Рішення

від 11.07.2022 по справі 140/3998/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3998/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Глансе Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «Глансе Україна» (далі ТзОВ «Глансе Україна») звернулося з позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення імпортованого в Україну товару позивач через декларанта подав до Львівської митниці митну декларацію (МД) №UA209140/2022/010908, в якій митна вартість товару визначена за першим методом з урахуванням фактурної вартості товару та витрат на транспортування товару (до митного кордону України). Однак Львівською митницею відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2022/000229 та прийнято рішення від 11 лютого 2022 року№UA209000/2022/210082/2 про коригування митної вартості товарів.

З рішенням про коригування митної вартості товарів позивач не погоджується, та вважає, що під час митного оформлення декларантом було подано документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за першим методом і які не мали жодних розбіжностей. Твердження митниці в рішенні про коригування митної вартості про наявність розбіжностей є надуманими та не відповідають фактичним обставинам. Так вартість упаковки та тари входить у вартість товару, а тому вказана у рахунку-фактурі від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 включає ці витрати і позивач як покупець не несе додаткових витрат на упаковку і тару. Вартість перевезення на підставі договору від 18 листопада 2021 року №18/11/21 та відповідно до рахунку перевізника від 01 лютого 2022 року №043 становить 8000,00 грн, що відповідає довідці про транспортні витрати від 08 лютого 2022 року і було враховано у митній декларації, при цьому пункт призначення при доставці вантажу не впливає на митну вартість товару, оскільки до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються виключно витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Позивач також вказав, що у рішеннях про коригування митної вартості, крім номера і дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості всупереч статті 55 Митного кодексу України (далі МК України) не містить таких відомостей.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.66-89). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення митного контролю за МД №UA209140/2022/010908 від 09 лютого 2022 року було опрацьовано інформацію у наданих до митного оформлення документах та встановлено, що відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 04 січня 2022 року №04/01/2022 ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування, однак в інших товаросупровідних документах, зокрема в комерційному інвойсі від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 відсутні дані щодо таких складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 лютого 2022 року №043 не містить відомостей щодо згаданих складових, заявка на перевезення до митного оформлення не подана; в CMR від 31 січня 2022 року №0145777 у графі 22 відсутній штамп відправника, а в графі 3 «Місце розвантаження» зазначено «Ковель», при тому, що в рахунку на перевезення від 01 лютого 2022 року №043 - «Львів», тому існує можливість заниження заявлених транспортних витрат до та після кордону. Крім того, у платіжному дорученні у графі «Призначення платежу» міститься загальне посилання на контракт, що не дає можливості ідентифікувати платіж із конкретною поставкою товару. Рахунок-фактура, про який вказано пункті 4 контракту, до митного оформлення не поданий.

Відповідач також зазначив, що оскільки подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення митної вартості, то позивачу було запропоновано подати додаткові документи. Однак декларантом лише було надано роздруківку за інтернет-посиланням щодо продажу подібних товарів на території Польщі та прайс-лист. Інших документів надано не було. Зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом. Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) митна вартість товару становить 4,810 доларів СІІІА/кг (МД №UA100100/2021/610529 від 15 листопада 2021 року).

Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2022/210082/2 від 11 лютого 2022 року є законними та обґрунтованими, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

04 січня 2022 року між ТзОВ «Глансе Україна» (покупець) та компанією ASM Sр.z.o.o. (продавець) було укладено договір (контракт) №04/01/2022 (а.с.20-24), згідно з яким продавець зобов`язується продати, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості, обумовленій в рахунках-фактурах на кожну окрему партію, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна і загальна сума встановлюється в польських злотих для кожної окремої партії товару і вказується в рахунках-фактурах до контракту на відповідних умовах поставки правил Інкотермс 2010. Загальна сума контракту дорівнює сукупній вартості усіх товарів, що поставляються за рахунками-фактурами до нього (пункти 1.1-2.1 контракту).

Товар зазначений в пункті 1 цього контракту повинен бути доставлений в термін та на умовах, що вказані в рахунках-фактурах до цього контракту. Вартість упаковки та тари входить у вартість товару та поверненню не підлягає (пункти 3.1, 3.4 контракту).

Платіж за поставлений за цим контрактом товар здійснюється на рахунок продавця в такий спосіб: для кожної окремої партії товару складається рахунок-фактура, в якій обумовлюються умови і терміни платежу за товар. Банківські витрати, пов`язані з перерахуванням грошових коштів на території країни продавця, сплачує продавець, а на території України сплачує покупець. Датою платежу буде вважатися дата фактичного надходження грошових коштів на рахунок продавця. Форма оплати повна предоплата (пункти 4.1-4.4 контракту).

09 лютого 2022 року товариство подало МД №UA209140/2022/010908 для митного оформлення ввезеного на територію України товару загальною фактурною вартістю 25699,00 злотих (а.с.13). У графі 42 декларації фактурна вартість товару 1 «Меблі дерев`яні для житлових кімнат…» становить 25438,00 злотих. Митну вартість визначено за першим методом на рівні 187174,62 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 8000,00 грн). Для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант до митної декларації додав такі документи: контракт від 04 січня 2022 року №04/01/2022 (а.с.20-24); рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 (а.с.25-26); платіжне доручення від 14 січня 2022 року №14 про оплату товару (а.с.29); митну декларацію країни відправлення №22301010У0087018 (а.с.36); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 31 січня 2022 року №0145777 (а.с.30-31); договір від 18 листопада 2021 року №18/11/21 про надання транспортних послуг (а.с.38-40); рахунок перевізника від 01 лютого 2021 року №043 (а.с.41).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовам поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.136).

На електронне повідомлення митниці товариство надало роздруківку за інтернет-посиланням щодо продажу подібних товарів у Польщі; прайс-лист виробника товару (а.с.115-135).

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2 (а.с.11-12), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA209140/2022/000229 (а.с.15-16).

Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності:

1) відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 04 січня 2022 року №04/01/2022 ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування; в інших товаросупровідних документах - в комерційному інвойсі від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 - відсутні дані щодо складових вартості товару. Відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та вони не піддаються перевірці;

2) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 лютого 2022 року №043 не містить відомостей щодо згаданих складових, заявку на перевезення до митного оформлення не подано; в CMR від 31 січня 2022 року №0145777 у графі 22 відсутній штамп відправника, у графі «Місце розвантаження» зазначено «Ковель», проте в рахунку на перевезення від 01 лютого 2022 року №043 пункт призначення - Львів. Існує можливість заниження заявлених транспортних витрат до та після кордону;

3) в графі 44 митної декларації вказане платіжне доручення, але відсутні документи за якими здійснювалася оплата.

У спірному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA100100/2021/610529 від 15 листопада 2021 року на рівні 4,810 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA209140/2022/012529 від 14 лютого 2022 року (а.с.17-19) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 04 січня 2022 року №04/01/2022 (а.с.20-24); рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 (а.с.25-26); платіжне доручення від 14 січня 2022 року №14 про оплату товару (а.с.29); міжнародну товарно-транспортну накладну від 31 січня 2022 року №0145777 (а.с.30-31); договір про надання транспортних послуг від 18 листопада 2021 року №18/11/21 (а.с.38-40); рахунок перевізника від 01 лютого 2021 року №043 (а.с.41). Крім того надано митну декларацію країни відправлення №22301010У0087018 (а.с.36).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 04 січня 2022 року №04/01/2022 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 загальна вартість товару становить 25699,00 злотих (а.с.25-26, переклад на а.с.27-28). Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець сплатив авансом 14 січня 2022 року (а.с.25-26, переклад на а.с.27-28). Така ж сума зазначена і в платіжному дорученні в іноземній валюті від 14 січня 2022 року №14 (відповідно до 4.4 контракту поставка здійснюється на умовах повної передоплати) (а.с.29).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 (25699,00 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №UA209140/2022/010908 від 09 лютого 2022 року (графа 22).

Як вбачається з рахунку-фактури (інвойсу) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 товар поставлявся на умовах FCA. Ці умови означають, що продавець доставить вказаному покупцем перевізнику вантаж, який пройшов митне очищення, до названого місця. При цьому якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то він несе відповідальність за завантаження.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 31 січня 2022 року №0145777 (а.с.30-31) перевезення товару здійснено з міста Бродниця (Республіка Польща).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (8000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором про надання транспортних послуг від 18 листопада 2021 року №18/11/21, укладеним між ТзОВ «Глансе Україна» та фізичною особою-перевізником ОСОБА_1 , рахунком на оплату від 01 лютого 2022 року №043 на загальну суму 9000,00 грн, згідно з яким вартість транспортних послуг територією Польщі до митного поста Ягодин становить 8000,00 грн за маршрутом місто Бродниця (Республіка Польща) - митний пост Ягодин (а.с.38-41).

Довідка про транспортні витрати від 08 лютого 2022 року (а.с.42), видана фізичною особою-перевізником ОСОБА_1 , також підтверджує той самий розмір транспортних послуг. Тут зазначено, що страхування товару не проводилося.

Суд вважає, що відповідач у повідомленні декларанту та пізніше у спірному рішенні безпідставно вказав про розбіжності в поданих документах з покликанням на відсутність даних щодо складових вартості товару та що відомості про складові митної вартості не підтверджено документально й не піддаються перевірці, оскільки у комерційному інвойсі від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 не вказано вартість тари, упаковки, маркування.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3.4 контракту від 04 січня 2022 року №04/01/2022 вартість упаковки та тари входить у вартість товару. Водночас умовами договору не передбачено, щоб у рахунку-фактурі окремо зазначалися вартість товару, вартість упаковки та вартість тари, які включені у ціну товару, оскільки саме по собі розмежування цих витрат не змінює загальну вартість товару.

Також суд вважає безпідставними посилання митного органу у спірному рішенні на те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 лютого 2022 року №043 не містить відомостей щодо згаданих складових. Ні з оскаржуваного рішення, ні з відзиву на позовну заяву не зрозуміло, яких саме відомостей недостатньо митному органу в рахунку на оплату від 01 лютого 2022 року №043, який містить розподіл вартості транспортних послуг територією Польщі до митного поста Ягодин та територією України до пункту призначення. Рахунок від 01 лютого 2022 року №043 мітить інформацію про перевізника, маршрут, вартість послуг до митного кордону України та після.

При цьому не подання заявки про перевезення, на чому акцентує увагу відповідач, жодним чином не впливає на суть наданих відповідно до договору від 18 листопада 2021 року №18/11/21 послуг, яким передбачено можливість прийняття заявок на перевезення як у письмовій, так і в усній формах (підпункти 2.1.1, 2.2.1). Воднораз відповідач не вказав, які саме відомості чи сумніви могла підтвердити чи спростувати заявка на перевезення. Більше того, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не вказав на необхідності подання саме заявки на перевезення.

Посилаючись на відсутність у графі 22 CMR від 31 січня 2022 року №0145777 штампу відправника (наявний підпис представника відправника, найменування відправника), митний орган також не зазначив, яким чином відсутність штампу відправника впливає або могло вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Суд зауважує, що автотранспортна накладна (СМR) - це товарно-транспортна накладна міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року. Відповідно до Закону України від 01 серпня 2006 року №57-V «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до вказаної Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару.

З аналізу норм МК України вбачається, що товаротранспортна накладна може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Більше того, графу 22 CMR заповнює відправник, а тому позивач не може відповідати за дії відправника.

Також суд вважає безпідставними сумніви митного органу стосовно можливості заниження позивачем заявлених транспортних витрат до та після кордону у зв`язку з розбіжностями щодо місця розвантаження товару. Так відповідно до статі 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Витрати на транспортування після ввезення на митну територію України, які виділені із загальної вартості транспортних витрат, не є складовими митної вартості.

За обставин цієї справи суд погоджується із позивачем, що розбіжності стосовно місця розвантаження товару жодним чином не змінюють митну вартість імпортованого товару.

У спірному рішенні відповідач вказав, що у графі 44 митної декларації є реквізити платіжного доручення, але відсутні документи, за якими здійснювалася оплата. Однак таке твердження є безпідставним, оскільки під час митного оформлення імпортованого товару декларант надавав платіжне доручення в іноземній валюті від 14 січня 2022 року №14, а також рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22, у якому вказано про проведення позивачем передоплати 14 січня 2022 року. Поряд з тим контрактом від 04 січня 2022 року №04/01/2022 не передбачено складання інших документів, окрім рахунка-фактури. Суд також відхиляє аргументи відповідача у відзиві на позовну заяву про неможливість ідентифікувати платіж через загальне посилання на контракт у графі «Призначення платежу» платіжного доручення. Суд наголошує, що сума коштів, перерахована компанії-продавцю платіжним дорученням від 14 січня 2022 року №14, відповідає вартості партії товару згідно з інвойсом від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22.

Таким чином, твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України (договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця (якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями) може мати місце лише тоді, коди документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи, декларацію країни відправлення, оскільки такі документи були надані декларантом позивача під час митного оформлення. У свою чергу витребовування митним органом рахунку-проформи є безпідставним, оскільки умовами зовнішньоекономічного договору не передбачено складання такого документа.

Необґрунтованою є також вимога надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), страхових документів, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами та мав інші витрати, матеріали справи не містять.

Також ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Незважаючи на надання позивачем на вимогу митниці прайс-листа виробника та додатково ще й інформації з мережі Інтернет про іноземні ідентичні товари, відповідач їх до уваги не взяв.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA100100/2021/610529 від 15 листопада 2021 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Варто зауважити, що згідно з митною декларацію, використаною митним органом для коригування митної вартості товару, імпортованого позивачем, умови поставки є відмінними від тих, що мали місце за обставин цієї справи; також митна вартість визначалася декларантом за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 04 квітня 2022 року №04/04/22-1, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ «Глансе Україна» (а.с.43-46), акта приймання-передачі наданих послуг від 03 травня 2022 року (а.с.47), рахунка від 03 травня 2022 року №03/05/22-1 (а.с.48), платіжного доручення від 05 травня 2022 року №30 (а.с.49).

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 03 травня 2022 року Адвокатським об`єднанням надано такі послуги: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартсоті товару (1 год) - 2000,00 грн, складання позовної заяви (2,5 год) - 5000,00 грн. Платіжне доручення від 05 травня 2022 року №30 підтверджує оплату послуг.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.66-89).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру (загальна сума донарахованих митних платежів становить 23583,59 грн), справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15 травня 2022 року №34 (а.с.10), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.51).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 5481,00 грн (2481,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Глансе Україна» (45032, Ковельський район, село Вербка, провулок Ватутіна, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 44414800) до Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Тадеуша Костюшка, будинок 1, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Глансе Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у сумі 5481,00 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк