Рішення

від 12.03.2020 по справі 202/6520/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6520/19

Пров. № 2/202/497/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 березня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.

при секретарі: - Нетеси Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду з цим позовом, КП Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради зазначило, що наказом Комунального закладу Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни від 12.05.1991 року ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника.

01.07.2016 року останнім було видано наказ № 102 про звільнення ОСОБА_3 за ст. 49-2 КЗпП України. Вказаний наказ було уточнено наказом № 106 від 08.07.2016 року про звільнення ОСОБА_3 на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись з даними наказами, ОСОБА_3 звернувся до суду. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 158 628, 52 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 500 грн., вирішено питання про судові витрати.

На виконання рішення суду КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни 21.12.2018 року звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра щодо виконання виконавчого листа № 201/10946/16-ц по цій справі. Листом від 29.12.2019 року № 03-21/2182 останнє повідомило, що 22.12.2018 року виконано стягнення у розмірі 158 628,52 грн. і 500 грн., а разом - 159 128,52 грн.

У зв`язку з викладеним, посилаючись на положення ст.. 237 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача, який на час видання наказу про звільнення ОСОБА_3 був начальником КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни і розпорядженням Дніпровської обласної ради від 03.05.2019 року звільнений з займаної посади, 159 128,52 грн. і судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Бойко П.Ю., підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Єременко І.Л., позовні вимоги не визнала, зазначивши, що звільнення ОСОБА_3 відбулося відповідно до норм діючого законодавства, а поданий до суду позов вважає помстою нового керівництва КП Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради. Також представником відповідача зазначено, що ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Дніпровського апеляційного суду. Верховний Суд ухвалою від 22.04.2019 року прийняв до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , тому просила зупинити провадження у цій справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2018 року.

Ухвалою від 12.03.2020 року у задоволенні даного клопотання відмовлено.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу № 51-Л від 12.05.1991 року КП Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради призначений на посаду начальника цього закладу (а.с.12).

Відповідно до наказу начальника КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни № 106 від 08.07.2016 року було внесено зміни до наказу №102 від 01.07.2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 звільнено за ст. 49-2 КЗпП України, та зазначено, що останнього звільнено з посади завідуючого хірургічним відділенням госпіталю на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8-9,10-11).

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2018 року і ухвали цього ж суду від 04.12.2018 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_3 до КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни , третя особа начальник комунального закладу Дніпровський обласний госпіталь ветеранів війни Дудник Сергій Петрович, про визнання наказів незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, моральної шкоди, задоволено частково, стягнуто з КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 158 628, 52 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 500 грн., усього стягнуто 159 128,52 грн. вирішено питання про судові витрати (а.с. 16-26). Зазначене рішення апеляційної інстанції набрало законної сили.

Листом від 29.12.2019 року № 03-21/2182 Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра повідомило КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради , що 22.12.2018 року виконано стягнення у розмірі 158 628,52 грн. (зарплата за час вимушеного прогулу) і 500 грн. (моральна шкода) на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суму м. Дніпропетровська по справі № 201/10946/16-ц (а.с.15).

Відповідно до ч.4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь - якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками роз`яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст. 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, встановивши, що незаконно звільненому з посади завідуючого хірургічним відділенням госпіталю на підставі наказу начальника КЗ Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни ОСОБА_2 . ОСОБА_3 сплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 158 628, 52 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 500 грн., а всього 159 128,52 грн., суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача і стягнення з ОСОБА_2 зазначеної суми грошових коштів на користь позивача.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать фактичним обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 386,93 грн.

Керуючись ст.ст. 4,5,10, 13,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства Дніпропетровській обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, пл.. Соборна,14, ЄДРПОУ 01985191) на відшкодування шкоди 159 128 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто двадцять вісім) гривень 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради судовий збір у розмірі - 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень 93 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу подано не було.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.