною (новою), вартістю 5 грн., гаманцем чоловічим із шкірозамінника з написом «MODA», вартістю 52 грн., у якому перебували кошти в сумі 7 грн., а всього на загальну суму 1227 грн.

Проте, довести злочин до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий перехожими неподалік від місця події.

Отже, ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, тобто закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу захисника, прокурора, яка заперечила проти вимог апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 та правильність правової кваліфікації його дій за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого за встановлених місцевим судом обставин, викладених у вироку, захисником обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюються, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо призначеного обвинуваченому покарання, з яким не погоджувався захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 , вважала суворим і просила його пом`якшити, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як передбачено статтею 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд врахував обставини, що пом`якшують покарання незадовільний стан здоров`я, вибачився перед потерпілим, позитивно характеризується за місцем мешкання та обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а також відносно інваліда, який страждає на психічне захворювання, висновок органу пробації, з якого вбачається, що існує висока ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а залишення на свободі обвинуваченого може становити небезпеку для суспільства, та дійшов правильного висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, а покарання, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України і підстави для заміни такого покарання на більш м`яке, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі, в даному конкретному випадку не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що призначене ОСОБА_8 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі є мінімальним покаранням за санкцією ч.2 ст.186 КК України, яка надає право призначити особі покарання від 4 до 6 років позбавлення волі.

Доводи захисника про те, що під час призначення покарання судом не було враховано те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, потерпілий та його законний представник в судовому засіданні зазначили, що не мають претензій до нього, простили його та в частині призначення покарання не наполягають на реальному позбавленні волі, матеріальні збитки відсутні, то колегія суддів не може визнати ці обставини, такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення для особи, яка в денний час, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинила закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, який є інвалідом 2 групи.

Щодо доводів захисника про те, що в силу того, що потерпілий хворіє саме на психічне захворювання, обвинувачений не міг під час скоєння злочину бути обізнаним про те, що скоює злочин відносно інваліда, у зв`язку з тим, що останній не має фізичних вад, то колегія суддів визнає їх надуманими, оскільки як вбачається з відеозапису з системи відеоспостереження «Безпечне місто» з камери на кінцевій зупинці трамваю маршруту № 2 по вул. Успенсько-Троїцька за 30.03.2021, на якому зафіксовано факт пограбування, наявність фізичних вад потерпілого є очевидним.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та умотивоване рішення, підстави для його зміни відсутні, у зв`язку з чим вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021року відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на цей вирок без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_8 , який утримується під вартою, протягом трьох місяців з моменту вручення йому її копії.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4