Постанова

від 04.07.2022 по справі 804/955/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2022 року м. Дніпросправа № 804/955/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Юрков Е.О.) по адміністративній справі № 804/955/17, розглянутої в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» (далі ТОВ «Вільногірське скло») 02.02.2017 року звернулось до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України(далі СДПІ з ОВПП у м. Дніпропетровську), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000844700 від 23.12.2016 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 357 892 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 76 154, 50 грн.

В обґрунтування пред`явленого позову позивач посилався на безпідставність висновків про порушення ним податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Праймгласс», викладених відповідачем в акті перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.07.2021 року постановлені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року допущено заміну відповідача у справі № 804/955/17 на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, сукупність доказів свідчить про відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Праймгласс», у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено, визнане протиправним та скасоване відповідачем податкове повідомлення- рішення форми "В4" №0000844700 від 23.12.2016 року, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 511 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі, які сторони не оспорюють.

ТОВ «Вільногірське скло» зареєстровано виконавчим комітетом Вільногірської міської ради 20.03.2001 р. та перебуває на податковому обліку як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, до неосновних видів діяльності відноситься виробництво гофрованого паперу та картону, виробництво та оброблення інших скляних виробів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт.

Посадовими особами відповідача в період 30.11.2016 р. по 06.12.2016 р. на підставі наказу № 87 від 28.11.2016 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вільногірське скло» з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Праймгласс» за травень та липень 2015 року, за результатами якої складено акт № 202/28-01-47-30809384 від 08.12.2016 р.

За висновками акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вільногірське скло» податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 1 357 892 грн., у тому числі за травень 2015 року - у сумі 761 545 грн., за липень 2015 року - у сумі 596 347 грн., та до заниження суми від`ємного значення сум податку на додану вартість у вказаному розмірі.

На підставі акту перевірки СДПІ з ОВПП у м. Дніпропетровську винесено спірне повідомлення-рішення форми "В4" № 0000844700 від 23.12.2016 р. про зменшення ТОВ «Вільногірське скло» суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 357 892 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 76 154,5 грн., яке оскаржене позивачем в судовому порядку.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку із прийняттям контролюючим органом відповідачем у справі спірного податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної податкової перевірки, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 - 198.3,198.6 ст.198 ПК України ви-значено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітно-го періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних доку-ментів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту; для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо дохо-дів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові наклад-ні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Посилаючись на порушення контрагентом позивача ТОВ «Праймгласс» вимог податкового законодавства щодо ведення ним господарської діяльності контролюючий орган розцінив надані позивачем до перевірки первинні документи по господарським операціям з придбання товару складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом.

Висновки контролюючого органу відповідача у справі про порушення ТОВ «Вільногірське скло» зазначених норм ПК України ґрунтуються на тому, що формування податкового кредиту відбулось за відсутності реального здійснення господарських операцій за договором, укладеним з ТОВ «Праймгласс», та спростовуються наступними матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що в періоді перевірки основним напрямком діяльності ТОВ «Вільногірське скло» було виробництво порожнистого скла.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та контрагентом в період травень та липень 2015 року відбувалися фінансово-господарські операції, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та фінансові показники у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки № 202/28-01-47-30809384 від 08.12.2016 р.

Згідно матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Праймгласс» укладено договір № СБ001 від 28.04.2015 року поставки товару - склобій безкольоровий тарний дроблений та змішаний тарний дроблений

Відповідно до пп.3.1, 3.2 , 4.2 договору постачальник поставляє товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікації до цього договору; ціна товару встановлюється за домовленістю сторін в гривнях і вказується в специфікаціях до договору та у рахунках, на підставі яких покупець оплачує вартість товару ;поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA - станція вантажоодержувача (покупця), згідно правил Інкотермс 2010 (т.1 а.с.66-69).

За додатковою угодою № 1 від 28.04.2015 року пункт 3.4.2 договору викладено в наступній редакції: додатково до вартості товару покупець сплачує продавцю витрати по організації перевезень товару за кожний перевізний вагон, згідно виставленого рахунку за тарифом на перевезення вантажу в межах України, встановлений "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги" для вагонів парку залізниць України із використанням коефіцієнтів, встановлених державними органами, на час відправлення вантажу.

До вказаного договору сторонами погоджено специфікацію № 1 від 28.04.2015 року на поставку товару - склобій безбарвний тарний марки БТ, якістю згідно ТУ У 85-02126811-02902000 - на суму 4 800 000,00 грн., поставка на умовах: залізничним транспортом, шляхом самовивозу , шляхом доставки автотранспортом постачальника;

- специфікацію № 3 від 01.07.2015 року на поставку товару - склобій безбарвний тарний марки БТ, якістю згідно ТУ У 85-02126811-02902000 - на суму 4 800 000,00 грн., поставка на умовах: залізничним транспортом, шляхом самовивозу, шляхом доставки автотранспортом постачальника.

Поставка товару ТОВ «Праймгласс» позивачем оплачена, що підтверджено податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними, залізничними накладними, приймальними актами, платіжними дорученнями тощо.

Суми податку на додану вартість по вказаним операціям включено позивачем до складу податкових зобов`язань в деклараціях за травень 2015 року - у сумі 761 545 грн., за липень 2015 року - у сумі 596 347 грн.

Результати цих господарських операцій використані позивачем у власній госпо-дарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими до перевірки податковому органу.

Суд першої інстанції вірно оцінив як неспроможні посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, що відповідає правовій позиції Верховного Суду від 30.07.2021 року у справі №160/2286/19, від 19.08.2021 року у справі №817/1567/18, від 20.07.2021 року у справі №440/360/20, від 30.07.2021 року у справі №826/11734/18.

Матеріалами справи підтверджено, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Праймгласс» був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Суд першої інстанції при розгляді справи врахував згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі №826/12392/18, від 10.09.2021 року у справі №460/2315/19, від 07.09.2021 року у справі №813/2013/16, від 21.01.2021 року у справі №820/11465/15, від 21.01.2021 року у справі №806/417/15, від 23.07.2020 року у справі №826/6806/17, відповідно до яких відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагента позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового договору та у інших випадках.

Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про визнання прийнятого відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення, протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції правомірно згідно з приписами ст.139 КАС України стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підтверджені документально судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 511 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року по адміністративній справі № 804/955/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 30 діб.

Повний текст постанови складений 11 липня 2022 року.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий