Постанова

від 10.07.2022 по справі 910/18363/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. Справа№ 910/18363/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 (повний текст складено 21.02.2022)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат

у справі № 910/18363/21 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс»

про стягнення 2 219 871,02 грн.,-

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Базалюк О.Ю., Горбовий В.А.,

- відповідача повідомлений, але не з`явився,

в с т а н о в и в :

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпіті продакшн" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, (нова назва вул. М.Бойчука), буд. 10-А; ідентифікаційний код 38749259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпіті продакшн" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21, літ. Г; ідентифікаційний код 40993610) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп.

Не погодившись із прийнятим додатковим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі заявник клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 11.05.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18363/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/18363/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

24.05.2022 матеріали справи № 910/18363/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/18363/21; розгляд справи призначений на 11.07.2022; зупинено дію додаткового рішення від 08.02.2022 у справі №910/18363/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 11.07.2022 в режимі відеоконференції.

У судове засідання 11.07.2022 представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином на електронну адресу представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1. Від представника відповідача Семенової Марини на адресу електронної пошти, з якої відправлялась ухвала про призначення справи до розгляду на 11.07.2022, надійшло повідомлення про отримання ухвал ПАГС від 30.05.2022, яке долучено до матеріалів справи. Отже, явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, клопотань про відкладення не надходило, позаяк колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 11.07.2022 присутні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги на додаткове рішення у даній справі, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у даній справі задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіті продакшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» про стягнення 2 219 871,02 грн.; стягнуто з відповідача заборгованість у вказаній сумі та судовий збір у розмірі 33 298,07 грн.

14.01.2022 на адресу суду надійшла від позивача заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій позивач просив стягнути з відповідача 200 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 10 000,00 грн. витрат позивача щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у даній справі; 1 135,00 грн. судового збору, який було сплачено позивачем при подання заяви про забезпечення позову.

До вказаної заяви позивачем додано: - копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру; - копія договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 01.11.2021; - копія договору №01/11/2021 про надання консультаційно-юридичних послуг від 01.11.2021; - копія додаткової угоди №1 до договору №01/11/2021 про надання консультаційно-юридичних послуг від 01.11.2021; - копія рахунку-фактури №01/01.11.2021 від 01.11.2021; - копія акту виконаних робіт (наданих-отриманих послуг) до договору 01/112021 від 01.01.2021; - копія платіжного доручення №139 від 17.11.2021; - копія рахунку-фактури №02/12.01.2022 від 12.01.2022; - копія акту виконаних робіт (наданих-отриманих послуг) до договору 01/11/2021 від 12.01.2022; - копія платіжного доручення №249 від 13.01.2022; - копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 13.01.2022; - копія платіжного доручення №4416 від 26.112021; - копія договору №67903285 про додаткову винагороду приватного виконавця від 14.12.20221; - копія постанови про арешт коштів боржника від 14.12.2021 з автоматизованої системи виконавчого провадження; - копія платіжного доручення №4490 від 15.12.2021; - докази направлення даної заяви відповідачу по справі.

31.01.2022 представником відповідача подані до Господарського суду міста Києва заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в якому представник заперечує проти задоволення вказаної заяви та просить відмовити в її задоволенні повністю.

01.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (заяви про ухвалення додаткового рішення).

Згідно з протоколом судового засідання від 02.02.2022 та ухвалою від вказаної дати, розгляд заяви відкладено на 08.02.2022.

07.02.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач заперечує проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з відповідача 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 135,00 грн. судового збору; в іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що: стягнення витратна професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються; місцевий господарський суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн., що становить 20% від заявленої позивачем суми витрат, що є пропорційним до предмету спору та співмірним із складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Крім того, відповідно до ч. 1 статті 244 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача 1 135,00 грн. судового збору за подання позивачем заяви про забезпечення позову, яка була задоволена, проте судовий збір за її подання не був розподілений. Стосовно заявленого до стягнення розміру винагороди у розмірі 10 000,00 грн. приватному виконавцю, місцевий господарський суд відмовив в її задоволенні, оскільки такі витрати позивача не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, перелік яких наведений в ч. 3 статті 123 ГПК України.

Апеляційний господарський суд погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України). Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведений правовий висновок викладено в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19

Згідно зі змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 статті 126 цього Кодексу).

За приписами ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 статті 126 Кодексу).

У ч. 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України докази судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Як вказувалось вище, рішення по суті справи було ухвалено місцевим господарським судом 11.01.2022, а заяву про ухвалення додаткового рішення подано позивачем 14.01.2022, тобто в строк, передбачений ч. 8 статті 129 ГПК України.

У розумінні положень ч. 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 статті 126 Кодексу).

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 викладено правову позицію, відповідно до якої положення ч. 5 статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як зазначалося вище по тексту даної постанови, 14.01.2022 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив взагалі відмовити у стягненні з нього на користь позивача витрат на правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Враховуючи наведені вище положення, а також позиції Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, оскільки, врахувавши складність справи, значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони, відсутність публічного інтересу до справи, правомірним вбачається стягнення з відповідача 40 000,00 грн., а не 200 000,00 грн., як просив позивач у заяві, адже заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним ані зі складністю справи, ані з кількістю наданих адвокатом послуг.

Так, згідно з приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, враховуючи вказану норму, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 1 135,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена Господарським судом міста Києва від 14.12.2021, проте питання розподілу судового збору за її подання не було вирішено судом.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою приватному виконавцю винагороди, з огляду на таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, виходячи з наведеної норми, витрати, пов`язані з виконанням рішення, як то: винагорода державному виконавцю, не відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, позаяк висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн., сплачених приватному державному виконавцю, є правомірною.

Доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд заяви про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 11.01.2022, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі від вказаної дати, судом оголошено, що наступне судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат відбудеться 25.01.2022. З вказаного протоколу вбачається, що представник відповідача Семенова М.В. була присутня у судовому засіданні.

Протоколом судового засіданні від 25.01.2022 підтверджується, що представник відповідача Семенова М.В. була присутня у вказаному судовому засіданні, надавала пояснення і яке (судове засідання) було відкладено на 02.02.2022.

31.01.2022 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, в яких відповідач просив відмовити у її задоволенні повністю.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2022 від представника відповідача Семенової М.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке, як вбачається із протоколу судового засідання від 02.02.2022 було задоволено, розгляд справи відкладено на 08.02.2022.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, вказана норма, по-перше, обмежує суд в строках розгляду заяви про розподіл судових витрат, по-друге, передбачає, що не неприбуття у судове засідання осіб не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку, представник відповідача була присутня у судовому засіданні, усні пояснення були нею надані, письмові заперечення проти заяви про розподіл судових витрат відповідачем були подані та враховані місцевим господарським судом при розгляді вказаної заяви, явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, позаяк, колега суддів не вбачає з боку місцевого господарського суду порушень норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в задоволенні заяви про розподіл судових витрат слід відмовити повністю. Проте, скаржник не враховує, що в даному випадку, місцевим господарським судом і так було зменшено розмір витрат на правничу допомогу на 80%, що кореспондується, як вказувалось вище, із складністю справи, її ступенем резонансності, її впливом на репутацію сторін, тощо. Повна відмова у задоволенні заяви про розподіл судових витрат спричинила б порушення основних засад господарського судочинства, одним із яких є - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись статтями 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/18363/21 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/18363/21 залишити без змін.

Поновити дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/18363/21.

Справу №910/18363/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений та підписаний 12.07.2022.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков