Постанова

від 06.10.2022 по справі 420/4137/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/4137/22

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

12.07.2022 року;

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Бучко О.С.

представника апелянта Кушніра С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 року №1845/15-32-07-01-22 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 840 155 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2022 року №00017710713 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафними санкціями у розмірі 8100,28 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2022 року №00017730713 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору та штрафними санкціями у розмірі 553,3 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в грудні 2021 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, за результатом якої встановлено ряд порушень у сфері оподаткування податком на додану вартість та податком на доходи фізичних осіб.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість висновків контролюючого органу і посилаючись на положення ст.ст. 14, 44, 185, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 3, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач вказує, що правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом операцій з ТОВ «АГРОЕКОТЕРА» під час перевірки підтверджено як договором поставки товару так і належним чином оформленими первинними і бухгалтерськими документами, зареєстрованими в установленому порядку податковими накладними. Однак, під час перевірки відповідачем не надано належної правової оцінки господарської діяльності позивача, необґрунтовано не враховано первинні, бухгалтерські і розрахункові документи. Висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на податковій інформації про відповідність контрагента критеріям ризиковості, що, в свою чергу, не може впливати на право платника на податковий кредит.

Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження і висновки відповідача стосовно безпідставного списання підприємством паливно-мастильних матеріалів на працівників, які перебували у відпустці, і такі твердження контролюючого органу не відповідають табелю обліку працівників.

З огляду на те, що під час перевірки перевіряючим було надано усі документи бухгалтерського та податкового обліку, які засвідчують правомірність дій платника, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, вбачаються всі правові підстави для визнання рішень податкового органу неправомірними та їх скасування в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від « 31» січня 2022 року №1845/15-32-07-01-22 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 840 155,00 гри. (вісімсот сорок тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень).

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від « 28» січня 2022 року №00017710713 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафними санкціями у розмірі 8100,28 грн. (вісім тисяч сто гривень двадцять вісім копійок).

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від « 28» січня 2022 року №00017730713 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору та штрафними санкціями у розмірі 553,30 грн. (п`ятсот п`ятдесят три гривні тридцять копійок).

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК РОНДО» суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 12732,32 грн.

Проаналізувавши положення ст.ст. 14, 198, 201 Податкового кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Разом з цим, податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження в силу прямої норми закону.

Судом першої інстанції враховано, що позивачем надані усі необхідні первинні документи по взаємовідносинам зі своїм контрагентом, вони не мають помилок в оформленні, не є дефектними, за цими матеріалами можливо встановити фактичне постачання товарів і відповідачем не наведено належним правових підстав для позбавлення платника права на податковий кредит.

Також, не знайшли свого дійного підтвердження і висновки контролюючого органу про безпідставне списання підприємством паливно-мастильних матеріалів.

За встановлених обставин та перевіркою матеріалів справи, суд першої інстанції визначив не доведеними відповідачем правомірність та обґрунтованість своїх рішень, наявними безумовні підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не забезпечено право відповідача, з урахуванням простою в роботі податкового органу згідно наказу ДПС України від 24.02.2022 року №243-о, на надання відзиву на адміністративний позов.

Також, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги та посилаючись на положення ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, апелянт зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, під час перевірки контролюючим органом на підставі поданої первинної документації та податкової інформації платником не підтверджена реальність господарських операцій з постачання товару в силу відсутності у контрагента достатньої кількості трудових ресурсів, в тому числі відсутні відомості про залучення до участі операцій інших працівників, а також об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками господарських операцій щодо придбання товарів, розвантаження/навантаження і зберігання.

З посиланням на приписи п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст.ст. 164, 168, 171, 176 Податкового кодексу України, додає, що аналіз наказів по підприємству про відпустки, авансових звітів, подорожних листів службових автомобілів, фіскальних чеків з АЗС, актів списання паливно-мастильних матеріалів, свідчить про безпідставне списання позивачем паливно-мастильних матеріалів по службовим транспортним засобам та одержання його працівниками додаткового блага у негрошовій формі.

З огляду на те, що відповідач діяв обґрунтовано, на виконання своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства, прийняті податкові повідомлення-рішення є законними та у суду першої інстанції не виникло правових обставин для їх скасування.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 14.12.2021 року по 28.12.2021 року ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТК РОНДО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 р. по 30.09.2021 р., за результатами якої складено акт від 05.01.2022 року №82/15-32-07-01-17/36288539.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТК РОНДО», зокрема:

п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, ч. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 672 124 грн., у тому числі: за листопад 2018 р. на суму 517 грн., липень 2019 р. 4182 грн., серпень 2019 р. 465 грн., червень 2020 р. 666960 грн.,

п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого донарахуванню підлягає податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6480,22 грн, у т.ч.: за листопад 2018 р. 680,76 грн., липень-серпень 2019 р. 5799,46 грн.;

п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого донарахуванню підлягає військовий збір у розмірі 442,64 грн., у т.ч.: за листопад 2018 р. 46,50 грн., липень-серпень 2019 р. 396, 14 грн.

Підставою для висновків про заниження позивачем податку на додану вартість та не нарахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору стали:

не підтвердження позивачем на підставі представленої на перевірку первинної, бухгалтерської та розрахункової документації реальності господарських операцій з ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА», фактичного одержання товару, в силу відсутності у контрагента достатньої та необхідної кількості трудових ресурсів, об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками господарських операцій щодо придбання товарів, розвантаження/навантаження і зберігання;

аналіз під час перевірки наказів по підприємству про відпустки, авансових звітів, подорожних листів службових автомобілів, фіскальних чеків з АЗС, актів списання паливно-мастильних матеріалів, який свідчив про безпідставне списання позивачем паливно-мастильних матеріалів по службовим транспортних засобів та одержання його працівниками додаткового блага у негрошовій формі.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

від 31.01.2022 року №1845/15-32-07-01-22, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 672 124 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 168 031 грн.;

від 28.01.2022 року №00017710713, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 6480,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1620,06 грн.;

від 28.01.2022 року №00017730713, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем у розмірі 442,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 110,66 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послу і, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно і а/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє па користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід також враховувати, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності базуються на даних бухгалтерського обліку.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, на підставі яких відбувається ведення бухгалтерського обліку платника.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання цього товару в господарській діяльності платника.

Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що 22.06.2020 року між ТОВ «ТК РОНДО» (Покупець) та ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» (Продавець) укладено Договір поставки №13, за яким Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця за його заявками товарно-матеріальні цінності (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість та вартість Товару вказуються у рахунках, видаткових накладних та (або) у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 2.1 Договору ціна на Товар вказана у рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору у національній валюті України.

У п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Договору сторони обумовили, що загальна сума даного Договору складається із загальної вартості Товару, поставленого відповідно до умов Договору і визначається шляхом складення суми товарних партій, визначених у видаткових накладних.

У ціну Товару включені послуги з навантаження Товару на транспортний засіб.

Вартість пакування і тари входить у вартість товару.

Вартість доставки входить у вартість Товару.

Згідно із п. 3.1 Договору Товар постачається на склад Покупця. Адреса Покупця: м. Одеса, Ленінградське шосе, 9.

У п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору передбачено, що оплата Товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати Товару є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець зобов`язується здійснювати розрахунки по даному Договору протягом 30 календарних днів, з дати поставки товару Покупцю.

Датою поставки є дата, що визначена у видаткових накладних.

Пунктами 9.1, 9.2 передбачено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Договір діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

У Специфікації від 22.06.2020 року №1, яка є додатком №1 до Договору поставки від 22.06.2020 року, сторонами погоджено найменування, кількість, ціну та номенклатуру партії товару, який постачається.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору та постачання товару позивачем як під час перевірки так і суду представлено видаткові накладні: №24 від 22.06.2020 р.; №25 від 22.06.2020 р.; №32 від 30.06.2020 р.; №33 від 30.06.2020 р.

Під час поставки товару ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» виписано податкові накладні: №11 від 22.06.2020 р.; №12 від 22.06.2020 р.; №19 від 30.06.2020 р.; №20 від 30.06.2020 р., які зареєстровані в ЄРПН.

Згідно наданих товарно-транспортних накладних №24 від 22.06.2020 р.; №25 від 22.06.2020 р.; №32 від 30.06.2020 р.; №33 від 30.06.2020 р. перевезення товару відбулось за рахунок ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» на склад ТОВ «ТК РОНДО»: м. Одеса, Ленінградське шосе, 9, що відповідає п.п. 2.3, 2.4, 2.5, 3.1 Договору.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за вказаними матеріалами можливо встановити зміст господарських операцій, їх виконання, у тому числі місце постачання товару, його вид, кількість, вартість тощо.

Вказані первинні документи містять відомості про підстави їх складання, підписи уповноважених осіб, необхідні реквізити, що дозволяють підтвердити їх оформлення на виконання господарської операції, визначеній у змісті вищенаведеного договору.

Всі зобов`язання, а також стан розрахунків позивача за цими операціями належним чином відображено позивачем у своєму податковому та бухгалтерському обліку, що в тому числі, не заперечується відповідачем.

Як вірно зазначив суд першої інстанції з боку позивача надано належні докази в підтвердження придбання товару, його використання в межах господарської діяльності. Під час перевірки у контролюючого органу не виникало жодних суттєвих зауважень до первинних та інших супутніх ним документів.

Одночасно судом першої інстанції надано вірну правову оцінку положенням Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III та Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, і правильно визначено, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

При цьому, питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відображена в товарно-транспортних накладних інформація дозволяє ідентифікувати товар, який перевозився, перевізника, вантажовідправника та вантажоотримувача, місце розвантаження товару.

Не наведення повної інформації (розгорнутої) інформації щодо місця навантаження товару, з огляду на відсутність інших недоліків (неповноти) цих матеріалів та з урахуванням представлення позивачем необхідних первинних документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом, які розкривають зміст операцій, безумовною підставою для позбавлення платника права на податковий кредит за цими операціями бути не може.

Судом першої інстанції також правильно враховано необґрунтовані доводи податкового органу про виконання позивачем операцій з підприємством, яке віднесено до критерію ризиковості платника, оскільки на момент здійснення спірних операцій такі обставини були відсутні.

Крім того, податкове законодавства не ставить у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Разом з цим, вірно надаючи правову оцінку обставинам справи, судом першої інстанції в контексті спірних правовідносин, з посиланням на положення ст. 201 Податкового кодексу України, помилково визначено, що податкові накладні по взаємовідносинам позивача з його контрагентом, які зареєстровані в ЄРПН, є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження в силу прямої норми закону.

Як вже зазначалось вище і як правильно врахував суд першої інстанції, зміст приведених положень податкового законодавства та правил бухгалтерського обліку, виходячи саме зі спірних правовідносин, свідчить не лише про наявність у платника права сформувати податковий кредит на підставі зареєстрованої в Реєстрі податкової накладної, але й про обов`язок цього платника підтвердити фактичність відповідних господарських операцій, з якими відбулось складання та реєстрація податкової накладної, на підставі належним чином оформленої первинної, бухгалтерської та розрахункової документації у визначених законом випадках, зокрема, під час податкового контролю в порядку, передбаченому Главою 8 Розділом ІІ Податкового кодексу України.

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставне списання позивачем паливно-мастильних матеріалів на суму 29509,20 грн. на працівників, які перебували у відпустці: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , судом першої інстанції встановлено, що відпустки вказаних працівників були перенесені на інші дати.

Так, згідно табелів обліку використання робочого часу по підприємству:

ОСОБА_4 , агент з митного оформлення вантажів та товарів, у період з 21.11.2018 року по 30.11.2018 року перебував на роботі;

ОСОБА_2 , водій, у період з 15.07.2019 року по 30.07.2019 року перебував на роботі;

ОСОБА_3 , водій, у період з 12.08.2019 року по 21.08.2019 року перебував на роботі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані обставини спростовують доводи податкового органу про вчинення позивачем правопорушень, передбачених ст.ст. 163, 164, 168, 171, 176 Податкового кодексу України та обґрунтованість податкових зобов`язань, нарахованих згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 28.01.2022 року №00017710713, №00017730713.

Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження правомірності дій позивача належними первинними, бухгалтерськими та розрахунковими документами, недоведеність відповідачем обґрунтованості своїх висновків про допущення позивачем порушень у податковій сфері, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу грошових зобов`язань, наявність безумовних обставин для задоволення позову та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Також, з огляду на обсяг повноважень податкового органу, не заходять свого обґрунтованого підтвердження і доводи апелянта, про позбавлення його права на подання відзиву на позов в суді першої інстанції. Крім того, колегія суддів враховує забезпечення апелянту участі у цій справі та доведення правомірності і обґрунтованості рішень відповідача, у тому числі шляхом заслуховування під час апеляційного розгляду усних пояснень учасника.

Водночас, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам податкового законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року змінити в мотивувальній частині.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2022 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв