Рішення

від 11.07.2022 по справі 521/8844/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/8844/22

Провадження №2-а/521/138/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - І.А. Бобуйка,

за участю секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, буд. 21а) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2022року позивачзвернувся досуду ззазначеним позовом,в якомупросив:визнати протиправноюта скасуватипостанову Одеськоїмитниці від27травня 2022у справіпро порушеннямитних правил№ 0606/50000/22,якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 144 818,13 грн., закрити провадження у справі про порушення митних правил.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на таке.

27 травня 2022 Одеською митницею в особі в.о. заступника начальника Одеської митниці - Сьоміна П.А. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0606/50000/22, згідно якої ОСОБА_1 декларанта ТОВ «Сітней ЛТД» було визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ст.485 Митного Кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 144 818,13 грн.

Позивач вважає дану постанову від 27.05.2022 року у справі про порушення митник правил необґрунтованою, винесену з порушенням чинного законодавства, викладені обставини та підстави порушення митних правил такими, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ`єктивним, а тому позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 року поновлено строк ОСОБА_1 на оскарження постанови Одеської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил № 0606/50000/22 від 27.05.2022 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, №0606/50000/22 від 27.05.2022 року та відкрито провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, відзиву на позов не надав.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 286 КАС України та з метою дотримання принципу розумного строку, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відмовляє представнику відповідача у відкладенні розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що законодавець визначив дану категорію справ як термінові, встановив десятиденний строк на їх розгляд судом та з огляду на те, що представником відповідача не наведено у своїй заяві про відкладення розгляду справи на іншу дату ніяких поважних причин неявки у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, які були надані сторонами до суду, суд дійшов до наступного.

Так судом встановлено, що 10.01.2022 року між компанією «RIM UNITED LTD», як продавцем та товариством обмеженою відповідальністю ТОВ «ГРАВІТІ ЛЮКС» покупцем укладений контракт № 01/22, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати товар, а покупець прийняти і оплатити товар згідно із комерційним інфойсом, на кожну поставку, які є невід`ємною частиною даного договору, ціна даного товару зафіксована на кожну партію в інвойсі, ціна включає в себе вартість товару, тари, упаковки, маркуванню товару, витрат на митне оформлення вантажу в країні продавця.

На виконання умов вказаного контракту компанією «RIM UNITED LTD», направлено TOB «ГРАВІТІ ЛЮКС» (порт Одеса, Україна) товар, а саме: білизна туалетна з махрових тканин бавовняна, рушники, вага брутто складає 7858,6 кг, вага нетто 6202,1 кг.

Судом встановлено, що 17.01.2022 року між ТОВ «Гравіті Люкс» та ТОВ «Сітней ЛТД» укладено договір № 001/22 про надання брокерських послуг та декларування товару.

Відповідно доп.1.1.Договору митнийброкер відімені,за дорученням,та за рахунок замовника, керуючись законодавством України, надає послуги, пов`язані з отримання дозвільних документів та декларуванням товарів, які належать замовнику або його клієнту та переміщуються через митний кордон України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

Згідно п.2.3.Договору замовниксвоєчасно сплачуєвартість виконанихМитним брокеромробіт (послуг)у розміріта строки,передбачені цимДоговором,а такожзавчасно допочатку митногооформлення Товарів сплачує митні податки та збори на відповідний рахунок митного органу. Надає документи, які підтверджують оплату вказаних платежів, Митному брокеру.

Відповідно до п. 7.6. Договору, Замовник несе відповідальність за справжність і достовірність документів та інформації, необхідної для митного контролю і митного оформлення.

Судом встановлено, що 22.02.2022 року до митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці декларантом ТОВ «Сітней ЛТД» (Код ЄДРПОУ 42437831) ОСОБА_1 на підставі Договору про надання брокерських послуг та декларуванню товарів № 001/22 від 17.01.2022 р. від імені ТОВ «ГРАВІТІ ЛЮКС» подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA500490/2022/001770, на товари: білизна туалетна з махрових тканин - 482, 40 кг. Вага товару без будь-якої упаковки торгівельна марка - CEYLINS,TIC.LTD.STI; виробник - NECATI DEGIRMENCI TEKS.SAN.VE; рушники - 200,00 кг вага товару без будь-якої упаковки, торгівельна марка - PUPILLA, виробник - UCKOC TEKS.SAN.VE TIC.LTD.STI; рушники - 2692,20 кг вага товару без будь-якої упаковки, торгівельна марка - TWO DOLPHINS; рушники - 2827,50 кг вага товару без будь-якої упаковки, торгівельна марка - PHILIPPUS, виробник - AKTEKS TEKSTIL TUR.GIDA SAN.TIC.LTD.STI.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною інвойсу декларант для митного оформлення подав, зокрема, такі документи: декларацію митної вартості; контракт; коносамент; інвойс; пакувальний лист; копію митної декларації країни відправлення, договір про надання брокерських послуг та декларування товару та інші.

Електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ № 500490/2022/001770 заповнювалась декларантом ОСОБА_1 , шляхом відображення відомостей (опису, вагових, кількісних, вартісних характеристик товарів) із товаросупровідних та комерційних документів, складених компанією-контрагентом «RIM UNITED LTD», відповідно до попередньо досягнутих домовленостей.

Відповідно до графи 31 ЕМД № 500490/2022/001770, декларантом всього було заявлено 4 (чотири) найменування товарів, код згідно з УКТЗЕД 63026000 вага брутто 7858,6 кг, нетто 6202,1 кг.

Судом встановлено, що митну вартість товарів визначено за основним методом (за ціною інвойсу), та виходячи з цього нараховано обов`язкові митні платежі при імпорті цих товарів у сумі 676871,25 грн.

Системою аналізу та управління ризиками було згенеровано форму митного контролю «повний митний огляд», який проведено 11.03.2022 та складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.03.2022 року.

Оглядом підтверджено відповідність ваги нетто/брутто, опису та кількості товару і транспортних засобів даним зазначеним в митній декларації. Однак, за результатом зважування цього товару встановлено, що загальна вага нетто товару без будь-якого пакування становить 6202,1 кг., загальна вага первинного пакування становить 1181,4 кг, вага товару у первинному пакуванні становить 7383,5 кг. Тобто, загальна вага нетто товару більше ніж заявлено на 1181,4кг, в ЕМД ІМ 40 ДЕ № 500490/2022/001770.

На підставі зазначеного, митним постом «Одеса-внутрішній» Одеської митниці листом від 11.03.2022 р. № 7.10-28.05-01/205 зроблено розрахунок різниці між заявленою декларантом до сплати сумою митних платежів та тією, яка підлягає сплаті. Як вказано в даному листі ця сума можливого недобору митних платежів складає 48272,71 грн.

Розмір штрафу в постанові від 27.05.2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності розраховано на підставі тієї суми митних платежів, яку повідомив митний пост «Одеса-внутрішній» Одеської митниці в листі від 11.03.2022 року №7.10-28.05-01/205.

17.03.2021 року старшим державним інспектором оперативного відділу № 1 управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Одеської митниці Пономаренко В.В. складено відносно декларанта ТОВ «Сітней ЛТД» ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил № 0606/50000/22.

Судом встановлено,що 21.03.2021року декларантомТОВ «СітнейЛТД» (КодЄДРПОУ 42437831) ОСОБА_1 було поданонову митнудекларацію №UA500490/2021/001955,в якійу відповідних графах було зазначено вагу нетто товару визначено відповідачем, а ТОВ «Гравіті Люкс» доплачено необхідну суму митних платежів, і товар Відповідачем випущено у вільний, тобто шкода державі не була заподіяна.

Згідно зет. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7МК Українивизначено,що митнусправу вУкраїні становлять,серед іншого,порядок іумови переміщеннятоварів черезмитний кордонУкраїни,їх митнийконтроль тамитне оформлення,при цьомупроцедури митного контролю тамитного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України визначаються Митним кодексом та іншими законами України.

Товари, що переміщуються через митний кордон України декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів (ч. 1 статті 262 МК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 266 МК України, до обов`язків декларанта, в тому числі, входить декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України, порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вказані питання,зокрема,врегульовані Порядкомвиконання митнихформальностей приздійсненні митногооформлення товарівіз застосуванняммитної деклараціїна бланкуєдиного адміністративногодокумента,затвердженим наказомМіністерства ФінансівУкраїни від30.05.2012року №631(даліПорядок 631)та Порядком заповненнямитних декларацій набланку єдиногоадміністративного документа,затвердженим наказомМіністерства фінансівУкраїни від 30.05.2012 року № 651.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України, Порядку 631 та Порядку 651, для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс), а у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.

Так, від декларанта, як учасника правовідносин, пов`язаних з митним оформленням та декларуванням товарів, вимагається діяти виключно з додержанням встановленого Митним кодексом та іншими нормативними актами порядку, а саме заявляти відомості щодо найменування товарів, їх кількості та ін. згідно з рахунком (інвойсом) або іншим документом, що визначає вартість товару.

Окрім того, митна вартість товару товарів заявлена за основним методом (за ціною інвойсу, графа 43 ЕМД) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України.

Судом встановлено, що відповідно до інвойсу від 12.01.2022 року № 19637, поданого до митного оформлення, ціна товару вказана за упаковку, кількість яких не змінилась, що підтверджується актом про проведення огляду товарів від 11.03.2022 року та листом митного посту «Одеса-внутрішній» Одеської митниці від 11.03.2022 року № 7.10-28.05-01/205.

Порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються, врегульовано положеннями глави 8 та 9 МК України (ст.ст. 49-64 МК України),

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Відповідно до правил заповнення гр. 38 МД у митному режимі імпорту згідно з порядком заповнення МД на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України 30.05.2012 року №651, для товару, що переміщується в первинній тарі (упаковці), що невіддільна від товару до його споживання без шкоди його споживчим властивостям, якщо маркуванням товару чи документами, необхідними для здійснення його митного контролю та митного оформлення, не визначено вагу товару без будь-якої упаковки, зазначається вага товару з урахуванням ваги такої первинної тари (упаковки).

Посадовими особамимитниці проігнорованоінформацію прописануу контракті,про те,що пакуванняв якомувідвантажується товарповинне відповідатитехнічним умовам,а такожзабезпечувати схоронністьтовару підчас транспортуваннямтранспортом,що відповідаєінформації,зазначеній утоваросупровідних документах,тобто ваганетто позначає вагу вантажу без будь-якого пакування.

За рахунок додавання до заявленої декларантом фактичної ваги нетто ваги первинної упаковки (картонних коробок) цього товару, а також з урахуванням рівня митної вартості подібних товарів з відомчої бази даних ЄАІС Одеською митницею фактично збільшена вага товару нетто до 7383,5 кг. та вартість заявленого позивачем за МД № 500490/2022/001770 товару, що, відповідно, вплинуло на розмір митних платежів, листом відповідача від 11.03.2022 року № 7.10-28.05-01/205 зроблений розрахунок, за яким сума недобору митних платежів складає 48 272,71 грн.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанови ВС від 25.02.2020 року справа №260/718/19; від 27.04.2020 року справа №140/804/19).

Однак, цей розрахунок недобору митних платежів зроблений на припущеннях, не у визначений законодавством спосіб та з порушенням встановленого порядку.

Судом встановлено, що відповідач, взявши до уваги виключно факт про невідповідність ваги нетто товару, не врахувавши інформації, що містилась у товаросупровідних документах на товар, інших фактичних обставин, прийшов до висновку в оскаржуваній постанові, що позивачем свідомо та умисно було заявлено у зазначеній митній декларації неправдиві відомості щодо ваги нетто товару з метою зменшення митних платежів на суму 48 272,71 гри, чим на його думку вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

Крім того, в ході митного оформлення товару за вказаною митною декларацією було сплачено митних платежів на суму 676871, 25 грн. Таким чином, митні платежі сплачувалися в безготівковій формі ТОВ «Гравіті Люкс», а не позивачем особисто.

Так, графою 9 Митної декларації № UA500490/2022/001770 підтверджується те, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є саме ТОВ «Гравіті Люкс».

Тобто,до сплати митних платежів ні позивач ні ТОВ «Сітнєй ЛТД», як декларант не мають відношення, оскільки обов`язок щодо сплати митних платежів лежить не на ТОВ «Сітнєй ЛТД», а на ТОВ «Гравіті Люкс».

Зазначене свідчить про відсутність у діях позивача мети та відповідно умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів по цій декларації на суму 48 272,71 гри. грн.

Частиною першою ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а тако?к здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За приписами статті 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а гак само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

За змістом частини першої ст. 9 та ст. 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суд звертає увагу відповідача, що аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що статтею 485МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, тобто, правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду (постанови від 10.12.2020 року, справа № 569/16120/15-а, від 20.08.2020 року, справа № 553/1435/17, від 25.06.2020 року, справа № 163/1218/16-а, від 18.06.2020 року, справа №638/10546/16-а, згідно яких склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі пре порушення митних правил, встановлених ст. 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з вказаного суд відмовляє позивачу у визнанні протиправною постанови, оскільки вимога про визнання протиправною постанови суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не підлягає розгляду в рамках статті 286 КАС України.

Також, слід зазначити, що 15.06.2022 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 та конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України статті 485 Митного кодексу України.

Так, згідно вищезазначеного Рішення, Конституційний Суд України визнав, що припис абзацу другого статті 485 Митного кодексу України (санкція - штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів) суперечить частині другій статті 61 та частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України, тобто є таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що санкція статті 485 Кодексу є безальтернативною та фактично встановлює лише один вид стягнення - штраф, який до того ж визначається у сталому розмірі відсотків. Відсутність в оспорюваному приписі інших видів стягнень та неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначається штраф, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності порушника митних правил з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Потреба в індивідуалізації розміру штрафу є нагальною у випадках, коли цей розмір є істотним, унаслідок чого його застосування може бути надмірним втручанням у низку конституційних прав винної особи. Тому, припис абзацу другого статті 485 Кодексу суперечить частині другій статті 61 Конституції України.

Розглядаючи питання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, Суд врахував практику Європейського суду з прав людини та юридичні позиції власних рішень.

У зв`язку з чим, суд наголошує, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 485 Кодексу не забезпечується справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи, а сам цей припис є нормативним підґрунтям для надмірного втручання у гарантоване Основним Законом України право власності.

Ураховуючи наведене, Конституційний суд дійшов висновку, що абзац другий статті 485 Кодексу суперечить частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Україна 17 липня 1997 року ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18) визначив таку правову позицію: один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено,що митницеюпід часрозгляду справипро порушеннямитних правил,порушених відносно ОСОБА_1 ,всупереч вимогамст.245КУпАП тач.1ст.489МК Українивраховано,що вйого діяхвідсутній склад(суб`єктивната об`єктивнасторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Враховуючи вищевикладене,суд вважає,що позивачемжодних протиправнихдій невчинено,адже нимвиконані вимогиПорядку виконаннямитних формальностейпри здійсненнімитного оформленнятоварів іззастосуванням митноїдекларації набланку єдиногоадміністративного документа№ 631,Порядку заповненнямитних деклараційна бланкуєдиного адміністративногодокумента №651,щодо декларуваннятоварів тазаявлено інформаціюпро вагутоварів згідноз товаросупровіднимита комерційнимидокументами,тобто позивачне мавніякого умислуна вчиненнябудь-якогопорушення митнихправил,а встановленасума митнихплатежів 48272,71гри.,яка сталаосновою длявизначення розміруштрафу,була розрахованаз порушеннямнорм законодавства,базується лишена припущеннях.Склад правопорушення,передбаченого ст.485МК Українипередбачає наявністьу діяхдекларанта особливоїмети -неправомірне ухиленнявід сплатиподатків тазборів абозменшення їхрозміру, та вини у формі прямого умислу.

Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Також, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії», Європейський суд з прав людини в своєму рішенні, від 06 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції», від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених ст. 78 КАС України.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд, дослідивши докази, надані до суду учасниками справи, зазначає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст.19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ч. 1 ст. 247, 251, 258, 268, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, буд. 21а) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил задовольнити частково.

Скасувати постановуОдеської митницівід 27травня 2022у справіпро порушеннямитних правил№ 0606/50000/22,якою ОСОБА_1 (паспортсерії НОМЕР_1 від 02.03.2016року,що виданийНікопольським РВГУ ДМСУкраїни вДніпропетровській областівід 266.07.2021року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 144 818,13 гривень.

Провадження усправі пропритягнення довідповідальності усправі пропорушення митнихправил,передбаченого ст.485Митного кодексуУкраїни,у відношенні ОСОБА_1 (паспортсерії НОМЕР_1 від 02.03.2016року,що виданийНікопольським РВГУ ДМСУкраїни вДніпропетровській областівід 266.07.2021року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 144 818,13 гривень - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя: І.А. Бобуйок