Постанова

від 14.06.2022 по справі 202/6520/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1824/22 Справа № 202/6520/19 Головуючий упершій інстанції: Бєльченко Л. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Сахарову Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2020 року по справі за позовом Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що наказом Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» від 12.05.1991 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника. 01.07.2016 року останнім було видано наказ №102 про звільнення ОСОБА_2 за ст. 49-2 КЗпП України. Вказаний наказ було уточнено наказом №106 від 08.07.2016 року про звільнення ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України. Не погоджуючись з даними наказами, ОСОБА_2 звернувся до суду. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 158 628, 52 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 500 грн., вирішено питання про судові витрати. На виконання рішення суду КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» 21.12.2018 року звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра щодо виконання виконавчого листа №201/10946/16-ц по цій справі. Листом від 29.12.2019 року №03-21/2182 останнє повідомило, що 22.12.2018 року виконано стягнення у розмірі 158 628,52 грн. і 500 грн., а разом 159 128,52 грн. Тому, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 159128,52 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 березня 2020 року, позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпропетровській обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради задоволені; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради на відшкодування шкоди 159128,52 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради судовий збір у розмірі 2386,93 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно наказу №51-Л від 12.05.1991 року КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 призначений на посаду начальника цього закладу (а.с. 12).

Відповідно до наказу начальника КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» №106 від 08.07.2016 року було внесено зміни до наказу №102 від 01.07.2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 звільнено за ст. 49-2 КЗпП України, та зазначено, що останнього звільнено з посади завідуючого хірургічним відділенням госпіталю на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8-9,10-11).

Не погоджуючись зі своїм звільненням ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого, рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року у справі №201/10946/16 ОСОБА_2 в задоволенні позову до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, моральної шкоди відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року та ухвалою цього ж суду від 04 грудня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 до КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», третя особа начальник комунального закладу «Дніпровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дудник Сергій Петрович, про визнання наказів незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, моральної шкоди, задоволено частково, стягнуто з КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 158628,52 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 500,00 грн., усього стягнуто 159128,52 грн. вирішено питання про судові витрати (а.с. 16-26).

Листом від 29.12.2019 року № 03-21/2182 Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра повідомило КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради», що 22.12.2018 року виконано стягнення у розмірі 158 628,52 грн. (зарплата за час вимушеного прогулу) і 500 грн. (моральна шкода) на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суму м. Дніпропетровська по справі №201/10946/16-ц (а.с. 15).

Постановою Верховного Суду від 11 березня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_2 та комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» задоволено частково; постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення; рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року - залишено без змін (а.с. 225-226).

Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктом 8 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли службова особа, винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Згідно зі ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України матеріальну відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ч. 1 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №474/658/16 (провадження №61-18198св18).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2018 року скасовано постановою Верховного Суду від 11.03.2021 року; приймаючи до уваги, що факт незаконного звільнення ОСОБА_2 не встановлений, оскільки рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року у справі №201/10946/16, яким відмовлено в позові ОСОБА_2 до КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, моральної шкоди, набрало законної сили, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди 159128,52 грн.

Відкриття касаційного провадження на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.10.2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15.12.2021 року у справі №201/10946/16 не спростовує факту набрання законної сили рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.10.2017 року.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги, що у задоволені позовних вимог відмовлено, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого останнім судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 3580,40 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від12березня 2020року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01985191) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 3580 (три тисячі п`ятсот вісімдесят) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова