Постанова

від 04.07.2022 по справі 379/1062/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 379/1062/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6983/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гайдаша Євгенія Владиленовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року у складі судді Музиченко О.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки № 1 від 03.09.2015, укладений між нею та ТОВ "Агро-Проперті", припинивши право оренди, зареєстроване за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2019 згідно рішення державного реєстратора Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області Гречінської Н.П., а також вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, 03 вересня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Проперті» укладено договір оренди земельної ділянки № 1 строком на 7 років та відповідно до умов якого останньому передається земельна ділянка загальною площею 2,1500 га, з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки. Пунктом 14.6 Договору визначено, що він набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивачці стало відомо, що договір оренди земельної ділянки № 1 від 03.09.2015, укладений між позивачкою та ТОВ "Агро-Проперті", зареєстрований відповідачем 07.02.2019 згідно рішення державного реєстратора Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області Гречінської Н.П., індексний номер: 45941552.

Оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання Договору - 03.09.2015, а державна реєстрація Договору була здійснена відповідачем майже через 4 (чотири) роки - 07.02.2019, позивачка була позбавлена можливості розраховувати, що строк дії Договору закінчиться у 2022 році, як сторони обумовили в Договорі.

З огляду на вказане, позивач вважає, що дії відповідача призвели до штучного збільшення строку дії договору без урахування інтересів орендодавця та фактично створили умови, за яких строк дії договору збільшився з 7 років, визначених умовами договору, до 10 років.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Гайдаш Є.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказано, що на дату укладення договору оренди землі від 03.09.2015 №1 інститут реєстрації договору оренди землі вже втратив чинність, натомість, державній реєстрації підлягало право оренди за договором оренди землі. Тобто, висновок суду, в частині обов`язку здійснити реєстрацію договору оренди, є помилковим.

Зазначено, що саме відповідач був зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про реєстрацію його права оренди на спірну земельну ділянку, згідно умов договору та вимог закону, не пізніше дати передання йому земельної ділянки в користування, а тому є помилковим висновок суду про те, що договором не встановлений обов`язок відповідача здійснити реєстрацію права оренди.

Також районний суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що за умовами пункту 9.4 договору оренди землі відповідач повинен був приступити до використання земельної ділянки лише після здійснення державної реєстрації права оренди, обов`язковість якої передбачена ст. 6 ЗУ "Про оренду землі". В судовому засіданні було встановлено невиконання цієї умови договору відповідачем, тобто, він приступив до використання землі відразу, а реєстрацію права оренди здійснив умисно на чотири роки пізніше, маючи на меті неправомірно збільшити строк дії договору на чотири роки без згоди на це позивача.

Крім того, посилався на те, що відповідач у своїх запереченнях щодо вимог позивача, з якими погодився суд, вказував на дію попереднього договору оренди земельної ділянки № 28 від 17.05.2013 до 18.02.2019, що за твердженням відповідача, перешкоджало йому у здійсненні державної реєстрації права оренди згідно нового договору оренди від 03.09.2015 №1, укладеного зі спадкоємцем. Проте, у даному випадку суд неправильно визначив дійсні правовідносини сторін відповідно до встановлених обставин, оскільки з дати смерті спадкодавця ОСОБА_2 , її права та обов`язки Орендодавця за договором оренди № 28 від 17.05.2013 земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028 перейшли до спадкоємця ОСОБА_1 . Відтак, укладаючи договір оренди землі від 03.09.2015 №1 його сторони мали на меті замінити первісні умови договору новими, адже, одночасне існування двох договорів оренди землі, укладених одними й тими ж сторонами щодо однієї й тієї ж земельної ділянки земельне законодавство не дозволяє.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає, що районним судом було вірно встановлено, що з його сторони були відсутні будь-які порушення договору, жодної шкоди, реальних збитків, упущеної вигоди позивачеві не було завдано, усі умови договору виконувалися, орендна плата сплачувалася вчасно, збільшення договору оренди немає.

З огляду на зазначене, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, від її представника адвоката Гайдаша Є.В. надійшло клопотання, в якій він підтримав доводи апеляційної скарги та просив про розгляд справи за його відсутності, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши адвоката Горбуненка В.С. в інтересах ТОВ "Агро-Проперті", який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2015 за позивачкою зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,15 га, кадастровий номер: 3224488200:03:007:0028, розташованої на території Чернинської сільської ради Таращанського району на даний час - Білоцерківський район Київської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 42096502, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 148445932244 від 11.08.2015 (а.с. 5).

03 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Проперті" укладено договір оренди земельної ділянки № 1, об`єктом якого є земельна ділянка площею 2,1500 га, кадастровий номер: 3224488200:03:007:0028 (п. 2.1.), строком на 7 (сім) років (п. 3.1.) (а.с. 6-9).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору здійснена 19.02.2019, що вбачається із наданої представником позивача копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 157124965, сформованого 21.02.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028 (а.с. 10).

Між тим, як убачається зі справи, наказом Міністерства юстиції № 1048/5 від 19.03.2020 скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2019.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 185198990, сформованого 18.10.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028, вбачається, що 07.03.2019 державним реєстратором Першотавенської сільської ради Київської області Гречінською Н.П. було проведено державну реєстрацію іншого речового права - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) правокористувачем ТОВ "Агросленд" на підставі договору встановлення емфітевзису, укладеного 20.02.2019 між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ "Агросленд" строком на 10 років (а.с. 29).

Встановлено, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09.08.2022 у справі № 379/446/20, що набрало законної сили 18.10.2021, задоволено позов ТОВ "Агро-Проперті" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.02.2019, укладений між ТОВ "Агросленд" та ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224488200:03:007:0028, площа 2,15 га, та визнано припиненим право користування земельною ділянкою, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45941552 від 14.03.2019, строк дії на 10 років. Цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агросленд", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ТОВ "Агро-Проперті" про визнання недійними договорів оренди земельних ділянок (а.с. 113-122).

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 185587830, сформованого 22.10.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028, вбачається, що 18.02.2014 - до набуття позивачкою спадкових прав на земельну ділянку - щодо вказаної земельної ділянки було зареєстровано договір оренди землі строком на 5 років між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ "Агро-Проперті" (а.с. 76-79).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 285597109, сформованого 19.11.2021 щодо тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028, 17.11.2021 державним реєстратором Таращанської міської ради було зареєстровано право оренди земельної ділянки за орендарем ТОВ "Агро-Проперті", орендодавець ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі, виданого 03.09.2015; зміст, характеристика іншого речового права: дата державної реєстрації (до 2013): 03.09.2015, строк: 7 років, дата закінчення дії: 03.09.2022 з правом пролонгації (а.с. 57).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено неправомірності дій відповідача щодо нереєстрації договору оренди землі та не надано доказів його умисної бездіяльності щодо цього та відсутності правових підстав для його розірвання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, остільки вони ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, наданих та досліджених в судовому засіданні доказах та вимогах матеріального права, з огляду на наступне.

Так, звертаючись у суд із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 посилалася на те, що уклавши з відповідачем вказаний договір на останнього було покладено обов`язок провести його державну реєстрацію, від якої він ухилявся та яка була здійснена аж через три з половиною роки після його укладення - 07.03.2019, внаслідок чого вона була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору, у тому числі кінцевого строку.

Між тим, згідно даних долученого до справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого майнового права, зміни у який було внесено у відповідності до наказу Міністерства юстиції №1048/5 від 19.03.2020, датою державної реєстрації укладеного між сторонами договору є 03.09.2015. Строк дії договору - 7 років. Дата закінчення дії: 03.09.2022 року (а.с.57).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 31 якого, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

З поміж цього, відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За правилами частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тобто, зазначені положення закону вимагають саме систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що: "застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, укладаючи договір оренди земельної ділянки № 1 від 03.09.2015, сторони на власний розсуд погодили його умови.

Так, відповідно до п. 12.2 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації орендаря; взаємної згоди сторін; набрання чинності рішень суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством.

Відповідно до п. 12.3 Договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції від 05.04.2015 - чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 9.4. Договору оренди земельної ділянки № 1 від 03.09.2015 сторони узгодили і поклали на орендаря такі обов`язки: приступити до використання орендної земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та підписання Акту приймання-передачі; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, дотримуватись при цьому чинного земельного та екологічного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; здійснювати заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки в обсягах і строки, визначених окремою угодою сторін; своєчасно здійснювати орендні платежі; у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди а у випадку, якщо на момент припинення дії договору сільськогосподарські культури на земельній ділянці залишились не зібраними, повернути після збору урожаю; відшкодовувати орендодавцеві заподіяну шкоду стану земельної ділянки на підставі документально підтверджених даних.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що передбачений п. 9.4. Договору обов`язок орендаря приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди і підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки не можна ототожнювати з обов`язком провести державну реєстрацію договору оренди.

Отже, доводи апеляційної скарги, що саме відповідач був зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про реєстрацію його права оренди на спірну земельну ділянку не ґрунтується на законі і договорі. Оскільки, ані договором, ані законом безпосередньо на відповідача не покладений обов`язок реєстрації договору. Таким чином і сама позивачка мала вчинити вказані дії за рахунок орендаря.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 185587830 від 22.10.2019, встановлено, що до дати проведення державної реєстрації договору оренди 18.02.2014 був зареєстрований і діяв 5 років договір оренди спірної земельної ділянки, укладений ТОВ "Агро-Проперті" зі спадкодавцем позивачки ОСОБА_2 (а. с. 78, 79).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Згідно вимог ч. 8 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України).

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Як установлено, між померлою ОСОБА_2 та ТОВ "Агро-Проперті" було укладено договір оренди земельної ділянки № 28 від 17.05.2013 строком на 5 років.

ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку після смерті15.09.2014 матері ОСОБА_2 й 03.09.2015 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки №1, державна реєстрація якого була здійснена 14.03.2019.

Проте наказом Міністерства юстиції №1048/5 від 19.03.2020 державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2019 щодо спірної земельної ділянки було скасовано.

Як убачається з долученого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 285597109, сформованого 19.11.2021 щодо тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 3224488200:03:007:0028, за наслідками скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, 17.11.2021 державним реєстратором Таращанської міської ради було зареєстровано право оренди земельної ділянки за орендарем ТОВ "Агро-Проперті", орендодавець ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі, виданого 03.09.2015; зміст, характеристика іншого речового права: дата державної реєстрації (до 2013): 03.09.2015, строк: 7 років, дата закінчення дії: 03.09.2022 з правом пролонгації (а.с. 57).

За таких обставин, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про штучне збільшення діями відповідача строку дії договору, остільки відповідно до справи, визначений сторонами семирічний строк дії укладеного між сторонами 03.09.2015 договору оренди землі спливає 03.09.2022.

Районний суд повно та об`єктивно встановив дійсні обставини справи, надав правильну правову оцінку доказам у справі та ухвалив рішення у відповідності до положень матеріального й процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката Гайдаша Є.В. в інтересах ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гайдаша Євгенія Владиленовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: