Рішення

від 07.07.2022 по справі 145/212/22

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"08" липня 2022 р. смт Тиврів 145/212/22

2/145/693/2022

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Цюпій О.П.

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тиврівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що 19.02.1997 між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі- продажу права на земельну частку (пай) розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Світанок» с. Василівка Тиврівського району Вінницької області.

Право на земельну частку (пай) належало продавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), Право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 отримала як член КСП при розпаюванні земель КСП «Світанок» с. Василівка.

На виконання вимог Договору він передав ОСОБА_3 кошти в сумі дві тисячі гривень. Факт передачі коштів на користь продавця підтверджується підписом продавця, відповідно до вимог п. 2 Договору, а він, в свою чергу, отримав оригінал сертифікату, яким підтверджувалося право продавця на земельну частку (пай). Згідно Постанови КМУ від 12.10.1995 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», він звернувся до Тиврівської РДА з вимогою проставити відмітку в сертифікаті в зв`язку з переходом права на земельну частку (пай).

Крім того, вони з продавцем домовились нотаріально посвідчити укладений між ними Договір, відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Однак невдовзі після підписання Договору, ОСОБА_3 померла.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не приймав.

Він мав намір виділити належну йому земельну ділянку в натурі та отримати правовстановлюючі документи на неї. Перешкодою в оформленні його права власності на земельну ділянку стало те, що ОСОБА_4 померла, а сертифікат втрачено. Крім того, з`ясувалося, що дана земельна ділянка площею 3,6403 га уже сформована та зареєстрована як об`єкта цивільних прав в ЕС ДЗК (відповідно до ст.79-1 ЗК України), з кадастровим номером 0524580800:01:004:0214.

Вважає, що набув право на земельну ділянку правомірно на підставі договору купівлі-продажу. Умови договору виконані, однак оформити своє право в позасудовому порядку не має можливості в зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Право на земельну ділянку площею 3,6403 га з кадастровим номером 0524580800:01:004:0214, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Василівської сільської ради Тиврівського району він набув правомірно на підставі договору. Однак у зв`язку з вище зазначеними обставинами, позбавлений можливості в повній мірі здійснювати своє право власності на земельну ділянку.

Просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,6403 га з кадастровим номером 0524580800:01:004:0214, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить задоволити з підстав, викладених у заяві.

В судове засідання представник відповідача Тиврівської селищної ради не з`явився, подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 224, 225 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст.6 ЗК України (в редакції що діяла на момент виникнення правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у разі: купівлі-продажу, дарування та обміну.

Відповідно до ст.18 ЗК України (в редакції що діяла на момент виникненняправовідносин) придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожен має право на захист своїх прав та законних інтересів, зокрема шляхом визнання відповідного права судом.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно вимог ст.3 Указу Президента України № 666/94 від 10.11.1994 року невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарські виробництва», право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу дарування, міни, успадкування, застави.

Пунктом 2.2. Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Державного комітету України по земельних ресурсах №14/5/48 від 06.06.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1996 за №324/1349. передбачено, що громадяни мають право продавати або іншими способами відчужувати (заповідати, дарувати, обмінювати) без зміни цільового призначення земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом.

Пунктом 2.3. зазначеного Порядку передбачено, що договір відчуження земельної ділянки посвідчується в нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328, ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на землю гарантується Конституцією України (ст. 41).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЗК України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 19.02.1997 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу (а.с.14), відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а позивач купив належне їй на підставі сертифікату право на земельну частку (пай) розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 отримала як член КСП при розпаюванніземель КСП«Світанок» с.Василівка,щостверджується Державним актом на право колективної власності на землю з Додатком № 1, в якому у списку громадян - членів КСП, які отримали право на земельну частку (пай) значиться ОСОБА_3 (№259)

На виконання умов договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2000 грн, а ОСОБА_3 в підтвердження досягнення домовленості передала йому оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на її ім`я.

Крім того, вони домовилися про подальше нотаріальне посвідчення укладеногодоговору,однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що стверджується актовим записом про смерть №19 від 09.12.1997.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої ЦК України, застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не приймав.

Позивач придбав земельну частку (пай) відповідно до діючого на той час законодавства, а саме Указу Президента України №666/94 від 10.11.1994 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», ст.3 якого було установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок.

ОСОБА_2 мав намір виділити належну йому земельну ділянку в натурі та отримати правовстановлюючі документи на неї. Перешкодою в оформленні його права власності на земельну ділянку стало те, що ОСОБА_3 померла, а сертифікат втрачено.

Суд вважає, що позивачем та його представником не надано достатніх доказів, що земельна ділянка площею 3,6403 га з кадастровим номером 0524580800:01:004:0214, перебувала у власності ОСОБА_3 , а тому відмовляє у задоволенні позову у цій частині, а згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) розмір земельної частки (паю) ОСОБА_3 становив 3,39 у.к.га, тому суд вважає за доцільне визнати за позивачем право на земельну частку (пай) у розмірі 3,39 у.к.га.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст.47, 224, 225ЦК УРСР(вред.1963р.), ст.сг.3,78,125,126,152ЗК України,на підставіПорядку посвідченнядоговорів відчуженняземельних ділянок,затвердженого спільнимнаказом Міністерстваюстиції Українита Державногокомітету Українипо земельнихресурсах №14\5\48від 06.06.1996,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 24.06.1996за №324\1345,Указу ПрезидентаУкраїни №666/94від 10.11.1994«Про невідкладнізаходи щодоприскорення земельноїреформи усфері сільськогосподарськоговиробництва»,суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) розміром 3,39 в умовних кадастрових гектарах, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 13 липня 2022 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.