Рішення

від 05.07.2022 по справі 380/3263/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3263/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2022 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддяКоморний О.І.,

секретар судового засіданняНаум`як Х.О.

за участю:

представник позивачаБрикар О.М.

представник відповідачаРибак Н.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-БАКАЛІЯ» про визнання протиправними та скасування рішень Львівської митниці Державної митної служби України.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-БАКАЛІЯ» з вимогами :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2021 №0000090/7.4-19;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2021 №0000089/7.4-19

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у грудні 2021 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 17.12.2021 №0000090/7.4-19 від 17.12.2021 №0000089/7.4-19. Обидва на підставі акта № 32/7.4-19/43302064 від 23.11.2021. Вказаними ППР позивачу збільшено податкове зобов`язання на суми 7 088,11 грн та 35 440,00 грн відповідно і нараховано штраф у розмірі 1772,03 грн. Таким чином, на підставі акта № 32/7.4-19/43302064 від 23.11.2021 відповідач збільшив зобов`язання позивача на загальну суму 44 300,14 грн. Вказує, що в обох ППР містяться ідентичні обґрунтування: « - інформація та копії документів, наданих уповноваженим органом Республіки Польща листом від 13.07.2021 № 1401-IGG.4331.54.2020 з результатами перевірки декларацій походження, виданих експортером «Przedsiebiorstwo Wielobranzove «Waldi» Harbuz Waldemar» про непідтвердження преференційного походження товарів, охоплених деклараціями походження, складеними на інвойсах від 08.04.2020 № ЕХ/243/2020/К, від 22.04.2020 № ЕХ/275/2020/К, тому не можуть бути застосовані тарифи преференції « 410» зі сплати ввізного мита на підставі вказаних декларацій походження.». Також зазначено, що платником податків, тобто позивачем, не надано належних заперечень, пояснень чи додатків. Позивач зазначає, що відповідач обґрунтовує акт № 32/7.4-19/43302064 від 23.11.2021 непідтвердженням преференційного походження товару ввезеного за митними деклараціями від 10.04.2020 № UA209140/2020/032075 та від 23.04.2020 № UA209140/2020/034746. Серед нормативно правового обґрунтування відповідач у акті посилається на ч. 1 та ч. 2 ст. 43 МКУ. Вказує, що відповідно до положень ст. 43 МКУ: «Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару, (ч. 1). Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару, (ч. 6). У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж: ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості, (ч. 8). Позивач зазначає, що документом, що має силу декларації про походження товару у спірних правовідносинах є рахунок-фактура, а саме Faktura VAT nr ЕХ/243/2020/К, де вказано: «Eksporterproduktow objetych tym documenyem deklaruje, ze z wyjatkiem gdziejest to wiraznie okreslon, prodduhty te maja Europejskie preferencyjne pochodzenie. Tomaszow Lubelski 08.04.2020». Зазначений фрагмент перекладається як: «Експортер продуктів зазначених у цьому документі декларує, що ці продукти мають Європейське преференційне походження, за винятком, якщо окремо чітко зазначено про інше. Томатів Любелські 08.04.2020». Позивач стверджує, що відповідно до пунктів 1 та 6 ст. 43 Митного кодексу України таке підтвердження преференційного походження є належним, а від так достатнім для спростування Акта № 32/7.4-19/43302064 від 23.11.2021 і відповідно скасування ППР від 17.12.2021 №0000090/7.4-19 та від 17.12.2021 №0000089/7.4-19, які є похідними від нього. Зазначає, що позивач придбав та ввіз на митну територію України товар Європейського преференційного походження, про що був запевнений продавцем. В силу ст. 43 МКУ преференційне походження підтверджене належними чином. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.02.2022 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 05.04.2022 подано відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів проводяться відповідно до статті 345 Митного кодексу України. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України платниками податків. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок відповідно до статті 352 Митного кодексу України можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення та податкова інформація. Повідомляє, що згідно із статтею 336, статтею 345, пункту 2 частина 2 статті 351 Митного кодексу України, відповідно до наказу Львівської митниці від 28.10.2021 № 289 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТзОВ «ЄВРО-БАКАЛІЯ» законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746. Зазначає, що ТзОВ «ЄВРО-БАКАЛІЯ» за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746 ввезено товари із застосуванням тарифних преференцій зі сплати ввізного мита на підставі декларацій походження, складених на інвойсах експортером „Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul.Dominikanska,13b Warszawa, Польща), де отримувач товару та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТзОВ «ЄВРО-БАКАШЯ» (ЄДРПОУ 43302064, Україна, 81130, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська, буд. 4.), а відправник та продавець товару: "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe „Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul.Dominikanska,13b Warszawa, Польща). Товари, за вищевказаними митними деклараціями, декларувалися із застосуванням преференції за кодом „410" і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 "Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, інформація про які наведена в Додатку 1, який є невід`ємною частиною акта перевірки. Зазначає, що Державна митна служба України листом від 27.07.2021 № 15/15-03/7.4/3064 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13.07.2021 JN» 1401-ЮС.4331.54.2020 в якому сказано, що вищевказані декларації інвойс є автентичними, але оскільки експортер на вимогу митних органів не надав відповідних документів, що підтверджують преференційне походження товарів, тому товари, зазначені у вищевказаних деклараціях інвойс, не мають права на преференційний режим оподаткування. Враховуючи, що для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а Інформація про преференційне походження у деклараціях про походження, складених на інвойсах, які стосуються партій товару до 6000 Євро виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано неправомірно. В ході перевірки митних оформлень ТзОВ "ЄВРО-БАКАШЯ" за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746 внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції „410" встановлено порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 48, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. Зазначає, що вказівка представника позивача на те, що продавець продаючи товар позивачу запевнив, що товар Європейського походження, а відтак, видана продавцем фактура на товар, яка в свою чергу, є підставою для застосування до товару преференційної ставки ввізного мита, суперечить обставинам справи, оскільки як зазначалось вище, за результатами перевірки документів, а саме декларацій інвойсів від 08.04.2020 № ЕХ/243/2020/К, від 22.04.2020 № ЕХ/275/2020/К, виданих контрагентом позивача, уповноваженими органами Республіки Польща повідомлено, що експортер на вимогу митних органів не надав відповідних документів, що підтверджують преференпійке походження товарів, тому товари, зазначені у вищевказаних деклараціях інвойс, не мають права на преференційний режим оподаткування. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 25.04.2022 розгляд справи призначено у судове засідання з повідомленням (викликом).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Львівською митницею Державної митної служби України в період з 08.11.2021 по 09.11.2021 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТзОВ «ЄВРО-БАКАЛІЯ» (ЄДРПОУ 43302064) вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746, про що 23.11.2021 складений акт №32/7.4-19/43302064.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акта перевірки №32/7.4-19/43302064 від 23.11.2021 відповідачем 17.12.2021 прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0000090/7.4-19 про збільшення позивачеві грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання в сумі 8860,14 грн (7088,11 грн. основний платіж, 1772,03 штрафна (фінансова) санкція);

