УХВАЛА
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 240/5620/21
адміністративне провадження № К/990/17112/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі №240/5620/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон Медікал Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2022, задоволено позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон Медікал Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі №240/5620/21.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 17.05.2022, від 07.06.2022 через неналежне викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статті 2, 6, 77, 242 КАС України), неправильне застосування норм матеріального права (пункт 44.6 статті 44, пункт 185.2 статті 185, стаття 187, стаття 188, абзаци «а» та «в» пункту 193.1 статті 193, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України), неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 05.09.2018 №К/9901/2599/18, від 24.01.2018 №К/9901/476/18, від 14.02.2020 №К/9901/16292.
Верховний Суд зазначає, що при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України у касаційній скарзі скаржник має зазначити, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому полягає невідповідність висновків судів висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, не наведено такі висновки. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не враховано, що рішення судів ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки та не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Контролюючим органом також вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, частину 2 статті 353 КАС України, зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій певних обставин справи, неналежну оцінку доказів.
Верховний Суд зазначає, що при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд. Разом з тим, контролюючим органом не обґрунтовано заявлені підстави касаційного оскарження, а в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, частину 3 статті 353 КАС України, зазначено про розгляд справи за відсутності представника відповідача. На думку контролюючого органу, розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами унеможливив належний супровід справи та надання мотивованих пояснень по суті виявлених під час перевірки порушень або подання відповідного клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2022 ухвалено апеляційний розгляд адміністративної справи №240/5620/21 проводити в порядку письмового провадження у приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 24.03.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд даної справи без її участі у порядку письмового провадження, в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких її може бути вирішено. З урахуванням пунктів 1, 2 частини 1 статті 311 КАС України суд визнав за можливе перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Також Верховний Суд зауважує, що скаржником не вказано відповідні пункти частин 2 та 3 статті 353 КАС України, які, на його думку, мають бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Також скаржником не надано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі №240/5620/21 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2022 |
Оприлюднено | 15.07.2022 |
Номер документу | 105230134 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні