Рішення

від 11.07.2022 по справі 917/361/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022 Справа № 917/361/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/361/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг", вул. Героїв України, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39622

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 383 340,79 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 18.04.2022 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажінжиніринг" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення 383 340,79 грн заборгованості, в тому числі: 345 179,20 грн основного боргу, 16 723,80 грн інфляційних збитків, 18 483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на нездійснення відповідачем розрахунків за отриманий товар на підставі договору поставки продукції № 11 від 28.09.2021.

Ухвалою від 21.04.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/361/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання ухвали та заперечень - протягом 5 днів після отримання від позивача відповіді на відзив; встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

30.06.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач позов заперечує, посилаючись на погашення ним суми боргу по Договору у повному обсязі.

05.07.2022 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач підтверджує факт оплати відповідачем заборгованості за поставлений по договору товар на суму 345 179,20 грн, просить закрити провадження в частині вимог про стягнення вказаної суми та наполягає на задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 16 723,80 грн інфляційних збитків, 18 483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних.

12.07.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У вказаних запереченнях відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

28.09.2021 між Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг" (постачальник за договором) укладено договір поставки продукції № 11 (далі - Договір; а.с. 5-6).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався передати у влас ність в обумовлений строк покупцеві товар згідно додатків, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар, відповідно до умов даного Договору.

Найменування, асортимент, кількість, якість та ціна товару зазначаються у додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару зазначається у Додатку. Орієнтовна сума цього Договору становить 1 101 396,00 грн (п. 3.1, п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору порядок розрахунків за кожну окрему поставку визначений в Додатках.

28.09.2021 між сторонами укладено додаток № 1 до Договору, згідно з яким визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, на загальну суму 1 101 396,00 грн (далі - Додаток № 1; а.с. 7).

Згідно п. 2 Додатку № 1, плата за продукцію, що поставляється, робиться на поточний рахунок постачальника у формі 30% попередньої оплати від загальної суми на підставі виставленого рахунку, а інші 70% протягом 5 робочих днів з дати отримання товару.

Пунктом 3 Додатку № 1 встановлено термін виготовлення товару (запчастин) - 03.12.2021.

На виконання умов Договору та Додатку № 1 позивач поставив відповідачу товар на суму 1 101 396,00 грн за видатковими накладними № 119 від 03.12.2021 на суму 283 705,44 грн та № 120 від 03.12.2021 на суму 817 690,56 грн (а.с. 8, 10).

Вказані накладні підписані представниками обох сторін. При цьому повноваження представника покупця Бацева Б.М. на отримання товарів вказаних у накладних підтверджуються довіреностями, які видані йому ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на отримання цінностей від ТОВ "СпецМонтажІнжиніринг" № 1180 від 02.12.2021 і № 1181 від 02.12.2021 (а.с. 9, 11).

Отже, відповідно до п. 2 Додатку № 1 відповідач повинен був оплатити 330 418,80 грн (30%) попередньої оплати та 770 977,20 грн (70%) до 10.12.2021 включно.

Позивач у позові зазначив, що відповідач свої зобов`язання зі своєчасної оплати за отриманий товар не виконав.

На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем до позовної заяви додано копії платіжних доручень на загальну суму 756 216,80 грн: № 9346 від 11.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 9462 від 16.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 9539 від 18.11.2021 на суму 72 511,36 грн, № 9923 від 30.11.2021 на суму 100 000,00 грн, № 10008 від 02.12.2021 на суму 100 000,00 грн, № 10239 від 07.12.2021 на суму 83 705,44 грн, № 493 від 18.01.2022 на суму 100 000,00 грн, № 913 від 01.02.2022 на суму 50 000,00 грн, № 1622 від 22.02.2022 на суму 50 000,00 грн (а.с. 16-24).

На момент звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений по Договору товар складала 345 179,20 грн.

З метою досудового вирішення спору позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 511/37528539 від 24.03.2022 на суму 345 179,20 грн (а.с. 12-14).

У відповідь на претензію позивача відповідач листом від 06.04.2022 № 01-19/403 повідомив, що він не має можливості остаточно виконати зобов`язання за Договором, оскільки в результаті повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022, на всій території України було введено військовий стан, який визнано Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними обставинами. У вказаному листі відповідач визнав суму боргу у розмірі 345 179,20 грн та зобов`язався його погасити у найкоротші терміни після стабілізації ситуації в Україні та відновлення нормальної діяльності підприємства (а.с. 15).

Відповідно до п. 5.1. Договору сторони погодили, що перебіг терміну виконання сторонами зобов`язань за цим Договором може бути призупинений тільки в разі настання обставин непереборної сили. Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана повідомити у письмовій формі іншу Сторону протягом 3-х календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили. Несвоєчасність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на них в майбутньому.

