Постанова

від 23.02.2023 по справі 140/3998/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3998/22 пров. № А/857/11991/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, прийняте суддею Каленюк Ж.В. у місті Луцьку, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глансе Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ТОВ «Глансе Україна» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 04 січня 2022 року №04/01/2022; рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22; платіжне доручення від 14 січня 2022 року №14 про оплату товару; міжнародну товарно-транспортну накладну від 31 січня 2022 року №0145777; договір про надання транспортних послуг від 18 листопада 2021 року №18/11/21; рахунок перевізника від 01 лютого 2021 року №043. Крім того надано митну декларацію країни відправлення №22301010У0087018.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Суд вважав безпідставною вимогу митного органу надати рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи, декларацію країни відправлення, оскільки такі документи були надані декларантом позивача під час митного оформлення. У свою чергу витребовування митним органом рахунку-проформи є безпідставним, оскільки умовами зовнішньоекономічного договору не передбачено складання такого документа.

Суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник наводить обставини справи.

Звертає увагу на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскільки митна декларація, на яку посилається рішення про коригування митної вартості № UА100100/2021/610529 від 15.11.2021 були оформлені митним органом, на момент прийняття рішень про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалася та, відповідно, до суду не оскаржувалася.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17, згідно з яким у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На думку апелянта, від такого висновку необхідно відступити, оскільки це стосується заповнення рішення, при визначенні митної вартості за трьома методами: Стаття 59 МК України - Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, Стаття 60 МК України - Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, Стаття 64 - Резервний метод.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що04 січня 2022 року між ТОВ «Глансе Україна» (покупець) та компанією ASM Sр.z.o.o. (продавець) було укладено договір (контракт) №04/01/2022 (а.с.20-24), згідно з яким продавець зобов`язується продати, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості, обумовленій в рахунках-фактурах на кожну окрему партію, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна і загальна сума встановлюється в польських злотих для кожної окремої партії товару і вказується в рахунках-фактурах до контракту на відповідних умовах поставки правил Інкотермс 2010. Загальна сума контракту дорівнює сукупній вартості усіх товарів, що поставляються за рахунками-фактурами до нього (пункти 1.1-2.1 контракту).

Товар зазначений в пункті 1 цього контракту повинен бути доставлений в термін та на умовах, що вказані в рахунках-фактурах до цього контракту. Вартість упаковки та тари входить у вартість товару та поверненню не підлягає (пункти 3.1, 3.4 контракту).

Платіж за поставлений за цим контрактом товар здійснюється на рахунок продавця в такий спосіб: для кожної окремої партії товару складається рахунок-фактура, в якій обумовлюються умови і терміни платежу за товар. Банківські витрати, пов`язані з перерахуванням грошових коштів на території країни продавця, сплачує продавець, а на території України сплачує покупець. Датою платежу буде вважатися дата фактичного надходження грошових коштів на рахунок продавця. Форма оплати повна предоплата (пункти 4.1-4.4 контракту).

09 лютого 2022 року товариство подало МД №UA209140/2022/010908 для митного оформлення ввезеного на територію України товару загальною фактурною вартістю 25699,00 злотих (а.с.13). У графі 42 декларації фактурна вартість товару 1 «Меблі дерев`яні для житлових кімнат…» становить 25438,00 злотих. Митну вартість визначено за першим методом на рівні 187174,62 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 8000,00 грн). Для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант до митної декларації додав такі документи: контракт від 04 січня 2022 року №04/01/2022 (а.с.20-24); рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 (а.с.25-26); платіжне доручення від 14 січня 2022 року №14 про оплату товару (а.с.29); митну декларацію країни відправлення №22301010У0087018 (а.с.36); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 31 січня 2022 року №0145777 (а.с.30-31); договір від 18 листопада 2021 року №18/11/21 про надання транспортних послуг (а.с.38-40); рахунок перевізника від 01 лютого 2021 року №043 (а.с.41).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовам поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.136).

На електронне повідомлення митниці товариство надало роздруківку за інтернет-посиланням щодо продажу подібних товарів у Польщі; прайс-лист виробника товару (а.с.115-135).

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2 (а.с.11-12), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA209140/2022/000229 (а.с.15-16).

Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності:

1) відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 04 січня 2022 року №04/01/2022 ціна договору складається з вартості продукції, включаючи вартість тари, упаковки, маркування; в інших товаросупровідних документах - в комерційному інвойсі від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 - відсутні дані щодо складових вартості товару. Відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та вони не піддаються перевірці;

2) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 лютого 2022 року №043 не містить відомостей щодо згаданих складових, заявку на перевезення до митного оформлення не подано; в CMR від 31 січня 2022 року №0145777 у графі 22 відсутній штамп відправника, у графі «Місце розвантаження» зазначено «Ковель», проте в рахунку на перевезення від 01 лютого 2022 року №043 пункт призначення - Львів. Існує можливість заниження заявлених транспортних витрат до та після кордону;

3) в графі 44 митної декларації вказане платіжне доручення, але відсутні документи за якими здійснювалася оплата.

У спірному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA100100/2021/610529 від 15 листопада 2021 року на рівні 4,810 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA209140/2022/012529 від 14 лютого 2022 року (а.с.17-19) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 826/8228/16.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена ТОВ за першим методом - за ціною договору.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року в справі № 1.380.2019.001625.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З матеріалів справи судом встановлено, що декларантом позивача до митного оформлення (в тому числі на вимогу митного органу) подано документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, контракт від 04 січня 2022 року №04/01/2022 (а.с.20-24); рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 (а.с.25-26); платіжне доручення від 14 січня 2022 року №14 про оплату товару (а.с.29); міжнародну товарно-транспортну накладну від 31 січня 2022 року №0145777 (а.с.30-31); договір про надання транспортних послуг від 18 листопада 2021 року №18/11/21 (а.с.38-40); рахунок перевізника від 01 лютого 2021 року №043 (а.с.41). Крім того надано митну декларацію країни відправлення №22301010У0087018 (а.с.36).

Контрактом від 04 січня 2022 року №04/01/2022 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 загальна вартість товару становить 25699,00 злотих (а.с.25-26, переклад на а.с.27-28). Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець сплатив авансом 14 січня 2022 року (а.с.25-26, переклад на а.с.27-28). Така ж сума зазначена і в платіжному дорученні в іноземній валюті від 14 січня 2022 року №14 (відповідно до 4.4 контракту поставка здійснюється на умовах повної передоплати) (а.с.29).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 (25699,00 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №UA209140/2022/010908 від 09 лютого 2022 року (графа 22).

Як вбачається з рахунку-фактури (інвойсу) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 товар поставлявся на умовах FCA. Ці умови означають, що продавець доставить вказаному покупцем перевізнику вантаж, який пройшов митне очищення, до названого місця. При цьому якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то він несе відповідальність за завантаження.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 31 січня 2022 року №0145777 (а.с.30-31) перевезення товару здійснено з міста Бродниця (Республіка Польща).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (8000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором про надання транспортних послуг від 18 листопада 2021 року №18/11/21, укладеним між ТОВ «Глансе Україна» та фізичною особою-перевізником ОСОБА_1 , рахунком на оплату від 01 лютого 2022 року №043 на загальну суму 9000,00 грн, згідно з яким вартість транспортних послуг територією Польщі до митного поста Ягодин становить 8000,00 грн за маршрутом місто Бродниця (Республіка Польща) - митний пост Ягодин (а.с.38-41).

Довідка про транспортні витрати від 08 лютого 2022 року (а.с.42), видана фізичною особою-перевізником ОСОБА_1 , також підтверджує той самий розмір транспортних послуг. Тут зазначено, що страхування товару не проводилося.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідач у повідомленні декларанту та пізніше у спірному рішенні безпідставно вказав про розбіжності в поданих документах з покликанням на відсутність даних щодо складових вартості товару та що відомості про складові митної вартості не підтверджено документально й не піддаються перевірці, оскільки у комерційному інвойсі від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22 не вказано вартість тари, упаковки, маркування. Відповідно до пункту 3.4 контракту від 04 січня 2022 року №04/01/2022 вартість упаковки та тари входить у вартість товару. Водночас умовами договору не передбачено, щоб у рахунку-фактурі окремо зазначалися вартість товару, вартість упаковки та вартість тари, які включені у ціну товару, оскільки саме по собі розмежування цих витрат не змінює загальну вартість товару.

Також безпідставним є покликання митного органу у спірному рішенні на те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 лютого 2022 року №043 не містить відомостей щодо згаданих складових.

Покликаючись на відсутність у графі 22 CMR від 31 січня 2022 року №0145777 штампу відправника (наявний підпис представника відправника, найменування відправника), митний орган також не зазначив, яким чином відсутність штампу відправника впливає або могло вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Автотранспортна накладна (СМR) - це товарно-транспортна накладна міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року. Відповідно до Закону України від 01 серпня 2006 року №57-V «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до вказаної Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару.

З аналізу норм МК України вбачається, що товаротранспортна накладна може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Більше того, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, графу 22 CMR заповнює відправник, а тому позивач не може відповідати за дії відправника.

У спірному рішенні відповідач вказав, що у графі 44 митної декларації є реквізити платіжного доручення, але відсутні документи, за якими здійснювалася оплата.

Однак зазначене не відповідає дійсності, враховуючи те, що під час митного оформлення імпортованого товару декларант надавав платіжне доручення в іноземній валюті від 14 січня 2022 року №14, а також рахунок-фактуру (інвойс) від 17 січня 2022 року №ЕХ/0002/1/22, у якому вказано про проведення позивачем передоплати 14 січня 2022 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок формування, ведення такої, отримання інформації, а також порядок використання даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Як зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідно до цінової інформації ЄАІС митна вартість становить 4,810 дол. США за кг (МД UA100100/2021/610529 від 15.11.2021).

Водночас, колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Саме таке регулювання спірних правовідносин було покладено в основу правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2019 року в справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

При цьому у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 року в справі №825/648/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року в справі №820/231/16 вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що самостійне визначення митним органом митної вартості ввезеного товару за МД UA100100/2021/610529 від 15.11.2021 року, не може бути категоричною підставою для визначення митної вартості у спірних правовідносинах.

Також суд звертає увагу, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21 грудня 2018 року (справа №815/1670/17), від 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752).

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем з урахуванням приписів ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2022 року №UA209000/2022/210082/2, відтак, таке підлягає до скасування.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №140/3998/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк