Ухвала

від 07.07.2022 по справі 732/450/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 732/450/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/241/22 Категорія - ч.2 ст.197-1 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2021 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця радгоспу Ярославський, Жаксинського району, Цілиноградської області Казахстану, громадянина України, зареєстрованого як фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, з повною загальною середньою освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 3 групи, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 України КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

У с т а н о в и л а :

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та виправдано.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, унаслідок чого спричинено матеріальну шкоду державі на суму 29931,54 грн.

За даними обвинувального акта згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України вказано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

На території колишньої Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області знаходяться земельні ділянки, які згідно з даними Державного земельного кадастру належать до земель комунальної власності Городнянської міської ради, сільськогосподарського призначення, з обмеженням у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (землі історико-культурного призначення), загальною площею 6,0620 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:3413, суміжна із земельними ділянками з кадастровими номерами 7421480400:05:000:0063, 7421480400:05:000:3104, та загальною площею 8,1437 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:3414, суміжна із земельними ділянками з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3104, 7421480400:05:000:3103 та 7421480400:05:000:3102.

ОСОБА_6 17.03.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - вирощування інших однорічних і дворічних культур.

04.01.2017 ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_9 договір оренди, на підставі якого отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7421480400:05:000:0063 площею 5,7136 га, розташовану на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, строком на 15 років (з правом пролонгації).

Крім того, 01.12.2017 ОСОБА_6 уклав з Городнянською районною державною адміністрацією договори оренди, на підставі яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва отримав в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3104, 7421480400:05:000:3103, 7421480400:05:000:3102 площами, відповідно, 5,5281 га, 5,6829 га та 5,6829 га, які розташовані на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

У жовтні 2020 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у порушення вимог ст. 116-126 Земельного кодексу України ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що орендовані ним земельні ділянки суміжні із землями історико-культурного призначення, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи власну сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, з метою подальшого використання для здійснення сільськогосподарського товарного виробництва здійснив культивацію частин земельних ділянок історико-культурного призначення комунальної власності з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, площею 1,2178 га та 7421480400:05:000:3414, площею 0,7803 га, розташованих на території колишньої Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, та висіяв на них посівний матеріал (зерна) озимого жита, тобто самовільно зайняв земельні ділянки особливо цінних земель, унаслідок чого спричинено матеріальну шкоду державі на суму 29 931,54 грн.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися в самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо особливо цінних земель, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції взяв до уваги показання обвинуваченого в частині того, що він під час здійснення законної господарської діяльності сумлінно використовував відведені йому в оренду земельні ділянки, не мав наміру виходити за їх межі і що такі показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 та не спростовуються іншими належними доказами.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення достовірно не доведено склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме те, що ОСОБА_6 вчиняв активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельною ділянкою особливо цінних земель. Мотивуючи зазначений висновок суд першої інстанції зазначив, що за встановлених судом обставин, а саме відсутності на місцевості межових знаків, які позначують межі як земельних ділянок, що орендуються обвинуваченим, так і земельних ділянок, самовільне зайняття частини яких інкримінується обвинуваченому, для визначення площі самовільно зайнятих земельних ділянок слід було встановити в натурі (на місцевості) межі цих самовільно зайнятих земельних ділянок, що органом досудового розслідування здійснено не було.

Також сторонами не було проведено земельно-технічну експертизу, геодезичну зйомку тощо, не підтверджено належними доказами того, що землі, розорані обвинуваченим, є частиною земель історико-культурного призначення, слідчим не допитано жодного свідка, в тому числі спеціалістів-землевпорядників з приводу того, яким чином на місцевості були визначені межі самовільно зайнятих земельних ділянок та їхні площі.

Не надано суду доказів того, чи передавав ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_6 та чи були наявні на його земельній ділянці межові знаки на момент виготовлення технічної документації на його земельну ділянку та на момент укладення ним договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_6 .

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винуватим за ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік.

Також просить дослідити письмові докази у кримінальному провадженні.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що у порушення положень процесуального законодавства, судом першої інстанції належним чином не мотивовано, чому одні докази визнано недопустимими, а інші взагалі не взято до уваги.

Вважає, що огляд земельних ділянок про ведемо до вимог КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, із залученням спеціалістів, власника суміжних ділянок, а обов`язкова участь власника майна не передбачено процесуальними нормами. Вказує, що у протоколі мітяться відомості про осіб залучених до огляду, пристрій, який використовувався спеціалістом-землевпорядником.

Зазначає, що місцевим судом спочатку зроблено висновок про недопустимість зазначеного вище огляду земельних ділянок, а у подальшому здійснено посилання на нього в обґрунтування недостовірності та неточності акту перевірки земельного законодавства, що свідчить про суперечність у висновках суду.

Прокурор вважає, що судом не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_10 , що останній має право на управління транспортними засобами категорії В та не зміг пояснити, на якій підставі він використовує сільськогосподарську техніку, як оформлені відносини між ним та ОСОБА_6 тощо.

Апелянт також вважає, що судом першої інстанції належним чином не мотивовано, з яких підстав ним не взято до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений старшим державним інспектором ОСОБА_11 , оскільки доводи суду про те, що спеціаліст, який був залучений не підписав акт є непереконливими з огляду на те, що до акту долучено схему, складену спеціалістом та підписаної ним.

Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, склад якого є формальним та не передбачає обов`язкового встановлення шкоди, завданої злочином, у зв`язку з чим проведення експертизи у даному випадку не є обов`язковим.

Також прокурор вважає, що про наявність умислу на зайняття земель історико-культурного призначення свідчать показання свідка ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які фактично підтвердили своїми показаннями результати перевірки і обвинувачений зазначив, що жодних заходів, втому числі, до приведення у відповідність стану земель, отримання та встановлення межових знаків не вживав.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник-адвокат ОСОБА_8 просив відмовити у її задоволенні.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених в ній підстав, дослідити письмові докази, погодився з показання свідків наданих у судовому засіданні суду першої інстанції та не ставив питання про їх повторний допит.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

Суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Колегія суддів за наслідком апеляційного розгляду вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з такого.

Як в суді першої, так і апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у пред`явленому обвинуваченні не визнав та показав, що він є фермером, орендує на території Городнянського (після реформування - Чернігівського) району Чернігівської області близько 400 га земель, що розташовані у різних місцях району. У 2017 році він уклав з ОСОБА_9 договір оренди земельної ділянки розміром близько 5 га. У 2017 році він також уклав з Городнянською райдержадміністрацією договір оренди невитребуваних паїв на території Андріївської сільської ради, один з масивів яких складає загалом близько 70 га. Ці землі є суміжними з земельною ділянкою ОСОБА_9 та утворюють єдиний масив землі. З метою виготовлення технічної документації на масив земель, які він орендував згідно договору, укладеного з райдержадміністрацією, він звернувся до відповідного сертифікованого спеціаліста-землевпорядника Чернігівського інституту землеустрою - ОСОБА_12 . Під час виїзду на місцевість ОСОБА_12 за допомогою мобільного пристрою показав, де проходять межі земельних ділянок масив земель загальним розміром близько 70 га, які передавалися йому в оренду. Увесь масив земель, що передавалися в оренду за вказаними договорами, був вкритий чагарником, будь-яких особливих об`єктів, які б виділялися на місцевості, ділянка не мала. Жодних межових знаків ОСОБА_12 з собою не мав та йому не передавав. Щоб відмежувати орендовану земельну ділянку, одразу слідом за ОСОБА_12 , який йшов по полю, рухався трактор з плугом, який боронив землю. На місці ОСОБА_12 пояснив, що посеред масиву цих земель наявні вкраплення, які не можна обробляти. Користуючись мобільним приладом, ОСОБА_12 аналогічним чином вказав на місцевості, де саме знаходяться ті земельні ділянки, які не відносяться до орендованих пахотних земель. Ці земельні ділянки на місцевості ніяким чином не були позначені, відсутні на місцевості і будь-які природні межі, які б виділяли ці земельні ділянки від земель господарського призначення. Проходячи полем, ОСОБА_12 обійшов ці вкраплення, слідом за ним проїхав трактор, який визначив межу. За цю межу під час розробки земель у період після 2017 року він ніколи не заходив та ніколи не мав такого наміру. Жодної вказівки порушувати встановлені у присутності ОСОБА_12 межі він нікому не давав. Наполягав на тому, що при виділенні йому земельної ділянки в натурі (на місцевості) жодного межового знаку не встановлювалося та йому не передавалося. Наголошував на тому, що працівники землевпорядної організації, яка виготовляла технічну документацію на його замовлення щодо земельних ділянок на території усього Городнянського району Чернігівської області (більше 300га), жодного разу не передавали йому межових знаків, кожного разу межі визначалися за допомогою сільгосптехніки, яка слідувала за землевпорядником, та яка за допомогою плуга прокладала фактичну межу. Користуючись землями на великих територіях, він ніколи не порушував визначених йому землевпорядниками меж та завжди навіть відступав від цих меж у свій бік до 15 метрів, щоб не виникало суперечок.

В ході судового розгляду, судом першої інстанції були допитані наступні свідки:

- ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він за наказом керівництва здійснював перевірку дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414. Він отримав лист Городнянського відділу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, з якого вбачалося, що ці земельні ділянки відносяться до земель державної власності історико-культурного призначення. Разом з працівником СБУ та інженером-землевпорядником ОСОБА_13 вони 14.12.2020 обстежили вказані земельні ділянки на місцевості. З жодного боку ділянки не були позначені межовими знаками. Визначення їх меж на місці здійснював виключно ОСОБА_13 за допомогою мобільного пристрою GPRS. Останній за приладом встановив, що у деяких місцях уздовж меж земельні ділянки були розорані. У Андріївській сільській раді він дізнався про те, що масив земель, що якого вкраплені земельні ділянки з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414, орендує ФОП ОСОБА_6 . У телефонному режимі він повідомив останнього про виявлення факту самовільного зайняття земельних ділянок та просив прибули до м.Сновськ для вручення акта. Під час оформлення акта перевірки та спілкування з ОСОБА_6 останній пояснив, що зайняття земельних ділянок сталося ненавмисно. Він пояснив ОСОБА_6 , що завдана шкода має бути відшкодована незалежно від того, чи мав той умисел на самовільне зайняття земельної ділянки. Після цього він передав матеріали перевірки до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що у нього в провадженні перебували матеріали кримінального провадження за фактом самовільного зайняття земельних ділянок ФОП ОСОБА_6 . Він як слідчий у кримінальному провадженні з метою доказування обставин кримінального правопорушення вирішив провести огляд самовільно зайнятих земельних ділянок з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414, які розташовані на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Для цього він вирішив залучити спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_15 . Також він для огляду залучив ОСОБА_6 та працівника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_11 , який складав акт перевірки. Крім того для фіксування проведення огляду за допомогою відеокамери він залучив оперуповноваженого УСР в Чернігівській області ОСОБА_16 29.03.2021 вони у складі перелічених осіб виїхали на територію Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, де оглянути земельні ділянки, які обробляє ФОП ОСОБА_6 . На місці огляд земельної ділянки фактично проводили спеціаліст-землевпорядник ОСОБА_15 та оперуповноважений УСР в Чернігівській області ОСОБА_16 ;

- ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що він на замовлення ОСОБА_6 інколи виконує сільськогосподарські роботи на тракторі. ОСОБА_6 попередив його, що в цьому масиві земель є ділянки, які не можна обробляти. Вони не були позначені межовими знаками, але ОСОБА_6 показував йому на місці, де саме не можна орати. Ці ділянки не були оброблені та заросли бур`янами, тому відрізнялися від культивованого поля.

Також, судом першої інстанції були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також докази, надані стороною захисту, які за клопотанням прокурора також були досліджені в ході апеляційного розгляду, зокрема:

- протокол огляду від 29.03.2021 згідно якого установлено, що слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_14 , за участі начальника відділу контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_11 , спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_15 та оперуповноваженого УСР в Чернігівській області ОСОБА_16 , у присутності ОСОБА_6 оглянув земельні ділянки з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414 відповідно розміром 6,0662 га та 8,1437 га. Земельні ділянки розташовані на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області поруч між собою на відстані близько 50 метрів. На даних земельних ділянках знаходяться викорчовані залишки дерев та самосіяних кущів. Навколо земельних ділянок видно обробку землі. Всередині земельних ділянок поверхність рівна.

- акт №885-ДК/323/АО/10/01/-20 від 14.12.2021, складеного старшим державним інспектором ОСОБА_11 , відповідно до якого останнім у присутності інженера-землевпорядника ОСОБА_13 проведена перевірка дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, як об`єктів перевірки, на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414, які відносяться до земель державної власності історико-культурного призначення. У результаті перевірки за допомогою інженера-землевпорядника ОСОБА_13 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414 розташовані в єдиному масиві із земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ФОП ОСОБА_6 . На орендованих земельних ділянках ФОП ОСОБА_6 засіяв озиме жито. В ході проведення перевірки було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414 частково розорані та засіяні озимим житом на площах 0,7803 га та 1,2178 га відповідно. Як пояснив ФОП ОСОБА_6 вказані частини земельних ділянок розорані ненавмисно, а помилково, провину визнає.

- технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для оформлення права користування земельною ділянкою (невитребувані земельні частки (паї) на умовах оренди ОСОБА_6 загальною площею 107,6258 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області відповідно до якої остання виготовлена Державним підприємством Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, виконавець ОСОБА_17

- письмова інформація відділу ГУ Держгеокадастру у Городнянському районі від 14.12.2020 № 833/405-20-0.25 щодо цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421480400:05:000:3413, 7421480400:05:000:3414;

- відповідь на адвокатський запит Департаменту культури та туризму Чернігівської ОДА згідно якої інформація про наявність в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413 та 7421480400:05:000:3414 об`єктів культурної спадщини відсутня;

- письмова інформації від 26.04.2021 Городнянської міської ради у відповідь на адвокатський запит з якої вбачається, що Городнянська міська рада у грудні 2020 року прийняла від Головного управління Держгеокадастру у комунальну власність земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 7421480400:05:000:3413 та 7421480400:05:000:3414, про що було прийнято рішення міської ради від 23.12.2020, державна реєстрація набутого права власності на земельні ділянки проведена 15.02.2021. Представники Городнянської міської ради для огляду земельних ділянок не виїжджали, межові знаки та будь-які позначення Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області встановлено не було при передачі цих земель, у зв`язку з чим перевірка стосовно меж земельних ділянок не здійснювалась.

Надавши оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України., в якому обвинувачується ОСОБА_18 , а саме - самовільне зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, як про те указано в обвинувальному акті у зв`язку з чим виправдав його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Разом з тим, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні апеляційного суду протокол огляду земельних ділянок від 29.03.2021 року та відеозапис вказаної слідчої дії, які суд 1 інстанції визнав недопустимими доказами, колегія суддів погоджується з доводами прокурором, що цей доказ зібраний у спосіб та порядок, передбачений кримінальним процесуальним кодексом, тому є допустимим у розумінні вимог ст. 86 КПК України.

В даному випадку колегія суддів вважає, що хоча вище вказаний доказ суд апеляційної інстанції визнає допустимими, проте такий загалом не вплинув на правильність висновків суду 1 інстанції, так як не є належним доказом для доведення обставин вчинення обвинуваченим інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення бо не підтверджує у обвинуваченого умислу на зайняття земельних ділянок які йому інкримінуються.

ОСОБА_6 обвинувачується у самовільному зайнятті земельних ділянок, особливо цінних земель, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що самовільно, з порушенням встановленого порядку займає (захоплює) особливо цінну земельну ділянку і бажає цього.

Слід відзначити, що помилка особи щодо справжніх меж того чи іншого землеволодіння виключає відповідальність за ст. 197-1 КК України через відсутність умислу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, щодо показань обвинуваченого, що він під час здійснення законної господарської діяльності сумлінно використовував відведені йому в оренду земельні ділянки, не мав наміру виходити за їх межі і що такі показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 та не спростовуються іншими належними доказами факт оренди обвинуваченим суміжних земельних ділянок підтверджений документально.

Враховуючи вищенаведені обставини, посилання прокурором в апеляційній скарзі на акт перевірки № 885-ДК/323/АО/10/01/-20 від 14.12.2021 складений старшим державним інспектором ОСОБА_11 не може свідчити про встановлення факту самовільного зайняття ОСОБА_6 частини земельних ділянок історико-культурного призначення, оскільки вказаний доказ не доводить склад інкримінованого кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 вчиняв активні, протиправні дії по заволодінню земельною ділянкою особливо цінних земель. З огляду на те, що свідок ОСОБА_11 підтвердив, що після оформлення акту перевірки та спілкування з ОСОБА_6 останній пояснював про ненавмисне зайняття земельних ділянок.

При цьому колегія суддів на підтвердження позиції обвинуваченого враховує, що жодними доказами у справі та поясненнями свідків не підтверджується наявність межових знаків навколо земельних ділянок, захоплення яких інкримінується обвинуваченому, які б інформували про статус цих земель, що б унеможливило випадкове їх розорювання при законному користуванні суміжними земельними ділянками.

Поряд з цим, згідно вказано акту та на чому наголошувала сторона захисту в судовому засіданні апеляційного суду, про можливе випадкове розорювання земельних ділянок, свідчить розмір самовільно розораної земельної ділянки, яка згідно плану до зазначеного акту є незначною до їх загального розміру та проходить лише по частині периметру.

Посилання прокурора в апеляційної скарзі про сумніви відносно показань свідка ОСОБА_10 , оскільки останній має право на управління транспортними засобами категорії В та не зміг пояснити, на якій підставі він використовує сільськогосподарську техніку, як оформлені відносини між ним та ОСОБА_6 колегія суддів не може визнати такими, що заслуговують на увагу.

На підтвердження висловлених сумнівів сторона обвинувачення не пояснила яким чином заявлені факти можуть впливати на обставини, які підлягаю доведенню у даному кримінальному провадженні та не наполягала на повторному допиті свідка.

Крім того, обвинуваченим на спростування вказаних доводів в судовому засіданні апеляційного суду було повідомлено, що вказаний свідок займається обробленням земельних ділянок в населеному пункті та на його прохання обробив земельні ділянки які були в нього в оренді. При цьому він повідомляв йому про наявність на місті земельних ділянок оброблення яких заборонено.

Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції відповідно до вимог закону, обґрунтував вирок на тих доказах, які були розглянуті та перевірені у судовому засіданні, надавши їм належну правову оцінку, зазначивши у вироку, чому він узяв до уваги одні докази й відкинув інші.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про ухвалення відносно ОСОБА_6 виправдувального вироку є правильним, оскільки стороною обвинувачення достовірно не доведено склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме те, що ОСОБА_6 вчиняв активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельною ділянкою особливо цінних земель.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і ст. 17 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку, а тому апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 406, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2021 року відносно ОСОБА_6 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4