Позивач зазначає, що скільки строк оплати за товар сплинув 10.12.2021, а відповідачем не заявлено про настання для нього форс-мажорних обставин у встановлений у Договорі строк, невиконання відповідачем умов Договору є неприпустимим.

Згідно п. 6.1, 6.2 Договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. У випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

На підставі вказаних умов Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за загальний період прострочення з 11.12.2021 по 23.02.2022 18 483,95 грн пені, 16 723,80 грн інфляційних збитків та 2953,84 грн 3% річних.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 345 179,20 грн основного боргу, 16 723,80 грн інфляційних збитків, 18 483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок позовних вимог; копію договору поставки продукції № 11 від 28.09.2021 з додатком № 1 від 28.09.2021; копії видаткових накладних № 119 і № 120 від 03.12.2021; копії довіреностей № 1180 і № 1181 від 02.12.2021; копію претензії-вимоги № 511/37528539 від 24.03.2022 з описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти від 25.03.2022; копію листа № 01-19/403 від 06.04.2022; копії платіжних доручень № 9346 від 11.11.2021, № 9462 від 16.11.2021, № 9539 від 18.11.2021, № 9923 від 30.11.2021, № 10008 від 02.12.2021, № 10239 від 07.12.2021, № 493 від 18.01.2022, № 913 від 01.02.2022, № 1622 від 22.02.2022.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що станом на 22.02.2022 його заборгованість за отриманий по Договору товар становила 345 179,20 грн. Проте, в подальшому вказана сума боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі платіжними дорученнями № 2297 від 12.04.2022 на суму 40 000,00 грн, № 2349 від 14.04.2022 на суму 10 000,00 грн, № 2414 від 19.04.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2564 від 26.04.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2692 від 03.05.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2854 від 10.05.2022 на суму 50 000,00 грн, № 3131 від 25.05.2022 на суму 50 000,00 грн і № 3228 від 31.05.2022 на суму 45 179,20 грн.

Також відповідач зазначив, що відсутність заборгованості ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" перед позивачем додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2022 по 31.05.2022.

Відповідач вказує, що підписавши акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2022, позивач підтвердив відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем, як щодо основного боргу, так і щодо штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.

На думку відповідача, дії позивача після подання позовної заяви свідчать про досягнення сторонами домовленості та про відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем.

В зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ "СпецМонтажІнжиніринг" у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

На підтвердження обґрунтованості своїх заперечень відповідач надав наступні докази: копію договору поставки продукції № 11 від 28.09.2021 з додатком № 1 від 28.09.2021; копії рахунків на оплату № 156 від 01.11.2021 і № 165 від 22.11.2021; копії платіжних доручень № 9346 від 11.11.2021, № 9462 від 16.11.2021, № 9539 від 18.11.2021, № 9923 від 30.11.2021, № 10008 від 02.12.2021, № 10239 від 07.12.2021, № 493 від 18.01.2022, № 913 від 01.02.2022, № 1622 від 22.02.2022, № 2297 від 12.04.2022, № 2349 від 14.04.2022, № 2414 від 19.04.2022, № 2564 від 26.04.2022, № 2692 від 03.05.2022, № 2854 від 10.05.2022, № 3131 від 25.05.2022, № 3228 від 31.05.2022; копію акту звірки взаємних розрахунків; копію листа № 01-19/403 від 06.04.2022 з доказами його отримання позивачем.

Позивач у відповіді на відзив підтверджує факт оплати відповідачем заборгованості за поставлений по договору товар на суму 345 179,20 грн та просить закрити провадження в частині вимог про стягнення вказаної суми у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Також позивач наполягає на задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 16 723,80 грн інфляційних збитків, 18 483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних, посилаючись на те, що станом на момент підготовки та подання відповіді на відзив сторонами врегульовано спірні питання лише щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить суд закрити провадження у справі через відсутність предмету спору.

Крім цього, відповідач вказує, що нараховуючи одночасно і пеню і відсотки за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України позивач таким чином двічі притягує відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену в постановах від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83, від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012.

Також відповідач зазначає, що позивач просить стягнути інфляційні збитки з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, тоді як поняття збитків викладено у ст. 22 ЦК України, і суми коштів, які можуть нараховуватись відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є збитками.

Крім цього, відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, звертає увагу на те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунків.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 1 101 396,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 119 від 03.12.2021 та № 120 від 03.12.2021 (а.с. 8, 10).

Згідно п. 2 Додатку № 1, плата за продукцію, що поставляється, робиться на поточний рахунок постачальника у формі 30% попередньої оплати від загальної суми на підставі виставленого рахунку, а інші 70% протягом 5 робочих днів з дати отримання товару.

Тобто відповідач повинен був оплатити 330 418,80 грн (30%) попередньої оплати та 770 977,20 грн (70%) до 10.12.2021 включно.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару здійснив частково.

Так, відповідач виконав умови Договору, сплативши суму передоплати у розмірі, який перевищував 30% від вартості товару. Станом на дату поставки товару 03.12.2021 відповідач сплатив позивачу 472 511,36 грн.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1, решту вартості товару у розмірі 628 884,64 грн відповідач мав сплатити до 10.12.2021 включно. Натомість відповідачем вчасно сплачено лише 83 705,44 грн платіжним дорученням № 10239 від 07.12.2021.

Платежі у розмірі 100 000,00 грн платіжним дорученням № 493 від 18.01.2022, 50 000,00 грн платіжним дорученням № 913 від 01.02.2022 та 50 000,00 грн платіжним дорученням № 1622 від 22.02.2022 були здійснені відповідачем вже з порушенням строків оплати.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 11.04.2022. Дата надсилання позовної заяви до суду підтверджується штампом Укрпошти на конверті, адресованому Господарському суду Полтавської області (а.с. 27).

Таким чином, на момент звернення позивачем з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по Договору товар становила 345 179,20 грн.

Пізніше відповідач сплатив суму боргу повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 2297 від 12.04.2022 на суму 40 000,00 грн, № 2349 від 14.04.2022 на суму 10 000,00 грн, № 2414 від 19.04.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2564 від 26.04.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2692 від 03.05.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2854 від 10.05.2022 на суму 50 000,00 грн, № 3131 від 25.05.2022 на суму 50 000,00 грн і № 3228 від 31.05.2022 на суму 45 179,20 грн.

Таким чином, у зв`язку із погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 345 179,20 грн після звернення позивачем з позовом до суду, предмет спору в частині стягнення вказаної суми відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 345 179,20 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 16 723,80 грн інфляційних збитків, 18 483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних, суд не погоджується із твердженням відповідача про відсутність спору в цій частині позову. Докази сплати відповідачем вказаних сум річних, інфляційних та пені в матеріалах справи відсутні. Позивач наполягає на стягненні з відповідача вказаних сум. Дана обставина сама по собі свідчить про наявність між сторонами спору щодо вказаних сум пені, річних та інфляційних.

Як вже вказувалось судом, відповідач свого обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок введення на всій території України військового стану з 24.02.2022 судом до уваги не беруться, оскільки прострочення заборгованості по Договору виникло у відповідача з 11.12.2022, тобто до введення військового стану в Україні. При цьому позивач нарахував суми пені, річних та інфляційних за період до 23.02.2022.

Згідно п. 6.1, 6.2 Договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. У випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних та пені за період з 11.12.2021 по 23.02.2022 на суми заборгованості з урахуванням часткових оплат, та встановив їхню правильність.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунків, пославшись при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі N 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі N 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі N 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі N 923/760/16.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/471/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі № 917/361/22 відсотки річних нараховані за встановленою у ст. 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 917/361/22 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі № 902/417/18 не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі.

Оскільки відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки ( а лише зазначено про право суду її зменшити), з врахуванням того, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, суд не вбачає підстав для зменшення стягуваної суми пені чи 3% річних.

Також відповідач зазначає, що нараховуючи одночасно і пеню, і відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України позивач таким чином двічі притягує відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. При цьому відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України у викладену в постановах від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83, від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012.

На вказані заперечення суд зазначає, що відповідач не врахував те, що у зазначених ним справах сторонами у договорах було погоджено інший розмір відсотків, ніж це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, в той час як у даній справі № 917/361/22 відсотки річних нараховані за встановленою у ст. 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%. Отже ці справи не є подібними до даної справи. Тому висновки Верховного Суду України викладені у зазначених справах не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі.

За усталеною судовою практикою проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, встановлений законом і не є штрафними санкціями. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, одночасне стягнення з відповідача пені та 3% річних не призведе до подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що інфляційні збитки, які стягуються позивачем, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних збитків не на підставі ст. 22 ЦК України чи ст. 224 ГК України, а керуючись ст. 625 ЦК України. Отже вказані заперечення є безпідставними.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16 723,80 грн інфляційних збитків, 18 483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних обґрунтовані, відповідачем не спростовані, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в частині вимог про стягнення суми основного боргу 345 179,20 грн, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В іншій частині, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 345 179 грн 20 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610; ідентифікаційний код 00152299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг" (вул. Героїв України, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39622; ідентифікаційний код 37528539) 18 483 грн 95 коп. пені, 2953 грн 84 коп. 3 % річних, 16 723 грн 80 коп. інфляційних та 572 грн 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг" (вул. Героїв України, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39622; ідентифікаційний код 37528539) із Державного бюджету України 5177 грн 69 коп. судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 24541 від 08.04.2022 на суму 5750,11 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Рішення підписано 12.07.2022

Суддя О.М. Тимощенко