Постанова

від 18.10.2007 по справі 16/67-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/67-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2007                                                                                   Справа № 16/67-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л.,

суддів: Верхогляд Т.А. (доповідача), Чимбар Л.О.,

при секретарі судового засідання  Чоха Є.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вовчук О.Ю., представник, довіреність №3  від 12.06.07 року;

від відповідача-1: Полянов Є.О., начальник відділу правого забезпечення, довіреність №ВЕМ309447  від 12.01.07 року;

від відповідача-2: Гвоздецький В.А., ліквідатор, постанова №Б26/132-06  від 26.09.06 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  11.04.07р.  у справі  №  16/67-07

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка”, смт. Кіровське Дніпропетровського району;

до  відповідача-1: Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Дніпропетровськ;

до відповідача-2: приватного підприємства “ЮТА”, м. Дніпропетровськ;

про визнання договору частково недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.07р. у справі  № 16/67-07  задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” до  Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” та приватного підприємства “ЮТА” про визнання договору частково недійсним.

Визнано недійсними підпункт 2.1.4 пункту 2.1 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 в частині видачі товарів товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” тільки після одержання приватним підприємством “ЮТА” письмового дозволу від Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” (друге речення підпункту 2.1.4) та пункт 4.2 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване наступним:

-          28.04.2006р. між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” (зберігачем), відповідачем-2 – Приватним підприємством “ЮТА” (заставодавцем) та відповідачем-1 –Акціонерним товариством “Індустріально-експортний банк” (заставодержателем) було укладено договір № 77/1 відповідального зберігання;

-          підпункт 2.1.4 пункту 2.1 зазначеного договору суперечить вимогам ст.953 Цивільного кодексу України, так як обмежує права заставодавця –приватного підприємства “ЮТА”;

-          оскільки п.4.2 договору, що передбачає відповідальність за втрату, крадіжку, знищення або пошкодження товарів, переданих на зберігання, є похідним від п.2.1, суд визнав його нечинним;

-          стосовно вимог позивача про визнання нечинним п.4.1 спірного договору, суд зазначив на відповідність даного пункту вимогам ст.ст.546, 628, 950, 951 Цивільного кодексу України та відмовив позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, 22.05.2007 року Акціонерне товариство “Індустріально-експортний банк”, м. Київ, в особі Дніпропетровської філії  подало до господарського суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення господарським судом ст. 953 Цивільного кодексу України, а також на те, що судом не застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами, норми статей 6, 587, 628 Цивільного кодексу України, порушено норми матеріального права.    Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  11.04.07р. у справі  № 16/67-07 та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

28.04.2006 року між Акціонерним товариством “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії та приватним підприємством “ЮТА” укладено кредитний договір №77 та на його забезпечення –договір про заставу товарів на складі №77/1 від 28.04.2006 року (а.с.10-14)

Того ж таки 28.04.2006 року між позивачем –ТОВ “Агрофірма “Мар'янівка” (зберігачем), відповідачем -1 АО “Індустріально-експортний банк” (заставодержателем) та відповідачем-2 Приватним підприємством “ЮТА” (заставодавцем) було укладено договір відповідального зберігання, відповідно до пункту 1.1 якого заставодавець передає, зберігач приймає на збереження заставне майно, а саме: кукурудзу в кількості 600т по ціні 400 грн./т на суму 240 000 грн. 00 коп. та пшеницю 6-го класу в кількості 400т по ціні 350 грн./т на суму 140 000 грн.00 коп. на загальну суму 380 000 грн. 00 коп., а заставодавець зобов'язується оплачувати послуги по зберіганню.

Підпунктом 2.1.4. пункту 2 договору відповідального зберігання №77/1 від 28.04.2006 року передбачено, що зберігач ("Агрофірма "Мар'янівка") зобов'язаний видавати товари третім особам, за умови надан ня такими особами документів на видачу товару на їх користь, оформлених заставодавцем (ПП "ЮТА"). При цьому, видача товарів зберігачем, в тому числі і заставодавцю, може здійснюватися тільки після одер жання останнім письмового дозволу заставодержателя (АТ " Індустріально-експортний банк ") на видачу товарів.

Визнаючи недійсним підпункт 2.1.4 пункту 2.1 договору, господарський суд послався на невідповідність даного підпункту вимогам ст.953 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зберігач зобов'язаний повернути річ на першу вимогу поклажедавця, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Однак суд не  звернув увагу на те, що даним підпунктом зберігач не обмежується в праві видати товар третій особі. Сторони лише установили додаткові умови при видачі товару - товар видається при умові надання дозволу відповідача-1 (АТ " Індустріально-експортний банк") відповідачу-2 (ПП "ЮТА") на отримання товару у зберігача, оскільки договір відповідального зберігання №77/1 від 28.04.2006 року є похідним від договору про заставу товарів на складі №77/1 від 28.04.2006 року.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обо в'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (зміша ний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у від повідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам циві льного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не вре гульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

       Суд також не врахував, що відповідно до статті 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встано влено договором:  вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;  утримувати предмет застави належним чином; негайно повід омляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

        Таким чином сторони, відповідно до спірного підпункту 2.1.4 договору відповідального зберігання №77/1 від 28.04.2006 року   визначили умови   перебування майна у володінні третьої особи.

        Тому висновок господарського суду стосовно недодержання сторонами під час укладення договору вимог ч.ч.1-3,5,6 ст.203  Цивільного кодексу України колегія суддів вважає безпідставним.

Щодо п.4.2. договору відповідального зберігання №77/1 від 28 квітня 2006 року, то сторони договору можуть самостійно визначати штрафні санкції у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань однією чи ін шою стороною договору /глава 49, 51 ЦК України/.

Підпункт 2.1.4. та пункт 4.2. договору відповідального зберіган ня №77/1 від 28,04.2006 року не суперечать ст. 953 ЦК України і повністю відповідають вимогам ст. 203 ЦК України.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області при винесенні рішення по справі №16/67-07 порушив норми матеріального права,  застосувавши до правовідносин, що виникли між сторонами, не ті правові норми, що їх регулюють, що викликало прийняття незаконного рішення.

Дана обставина є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, в задоволенні позову слід відмовити.

Витрати за розгляд апеляційної скарги слід стягнути з позивача на користь скаржника.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -                             

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  11.04.07р.  у справі  №  16/67-07 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка”, смт. Кіровське Дніпропетровського району на користь Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Дніпропетровськ, судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

Головуючий                                                                         І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                  Т.А. Верхогляд

Суддя                                                                                   Л.О. Чимбар

Постанова підписана в повному обсязі 22.10.2007 року.