Постанова

від 03.07.2022 по справі 915/1988/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. Справа№ 915/1988/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,

за участю представників:

від позивача за зустрічним позовом: Білоус Ю.Ю.,

від відповідача за зустрічним позовом: Танасійчук Т.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №915/1988/19 (суддя Котков О.В., повний текст складено - 14.12.2021) за позовом Фермерського господарства "НВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" про стягнення 168 165,07 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" до Фермерського господарства "НВ" про стягнення 1 070 267,95 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

У вересні 2019 року ФГ "НВ" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Кривоозерський олійний завод" про стягнення 168 165,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити придбаний товар, поставлений позивачем на виконання договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019 року.

У листопаді 2019 року ТОВ "Кривоозерський олійний завод" подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до ФГ "НВ" про стягнення 1 070 267,95 грн неустойки (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.12.2019 року).

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ "Кривоозерський олійний завод" послалось на неналежне виконання ФГ "НВ" обов`язків щодо своєчасної поставки товару належної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021р., позов ФГ "НВ" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Кривоозерський олійний завод" на користь ФГ "НВ" борг у сумі 168 165,07 грн. Зустрічний позов ТОВ "Кривоозерський олійний завод" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "НВ" на користь ТОВ "Кривоозерський олійний завод" 404 000,00 грн штрафу, 250 147,95 грн пені.

Постановою Верховного суду від 09.06.2021р. рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. скасовано в частині задоволення зустрічної позовної вимоги ТОВ "Кривоозерський олійний завод" до ФГ "НВ" про стягнення 404 000,00 грн. штрафу та 250 147,95 грн. пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд в наведеній частині Верховний Суд вказав на необхідність належним чином дослідити обставини перевезення 11.07.2019 з врахуванням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 та з`ясувати питання наявності у ФГ "НВ" в узгоджений сторонами період поставки, зокрема 11.07.2019, обумовленого договором обсягу товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №915/1988/19 в зустрічному позові відмовлено повністю, оскільки ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не було доведено відмову ФГ "НВ" завантажити товар у погодженій кількості, тоді як ФГ "НВ" було надано суду докази на підтвердження готовності виконати свої зобов`язання за договором поставки в частині завантаження узгодженої кількості товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач за зустрічним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким зустрічний позов про стягнення з Фермерського господарства "НВ" 404 000,00 грн штрафу та 250 147,95 грн пені задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірність встановлених місцевим господарським судом обставин щодо не подачі автомобіля ТОВ "Кодима Логістік" під завантаження 11.07.2019, а також вказує про неналежність наданих Фермерським господарством "НВ" доказів наявності у останнього насіння соняшника у період спірної поставки.

Крім цього, в апеляційній скарзі заявлені клопотання про виклик свідка та витребування від Фермерського господарства "НВ" документів.

В судовому засіданні 04.07.2022 представник апелянта просив зняти з розгляду клопотання про витребування документів, вказаних у п. 6 та п. 7 прохальної частини апеляційної скарги.

Отже, судом було розглянуто клопотання апелянта, що викладені ним в пунктах 3, 4, 5, 8, 9 прохальної частини апеляційної скарги та відмовлено в їх задоволенні.

Відповідне мотивування буде наведено нижче у даній постанові при оцінці доводів апеляційної скарги.

Представник апелянта - позивача за зустрічним позовом у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ФГ "НВ", як постачальником, та ТОВ "Кривоозерський олійний завод", як покупцем, 08.07.2019р. було укладено договір поставки № 08/07/2019-740, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених договором, в асортименті, кількості та за цінами, і в додатках до договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбавається на умовах договору, передбачена в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість договору відповідає сумі загальних вартостей товару, визначених в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

Порядок здійснення оплати вартості товару визначається в додатках (специфікаціях) (п. 2.3 договору).

Специфікацією № 1 від 08.07.2019р. сторонами обумовлена поставка товару у кількості 200 тонн (+/- 10%) загальною вартістю 2 020 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 специфікації, покупець здійснює передплату у розмірі 80% вартості товару з ПДВ, на поточний рахунок постачальника, що вказаний в п. 9 договору або в рахунку-фактурі. Постачальник зобов`язаний при цьому надати рахунок-фактуру на всю кількість товару, визначеного у специфікації, за допомогою електронного зв`язку, за реквізитами покупця, що вказані в п. 9 договору, для оплати його покупцем.

Згідно з п. 2.4 специфікації покупець здійснює доплату до 100% вартості товару кожної партії на нижчезазначених умовах поставки протягом 7 (семи) банківських днів після реєстрації постачальником податкової накладної. Також, не пізніше наступного дня від дати передачі товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві такі документи: видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєстровану в ЄРПН електронну податкову накладну відповідно до вимог податкового законодавства.

У п. 2.5 договору передбачено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

За змістом п. 4.2 договору товар вважається поставленим постачальником та отриманим покупцем в момент підписання товарно-транспортної накладної особи вантажоодержувача.

Сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2019р., а в частині взаєморозрахунків, до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань (8.1 договору).

Також сторонами договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019р. був складений додаток № 2 до вказаного договору, у якому були погоджені вимоги щодо якості товару.

ФГ "НВ" поставило, а ТОВ "Кривоозерський олійний завод" прийняло товар загальною вартістю 1 784 165,71 грн, що підтверджується видатковими накладними № 24 від 09.07.2019р., № 25 від 10.07.2019р., № 26 від 11.07.2019р.

Платіжними дорученнями № 18860 від 09.07.2019р., № 18883 від 10.07.2019р. підтверджується, що ТОВ "Кривоозерський олійний завод" оплатило товар, поставлений ФГ "НВ", частково на суму 1 616 000,64 грн.

У п. 4.1 договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019р. сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010, встановлених у додатках (специфікаціях) до договору.

Згідно з п. 5 специфікації № 1 від 08.07.2019р. товар повинен бути поставлений покупцю в період з 08.07.2019р. по 19.07.2019р. Товар повинен поставлятись автомобільними партіями. Автотранспорт покупця повинен відповідати вимогам складу постачальника.

У п. 3 специфікації пунктом навантаження визначено Житомирську обл., Лугинський район, село Радогоща.

Відповідно до п. 4 специфікації поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA (франко-перевізник) на склад постачальника, згідно "Інкотермс" в редакції 2010 року, з пункту навантаження на складі постачальника - Житомирська обл., Лугинський район, село Радогоща, на зерновий склад покупця - Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1. Норма завантаження товару в автотранспорт регулюється покупцем.

Відповідальність постачальника у випадку несвоєчасної поставки товару передбачена у пункті 5.2 договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019, відповідно до якого постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості специфікації за кожен день прострочення; у випадку істотного (на строк понад 3 (три) робочих дні) порушення постачальником строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного договором, та/або у випадку непоставки товару (партії товару), та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару), та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов`язується додатково сплатити на користь покупця штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) цього договору, зазначеної в специфікації до договору, а також, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.

ФГ "НВ" стверджує, що ним належним чином виконувались умови договору поставки щодо відвантаження узгодженої кількості товару та в період з 09.07.2019р. по 11.07.2019р. було завантажено насінням соняшника всі автомобілі, що прибули від ТОВ "Кривоозерський олійний завод", загальною вагою 176,65 тонн на суму 1 784 165,71 грн.

ТОВ "Кривоозерський олійний завод" ці доводи заперечує та стверджує, що ФГ не поставило йому частину товару (насіння соняшника), при цьому що 11.07.2019р. до ФГ "НВ" від ТОВ "Кривоозерський олійний завод" прибули під завантаження два автомобілі, проте завантажений був лише один з них, а саме - автомобіль перевізника ТОВ "Автокар-777", інший автомобіль - перевізника ТОВ "Кодима Логістик", у зв`язку з відсутністю товару у ФГ "НВ" завантажений не був та повернувся порожнім.

Отже, спірним у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для покладення на ФГ "НВ" відповідальності у вигляді стягнення 404 000,00 грн. штрафу та 250 147,95 грн. пені, нарахованих за поставку товару не в повному обсязі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір від 08.07.2019р. № 08/07/2019-740 за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України).

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем (ч. 4 ст. 267 Господарського кодексу України).

Умови договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019р. та специфікації №1 від 08.07.2019р. передбачали перевезення товару автомобільним транспортом покупця - ТОВ "Кривоозерський олійний завод" і завантаження його на складі постачальника - ФГ "НВ".

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).

Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Підпунктом 15.1 п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (підпункт 15.2 п. 15 Правил).

Як визначено в підпункті 15.3 п. 15 Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

За приписами підпункту 15.4 п. 15 Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (підпункт 15.5 п. 15 Правил).

Аналіз наведених положень свідчить, що у разі наявності розбіжностей між перевізником і вантажовідправником щодо обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності учасника перевезення, такі обставини мають бути оформлені актом у передбаченій Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні формі. Акт засвідчуються підписами вантажовідправника і водія. При відмові однієї із сторін від складання акта він складається за участю представника незацікавленої сторони.

Відповідно до наданих ТОВ "Кривоозерський олійний завод" до суду документів у спірному перевезенні перевізником є ТОВ "Кодима Логістик", вантажовідправником - ФГ "НВ", а вантажоодержувачем - ТОВ "Кривоозерський олійний завод".

Стверджувана ТОВ "Кривоозерський олійний завод" відмова ФГ "НВ" завантажити автомобіль ТОВ "Кодима Логістик" на замовлення ТОВ "НВ", повернення автомобільного транспорту порожнім, фактичне невиконання замовленого перевезення безумовно має матеріальні наслідки для учасників перевезення, зокрема щодо необхідності оплати його вартості. Відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу закріплена у ст. 921 ЦК України.

На підтвердження факту прибуття транспортного засобу в пункт навантаження, який визначено у п. 3 специфікації №1 та факту відмови ФГ "НВ" завантажити його ТОВ "Кривоозерський олійний завод" надало суду укладений між ним, як замовником, та ТОВ "Кодима Логістик", як перевізником, договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4/18 від 30.11.2018р., заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2641 від 09.07.2019р., акти наданих послуг з перевезення за березень - вересень 2019 року між ТОВ "Кодима Логістик" та ТОВ "Кривоозерський олійний завод", лист обліку роботи вантажного автомобіля від 11.07.2019р., складений ТОВ "Кодима Логістик".

Проте, договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4/18 від 30.11.2018р. між ТОВ "Кривоозерський олійний завод", як замовником, та ТОВ "Кодима Логістик", як перевізником, а також акти наданих послуг з перевезення за березень - вересень 2019 року між ТОВ "Кодима Логістик" та ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не містять відомостей про замовлення та виконання саме перевезення насіння соняшника з Житомирської обл., Лугинського району, с. Радогоща на зерновий склад покупця - Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1.

Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2641 від 09.07.2019р. не є безумовним підтвердженням фактичного відправлення та прибуття автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" 11.07.2019р. для завантаження на склад ФГ "НВ".

Тож доказами, які містять відомості про рух та прибуття автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" 11.07.2019р. для завантаження на склад ФГ "НВ" є наданий ТОВ "Кривоозерський олійний завод" лист обліку роботи вантажного автомобіля від 11.07.2019р., складений ТОВ "Кодима Логістик" та лист ТОВ "Кодима Логістик" №926 від 10.09.2021р. про неможливість складення акту.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що зміст листа ТОВ "Кодима Логістик" №926 від 10.09.2021р. ґрунтується на свідченнях водія ОСОБА_1 про обставини прибуття транспорту ТОВ "Кодима Логістик" для завантаження товару ФГ "НВ", проте ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не було надано суду заяву вказаного свідка та представник ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не звертався до суду з клопотанням при виклик вказаної особи, як свідка, для допиту в судовому засіданні.

Матеріали справи не містять інших доказів щодо подачі автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" 11.07.2019 для завантаження.

Випадок відмови вантажовідправника від завантаження наданого для перевезення вантажу автомобільного транспорту є обставиною, яка може служити підставою для матеріальної відповідальності учасників перевезення та є розбіжністю між перевізником і вантажовідправником в розумінні п. 15.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, про що необхідно складати акт у формі, яка наведена в додатку 4 до вказаних Правил і в якому викладаються обставини відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля.

У спірних правовідносинах у разі прибуття автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" на склад ФГ "НВ" і відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля товаром (насінням соняшника), водій ТОВ "Кодима Логістик" та повноважний представник ФГ "НВ" мали скласти акт про обставини відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля. У разі відмови ФГ "НВ" від складання та підписання такого акту, водій ТОВ "Кодима Логістик" мав скласти його самостійно та засвідчити викладені в акті обставини підписом представника незацікавленої сторони.

Наведені висновки щодо необхідності складання Акту про обставини відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля у передбаченому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні порядку викладені Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 у даній справі.

Згідно пояснень учасників даної справи 11.07.2019р. акт відмови від завантаження автомобіля у передбаченому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні порядку не складався.

При цьому, доводи представника скаржника щодо неможливості складення відповідного Акту, оскільки місце завантаження товару знаходиться фактично посеред поля, колегією суддів не приймаються, оскільки наведене не може бути підставою для звільнення учасників перевезення від покладених на них обов`язків щодо належного оформлення його обставин, в іншому випадку - сторона несе ризик відсутності доказів підтвердження тих обставин, на які вона посилається.

Стосовно посилань апелянта на докази, які, на його думку, доводять обставини подачі автомобіля під завантаження, а саме на: виписку по рахунку (на підтвердження проведення оплат ТОВ "Кривоозерський олійний завод" на користь ТОВ "Кодима Логістик"); наказ ТОВ "Кодима Логістик" про прийняття на роботу водієм ОСОБА_1 , повідомлення ТОВ "Кодима Логістик" про прийняття працівника ОСОБА_1 та квитанцію ДФСУ (на підтвердження того, що вказана особа працювала у липні 2019 року водієм на ТОВ "Кодима Логістик"); посадову інструкцію водія ТЗ ТОВ "Кодима Логістик" (на підтвердження того, що у повноваженнях водія немає обов`язку складати будь - які Акти); реєстр перевезень за липень 2019 року (на підтвердження подачі автомобілю під завантаження), слід зазначити наступне.

Так, наведені документи підтверджують наявність певних правовідносин між ТОВ "Кривоозерський олійний завод" та ТОВ "Кодима Логістик", проте не свідчать про подачу на склад ФГ "НВ" 11.07.2019р. автомобіля під завантаження та відмови останнього від його завантаження товаром (насінням соняшника).

При цьому, слід зазначити, що у реєстрі перевезень за липень 2019 року міститься інформація щодо спірного перевезення аналогічна тій, яка викладена у листі обліку роботи вантажного автомобіля від 11.07.2019р., складеного ТОВ "Кодима Логістик".

В свою чергу, суд касаційної інстанції у постанові по даній справі вочевидь визнав такий доказ (лист обліку) недостатнім та вказав на необхідність встановлення обставин щодо складання 11.07.2019 Акту відмови від завантаження автомобіля у передбаченому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні порядку.

В контексті всього вищевикладеного колегія суддів зазначає, що обставини, які намагається підтвердити апелянт (подачі під завантаження автомобіля та відмови ФГ "НВ" у цьому) не можуть бути підтверджені також і показами свідка ОСОБА_2 .

Більш того, вказана особа (про це вказує сам скаржник) не приймала участі у спірному перевезенні, а згідно положень частини 4 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Враховуючи наведене, апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про виклик свідка.

Отже, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає, що ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не було доведено суду належними доказами обставин подачі 11.07.2019р. під завантаження автомобіля та відмови ФГ "НВ" у цьому.

Суд касаційної інстанції у постанові по даній справі вказав, що з`ясування питання наявності у ФГ "НВ" в узгоджений сторонами період поставки, зокрема 11.07.2019, обумовленого договором обсягу товару є необхідним для правильного вирішення спору, адже спроможність ФГ "НВ" поставити необхідність кількість насіння соняшника безпосередньо пов`язана зі здатністю ФГ "НВ" виконати належним чином свої зобов`язання з поставки товару.

На підтвердження наявності у Фермерського господарства "НВ" в узгоджений сторонами період (11.07.2019) відповідного обсягу товару суду першої інстанції було надано:

- довідку ФГ "НВ" №16 від 19.07.2021р. про те, що залишок на складі №1 насіння соняшнику станом на 11.07.2019р. становить 26,420 т.;

- картку складського обліку матеріалів №5;

- відомість обліку залишків матеріалів на складі за 2019р.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що вказані докази не можуть підтвердити обставин наявності у ФГ "НВ" обумовленого договором обсягу товару.

Так, за доводами скаржника довідка №16 є похідним доказом від картки складського обліку матеріалів №5, яка в свою чергу, як вказує апелянт, не містить підпису уповноваженої особи, проте засвідчена, разом з тим не адвокатом ФГ "НВ" Танасійчук, а Назарчуком В., тоді як довідку №16 засвідчено вказаним адвокатом.

Крім цього, апелянт вказує, що картка №5 складається з двох різних частин (№М-12 та №М-17) та не містить посад осіб відповідальних за здійснення господарських операцій.

Стосовно вказаних доводів слід зазначити наступне.

Типова форма картки складського обліку матеріалів (М-12) затверджена Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193.

Як вбачається із наданої суду картки складського обліку матеріалів №5 за змістом вона не відрізняється від затвердженої типової форми. Зазначення на картці - М-17 не свідчить про неправильність її змісту.

Згідно пояснень ФГ "НВ" на підприємстві наявна посада завідувача складом, яку займає ОСОБА_3 та в обов`язки якого входить ведення даного документу (копія наказу про прийняття на роботу наявна в матеріалах даної справи).

Згідно доповідної записки вказаної особи ( ОСОБА_3 ), яка також наявна в матеріалах даної справи, ОСОБА_3 пояснив, що у 2019 році картка складського обліку матеріалів заповнювалася саме в такій формі та інформація, яка в ній міститься вносилася на підставі прибутково - видаткових документів. Відсутність свого підпису у картці №5 ОСОБА_3 пояснив тим, що це внутрішній документ підприємства та облік на складе веде лише він. За доводами вказаної особи, починаючи з 2020 року ним заповнюються картки іншої форми та проставляється підпис.

Колегією суддів при оцінці вказаної картки №5 та доводів скаржника щодо відсутності на ній підпису уповноваженої особи враховується наступне.

Так, в матеріалах даної справи (т.5, а.с.210-212) міститься Відомість обліку залишку матеріалів на складі ФГ "НВ" за 2019 рік, в якій значиться, що матеріально відповідальною особою є ОСОБА_4 , а з 01.02.2019 згідно наказу №12 від 31.01.2019 матеріально відповідальна особа - ОСОБА_3 .

У вказаній Відомості наведено найменування матеріалів, серед яких значиться і насіння соняшнику, а також кількість їх залишку на певну дату.

Наведена відомість підписана матеріально відповідальною особою ОСОБА_4 (до 31.01.2019), а починаючи з 01.02.2019 її підписання провадила інша матеріально відповідальна особа - ОСОБА_3 .

Також, вказано про перевірку Відомості бухгалтером з проставлянням при цьому його підпису.

Колегія суддів вказує, що інформація наведена у картці складського обліку матеріалів №5 щодо залишку насіння соняшника відповідає інформації наведеній у вказаній Відомості.

Отже, враховуючи наведене, оскільки картка складського обліку матеріалів №5 фактично є витягом з Відомості обліку залишку матеріалів на складі ФГ "НВ" за 2019 рік, відсутність на ній підпису матеріально відповідальної особи не може бути підставою для неприйняття наведеного документу, як належного доказу.

До того ж, як вже було вказано, ОСОБА_3 надав відповідні пояснення з цього приводу.

Таким чином, за висновком колегії суддів, надані ФГ "НВ" документи (довідка №16 від 19.07.2021р., картка складського обліку матеріалів №5 та відомість обліку залишків матеріалів на складі за 2019р) є належними доказами підтвердження обставин наявності у нього відповідного обсягу товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування від ФГ "НВ" копій: податкових накладних щодо реалізації насіння соняшнику будь - яким контрагентам, первинної бухгалтерської документації щодо відвантаженого у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 насіння соняшнику будь - яким контрагентам; договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 ; договору про повну матеріальну відповідальність особи, яка виконувала у ФГ функції завідуючого складом, враховуючи підтвердження ФГ належним чином тих обставин, на які воно посилається, наданими ним до суду першої інстанції доказами.

Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази, дійшла висновку про те, що існування стверджуваної ФГ "НВ" обставини (відсутність подачі автомобіля під завантаження) з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежні доводи ТОВ "Кривоозерський олійний завод" та надані на їх підтвердження докази.

Також, доводи ФГ "НВ" про наявність у нього необхідного обсягу зерна та надані на підтвердження цього докази (довідка ФГ "НВ" №16 від 19.07.2021р., картка складського обліку матеріалів №5, відомість обліку залишків матеріалів на складі за 2019р) є більш вірогідними ніж доводи апелянта про протилежне.

Враховуючи наведене, апеляційним судом визнається обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом, оскільки ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не було доведено відмову ФГ "НВ" завантажити товар у погодженій кількості, тоді як ФГ "НВ" було надано суду докази на підтвердження готовності виконати свої зобов`язання за договором поставки в частині завантаження узгодженої кількості товару.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а також витрати правничої допомоги покладаються на позивача за зустрічним позовом (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №915/1988/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача за зустрічним позовом у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №915/1988/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 13.07.2022 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко