Рішення

від 05.07.2022 по справі 914/228/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2022 Справа № 914/228/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс», м. Львів,

предмет позову: стягнення 46 653,77 грн,

підстава позову: порушення умов договорів оренди рухомого майна від 11.02.2019 та від 18.10.2019,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

26.01.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» про стягнення 46 653,77 грн. Ухвалою суду від 14.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 16.03.2022.

28.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 28.03.2022 позивачем подано відповідь на відзив.

Судове засідання 16.03.2022 не відбулося у зв`язку з тимчасовою відсутністю судді (перебування у відпустці). Ухвалою суду від 17.03.2022 призначено розгляд справи на 30.03.2022. Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями представників сторін.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судове засідання 06.07.2022 сторони явку представників не забезпечили, хоча про дату та час судового засідання представники сторін повідомлялись шляхом надіслання копій ухвал викликів в судове засідання на електронні адреси представників сторін. суд звертає увагу, що розгляд справи в попередньому засіданні 22.06.2022 відкладено за клопотаннями обох сторін.

Відповідачем 05.07.2022 подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Позивачем жодних клопотань не подано, причин неявки не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку представників сторін, відсутністть клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 06.07.2022 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач стверджує, що відповідач порушує договірні зобов`язання стосовно сплати орендної плати, у зв`язку з чим станом на 20.01.2022 існує заборгованість в розмірі 31 930,99 грн по договору від 11.02.2019 та у розмірі 14 722,78 грн по договору від 18.10.2019.

Відповідач стосовно позовних вимог заперечує. У відзиві зазначає, що довідки про дебіторську заборгованість не є належними доказами наявності заборгованості, адже складені односторонньо позивачем; скерування рахунків на оплату до позовної заяви не долучено, в свою чергу відповідач здійснював платежі по мірі можливості. Щодо відшкодування інших витрат, крім орендної плати, то сторона вважає, що позивачем не подано договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг, і не долучено розрахунків розподілу таких між орендарями, не підтверджено нарахованих комунальних послуг від їх надавачів (актів тощо). Крім цього, відповідач зазначає, що у березні травні 2020 він не здійснював господарської діяльності через введення карантину, про що повідомляв повіреного листами. Повірений та орендодавець відмовились звільнити орендаря від обов`язку по сплаті орендної плати, проте, комунальні послуги у цей період відповідачем не споживались. Попри це позивач здійснює нарахування таких.

За підсумком судових засідань відповідач підтримує позицію, відповідно до якої заперечує нарахування на суму 2 524,6 грн, які складаються з послуг по опаленню за березень (1 125 + 1 463,06) і за квітень (60,6 + 78,8); суму пені та вартість витрат на охорону.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

11.02.2019 Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», який діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Надра України» (згідно з договором орендодавець, надалі по тексту рішення позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» (згідно з договором орендар, надалі по тексту рішення відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення, площею 76,9 кв. м. (приміщення 4-го та 5-го поверхів).

Відповідно до п. 3 договору оренди орендна плата становить 8 200,00 грн за базовий місяць. А відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Також відповідно до п. 3.6 договору передбачено, що орендар щомісячно до 15-го числа кожного місяця відшкодовує повіреному або/та орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно з переліком робіт і послуг, що надаються повіреним та/або орендодавцем; витрати по сплаті податку на землю, а також по сплаті податку на нерухомість та витрати на охорону майна, пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним а/або орендодавцем додатково.

Додатком № 1 до договору оренди сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, площею 76,9 кв. м., у будівлі, що знаходиться в м. Львів, пл. Міцкевича, 8.

Крім цього, 18.10.2019 між тими ж сторонами укладено ще один договір оренди (найму нерухомого майна), а саме нежитлових приміщень третього поверху, загальною площею 100,0 м. кв, що розташовані в адміністративній будівлі за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 8.

Вказаним договором сторони погодили розмір орендної плати 8 950,00 грн за базовий місяць (п. 3.1) та строк її спати не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди (п. 3.4).

Відповідно до п. 3.6 договору орендар щомісячно до 15-го числа кожного місяця відшкодовує повіреному або/та орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно з переліком робіт і послуг, що надаються повіреним та/або орендодавцем; витрати по сплаті податку на землю, а також по сплаті податку на нерухомість та витрати на охорону майна, пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним а/або орендодавцем додатково.

На виконання вказаного договору 18.10.2019 сторонами підписано акт приймання-передачі орендованих приміщень.

Дочірнім підприємством НАК «Надра України» «Західукргеологія» 24.09.2019 укладено договір з Приватним підприємством «Центр допомоги та співробітництва «Хосен» на постачання природного газу за нерегульованим тарифом № 88-Г, до якого надалі вносились зміни згідно з додатковими угодами.

Також позивачем укладено договір № 20/41 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 03.02.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко»; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» - договір № 01-14/17 про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів від 31.01.2017.

Позивачем складено такі рахунки по договору від 11.02.2020: № 232 від 31.03.2020 на суму 14 356,31 грн., № 294 від 30.04.2020 на суму 12 989,85 грн., № 368 від 31.05.2020 на суму 13 097,48 грн., № 435 від 30.06.2020 на суму 13 152,83 грн., № 546 від 31.07.2020 на суму 13 109,30 грн., № 616 від 31.08.2020 на суму 13 250,99 грн.; по договору від 18.10.2019: № 225 від 31.03.2020 на суму 15 568,90 грн., № 287 від 30.04.2020 на суму 13 631,10 грн., № 361 від 31.05.2020 на суму 13 986,70 грн., № 428 від 30.06.2020 на суму 14 118,04 грн., № 539 від 31.07.2020 на суму 6 898,13 грн., № 548 від 31.07.2020 на суму 1 451,04 грн. Тобто, всього на суму 145 610,67 грн.

Такі рахунки включають як орендну плату (проіндексовану), так і витрати за водопостачання, водовідведення, послуг з прибирання територій, відшкодування за теплопостачання, з послуг охорони, відшкодування дощових стоків, послуг з вивезення твердих побутових відходів, відшкодування сплати податку за землю, пеню.

Рахунки вручались орендарю нарочно, що вбачається зі списків на отримання документів за березень, квітень, травень, червень, липень 2020, та не заперечується відповідачем.

Позивачем подано деталізовані розрахунки витрат за комунальні послуги згідно з укладеними договорами оренди (найму) нерухомого майна за березень серпень 2020, а також рахунки за водопостачання і водовідведення за квітень, травень, червень, липень, серпень 2020, рахунки на оплату з розподілу природного газу за березень, травень, червень, липень 2020, акти наданих послуг за вивезення твердих побутових відходів за березень, червень, липень 2020, рахунки за електричну енергію та за реактивну енергію за березень, квітень, травень, червень, липень 2020, рахунки за комплексне обслуговування територій та об`єктів нерухомості за березень, квітень, травень, червень, липень 2020, рахунки-фактури з прибирання території за березень, квітень 2020.

Відповідачем здійснювались часткові оплати наданих йому послуг: 14.07.2020, 14.08.2020, 20.07.2020, 19.06.2020, 04.06.2020, 29.04.2020, 16.04.2020, 30.03.2020, 28.02.2020, 26.02.2020, 11.02.2020, 31.01.2020, 27.01.2020, 26.12.2019, 03.12.2019, 25.11.2019, 01.11.2019, 01.10.2019, 28.08.2019, 25.07.2019, 11.07.2019, 29.05.2019, 24.04.2019, 15.03.2019.

Крім цього, відповідно до поданих позивачем 10.05.2022 виписках по рахунку вбачається, що по договору № 10187 від 18.10.2019 відповідачем здійснено такі платежі: 16.04.2020 - 10 241,00 грн., 04.06.2020 5 327,90 грн., 19.06.2020 2 668,82 грн., 14.08.2020 14 106,39 грн., тобто на суму 32 344,11 грн., та по договору № 1078 від 11.02.2019: 29.04.2020 - 8 970,28 грн., 04.06.2020 5 386,03 грн., 5 386,03 грн., 20.07.2020 13 152,83 грн., 14.08.2020 13 109,30 грн., тобто всього на суму 46 004,47 грн. Тобто позивач подає докази, що відповідачем по обох договорах сплачено 78 348,58 грн.

ПрАТ «НАК «Надра України» звернуся з листом від 18.08.2020 до відповідача та повідомив про відмову від договору оренди від 11.02.2019 та просив повернути орендоване майно. Докази надіслання листа опис вкладення у цінний лист і фіскальний чек від 18.08.2020, долучені до заяви про усунення недоліків.

Листом від 07.07.2020 ПрАТ «НАК «Надра України» відмовився також від договору оренди від 18.10.2022.

14.07.2020 позивач отримав лист ПрАТ «НАК «Надра України» від 09.07.2020, яким позивача повідомлено про припинення семи договорів оренди з відповідачем, внаслідок чого позивачу необхідно вжити заходи щодо повернення майна та щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, доказами не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з оренди нежитлових приміщень.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено вище, обома договорами оренди визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди, а також у такий же строк відшкодовує повіреному або/та орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що орендар отримував нарочно рахунки на оплату за березень 15.04.2020, за квітень 18.05.2020, за травень 16.06.2020, за червень 15.07.2020, за липень 14.08.2020.

Відповідно до наявних у справі рахунків за період січня серпня 2020 у орендаря існував обов`язок сплати 145 610,67 грн. Позивачем заявлено до стягнення 46 653,77 грн, оскільки відповідно до довідок про дебіторську заборгованість на 20.01.2021 по договору від 11.02.2019 становить 31 930,99 грн., а по договору від 18.10.2019 14 722,78 грн.

Відповідач стверджував, щодовідки про дебіторську заборгованість не є належними доказами наявності заборгованості, адже складені односторонньо позивачем. Суд зауважує, що наявність заборгованості первинно підтверджується рахунками на оплату, а не довідками. Натомість довідки складені позивачем за наслідками співставлення виставлених рахунків та уже здійснених відповідачем оплат. Тому зауваження відповідача безпідставне та наявності заборгованості у відповідача не спростовує.

Щодо твердження відповідача про те, що скерування рахунків на оплату до позовної заяви не долучено, то суд зазначає, що договором не встановлено обов`язку надсилати, вручати рахунки і не здійснено прив`язки по обов`язку оплати послуг до моменту отримання відповідачем рахунків. Встановлено єдиний строк для оплати 15 число місяця, наступного за звітним. Тому з 16 числа наступного за звітним місяцем відповідач, у випадку нездійснення оплати, вважався таким, що прострочував черговий орендний платіж. Більше того, позивачем підтверджено вручення рахунків нарочно орендарю. Відповідно, такі зауваження відповідача є не обґрунтованими і безпідставними.

Щодо включення в рахунки послуг, не підтверджених, на переконання відповідача, належними доказами, суд зазначає таке.

Так, відповідач зазначає, що «відшкодування послуг з прибирання територій» безпідставні, оскільки орендовані приміщення прибираються самостійно або на підставі відповідних договорів про надання послуг. Водночас, жодних договорів на підтвердження зазначеного чи актів відповідач не подає. Тобто сторона зі свого боку не підтверджує зазначених нею ж обставин, тим самим не спростовує підстави, визначеної позивачем.

Суд зазначає, що жодною зі сторін не доведено наявності чи відсутності послуг охорони, проте, суд звертає увагу, що послуги охорони можуть полягати не лише у фізичній присутності охоронців, яких не бачив відповідач, як стверджує останній. Крім цього, п. 3.6 договорів передбачено невичерпний перелік послуг, відшкодування за надання яких покладається на відповідача, і відповідачем не заперечується оплата ним такого виду послуг у попередні періоди, а також відповідачем не подано жодних доказів звернення до орендодавця у спірний період з претензіями чи зауваженнями щодо ненадання послуг з охорони. Тому, заперечення, висловлене відповідачем, також голослівне та не підтверджується наявними у справі доказами.

Щодо послуги «Відшкодування послуг з технічного обслуговування ліфтів», то як правильно зазначили представники позивача в судовому засіданні 30.03.2022, такі не включено в жодний із рахунків за спірний період. Тому відповідач стверджує про факти, які не відповідають обставинам справи, та відповідно не можуть спростовувати заявлених позовних вимог.

У відзиві відповідач також не погоджується із послугою «відшкодування дощових стоків» і вважає, що договором така не передбачена, а послуга «відшкодування послуг з вивезення ТВП» не надається, оскільки жодного виробництва відповідач не здійснює і відходи практично не утворюються. Суд зазначає, що п. 3.6 договору погоджено невичерпний перелік послуг, відшкодування яких включається в рахунки за оренду. Так, орендар відшкодовує витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення тощо). Існують певні роз`яснення до порядку нарахування за додаткові обсяги стічних вод, які потрапляють в міську систему водовідведення внаслідок випадання атмосферних опадів. Зокрема, є чинними Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зареєстровані наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Тобто, такі послуги пов`язані із послугами водопостачання та водовідведення.

Суд зазначає, що відшкодування сплати податку за землю прямо передбачено п. 3.6 договору, тому відповідач безпідставно оспорює їх включення до рахунків на оплату орендної плати. Свого розрахунку розміру такого податку відповідач не подав. Клопотань стосовно витребування доказів не заявляв.

Суд зауважує, що відповідач не підтверджує жодними доказами і ту обставину, що із запровадженням в державі карантину в березні - травні 2020 не здійснював діяльності в орендованому приміщенні, у зв`язку з чим комунальні послуги йому нараховані безпідставно.

Щодо послуг з розподілу природного газу, плати за електроенергію, водопостачання, теплопостачання, то відповідач вважає такі не обґрунтованими і такими, пропорційність яких не доведена позивачем. Суд зазначає, що позивачем надано деталізовані розрахунки витрат за комунальні послуги згідно з укладеними договорами оренди (найму) нерухомого майна та копії договорів з контрагентами, рахунків і актів наданих послуг. Після їх опрацювання відповідачем подано розрахунок, в якому не погоджується із нарахуваннями за опалення за березень та квітень.

Аналізуючи заперечення відповідача стосовно вартості опалення, суд зазначає, що відповідно до розрахунку позивача за березень 2020 по договору № 1078 відповідачу нараховано 1 227,47 грн і по договору № 10187 1 596,20 грн, а в цілому по об`єкту 79 809,77 грн. У той час згідно із актом за березень від 31.03.2020 вартість газу без ПДВ становить 73 153,23 грн, а з ПДВ 86 583,88 грн, що є навіть більшим, ніж застосовано в розрахунку позивачем.

Визначаючи спірну вартість послуг по опаленню в березні та квітні, суд бере до уваги первинні документи, формули позивача та заперечення відповідача, і зазначає таке:

1. акт приймання передачі об`ємів природного газу за березень 2020 передбачає вартість газу без ПДВ 73 153,23 грн. Відповідно до формули позивача ця сума ділиться на 5 000 кв. м. та множиться на орендовану по кожному договору площу, а саме 76,9 кв. м. договору № 1078 і 100 кв. м. по договору № 10187. Як наслідок отримуємо 1 125,10 грн і 1 463,06 грн. Враховуючи пояснення позивача про включення до суми ПДВ (чого не заперечив представник відповідача), кінцеві суми становлять 1 350,12 грн і 1 755,67 грн. Тобто, разом по двох договорах за послуги газопостачання мало бути нараховано 3 105,79 грн. Натомість позивачем виставлено до оплати 4 147,82 грн. (1 803,09 грн + 2 344,73 грн). Тому, непідтверджену різницю на суму 1 042,03 грн суд вважає безпідставно включену до суми заборгованості;

2. акт приймання передачі об`ємів природного газу за квітень 2020 передбачає вартість газу без ПДВ 6 363,89 грн. Відповідно до формули позивача, якщо цю суму поділити на 5 000 кв. м. та помножити на орендовану по кожному договору площу, а саме 76,9 кв. м. по договору № 1078 і 100 кв. м. по договору № 10187, то виходить 97,88 грн і 127,28 грн, тобто не так, як вказано позивачем, і не так, як перераховано відповідачем. Враховуючи пояснення позивача про включення до сум ПДВ, кінцева сума становить 117,46 грн і 152,74 грн. Тобто, по двох договорах відповідач має сплатити 270,20 грн. Натомість позивачем виставлено до оплати 1 050,24 грн (456,55 грн + 593,69 грн). Тому, непідтверджену різницю на суму 780,04 грн суд вважає безпідставно включену до суми заборгованості.

Також суд звертає увагу на включення позивачем у рахунки відшкодування пені, розрахунок якої до матеріалів справи не долучено. Суд зауважує, що пеня відповідно до приписів ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України є видом забезпечення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Крім цього, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тобто нарахування пені здійснюється за конкретно визначений період та на конкретну суму невиконаного зобов`язання. Тому сума пені не є сталою та безспірною величиною, і нараховується позивачем у визначеному законодавством порядку, правильність якого перевіряє суд, якщо вимогу про її стягнення заявлено позивачем. За таких умов, коли розмір пені включений в рахунки на оплату, тобто включено до суми заборгованості, яка є предметом позову, проте, порядок і механізм її нарахування суду не підтверджений і не доведений, суд доходить висновку про безпідставність такої вимоги. Тому позовні вимоги в сумі 1 313,28 грн, що є загальним розміром пені відповідно до виставлених рахунків, задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд підсумовує, що із заявлених позивачем 46 653,77 грн не обґрунтованими є 3 135,35 грн. відповідно, підтвердженими і такими, що підлягають стягненню з відповідача, є грошові кошти в сумі 43 518,42 грн.

Також суд зауважує, що відповідач у відзиві ствердив, що здійснював періодичні платежі по договорах оренди по мірі можливості. При цьому, відповідач не стверджує та не підтверджує, що у нього були зауваження до наданих позивачем послуг, до їх виду та обсягу за спірний період в той час, коли він отримував рахунки на оплату, та в цілому до моменту подання позову в даній справі. Відповідач не доводить, що він звертався до позивача із вимогами надати йому укладені з первинними постачальниками послуг договори чи з іншими вимогами, пов`язаними із невідповідністю наданих послуг. Тому суд доходить висновку, що висловлені відповідачем заперечення, крім тих, що стосуються послуг теплопостачання і пені, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування його позиції відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується обставина наявності у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу витрати відповідно до виставлених рахунків з урахуванням зазначених судом зауважень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проаналізувавши заперечення відповідача з фактичними обставинами, підтвердженими матеріалами справи, суд підсумовує, що відповідачем в цілому не спростовано підстав позову та, зокрема, наявності у нього обов`язку оплатити орендну плату, передбачену договорами оренди, включно із витратами, які підлягають відшкодуванню у встановлених вище розмірах.

Наявності інших доказів сплати боргу, ніж визнано позивачем, відповідач не надав.

Також суд зауважує, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Так як доказів остаточних розрахунків за час користування орендованими приміщеннями відповідачем не здійснено, то зобов`язання продовжує існувати навіть за обставин розірвання договорів оренди.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 40968825, 79024, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 25) на користь Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Західукргеологія» (ідентифікаційний код юридичної особи 01432606, 79000, місто Львів, пл. Міцкевича, будинок 8) 43 518,42 грн основного боргу, 2 314,28 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 3 135,35 грн відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.07.2022.

Суддя Матвіїв Р.І.