Постанова

від 11.07.2022 по справі 911/2594/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Справа№ 911/2594/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Шиян О.А. (ордер серія АІ № 1227199 від 11.07.2022);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Таращанської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022, (повний текст складено 21.04.2022)

у справі № 911/2594/21 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Валігура»

до Таращанської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1

про визнання права постійного користування землею, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. Селянське (фермерське) господарство "Валігура" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Таращанської міської ради про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Валігура» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224481100:03:004:0008, яка була надана ОСОБА_1 на підставі рішення Таращанської районної ради народних депутатів Таращанського району Київської області від 27.05.1993, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії КВ від 12.05.1995.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що після отримання у постійне користування земельної ділянки ним у 1997 році створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Валігура» (відповідача). У процесі провадження своєї господарської діяльності позивач користується земельною ділянкою, яка відповідно до Державного акта перебуває у користуванні його як фізичної особи. При цьому він не має можливості належним чином оформити та зареєструвати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно свої речові права (право постійного користування) на земельну ділянку із кадастровим номером 3224481100:03:004:0008, а Таращанська міська рада не визнає за ним права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2022 позов задоволено. Визнано за Селянським (фермерським) господарством "Валігура" право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224481100:03:004:0008, яка була надана ОСОБА_1 на підставі рішення Таращанської районної ради народних депутатів Таращанського району Київської області від 27.05.1993, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії KB від 12.05.1995. Стягнуто з Таращанської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства "Валігура" 2270,00 грн судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. 10.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Таращанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 по справі № 911/2594/21, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2594/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що право на земельну ділянку виникає та має посвідчуватися виключно в порядку, визначеному законом. Здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій такому громадянину в постійне користування для вказаного, не є автоматичним переходом права постійного користування землею до створеного фермерського господарства. Законодавство зазначеного не передбачає. Фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта.

4.2. Вважає, що належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження оформлення у встановленому законодавством порядку права постійного користування землею за СФГ «Валігура».

4.3. Скаржник вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік суб`єктів господарювання, що мають право на постійне користування земельною ділянкою, про що і було зазначено в листі відповідача № 2861 від 12.08.2021.

4.4. Крім того, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у передачі позивачу права постійного користування земельною ділянкою з підстав відсутності таких повноважень у ради.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. Позивач правом подачі відзиву не скористався, копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду направлялася на офіційну електронну адресу позивача.

5.2. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2022, матеріали апеляційної скарги Таращанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2594/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 зобов`язано Господарський суд Київської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/2594/21. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Таращанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 911/2594/21 до Північного апеляційного господарського суду.

6.3. 02.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли витребувані матеріали справи № 911/2594/21.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2594/21 за апеляційною скаргою Таращанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022, повідомлено учасників справи, що розгляд вказаної апеляційної скарги відбудеться 12.07.2022.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. В судовому засіданні 12.07.2022 представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7.2. Апелянт явку свого представника в судове засідання 12.07.2022 не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. 14.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява апелянта про розгляд справи без участі його представника.

7.3. Третя особа в судове засідання 12.07.2022 не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, копію ухвали від 06.06.2022 отримано останнім 21.06.2022, про що свідчить повідомлення № 04116 3688694 7 про вручення поштового відправлення.

7.4. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. На підставі рішення Таращанської районної ради народних депутатів Таращанського району Київської області від 27.05.1993 року ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га в межах згідно з планом та видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 12.05.1995 (а.с. 21-22).

8.2. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії КВ від 12.05.1995 року землю ОСОБА_1 надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

8.3. Відповідно до довідки Головного управління держгеокадастру у Київській області №13210/1-20 від 18.11.2020 кадастровий номер земельної ділянки №НВ-0002429392018 площею 49,3323 га - 3224481100:03:004:0008, виданий згідно державного акту на право постійного користування на земельну ділянку серії КВ виданого на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого 12.05.1995 року за № 02-Ф (а.с. 23).

8.4. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Селянське (фермерське) господарство «Валігура» (СФГ «Валігура») створено 09.07.1997, керівником якого, зокрема, є ОСОБА_1 .

8.5. Відповідно до розділу 1 Статуту СФГ «Валігура» від 23.03.2017, СФГ «Валігура» створено у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», інших нормативних актів, та діє на підставі цього Статуту (а.с. 9-20).

8.6. Засновниками Фермерського Господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Місцезнаходження господарства (юридичної соби): 09514, Київська область, Таращанський район, село Червоні Яри. Фермерське Господарство є комерційною організацією, створеною членами однієї сім`ї, які внесли майновий та грошовий внесок, для здійснення підприємницької діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, а також її переробки, зберігання, транспортування та реалізації, заснованої на їх особистій трудовій участі і використанні земельної ділянки, наданої для цих цілей відповідно до чинного законодавства України. Фермерське господарство є юридичною особою, має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку і самофінансування. (п. 1.1. - 1.6. Статуту СФГ «Валігура»).

8.7. Відповідно до п. 2.1. Статуту СФГ «Валігура», господарство здійснює самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик, господарську діяльність з метою одержання прибутку, наступного його розділу між учасниками пропорційно трудовому внеску кожного з них та досягнення економічних і соціальних результатів.

8.8. ОСОБА_1 звернувся до Таращанської сільської ради з проханням визнати за СФГ «Валігура» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224481100:03:004:0008 площею 49,3323 га, передану йому у 1996 році на праві постійного користування.

8.9. У відповідь на вказане звернення Таращанська міська рада листом №2861 від 12.08.2021 зазначила, що Земельним кодексом України визначено перелік осіб (суб`єктів господарювання), що мають право на постійне користування земельною ділянкою, відповідно до якого селянське (фермерське) господарство створено як комерційна організація, не може бути набувачем такого права. Таким чином Таращанською сільською радою відмовлено ОСОБА_1 у передачі СФГ «Валігура» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224481100:03:004:0008 з підстав відсутності таких повноважень у ради (а.с. 44).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав виникнення у позивача права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224481100:03:004:0008, яке була надана у постійне користування засновнику позивача ОСОБА_1 .

9.2. З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства «Валігура» проведена 09.07.1997, тобто після надання спірної земельної ділянки у користування його засновнику ОСОБА_1 для створення такого селянського (фермерського) господарства.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства останнє набуло прав та обов`язків землекористувача.

10.2. Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що фактичним користувачем спірної земельної ділянки є саме позивач, а не фізична особа ОСОБА_1 , а саме існування та діяльність позивача безпосередньо пов`язані із вказаною земельною ділянкою, користування якою неможливо ОСОБА_1 без створення зазначеної юридичної особи.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині того, що фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарство не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта, з огляду на такі доводи.

11.2. З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

11.3. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

11.4. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/1347/19).

11.5. У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України , перелік яких є вичерпним.

11.6. Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

11.7. Таким чином, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

11.8. В той же час у земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, яке набуто у встановленому порядку, як неоформлення права користування земельною ділянкою, відсутня.

11.9. З матеріалів справи вбачається, що засновником позивача є ОСОБА_1 , який на підставі державного акту на право постійного користування землею серія КВ від 12.05.1995 отримав у постійне користування спірну земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства.

11.10. Таким чином, враховуючи те, що державна реєстрація позивача здійснена після видачі вказаного державного акту на ім`я ОСОБА_1 , останній є засновником позивача, при цьому чинне законодавство не передбачало можливості користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства без створення селянського (фермерського) господарства, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

11.11. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Відповідачем порушено права та інтереси позивача в частині невизнання права останнього на постійне користування спірною земельною ділянкою.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»

13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»

13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.»

13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

13.6. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство».

13.7. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

13.8. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

13.9. Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

13.10. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

13.11. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.12. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

13.13. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)

13.14. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2594/21 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Таращанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2594/21 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат:

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Таращанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2594/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2594/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Таращанську міську раду.

4. Справу № 911/2594/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.07.2022.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова