Рішення

від 11.07.2022 по справі 420/4137/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4137/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 31» січня 2022 року №1845/15-32-07-01-22 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 840 155,00 гри. (вісімсот сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 28» січня 2022 року №00017710713 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафними санкціями у розмірі 8100,28 грн. (вісім тисяч сто гривень двадцять вісім копійок);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 28» січня 2022 року №00017730713 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору та штрафними санкціями у розмірі 553,30 грн. (п`ятсот п`ятдесят три гривні тридцять копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок про заниження податку на додану вартість ГУ ДПС у Одеській області обґрунтувало тим, що перевіркою встановлені, на думку відповідача, факт неможливості здійснення контрагентом ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» (ЄДРПОУ 42041353) поставки товару, добриво «Екотерра» органічне гранульоване, на адресу ТОВ «ТК РОНДО», з наступних підстав:

безтоварне оформлення господарської операції,

недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (ТТН),

відсутність у ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» нерухомих об`єктів у м. Харкові, яке вказано пунктом навантаження в ТТН,

наявність в базі ІС «Податковий блок на ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» рішень про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості, починаючи з 17.07.2020 р. по 22.04.2021 р.

Висновки про неможливість здійснення контрагентом ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» поставки товару базуються лише на припущеннях відповідача.

Всі документи про взаємовідносинам з ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» є в наявності і були надані для огляду податковому органу.

Наслідки для бухгалтерського та податкового обліку створює фактичний рух активів. Такий рух податкові інспектори не заперечують в акті.

Перевіряючі описують оприбуткування товарів по даному контрагенту, рух ТМЦ.

Крім того, на вимогу перевіряючи (запит від 16.12.2021 р. № 51/15-32-02), відповідно до наказу № 08-ОД від 16.12.2022 р. по підприємству, була проведена інвентаризація ТМЦ.

В ході інвентаризації було підтверджено наявність Добрива «Екотерра» органічне на загальну суму 3334800,00 грн. на складі підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Боровського.

Дана інформація зафіксована в акті перевірки (арк. 19).

Всі спірні податкові накладні своєчасно зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, окрім цього, варто наголосити, що на час складання податкових накладних, які включено позивачем до податкового кредиту та які взяли участь у формуванні суми від`ємного значення, та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення її реєстрації або відмови її у реєстрації не приймалося.

Крім того, в розділі 3.1.4.2.2 акту перевірки «Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб» інспектор податкової служби описує безпідставне списання паливно-мастильних матеріалів на суму 29509,20 грн. на працівників, які перебували у відпустці:

Бурлака В.В., Микитишин В.П., Корнев Є.О.

Так як вказані працівники перебували у відпустці, то отримані ними паливно-мастильні матеріали, на думку інспектора, вважаються доходом, який повинен бути оподаткований за ставкою податку 18% та 1,5% військового збору.

Такі висновки не відповідають дійсності, так як відпустки вказаних працівників були перенесені на інші дати, що підтверджується табелями обліку.

З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити повністю.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала про відкриття провадження по справі та позов з додатками направлена на електронну адресу Головного управління ДПС в Одеській області на електронну адресу: od.official@tax.gov.ua 29.03.2022 р. Повідомленням, що надійшло на поштову адресу n.pototska@adm.od.court.gov.ua, підтверджено доставлення документів відповідачу.

Ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Строк для подання відзиву сплив 13.04.2022 року.

Станом на 11.07.2022 року Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, процесуальних заяв до суду не надходило.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено:

«У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:

1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Верховна Рада України прийняла Закон «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"».

Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено воєнний стан до 25.04.2022 року.

22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні до 23.08.2022 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Підприємство ТОВ «ТК РОНДО» зареєстровано 08.12.2008 за юридичною адресою: Україна, 65058, Одеська обл., місто Одеса, вул. Маршала Говорова, будинок 3-А, квартира 58. Керівником є ОСОБА_1 . Розмір статутного капіталу складає 17418125,00 грн. В стані припинення не перебуває.

Види діяльності: основний: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами. Інші: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З 14.12.2021 року по 28.12.2021 року ГУ ДПС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТК РОНДО» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 р. по 30.09.2021 р.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Одеській області складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО», код ЄДРПОУ 36288539, (телефон: (048)7100017, e-mail: info@tkrondo.com), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021» №82/15-32-07-01-17/36288539 від 05.01.2022 року, в якому податковий орган дійшов висновку про наявність порушень ПКУ, в тому числі:

норм п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, ч. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 672124,0 грн., у тому числі:

листопад 2018 р. - 517,0 грн., липень 2019 р.- 4182,0 гри., серпень 2019 р. - 465,0 грн., червень 2020 р. - 666960,0 грн.,

пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. «е» пп. 164.2.17.п. 164.2. ст. 164, пп. 168.1.1.п. 168.1.1 п.168.1 .ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2. ст 176 ПКУ, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6480, 22 грн, у т.ч.: за листопад 2018 р. - 680,76 грн., липень- серпень 2019 р. - 5799, 46 грн.;

пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. «е» пп. 164.2.17.п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 ПКУ, внаслідок чого донараховано військового збору у розмірі 442,64 грн, у т.ч.: за листопад 2018 р. - 46,50 грн., липень-серпень 2019 р. - 396, 14 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом на адресу ТОВ «ТК РОНДО» направлено листа №51/15-32-13-02 від 16.12.2021 року про проведення інвентаризації основних засобів станом на 20.12.2021 року.

20.12.2021 року ТОВ «ТК РОНДО», на підставі наказу від 16.12.2021 року №08ОД проведена інвентаризація основних засобів станом на 20.12.2021 року, про що складено інвентаризаційний опис №1

За результатами перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від « 31» січня 2022 року №1845/15-32-07-01-22 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 840155,00 грн. (вісімсот сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень);

від « 28» січня 2022 року №00017710713 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафними санкціями у розмірі 8100,28 грн. (вісім тисяч сто гривень двадцять вісім копійок);

від « 28» січня 2022 року №00017730713 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору та штрафними санкціями у розмірі 553,30 грн. (п`ятсот п`ятдесят три гривні тридцять копійок), які є предметом даного спору.

Також судом встановлено наступне.

22.06.2020 року між ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» та ТОВ «ТК РОНДО» укладено договір поставки №13.

Відповідно до договору, асортимент, кількість та вартість Товару вказуються у рахунках, видаткових накладних та (або) у специфікаціях.

22.06.2020 року між ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» та ТОВ «ТК РОНДО» підписано Специфікація №1 до вказаного договору про поставку добрива «Екотерра» (органічне гранульоване) та добрива «Екотерра» (органічне рідке).

В подальшому, директором ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» підписані видаткові накладні: №24 від 22.06.2020 р.; №25 від 22.06.2020 р.; №32 від 30.06.2020 р.; №33 від 30.06.2020 р.

Перевезення товару здійснювалось автомобільним перевізником ПП «ТК» Лінко» згідно товарно-транспортних накладних: №24 від 22.06.2020 р.; №25 від 22.06.2020 р.; №32 від 30.06.2020 р.; №33 від 30.06.2020 р.

ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» виписані податкові накладні: №11 від 22.06.2020 р.; №12 від 22.06.2020 р.; №19 від 30.06.2020 р.; №20 від 30.06.2020 р., які зареєстровані в ЄРПН.

Також судом встановлено наступне.

Згідно табелів обліку використання робочого часу:

ОСОБА_2 , агент з митного оформлення вантажів та товарів, у період з 21.11.2018 року по 30.11.2018 року перебував на роботі;

ОСОБА_3 , водій, у період з 15.07.2019 року по 30.07.2019 року перебував на роботі;

ОСОБА_4 , водій, у період з 12.08.2019 року по 21.08.2019 року перебував на роботі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

15.05.2020 у справі №922/1467/19 Верховний Суд дійшов наступноговисновку: «…Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України.

Як встановлено судом, по господарським операціям ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» виписані податкові накладні: №11 від 22.06.2020 р.; №12 від 22.06.2020 р.; №19 від 30.06.2020 р.; №20 від 30.06.2020 р., які зареєстровані в ЄРПН.

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено наступне.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як встановлено судом, податкові накладні по взаємовідносинам позивача з його контрагентом зареєстровані після 1 липня 2017 року, їх реєстрація не зупинялась податковим органом, а тому вони є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження в силу прямої норми закону.

Щодо необхідності товаро-транспортних накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 810/3713/16.

Як встановлено судом під час дослідженні письмових доказів, позивачем надано ТТН, в яких дійсно не зазначено повністю пункт навантаження, визначено лише м. Харків. Інших недоліків надані ТТН не містять.

Разом з цим, позивачем надані усі необхідні первинні документи по взаємовідносинам зі своїм контрагентом, вони не мають помилок в оформленні, не є дефектними, а тому твердження відповідача про не підтвердження здійснення господарських операції первинними документами не знайшло свого підтвердження.

З приводу посилань контролюючого органу на певні недоліки ТТН слід зазначити те, що відображена в цих документах інформації дозволяє ідентифікувати товар, який перевозився, перевізника, вантажовідправника та вантажоотримувача.

Щодо наявності рішень про відповідність ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» критеріям ризиковості.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» мали місце у червні 2020 р., коли таких рішень відносно останнього не було. Всі податкові накладні своєчасно реєструвалися в ЄРПН.

Крім того, норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, частина 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

«Презумпція добросовісності платника податків» означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору.

В розділі 3.1.4.2.2 акту перевірки «Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб» інспектор податкової служби описує безпідставне списання паливно-мастильних матеріалів на суму 29509,20 грн. на працівників, які перебували у відпустці: ОСОБА_5 , Микитишин В.П., Корнев Є.О.

Так як вказані працівники перебували у відпустці, то отримані ними паливно-мастильні матеріали, на думку інспектора, вважаються доходом, який повинен бути оподаткований за ставкою податку 18% та 1,5% військового збору.

Такі висновки не відповідають дійсності, так як відпустки вказаних працівників були перенесені на інші дати, що підтверджується табелями обліку.

Судом встановлено, що згідно табелів обліку використання робочого часу:

ОСОБА_2 , агент з митного оформлення вантажів та товарів, у період з 21.11.2018 року по 30.11.2018 року перебував на роботі;

ОСОБА_3 , водій, у період з 15.07.2019 року по 30.07.2019 року перебував на роботі;

ОСОБА_4 , водій, у період з 12.08.2019 року по 21.08.2019 року перебував на роботі.

Під час розгляду справи судом спростовано висновки податкового органу, а отже податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Щодо вини позивача у вчиненні податкового правопорушення.

Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-IX запроваджується нова концепція відповідальності. Вона стосується як відповідальності платників податків, так і контролюючих органів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу, податковим правопорушенням, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Основною відмінністю такого визначення від формулювання, яке застосовувалося до 1 січня 2021 року - у включенні до визначення податкового правопорушення критерію винного діяння (дії чи бездіяльності) платника податків.

Кодекс не містить визначення поняття «вина», однак умови за яких особа вважається винною наведені у ст. 112 Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є вчинення особою діяння умисно. Податкове законодавство не містить визначення «умислу, умисності діяння», однак так само як і поняття «вини», розкриває його зміст та суть.

Згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 Кодексу.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.

Податковим органом не доведено вини позивача, оскільки позивачем подано первинні документи, а відповідачем не спростовано невідповідність таких документів чи їх дефектність.

У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб`єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб`єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв`язку з дефектом у юридичній визначеності.

Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 року по справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 року по справі №824/1276/18-а.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.03.2010 року по справі «Бізнес Супорт Центре проти Болгарії» наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Центре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 2-9, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 31» січня 2022 року №1845/15-32-07-01-22 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 840 155,00 гри. (вісімсот сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 28» січня 2022 року №00017710713 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафними санкціями у розмірі 8100,28 грн. (вісім тисяч сто гривень двадцять вісім копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 28» січня 2022 року №00017730713 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору та штрафними санкціями у розмірі 553,30 грн. (п`ятсот п`ятдесят три гривні тридцять копійок).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» суму судового збору за подання адміністративного позову, сплаченого за платіжним дорученням №309 від 11.02.2022 року у розмірі 12732,32 грн. (дванадцять тисяч сімсот тридцять дві гривні) 32 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» (адреса: 65058, м.Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 3а, кв. 58, код ЄДРПОУ 36288539, електронна адреса: buhgalter@tkrondo.com)

Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП:44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА