Рішення

від 07.05.2007 по справі 16/67-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/67-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.07р.

Справа № 16/67-07

      За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка”, смт. Кіровське Дніпропетровського району

      до  відповідача-1: Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Дніпропетровськ

            відповідача-2: Приватного підприємства “ЮТА”, м. Дніпропетровськ

        про визнання договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 частково недійсним

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Вовчук О.Ю. –представник, дов. від 27.01.07р. №4 (був присутній у судових засіданнях 06.03.2007р. та 03.04.2007р.);

        від відповідача-1:  Петерило Є.О. –гол. спеціаліст, дов. від 05.03.2007р.;

від відповідача-2: Гвоздецький В.А. - представник, дов. від 14.08.06р. №5 (був присутній у судових засіданнях 06.03.2007р. та 03.04.2007р.);

СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 03.04.2007р.

Позивач просить визнати недійсними пункти 2.1.4, 4.1 та 4.2 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1, укладеного між сторонами.    

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - пунктом 2.1.4 договору від 28.04.2006р. №77/1 передбачено, що видача товарів зберігачем (позивачем), у тому числі і заставодавцю (відповідачу-2), може здійснюватися тільки після отримання останнім письмового дозволу заставодержателя (відповідача-1); - проте, обмеження зберігача на видачу товару заставодавцю, суперечить вимогам статті 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажедавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився; - крім того, зміст пунктів 4.1 та 4.2 договору також суперечить закону,  оскільки розмір відповідальності зберігача за втрату або пошкодження речі, що здана на зберігання, встановлений Цивільним кодексом України і передбачає відповідальність тільки перед поклажедавцем, а не перед третіми особами; - розмір відповідальності обмежений розміром вартості речі.

Відповідач-1 у відзиві на позовну  заяву  (вх.№4007 від 06.03.07р.) вважає даний позов необґрунтованим та безпідставним, а вимоги позивача незаконними, оскільки на час укладання договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 умови договору влаштовували сторін і претензій на стадії оформлення не було; - у відповідності до пункту 5.3 договору відповідального зберігання усі зміни до договору складаються у письмовій формі та скріплюються печаткою та підписами сторін, але позивач не звертався ні до установи банку, ні до поклажедавця з вимогою про зміну умов договору; - крім того, майно, що знаходиться на зберіганні є заставленим майном відповідача-1, а у відповідності до статті 586 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України “Про заставу” відчуження можливе тільки з письмової згоди заставодержателя.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву (вх.№5716 від 03.04.2007р.) зазначає, що обмеження зберігача на видачу товару заставодавцю (відповідачу-2) суперечить вимогам статті 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажедавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився; - також відповідач-2 не погоджується з вимогою позивача про визнання недійсним пункту 4.1 договору, оскільки Цивільний кодекс України передбачає відповідальність зберігача перед поклажедавцем.

За згодою представника відповідача-2 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          - 28.04.2006р. між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” (зберігачем), відповідачем-2 – Приватним підприємством “ЮТА” (заставодавцем) та відповідачем-1 –Акціонерним товариством “Індустріально-експортний Банк” (заставодержателем)  було укладено договір №77/1 відповідального зберігання, відповідно до пункту 1.1 якого заставодавець передає, зберігач приймає на збереження заставне майно , а саме: кукурудзу в кількості 600т по ціні 400 грн./т на суму 240 000 грн. 00 коп. та пшеницю 6-го класу в кількості 400т по ціні 350 грн./т на суму 140 000 грн.         00 коп. на загальну суму 380 000 грн. 00 коп, а заставодавець зобов'язується оплачувати послуги по зберіганню;

- підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 зазначеного договору передбачено, що зберігач зобов'язаний видавати товари третім особам, за умови надання такими особами документів на видачу товару на їх користь, оформлених заставодавцем; при цьому, видача товарів зберігачем, у тому числі і заставодавцю, може здійснюватися тільки після одержання останнім письмового дозволу заставодержателя на видачу товарів;

- згідно пункту 4.1 договору за втрату, крадіжку, знищення або пошкодження товарів, переданих на зберігання, зберігач сплачує заставодавцю штраф у розмірі 200% від вартості таких товарів, а пункт 4.2 договору встановлює, що за видачу зберігачем товарів без письмового дозволу заставодержателя (пункт 2.1.4 договору) зберігач сплачує заставодержателю штраф у розмірі 200% від вартості таких товарів;

- відповідно до статті 953 Цивільного кодексу зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажедавця повернути річ , навіть якщо строк її зберігання не закінчився;;

- отже, позивач повинен повернути річ на першу вимогу відповідача-2, що є заставодавцем за договором відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1;

          - відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу;

- відповідно до частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

          - статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону, або укладене  учасниками господарських відносин з порушенням навіть одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині;

          - таким чином, підпункт 2.1.4 пункту 2.1 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 у частині видачі товарів позивачем тільки після одержання відповідачем-2 письмового дозволу від відповідача-1 на видачу товарів суперечить вимогам статті 953 Цивільного кодексу України і у цій частині є недійсним;

- у зв'язку з цим недійсним також є пункт 4.2 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1, оскільки він є похідним від підпункту 2.1.4 договору;

- що стосується пункту 4.1 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

§          відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах;

§          відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: - у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості; - у разі пошкодження речі –у розмірі суми, на яку знизилася її вартість;

§          відповідно до частини статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

§          пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенням боржником зобов'язання;

§          отже, передбачивши у договорі відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 штраф у розмірі 200% від вартості переданих на зберігання товарів (пункт 4.1) сторони додатково забезпечили виконання зобов'язання по зберіганню товару, що в цілому не суперечить чинному Цивільному кодексу України;

- суд не може прийняти до уваги посилання відповідача-1 на статтю 586 Цивільного кодексу України та статтю 17 Закону України “Про заставу”, згідно яких відчуження можливе тільки з письмової згоди заставодержателя, оскільки, по-перше, ці правові норма регулюють умови договору застави, а по-друге, вони передбачають відчуження предмету застави; у договорі відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 йдеться про повернення товару зі зберігання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги обґрунтовані у частині визнання недійсними: - підпункту 2.1.4 пункту 2.1 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 у частині видачі товарів позивачем тільки після одержання відповідачем-2 письмового дозволу від відповідача-1 та пункту 4.2 договору.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на сторони у рівних сумах.

Керуючись  статтями  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

 ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Визнати недійсними:

- підпункт 2.1.4 пункту 2.1 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1 у частині видачі товарів Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” тільки після одержання Приватним підприємством “ЮТА” письмового дозволу від Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” (друге речення підпункту 2.1.4);

-          пункт 4.2 договору відповідального зберігання від 28.04.2006р. №77/1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Південна, буд.2; МФО 307015; код ЄДРПОУ 26005242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” (52032, смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Леніна, 547;                            п/р №26008050106896 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33475583)                28 грн. 00 коп. –витрати по сплаті державного мита та 39 грн.00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “ЮТА” (49100, м. Дніпропетровськ, Бульвар Слави, буд. 18, к. 68; п/р №26005212530100 в ДОД АППБ “Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 31504360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” (52032, смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Леніна, 547; п/р №26008050106896 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33475583) 28 грн. 00 коп. –витрати по сплаті державного мита та 39 грн.00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

               СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„ 27 „  квітня   2007р.