Рішення

від 13.07.2022 по справі 613/1796/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1796/21 Провадження № 2/613/91/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1796/21, пров. № 2/613/91/22 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Колєснік І.А. до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум, в якій після уточнення просить: стягнути з Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області на її користь суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8463 грн. 78 коп. та середнього заробітку за період затримки з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року у розмірі 70450 грн. 38 коп. та донарахувати по день фактичного розрахунку.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 14 серпня 2015 року вона була прийнята, згідно наказу від 14 серпня 2015 року № 136-к на посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії при секторі освіти Богодухівської районної державної адміністрації. Звільнена 31 січня 2021 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На день її звільнення нарахована, але не виплачена заробітна плата з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року становить 6000 грн., грошова компенсація за невикористану відпустку у кількості 11 календарних днів 1141 грн., відповідно до наданих їй розрахунків заробітної плати за січень 2021 року 8463 грн. 78 коп. До теперішнього часу суми, що належать не виплачені, період затримки складає 187 днів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 70450 грн. 32 коп.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Колєснік І.А. в судове засідання не з`явились, від представника до суду надійшла заява, в якій просив судове засідання проводити за його відсутності та відсутності позивача. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Крім того, від представника Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона не підлягає задоволенню з наступних підстав ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії при Секторі освіти районної державної адміністрації, посада якого не передбачає перебування особи на державній службі, тому заробітна плата вказаного працівника фінансувалась з місцевого бюджету. Рішення про виділення коштів повинно було бути прийнятим Богодухівською районною радою, у зв`язку з чим вважала, що предмет є обов`язком Богодухівської районної ради забезпечити коштами, шляхом перерахування необхідної суми Сектору освіти Богодухівської районної державної адміністрації для виплати заробітної плати позивачці. Також зазначила, що не погоджується із вимогою стягнення суми середнього заробітку за період затримки 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року в сумі 70450 грн. 38 коп. та донарахування по день фактичного розрахунку, оскільки, відповідач є бюджетною неприбутковою установою, а фінансування посади позивачки передбачало отримання коштів з районного бюджету, рішення про виділення яких приймає Богодухівська районна рада та ненадання Богодухівською районною коштів для фінансування фактично унеможливлювало своєчасну виплату заробітної плати позивачці. Таким чином, вина відповідача у своєчасній невиплаті заробітної плати позивачці відсутня, а тому і зобов`язання сплатити суму середнього заробітку та донарахування по день фактичного розрахунку у відповідача також відсутні.

Від представника Богодухівської районної державної адміністрації до суду також надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача не погоджується із сумою, яку вказав позивач, оскільки, відповідно до матеріалів справи заробітна плата за період роботи з 01 січня по 31 січня 2021 року та компенсація за невикористану відпустку у кількості 11 календарних днів склала 6728 грн. 70 коп. до виплати. Щодо стягнення суму середнього заробітку за період затримки 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року в сумі 70450 грн. 38 коп. та донарахування по день фактичного розрахунку представник відповідача зазначає, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою, а фінансування посади позивачки передбачало отримання коштів з районного бюджету, рішення про виділення яких приймає Богодухівська районна рада та ненадання Богодухівською районною радою коштів для фінансування фактично унеможливлювало своєчасну виплату заробітної плати позивачці. Таким чином, вина відповідача у своєчасній невиплаті заробітної плати позивачці відсутня, а тому і зобов`язання сплатити суму середнього заробітку та донарахування по день фактичного розрахунку у відповідача також відсутні.

Відповідно до змісту відповіді на відзиви відповідачів представника позивача адвоката Колєсніка І.А., останній зазначив, що відповідачі у своїх відзивах не спростували відсутність зобов`язання щодо виплати позивачці заявлених грошових коштів, а посилання роботодавця на відсутність належного бюджетного фінансування не може скасовувати цього обов`язку і не означає відсутність вини роботодавця щодо не здійснення належним чином та в повному обсязі усіх виплат при звільненні працівника з роботи. Позиція відповідачів щодо залучення співвідповідачем Богодухівської районної ради Харківської області є очевидною помилкою, оскільки між нею і позивачкою відсутні трудові правовідносини, що розглядаються у даному спорі.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії при секторі освіти Богодухівського районної державної адміністрації з 14 серпня 2015 року по 31 січня 2021 року.

Відповідно до наказу сектору освіти Богодухівської районної державної адміністрації №26-К від 29.01.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії при секторі освіти Богодухівського районної державної адміністрації 31січня 2021 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 11 календарних днів.

Згідно копії довідки Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації №07-11/203 від 14.09.2021, розпорядженням голови Богодухівської районної державної адміністрації від 13 січня 2021 року№4 « Про внесення змін до структури Богодухівської районної державної адміністрації» сектор освіти Богодухівської районної державної адміністрації перейменовано у відділ освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації. Заробітна плата за період роботи з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року та компенсація за невикористану відпустку у кількості 11 календарних днів, загальною сумою 6728,70 грн. ( з нарахуванням 8463,48 грн.) на період звільнення ОСОБА_1 не було виплачено у зв`язку з відсутністю фінансування відповідно до Закону України від 17.11.2020 №1009-ІХ « Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» та Бюджетного кодексу України.

Згідно ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних…судахрозглядаються трудові спори за заявами: 2)працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних в частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.43Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Нормою ч. 1ст.21ЗаконуУкраїни«Про оплатупраці» установлено, щопрацівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8- рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Як встановленост. 47КЗпП України,власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Статтею 116КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Також, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 646/3282/17 (постанова від 19.10.2021) слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.

Відповідно до ч. 1ст.83КЗпП Українипередбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до копії довідки Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації №07-11/257 від 02.11.2021, заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року та компенсація за невикористану відпустку загальною сумою складає 8463,78 грн.

Суд констатує, що матеріали справи не місять доказів про повну або часткову виплату позивачам вказаної заборгованості при звільненні з роботи, а відповідач не оспорює її наявність, а отже ця заборгованість підлягає стягненню з Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області на користь позивача в судовому порядку.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

В п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіхвипадкахзбереження середньої заробітноїплатипровадитьсявиходячиз розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьованіпротягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), ау випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення ОСОБА_1 та видавши їй трудову книжку, відповідач Відділ освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченуст.117 КЗпП України.

Згідно копії довідки Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації №07-11/261 від 08.11.2021, посадовий оклад за листопад 2020 року склав 4050 грн., доплата за складність та напруженість 2025 грн., премія за жовтень місяць виплачена у листопаді 2020 року у розмірі 100% посадового окладу склала 4050 грн., загальна сума нарахувань за листопад 10125 грн. Посадовий оклад за грудень 2020 року склав 4050 грн., доплата за складність та напруженість 2025 грн., премія за листопад місяць виплачена у грудні 2020 року у розмірі 100% посадового окладу склала 4050 грн., загальна сума нарахувань за листопад 10125 грн.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 376 грн. 74 коп.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відділ освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації до даного часу не провів повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 , тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто до 05 липня 2022 року .

При цьому, згідно позовних вимог позивач просить стягнути суму середнього заробітку за період затримки з 01.01.2021 по 01.11.2021 та донарахувати по день фактичного розрахунку, проте згідно розрахунку наданого позивачем період затримки складає з 01.02.2021 по 31.10.2021. Згідно змісту ст.. 117 КЗпП України, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки ОСОБА_1 було звільнено 31.01.2021, то суд зазначає, що період затримки виплати заробітної плати починається з 01.02.2021.

Отже, час затримки розрахунку із позивачем складає 360 днів (з 01 лютого 2021 року по 05 липня 2022 року), а саме: лютий 2021 року 20 днів, березень 2021 року 22 дні, квітень 2021 року 22 дні, травень 2021 року 18 днів, червень 2021 року 20 днів, липень 2021 року 22 дні, серпень 2021 року 21 день, вересень 2021 року 22 дні, жовтень 2021 року 20 днів, листопад 2021 року 21 день, грудень 2021 року 22 дні, січень 2022 року 19 днів, лютий 2022 року 20 днів, березень 2022 року 23 дні, квітень 2022 року 21 день, травень 2022 року 22 дні, червень 2022 року 22 дні, липень 2022 року 3 дні, всього 360 днів. Розрахунок проведений судом наступним чином: 360 робочих днів - час затримки розрахунку) х 376,74 грн. (середньоденна заробітна плата за два останніх календарних місяці, що передували звільненню) = 135626,40 грн. з врахуванням податків та зборів,отже позовна вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що оскільки відповідач є бюджетною неприбутковою установою, а фінансування посади позивачки передбачало отримання коштів з районного бюджету, рішення про виділення коштів Сектору освіти Богодухівської районної державної адміністрації повинно було бути прийнятим Богодухівською районною радою, шляхом перерахування необхідної суми Сектору освіти Богодухівської районної державної адміністрації для виплати заробітної плати позивачці, але цього зроблено не було, що фактично унеможливило своєчасну виплату заробітної плати ОСОБА_1 , тому, вина відповідачів у своєчасній невиплаті заробітної плати позивачці відсутня, а тому і зобов`язання сплатити суму середнього заробітку та донарахування по день фактичного розрахунку у відповідача також відсутні, з наступних підстав.

ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії при секторі освіти районної державної адміністрації та звільнена була з посади на підставі наказу завідувача сектору освіти Богодухівської районної державної адміністрації, а не на підставі наказу Богодухівської районної ради, тобто роботодавцем позивача був сектор освіти Богодухівської районної державної адміністрації і саме він повинен був провести повний розрахунок з позивачем в день її звільнення, як передбачено ст. 116 КЗпП України.

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 ст.43ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 ст.83ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачами не надано суду доказів того, що невиплата та затримка у виплаті заробітної плати позивачу сталася не з їх вини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00). При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, які доведені належними та достатніми доказами, що наявні в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково суд виходить з того, що ОСОБА_1 одним з відповідачів зазначає Богодухівську районну державну адміністрацію, при цьому жодних позовних вимог до даного відповідача не пред`являє.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 2, 47, 83, 116, 117, 232 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 21, ст. 27 Законом України «Про оплату праці», п.п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.п. 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, ст.ст. 5, 10-13, 12, 13, 43, 76- 83, 259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати сум задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (код за ЄДРПОУ 22719536) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 8463 ( вісім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 78 коп.

Стягнути з Відділу освіти та охорони здоров`я Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (код за ЄДРПОУ 22719536) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01 лютого 2021 року по 05 липня 2022 року в сумі 135626 (сто тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 40 коп.

В задоволенні позову до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2022 року.

СУДДЯ