- податкове повідомлення рішення №0000089/7.4-19 про збільшення позивачеві грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання в сумі 35440,53 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно з викладеними у акті перевірки висновками про порушення позивачем:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 48, частини 1 статті 257 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746 на загальну суму 35440,53 гривень;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746 на загальну суму 7088,11 гривень.

Таких висновків при проведенні перевірки відповідач дійшов з огляду на не підтвердження преференційного походження ввезених позивачем товарів.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до положення статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них одних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митною зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахувангня та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Частинами 1, 2 ст. 351 МК України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності резидентів України.

Відповідно до статті 352 Митного кодексу України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення та податкова інформація.

Судом встановлено, що ТзОВ «ЄВРО-БАКАЛІЯ» за митними деклараціями від 10.04.2020 №UA209140/2020/032075, від 23.04.2020 №UA209140/2020/034746 ввезено товари із застосуванням тарифних преференцій зі сплати ввізного мита на підставі декларацій походження, складених на інвойсах експортером „Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul.Dominikanska,13b Warszawa, Польща), де отримувач товару та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТзОВ «ЄВРО-БАКАШЯ» (ЄДРПОУ 43302064, Україна, 81130, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська, буд. 4.), а відправник та продавець товару: "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe „Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul.Dominikanska,13b Warszawa, Польща).

За вказаними митними деклараціями товари декларувалися із застосуванням преференції за кодом „410" і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 "Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, інформація про які наведена в Додатку 1, який є невід`ємною частиною акта перевірки.

Відповідно до пункту 2 статті 39 Протоколу 1 „Щодо визначення концепції „Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VIII після приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження (далі - Регіональна конвенція) Підкомітет з питань митного співробітництва може також вирішити замінити правила визначення походження, наведені в цьому Протоколі, тими, що містяться в додатку до Конвенції.

Законом України від 08.11.2017 року № 2187-VIII „Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження" Україна приєдналася до Регіональної конвенції, яка набрала чинності з 01.02.2018 року.

21 листопада 2018 року Підкомітетом України - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 (далі-Рішення) про заміну Протоколу 1 (чинне з 01.01.2019 року).

Відповідно до статті 1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄЄ застосовуються правила походження Регіональної конвенції, викладені у Доповненні 1.

Відповідачем при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, які вказано в п.3.1 акта перевірки встановлено, що дані товари декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом „410" і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 „Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні декларації про походження, складені на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро від 08.04.2020 №ЕХ/243/2020/К, від 22.04.2020 №ЕХ/275/2020/К, котрі зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 7016.

Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у деклараціях про походження, складених на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро.

Відповідно до статті 21 Доповнення 1 до Регіональної конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(!)(с), може бути складена:

(a)уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b)експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Експортер, який, складає декларацію інвойс, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту (митних органів Договірної сторони-експортера ) надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також до виконання інших умов цього Протоколу та Конвенції.

Судом встановлено, що керуючись статтею 32 Доповнення 1 „Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща декларації про походження, складені на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро від 08.04.2020 №ЕХ/243/2020/К, від 22.04.2020 №ЕХ/275/2020/К.

Перевірка підтверджень походження здійснюється митними органами експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Державна митна служба України листом від 27.07.2021 № 15/15-03/7.4/3064 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13.07.2021 N 1401-ІОС.4331.54.2020 з результатами перевірки документів про походження.

Судом встановлено, що відповідно до вказаного листа, «Митні органи Польщі підтверджують справжність документів, що підтверджують походження товару. Однак ми не можемо підтвердити походження товару, оскільки експортер не надав відповідні документи, які б підтверджували статус походження».

Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відтак сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Отже платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частин 1, 5 ст.281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Країною походження товару за змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Наявність у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України).

У даній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що «Митні органи Польщі підтверджують справжність документів, що підтверджують походження товару. Однак ми не можемо підтвердити походження товару, оскільки експортер не надав відповідні документи, які б підтверджували статус походження».

З огляду на викладене, суд зазначає, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Ураховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, суд зазначає, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 01.03.2021 справа №240/7093/19 (провадження № К/9901/1715/20 та у Постанові від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 (провадження № К/9901/9633/21.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що товар, ввезений позивачем на митну територію України не має підтвердження достовірності заявленого походження, а тому були відсутні підстави застосування щодо нього тарифних преференцій.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що відповідні положення відповідачем дотримані, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ухвалив :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-БАКАЛІЯ» про визнання протиправними та скасування рішень Львівської митниці Державної митної служби України відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають..

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 11.07.2022.

Суддя Коморний О.І.