Ухвала

від 07.07.2022 по справі 201/3513/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/968/22 Справа № 201/3513/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020040000000861, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року клопотання слідчого про арешт майна задоволено, накладено арешт на грошові кошти - три купюри номіналом 100 Євро із серійними номерами ЕА5983274152; ЕА6129791389; ЕА5873134753; дві купюри номіналом 200 Євро із серійними номерами SC5113700319; SC5113700301; чотири купюри номіналом 50 Євро із серійними номерами - VB7656425065; RC4111719106; PB6788179771; RB1575610052; чотири купюри номіналом 100 доларів США із серійними номерами - LB85344892P; LF05606346L; LB74465163M; MF74397146B, - які поміщені до спец пакету № SUD1057585, - що були вилучені 10.06.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2152543712101, що належить на праві власності ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_1 , та використовується ТОВ «БП «Грандпрестиж».

Відмовлено в задоволенні клопотання захисника про відмову в задоволенні клопотання слідчого та про зобов`язання повернути тимчасово вилучене майно.

Обґрунтовуючи прийнятерішення,слідчий суддявказав, що вилучені грошові кошти відповідають вимогам ст. 98 КПК України та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З метою запобігання ризику знищення, приховування вилученого майна слідчий суддя визнав за необхідне застосувати захід забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладання арешту на тимчасово вилучене майно відмовити та зобов`язати слідчого повернути вилучене майно власнику ОСОБА_7 .

Також просить поновити строк апеляційного оскарження. Вказує про те, що 16 червня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, повного тексту судового рішення захисту не було вручено, у зв`язку з чим необізнаність з мотивами суду унеможливила своєчасне подання скарги.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує про те, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки тому, що вилучені грошові кошти є особистою власністю ОСОБА_7 . Зазначає, що в матеріалах справи та поданому клопотанні відсутні відомості щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, а також відсутні докази на підтвердження попередньої змови групи осіб, а документи по перерахуванню грошових коштів він не підписував та не мав на те повноважень. Звертає увагу, що ОСОБА_7 не є службовою особою Університету митної справи та фінансів, майно цього закладу не було йому ввірене та у його віданні не перебувало.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, повідомивши, що на цей час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчене і обвинувальний акт скерований до суду; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Розглядаючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів вказані причини пропуску вважає поважними з огляду на наступне.

З наданих матеріалів вбачається, що 16 червня 2022 року слідчим суддею було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, а враховуючи, що необізнаність з мотивами та доводами суду об`єктивно перешкоджала стороні захисту своєчасно подати апеляційну скаргу, з метою забезпечення права на захист та доступу до правосуддя, пропущений строк підлягає поновленню.

Надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що в провадженні ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42020040000000861 від 04.12.2020 року, за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

В рамках вказаного кримінального провадження 10 червня 2022 року проведено санкціонований обшук за адресою: м. Дніпро, вул. Качалова буд.1, що використовується ТОВ БП Грандпрестиж, в результаті якого виявлено та вилучено готівкові грошові кошти в іноземній валюті.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він, будучи службовою особою директором ТОВ БП Грандпрестиж, уклав з Університетом митної справи та фінансів в особі ректора ОСОБА_8 договір, предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту будівлі навчального корпусу №2 на загальну суму 7 304 391,31 грн. Вказаний договір підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і скріплений печатками.

У подальшому ОСОБА_7 період з 20 серпня 2020 року до 20 жовтня 2020 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , в первинних облікових документах, - актах приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ 2 та довідках про вартість виконаних робіт за формою КБ3 та договору №359 від 20 серпня 2020 року, - вказав завідомо неправдиві відомості в частині вартості виконаних будівельних робіт, завищивши їх вартість, чим спричинив майнову шкоду державі в особі Міністерства освіти та науки України на загальну суму 7 304 391,31 грн.

Доводи захисту щодо необґрунтованості пред`явленої підозри та відсутності правових підстав для накладання арешту є безпідставними з огляду на зазначене.

Аналізуючи матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що посилання захисника підозрюваного на те, що готівкові грошові кошти, на які було накладено арешт, не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_7 не інкримінується отримання будь-яких сум в іноземній валюті, як не пов`язана з такими обставинами і сутність кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється. Крім того, як у клопотанні слідчого, так і в ухвалі слідчого судді відсутні переконливі міркування щодо того, які саме фактичні обставини можуть бути підтверджені цими доказами, які сліди злочину вони на собі зберегли, яким є їх зв`язок із розслідуваним кримінальним правопорушенням окрім того, що вони перебували у володінні ОСОБА_7 , якій є підозрюваним.

Разом із тим, за правилами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт може бути застосований у забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і на це посилався слідчий у клопотанні, хоча слідчий суддя і не обговорив ці підстави арешту майна в ухвалі та не надав їм оцінки.

Інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення пов`язане із заподіянням державі матеріальної шкоди, а також санкція ч. 5 ст. 191 КПК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що арешт майна, яке згідно апеляційним доводам належить ОСОБА_7 , був накладений за наявності достатніх підстав для цього, передбачених процесуальним законом, а отже прийняте рішення є правильним по суті, хоча слідчий суддя і не навів в ухвалі прямо та безпосередньо відповідного належного мотивування, у зв`язку із чим підстав для задоволення апеляційних вимог і скасування даної ухвали не вбачається.

Крім того колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Строк апеляційного оскарження - поновити.

Апеляційну скаргузахисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від16червня 2022року проарешт майна -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3