Постанова

від 04.07.2022 по справі 640/25746/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25746/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙЧЕС Україна" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2021 №330/31-00-07-02-01, від 18.06.2021 №331/31-00-07-02-01.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сіейчес Україна» (код ЄДРПОУ 38234181) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2021 № 383/31-00-07-02-01/35704808, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2021 року на сумі 13 824 409 грн.

TOB «Сіейчес Україна» подано заперечення до акту від 04.06.2021 №01-040621, за результатами розгляду яких, листом відповідача від 14.06.2021 №281/31-00-07-02-03 заперечення залишені 6ез задоволення, а висновки акту - без змін.

На підставі висновків акту перевірки, 12.08.2020 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.06.2021:

- №330/31-00-07-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 446 414,32 грн;

- №331/31-00-07-02-01, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 8 377 995,11 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 27.08.2021 №19493/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення від 18.06.2021 року №330/31-00-07-02-01, №331/31-00-07-02-01 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що операції позивача з контрагентами TOB «Колосс Груп» (код ЄДРПОУ 40573529), TOB «Агротрансфер» (код ЄДРПОУ 41903355), TOB «Альже» (код ЄДРПОУ 37970551), TOB «Трубіж Агро Північ» (код ЄДРПОУ 40413012) здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з TOB «Колосс Груп», TOB «Агротрансфер», TOB «Альже», TOB «Трубіж Агро Північ».

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та TOB «Колосс Груп» (продавець) укладено договір поставки №886226 від 10.07.2019, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві зерно пшениці 4-го класу, без 1 ГМО. українського походження врожаю 2019 року та/або зерно пшениці 2-ого класу, без ГМО, а українського походження врожаю 2019 року (товар), на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти товар, який за якістю та кількістю відповідає умовам, визначеним договором, у продавця та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання умов вказаного договору до суду було надано видаткові і податкові накладні, платіжні доручення, листом припортового зерноперевантажувального терміналу TOB «M.B. Карго» від 18.05.2021 № 1805/02

Також позивачем надано докази використання придбаного у TOB «Колосс Груп» товару (експорт сільськогосподарської продукції за експортними контрактами та ВМД).

Додатково позивачем були надані докази придбання TOB «Колосс Груп» сільськогосподарської продукції у сільськогосподарського виробника ФГ «Успіх-Ташлик», а також докази наявності у ФГ «Успіх-Ташлик» земельних ресурсів (довідка відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області, згідно з якою в користуванні ФГ «Успіх-Ташлик» на підставі договорів суборенди обліковуються земельні ділянки, площа яких складає 1 715,25 га; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року (форма № 4-сг), зі змісту якого вбачаєтеся, що загальна площа сільськогосподарських угідь у користуванні ФГ «Успіх-Ташлик» становить 1 715,25 га, з них під посів пшениці озимої використано 1 200 га).

Також, між позивачем та TOB «Агротрансфер» укладено ряд договорів поставки, а саме від 27.11.2020 № 946492, від 04.12.2020 № 947302, від 15.10.2020 № 941525, від 07.10.2020 № 940877, від 11.02.2021 № 954768, від 13.10.2020 № 941284, від 09.10.2020 № 941023, від 05.10.2020 № 940483, на підставі яких позивач закупляв зернові культури, а саме кукурудзу 3 класу, пшеницю 3-го класу врожаю 2020 року для їх подальшого експорту.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів до суду було надано копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, листів припортових зерноперевантажувальних терміналів TOB «МСП Ніка-Тера» та TOB «M.B. Карго» від 25.06.2021 №371-25/06 та від 25.06.2021 №2506/05.

Також позивачем надано докази використання придбаного у TOB «Агротрансфер» товару (експорт сільськогосподарської продукції за експортними контрактами та ВМД).

Додатково позивачем були надані докази придбання TOB «Агротрансфер» сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських виробників, що підтверджується договорами поставки, зареєстрованими податковими накладними, товарно-транспортними накладними, звітами про посівні площі сільськогосподарських культур (ф. № 4-сг): ФГ «Антана», ФГ «Янс», СТОВ «Україна», СТОВ «Агро-Сервис», СФГ «Рубін», ФГ «Агро-Ера», ПАП «Диканське», TOB «Околиця», ПСП «Нива», ПП «Зов», TOB «Батьківщина - 555».

Окрім того, як встановив суд першої інстанції, відсутність порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій між позивачем та TOB «Агротрансфер», а також між TOB «Агротрансфер» та сільськогосподарськими виробниками, перевізником TOB «АМП Трейд» (код ЄДРПОУ 39876747) підтверджена Головним управлінням ДПС у Миколаївській області за результатами проведення зустрічної звірки контрагента TOB «Агротрансфер» згідно довідки Головного управління ДПС у Миколаївській області від 28.07.2021 № 14/14-29-07-05/41903355.

Між ТОВ «Сіейчес Україна» та TOB «Альже» укладено ряд договорів поставки, а саме від 24.11.2020 № 946276, від 23.11.2020 № 946045, від 10.11.2020 № 944498, від 11.09.2020 № 938208, від 20.10.2020 № 942006, від 12.11.2020 № 944809, від 12.01.2021 № 951034, від 12.01.2021 № 951036, від 25.01.2021 №952918, від 01.02.2021 №953772, , на підставі яких позивач закупляв зернові культури, а саме кукурудзу та пшеницю врожаю 2020 року для їх подальшого експорту.

На підтвердження виконання умов договорів поставки позивачем подано копії видаткових накладних, податкових накладних, залізничних накладних, платіжних доручень, листа припортового зерноперевантажувального терміналу TOB «МСП Ніка-Тера» від 25.06.2021 № 372-25/06, відповіді на адвокатський запит від 29.07.2021 № 335 (TOB «Перша Логістична Компанія» підтвердило факт здійснення експедирування вантажів на адресу вантажоодержувача TOB «МСП Ніка-Тера» в квоту позивача на підставі договору транспортного експедирування від 11.03.2020 №1103-20, укладеного з TOB «Альже» (код ЄДРПОУ 37970551) та у відповідності до залізничних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи)

Також позивачем надано докази використання придбаного у TOB «Альже» товару (експорт сільськогосподарської продукції за експортними контрактами та ВМД).

Додатково позивачем були надані докази придбання TOB «Альже» сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських виробників TOB "Агрокомбінат "Тепличний", ПСП "Жовтневе", TOB "Лебединська рибоводно-меліоративна станція", ФГ "Мир", ФГ "Номировський", СТОВ "Вікторія", TOB Агрофірма "Владана", TOB Агрофірма "Псьол", ФГ Захарченка Анатолія Володимировича, ФГ "Нива-2007", ФГ "Злак", ПП "Оберіг".

Також, між позивачем та TOB «Трубіж Агро Північ» укладено договір поставки від 18.01.2021 №952060, на підставі якого позивач закупляв зернові культури, а саме кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року для подальшого експорту.

Виконання умов вказаного договору підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, листа припортового зерноперевантажувального терміналу TOB «M.B. Карго» (код ЄДРПОУ 32834564) від 25.06.2021 № 2506/03, договору перевезення вантажів, укладеного між позивачем та TOB «Монтаж Єервіс-Буд», рахунків-фактури, виписаних останнім, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Також позивачем надано докази використання придбаного у TOB «Трубіж Агро Північ» товару (експорт сільськогосподарської продукції за експортними контрактами та ВМД).

Додатково позивачем були надані докази походження товару, зокрема, відповідно до Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (форма № 4-сг) загальна площа сільськогосподарських угідь TOB «Трубіж Агро Північ» становить 411,96 га, з них під посів кукурудзи кормової використано 371,80 га. Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за TOB «Трубіж Агро Північ» офіційно зареєстровано 890 земельних ділянок. При цьому, земельні ділянки зареєстровані починаючи з червня 2016 року, тобто задовго до господарських операцій зі позивачем.

Дослідивши на ведені документи, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено належними та достовірними доказами реальність спірних господарських операцій та, відповідно, правомірність їх відображення у податковому обліку.

Доводи скаржника зводяться виключно до наявності так званої «негативної» податкової інформації щодо контрагентів позивача, а також їх постачальників.

Проте, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а Верховний Суд вже наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).

Доводи відповідача про ненадання до перевірки документів, що підтверджують походження придбаного товару, колегія суддів відхиляє, оскільки такі документи не є первинними для цілей ведення податкового обліку, а тому їх відсутність не може бути покладена в основу рішення щодо визначення платнику грошових зобов`язань або ж зменшення податкових вигод. У свою чергу такі документи були надані позивачем до суду, про що зазначалося вище.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем. Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь, та оподаткування яких не є предметом даного спору.

Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У пункті 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи, що позивачем було надано на підтвердження правомірності формування спірних сум податкової звітності всі необхідні документи, а підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій у ході судового розгляду встановлено не було, то підстави для зменшення позивачу сум відшкодування податку та від`ємного значення згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 11.07.2022.