Рішення

від 03.07.2022 по справі 161/7156/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/7156/21

Провадження № 2/161/663/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.,

при секретарі Мельник М.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач та відповідач перебували з 08.06.2003 року по 21.01.2020 року у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули право власності на спірне майно, а саме: житловий будинок /А-2/, загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , складова частина об`єкта нерухомого майна: навіс Б-1; земельну ділянку площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0623 га, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначає, що хоча і вищезазначені земельні ділянки належать відповідачу на праві особистої приватної власності, вони також підлягають поділу між ними, оскільки, на зазначених земельних ділянках знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що набуті за час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя та для користування часткою належного їй майна, має право на визнання за нею права власності по Ѕ частин даних земельних ділянок.

На підставі наведеного, просить суд, провести поділ спільного майна подружжя, а саме: визнати за нею право власності на наступне нерухоме майно: Ѕ частину житлового будинку /А-2/, загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , складова частина об`єкта нерухомого майна: навіс Б-1; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0623 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, подав відзив на позовну заяву, відповідь на експертизу, в яких зазначив, що спільним сумісним майном слід визнати житловий будинок та визнати за кожною із сторін право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку. Спірні земельні ділянки, належать йому на праві особистої приватної власності, за договором дарування та свідоцтва про право на спадщину, а відтак, позивач має право лише на встановлення сервітуту на частку земельної ділянки для обслуговування частини житлового будинку згідно з будівельними нормами (0,5 метрів від стіни). Щодо навісу Б-1, вказує, що він знаходиться на сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , яка належала його матері і був нею побудований, а тому не може бути невід`ємною частиною житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2021 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2021 року у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2022 року у даній справі відновлено провадження у зв`язку із проведенням експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково з підстав, зазначених у відзиві на позов, відповіді на експертизу. Просив суд, позов задовольнити частково.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що сторони з 08.06.2003 року по 21.01.2020 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду від 21.01.2020 року, яке набрало законної сили (а.с.14).

У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-16).

За час перебування у шлюбі позивач та відповідач набули у спільну власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами /А-2/, що включає в себе також: а- прибудова, а1 тамбур, 1 огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м. та складову частину об`єкта нерухомого майна: навіс Б-1, рік побудови, згідно технічного паспорту від 31.03.2015 року 2015 рік (а.с. 22-25).

Право власності на зазначений житловий будинок зареєстроване за відповідачем (а.с. 18-21).

Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №545613 від 14.09.2006 року, виданого ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 10.03.2006 року (а.с. 26-29).

Разом з тим, складова частина житлового будинку, а саме навіс Б-1 частково розташований на земельній ділянці площею 0,0623 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2021 року (а.с. 17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ту обставину, що для користування належною їй на праві спільної сумісної власності частиною житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, вона має право на визнання за нею по Ѕ частині вищезазначених земельних ділянок.

Однак, суд частково погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини першої статті 69СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Відповідно до положень частини першої статті 71СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був побудований під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому суд приходить до висновку, що вказане майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 частини першої статті 57СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відтак, спірні земельні ділянки є особистою приватною власністю відповідача.

Однак, відповідно до частини першої статті 377ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, а тому суд приходить до висновку про визнання за позивачем права власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки площею 0,0623 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2021 року, оскільки, складова частина житлового будинку, а саме навіс Б-1 знаходиться на даній земельній ділянці, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 № 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 830/19568, господарські (присадибні) споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій, до яких належать колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо.

У відповідності до частини першої статті 28 Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» малаархітектурна форма-це невеликаспоруда декоративного,допоміжного чиіншого призначення,що використовуєтьсядля покращенняестетичного виглядугромадських місцьі міськихоб`єктів,організації просторута доповнюєкомпозицію будинків,будівель,їх комплексів. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси.

З системного аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що навіс Б-1, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2021 року, є спорудою декоративного, допоміжного призначення і не виконує спеціальні технічні функції необхідні для обслуговування житлового будинку.

Разом з тим, висновком №8/2022 судової земельно-технічної експертизи від 11.04.2022 року (далі висновок судової експертизи), встановлено, що з метою дотримання вимог державних будівельних норм є необхідність використання земельної ділянки, площею 0,0623 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами /А-2/, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 225,7 кв. м., житловою площею 83,1 кв.м., складова частина ОНМ: навіс Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРПНП 649331507101), оскільки на земельній ділянці розміщено частину господарської будівлі навісу Б-1, площа забудови, що припадає на ділянку 7,4 кв.м. (а.с. 128-155).

Згідно даних технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, житлового будинку по АДРЕСА_1 від 31.03.2015 року, навіс Б-1 є господарською спорудою та складовою частиною об`єкта нерухомого майна, площа даного навісу становить 9,1 кв.м. (а.с. 22-25).

Відтак, враховуючи вищенаведені норми закону, висновок судової експертизи, дана господарська споруда, що має декоративне та допоміжне призначення, знаходиться на межі двох земельних ділянках і лише її частина знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163 площею 0,0623 га, яка є особистою приватною власністю відповідача на підставі свідоцтва про право на спадщину, а тому необхідність її використання для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, не може бути підставою для визнання даної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та поділу її між сторонами в рівних частинах, в порядку ст. 69, 70 СК України.

Разом з тим, у відповідності до статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, для користування позивачем навісом Б-1, що частково знаходиться на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю відповідача може бути встановлено сервітут, однак, зазначене питання не є предметом даного спору, відтак, не підлягає до розгляду в межах цієї цивільної справи, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Відтак, позивач не позбавлена права на звернення до суду з окремим позовом щодо виділення їй у користування частини земельної ділянки для обслуговування належного їй майна.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, а саме слід: визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : житловий будинок /А-2/, в тому числі: прибудова «а», тамбур «а1», огорожа «1», навіс Б-1, загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , провести поділ спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача, слід стягнути 5505,55 грн. сплаченого судового збору, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відтак, оскільки, в частині позовних вимог про визнання права спільною сумісною власністю подружжя та поділу земельної ділянки кадастровий номер0710100000:33:025:0163площею 0,0623га відмовлено,товжиті в даній цивільній справі заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2021 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 57, 60, 61, 69 72 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 368, 377, 392, 401, 402, 403 Цивільного кодексу України, ст. 98, 99, 100, 120 Земельного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 :

- житловий будинок /А-2/, в тому числі: прибудова «а», тамбур «а1», огорожа «1», навіс Б-1, загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Провести поділ спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , а саме:

1) визнати за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку /А-2/, в тому числі: прибудови «а», тамбура «а1», огорожи «1», навісу Б-1, загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2) визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку /А-2/, в тому числі: прибудови «а», тамбура «а1», огорожи «1», навісу Б-1, загальною площею 225,7 кв.м., житловою площею 83,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0710100000:33:025:0166, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 5505 (п`ять тисяч п`ятсот п`ять) грн. 55 коп. сплачених судових витрат.

Скасувати вжиті в даній цивільній справі заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2021 року, а саме зняти арешт з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: земельної ділянки площею 0,0623 га, кадастровий номер 0710100000:33:025:0163, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРПНМ 2314562807101).

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 11 липня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк