Постанова

від 10.07.2022 по справі 640/29936/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29936/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.10.2020 №2021266/40881624 (про відмову у реєстрації податкової накладної №95 від 23.09.2020);

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» податкову накладну №95 від 23.09.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.10.2020 №2021266/40881624 (про відмову у реєстрації податкової накладної №95 від 23.09.2020).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що зобов`язання відповідача в судовому порядку зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на реєстрацію податкову накладну є належним способом захистом прав та інтересів позивача.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адіміністративного суду від 08 лютого 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

23 лютого 2022 року до Шостого апеляційногоадміністративного суду надійшов відзив Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, та наполягає на правомірності прийнятого контролюючим органом рішення

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» зареєстровано як платник єдиного внеску 07.10.2016 за №10000000737931 та перебуває на обліку як платник податків в Голосіївському р-ні. м. Києва ГУ ДПС у м. Києві з 04.12.2020.

Одним з видів діяльності ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» є (КВЕД 49.41) є вантажний автомобільний транспорт.

17 серпня 2020 року між ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» (виконавець) та Агрофірма «Хлібороб» у формі TOB (код 30702633) (замовник) було укладено Договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 17/08/20-АІ відповідно до п.1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною форма №1-ТН або іншої форми, яка містить всі обов`язкові реквізити визначені законодавством для ТТН - надалі перевізний документ) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаному замовником, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

По факту надання послуг по перевезенню Сторони підписали Акт прийому-передачі виконаних робіт № ХБ000010909 від 23.09.2020 року на 128722,16 грн, в т.ч. ПДВ 21453,69 грн.

На підставі здійснених за ТТН перевезень було складено акт надання послуг №ХБ000010909 від 23.09.2020 та підписано сторонами за допомогою KЕП з використанням системи Документ.Онлайн. Підписантом зі сторони Товариства акту при - передачі є директор, зі сторони Агрофірми «Хлібороб» у формі TOB - директор Лопатинський C.B.

Оплату за надані послуги по акту №ХБ000010909 від 23.09.2020 Агрофірма «Хлібороб» у формі TOB здійснило частково 24.09.2020 за платіжним дорученням №11824 в сумі 94731,80 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Товариства від 24.09.2020, засвідченого підписом та печаткою обслуговуючого банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Часткова оплата пояснюється тим, що згідно умов договору покупець сплачує повну суму коштів за отримані послуги після реєстрації TOB «АМІКУС ІНВЕСТ» податкових накладних у ЄРПН.

Перевезення виконувались автотранспортними засобами, які позивач використовує у своїй діяльності на підставі договорів оренди транспортних засобів №5 від 10.09.2019 №29 від 13.12.2019, №5 від 19.05.2020, № 6 19.05.2020, №9 від 19.05.2020, №10 від 19.05.2020, №11 від 19.05.2020 та суборенди транспортних засобів №1 від 20.01.2020, укладеними між позивачем та ПП «Сільвер-Макс» (код 36780298).

На виконання умов п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), за результатом описаної вище господарської операції по факту надання послуг по перевезенню, TOB «АМІКУС ІНВЕСТ» було складено податкову накладну №95 від 23.09.2020, яку 25.09.2020 направлено до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.09.2020 № 9244385628 відповідно до якої податкова накладна №95 від 25.09.2020 прийнята, однак її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на виконання вимог підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України було надано письмові пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, що підтверджується повідомленням від 05.10.2020 №1.

Вказане повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН №95 з доданими до нього зазначеним документами за переліком, були прийняті ДПС України, 05.10.2020, що підтверджується Квитанцією№2.

09 жовтня 2020 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення № 2021266/40881624 про відмову в реєстрації податкової накладної № 95 від 23 вересня 2020 року у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів:

первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладних (документи, які не надано підкреслити), розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 28.10.2020 №58967/40881624/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 09 жовтня 2020 року № 2021266/40881624 - без змін.

Вважаючи рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення від 09.10.2020 №2021266/40881624 про відмову у реєстрації податкової накладної №95 від 23.09.2020, його відповідності вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог Товариства в частині визнання такого рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну, подану позивачем, суд першої інстанції вказав, що встановлена протиправність рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної сама по собі не свідчить про наявність законних підстав для зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» №95 від 23.09.2020 в ЄРПН, так як такій реєстрації має передувати проведення належної перевірки наданих первинних документів, що не входять до предмету судового дослідження в межах розгляду даної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.10.2020 №2021266/40881624 (про відмову у реєстрації податкової накладної № 95 від 23.09.2020), відтак колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ».

Відтак, апеляційним судом рішення суду першої інстанції переглядається в частині наявності правових підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ «АМІКУС ІНВЕСТ» податкову накладну №95 від 23.09.2020.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» стосувались скасування рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.10.2020 №2021266/40881624, протиправність якого була встановлена судом першої інстанції.

Також, позивач просив зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на реєстрацію податкову накладну № 95 від 23.09.2020.

Апеляційний суд наголошує, що пунктом 4 частини другої статті 245 КАС передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

При обранні належного способу захисту, колегія суддів зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, колегія суддів вважає, що в даному випадку обмеження винятково констатацією факту порушення у вигляді скасування оскаруваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, не сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає колегії суддів підстави для висновку, що в даному випадку, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на реєстрацію податкову накладну № 95 від 23.09.2020 за датою її подання, є належним способом захисту порушених прав позивача та буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на реєстрацію податкову накладну № 95 від 23.09.2020 за датою її подання.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нової постанови у цій частині, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на реєстрацію податкову накладну № 95 від 23.09.2020 за датою її подання, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині - задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІКУС ІНВЕСТ» на реєстрацію податкову накладну № 95 від 23.09.2020 за датою її подання.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма