Постанова

від 11.07.2022 по справі 160/7345/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

справа № 160/7345/20

адміністративне провадження № К/990/13569/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 (суддя Турова О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (судді: Мельник В.В. (головуючий), Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.) у справі №160/7345/20 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» про стягнення податкового боргу.

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення податкового боргу в сумі 17595582,84 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявна сума заборгованості відповідача є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Заборгованість в сумі 17595582,84 грн виникла у зв`язку із несплатою відповідачем грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні №0005941409 від 06.03.2018 у сумі 12565112,50 грн, яке оскаржено не було, а отже є узгодженим, а також нарахованої контролюючим органом відповідно до вимог п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України пені на суму боргу минулих років у розмірі 5030865,13 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що податкове повідомлення - рішення №0005941409 від 06.03.2018 прийняте на підставі акта перевірки №770/22-05/36207821 від 14.05.2015 не може вважатися законною підставою для виникнення у відповідача податкового боргу, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі №804/8185/15, яка набрала законної сили, визнано противоправними дії контролюючого органу з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» по взаємовідносинам із підприємствами за весь період діяльності на підставі наказу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №503 від 27.04.2015 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення», а також визнано протиправними дії контролюючого органу щодо внесення до АІС «Податковий блок» інформації про результати перевірки Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення».

З урахуванням зазначеного суди дійшли висновку, що податковий борг з податку на прибуток та пеня, нарахована контролюючим органом на визначені цим податковим повідомленням-рішенням грошові зобов`язання, стягненню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, а справу направити на новий розгляд.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 02.07.2020 в інтегрованих картках платника податків ДП «Дніпромашзбагачення» обліковувався податковий борг з податку на прибуток у загальному розмірі 17595582,84 грн.

Борг в сумі 12565112,50 грн виник згідно податкового повідомлення-рішення №0005941409 від 06.03.2018, а борг в сумі 5030865,13 грн нарахована пеня (а.с. 11-13).

Також судами встановлено, що позивачем було сформовано та направлено відповідачу засобами поштового зв`язку податкову вимогу від 03.03.2015 №916-25 (а.с. 15).

Судами встановлено, що податкове повідомлення - рішення №0005941409 від 06.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12565112,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 10052090,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2513022,50 грн прийнято контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 14.05.2015 №770/22-05/36207821.

Так, актом від 14.05.2015 №770/22-05/36207821 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ДП «Дніпромашзбагачення» (код ЄДРПОУ 36207821) по взаємовідносинам із підприємствами за весь період діяльності, зокрема, встановлено порушення відповідачем вимог, визначених пп. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2 п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст.137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.119, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток всього на суму 10052090 грн.

Судом встановлено, що позивач не погодившись з діями контролюючого органу щодо проведення вищевказаної перевірки та складеним за її результатами актом, оскаржив дії контролюючого органу в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі №804/8185/15 визнано противоправними дії Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» по взаємовідносинам із підприємствами за весь період діяльності на підставі наказу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №503 від 27.04.2015 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення». Визнано протиправними дії відповідача щодо внесення до АІС «Податковий блок» інформації про результати перевірки Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення». В іншій частині позовних вимог Дочірньому підприємству «Дніпромашзбагачення» було відмовлено.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №804/8185/15 набрала законної сили 11.11.2015.

Також суди з посиланням на частину 4 статті 78 Кодексу адміністративного зазначили, що обставина незаконності дій Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» по взаємовідносинам із підприємствами за весь період діяльності на підставі наказу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 503 від 27.04.2015 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Дніпромашзбагачення» є такою, що не підлягає доказуванню під час розгляду цієї справи №160/7345/20 та підтверджена постановою суду, яка набрала законної сили, у спорі між тими ж самими сторонами.

На підставі вищевказаного суди дійшли висновку, що визнання протиправними дій контролюючого органу з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, є безумовним свідченням протиправності податкового повідомлення-рішення №0005941409 від 06.03.2018, прийнятого за результатами такої перевірки та на підставі акта №770/22-05/36207821 від 14.05.2015, а відтак вказане податкове повідомлення-рішення не може вважатися законною підставою для виникнення у відповідача податкового боргу через несплату визначених ним грошових зобов`язань, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 12565112,50 грн.

Також відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача податкового боргу по пені у сумі 5030865,13 грн, з огляду на те, що вказана пеня була нарахована на суму грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0005941409 від 06.03.2018.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 10.04.2020 у справі № 813/7758/14, від 21.11.2019 у справі № 821/1126/16, від 09.10.2019 у справі № 803/1101/15-а.

Позивач вказує, що, зокрема у постанові від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18 Верховний Суд дійшов висновку, що у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, натомість оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 Податкового кодексу України.

З урахуванням вказаного позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги тих обставин, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання. Натомість судами без наявності позову платника податків (відповідача) про оскарження податкового повідомлення - рішення фактично визнано протиправним таке податкове повідомлення - рішення.

9. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу подано не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Таким чином, грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом, яке оскаржене платником податків в судовому поряду, набуває статусу узгодженого з дня набрання судовим рішенням законної сили, у разі якщо процедуру оскарження платник податку не розпочинає, останній має сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.162. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Пунктом 129.1. статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Так, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що податкове повідомлення-рішення №0005941409 від 06.03.2018 не може вважатися законною підставою для виникнення у відповідача податкового боргу та нарахування пені. Тобто суди у цій справі фактично надали оцінку правомірності вказаного податкового повідомлення - рішення та нарахованої пені за несвоєчасну сплату визначених цим податком повідомленням - рішенням грошових зобов`язань.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, а також підставами та обґрунтуванням судових рішень.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16 та інших.

Таким чином, питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0005941409 від 06.03.2018 та нарахування пені за несвоєчасну сплату визначених цим податком повідомленням - рішенням грошових зобов`язань не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки правомірність рішень суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у цій справі, а отже суди не мали процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати такий їх правовий аналіз. Відтак суди попередніх інстанцій безпідставно покликались на положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України в частині звільнення від доказування обставин, які були встановлені у справі № 804/8185/16, з огляду на відмінні предмет і обставини доказування у цих справах .

У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Проте з оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами у межах спірних правовідносин не встановлено обставин, які мають бути встановлені при ухваленні судових рішень у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

12. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не встановлено обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

14. Колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №160/7345/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова