Ухвала

від 11.07.2022 по справі 160/15705/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/15705/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/15705/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Профіт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Профіт" було задоволено.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду, звернулось до суду з апеляційною скаргою у даній справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2022 року апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України. Надано десятиденний строк з дня отримання копії вищевказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: надання документу про сплату судового збору, надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку.

Отримання копії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2022 року про залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області уповноваженим представником відповідача 01.06.2022 року підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отже наданий судом строк на усунення недоліків скарги сплинув 13.06.2022 року.

14 .06.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване поверненням первинно поданої апеляційної скарги, а також введенням воєнного стану на території України.

Також, від відповідача надійшло клопотання про відстрочення сплатим судового збору, яке обгрунтоване посиланням на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, а також введення воєнного стану на території України.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження є об`єктивно не переборні та такі, що не залежать від волевиявлення особи, обставини.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії Суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і органи податкової служби, зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Крім того, суд зазначає, що дійсно 24.02.2022 року Указом Президента України "Про ведення воєнного стану" №64/2022 введено воєнний стан на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 року "Про продовження воєнного стану" №133/2022 воєнний стан на території України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 року "Про продовження воєнного стану" №259/2022 воєнний стан на території України продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 № 341/2022, продовжується строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022 року).

Натомість саме по собі введення воєнного стану на території України не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єктами владних повноважень.

Суд звертає увагу, що відповідач не зазначає які саме конкретні обставини пов`язані із введенням воєнного стану на території України унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.

При цьому, на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Стосовно поданого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлюють, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особу може бути звільнено від сплати судового збору, при цьому з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що фактично таким правом може скористатися саме фізична особа, натомість відповідач є юридичною особою.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 14.01.2021 року в справі №0940/2276/18 зазначила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України Про судовий збір конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України Про судовий збір, зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Отже, розглядаючи клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки наведені у клопотанні підстави, а саме те, що заявник є неприбутковою бюджетною установою, не можуть визнаватись судом поважними для умов відстрочення сплати судового збору.

Беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, тощо, не можуть бути підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від сплати судового збору.

Той факт, що на території України введено воєнний стан також не може визнаватись судом підставою для відстрочення сплати судового збору, адже відповідачем не доведено неможливості виділення коштів для оплати судового збору у даній справі, з огляду саме на воєнну агресію Російської Федерації проти України.

Згідно частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Таким чином, станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і апелянт не зазначив поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не усунув інші недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст.299 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетрвоській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/15705/21.

Ухвала набирає законної сили 12.07.2022 року, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай