Постанова

від 01.11.2022 по справі 917/361/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/361/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вх. №840П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 (рішення ухвалено суддею Тимощенко О.М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області, повний текст складено 12.07.2022) у справі №917/361/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг", вул. Героїв України, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39622

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 383340,79 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 у справі №917/361/22 (суддя Тимощенко О.М) позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 345179 грн 20 коп. основного боргу; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг" 18483 грн 95 коп. пені, 2953 грн 84 коп. 3% річних, 16723 грн 80 коп. інфляційних та 572 грн 42 коп. витрат по сплаті судового збору; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СпецМонтажІнжиніринг" із Державного бюджету України 5177 грн 69 коп. судового збору сплаченого за платіжним дорученням №24541 від 08.04.2022 на суму 5750,11 грн.

ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області та закрити провадження у справі.

Відповідач посилається на те, що вимоги про стягнення як передбаченої договором пені, так і сум, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки нараховуючи одночасно і пеню і відсотки за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України позивач таким чином двічі притягує відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Відповідач зазначає, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яку сторонами вже було погоджено умовами договору.

Відповідач наполягає на тому, що провадження у справі в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних підлягає закриттю, оскільки актом звірки взаємних розрахунків, який було підписано сторонами станом на 31.05.2022 вже після подання позовної заяви, підтверджується відсутність будь-якої заборгованості ПрАТ «КЗТВ» перед позивачем, як стосовно основного боргу, так і відносно штрафних санкцій (у т.ч 3% річних і інфляційних втрат), оскільки зазначений акт не містить застереження, що він стосується лише основного боргу. Підписання акту звірки станом на 31.05.2022, в якому зазначено про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем вже після подання позовної заяви, на думку відповідача, свідчить про те, що сторони врегулювали спірні питання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 поновлено Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 у справі №917/361/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю"(вх. № 840 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 у справі №917/361/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 01.11.2022; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 у справі №917/361/22; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/361/22.

04.10.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/361/22.

07.10.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також, позивач просив розгляд апеляційної скарги провести без участі його представника.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та уточнив її вимоги, а саме: просив скасувати рішення лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми пені, 3% та інфляційних нарахувань та закрити провадження в цій частині.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

28.09.2021 між ПрАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (покупець) та ТОВ "СпецМонтажІнжиніринг" (постачальник) укладено договір поставки продукції №11 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність в обумовлений строк покупцеві товар згідно додатків, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар, відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору). Найменування, асортимент, кількість, якість та ціна товару зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

Ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару зазначається у додатку. Орієнтовна сума цього договору становить 1101396,00 грн (пункти 3.1 та 3.2. договору).

Згідно п. 3.4. договору порядок розрахунків за кожну окрему поставку визначений в додатках. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

Також, 28.09.2021 між сторонами укладено додаток №1 до договору, згідно з яким визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, на загальну суму 1101396,00 грн (далі - додаток №1). Пунктом 3 додатку №1 встановлено термін виготовлення товару (запчастин) - 03.12.2021.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 1101396,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №119 та 120 від 03.12.2021.

Згідно п. 2 додатку №1 плата за продукцію, що поставляється, робиться на поточний рахунок постачальника у формі 30% попередньої оплати від загальної суми на підставі виставленого рахунку, а інші 70% протягом 5 робочих днів з дати отримання товару.

Тобто, відповідач повинен був оплатити 330418,80 грн (30%) попередньої оплати та 770977,20 грн (70%) до 10.12.2021 включно.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого за договором товару здійснив частково.

Так, відповідач зробив передоплату у розмірі, який перевищував 30% від вартості товару, зокрема, станом на дату поставки товару (03.12.2021) відповідач сплатив позивачу 472511,36 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 решту вартості товару у розмірі 628884,64 грн відповідач мав сплатити до 10.12.2021 включно. Натомість, відповідачем вчасно сплачено лише 83705,44 грн платіжним дорученням №10239 від 07.12.2021.

Платежі у розмірі 100000,00 грн платіжним дорученням №493 від 18.01.2022, 50000,00 грн платіжним дорученням №913 від 01.02.2022 та 50000,00 грн платіжним дорученням №1622 від 22.02.2022 були здійснені відповідачем вже з порушенням строків оплати.

Місцевим господарським судом також встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 11.04.2022. Дата надсилання позовної заяви до суду підтверджується штампом Укрпошти на конверті, адресованому Господарському суду Полтавської області.

Таким чином, на момент звернення позивачем з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по договору товар становила 345179,20 грн, яка в подальшому була погашена повністю, що підтверджується платіжними дорученнями №2297 від 12.04.2022 на суму 40000,00 грн, №2349 від 14.04.2022 на суму 10000,00 грн, №2414 від 19.04.2022 на суму 50000,00 грн, №2564 від 26.04.2022 на суму 50000,00 грн, №2692 від 03.05.2022 на суму 50000,00 грн, №2854 від 10.05.2022 на суму 50000,00 грн, №3131 від 25.05.2022 на суму 50000,00 грн і №3228 від 31.05.2022 на суму 45179,20 грн.

Таким чином, на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, предмет спору в частині стягнення основного боргу за договором в сумі 345179,20 грн був відсутній. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 16723,80 грн інфляційних, 18483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних, а тому задовольнив їх.

Враховуючи, що відповідачем (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги) оспорюється рішення суду тільки в частині стягнення 16723,80 грн інфляційних, 18483,95 грн пені та 2953,84 грн 3% річних, колегія суддів відповідно положень ст. 269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у вказаних межах.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не заперечує обставини прострочення виконання зобов`язання щодо повної оплати за товар у строк встановлений договором.

Позивачем до стягнення заявлено 18483 грн 95 коп. пені, 2953 грн 84 коп. 3% річних, 16723 грн 80 коп. інфляційних нарахувань.

Так, пунктами 6.1. та 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, встановлену цим договором за чинним законодавством України. У випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, встановлений законом і не є штрафними санкціями. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, одночасне стягнення з відповідача пені та 3% річних не призведе до подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Крім того, прострочення заборгованості за договором виникло у відповідача з 11.12.2022, а позивач нарахував суми пені, річних та інфляційних за період до 23.02.2022, тобто до введення режиму воєнного стану в Україні.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку, що вони є арифметично правильними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує правильність нарахування 3% річних, інфляційних та пені; він не надає свій контррозрахунок, а лише зазначає про відсутність спору між сторонами в цій частині, оскільки, на його думку, підписання акту звірки станом на 31.05.2022, в якому відсутня інформація щодо заборгованості відповідача перед позивачем вже після подання позовної заяви свідчить про те, що сторони врегулювали усі спірні питання, в тому числі щодо штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаних сум річних, інфляційних та пені, а позивач наполягає на їх стягненні з відповідача про що зазначено у позові та у відзиві на апеляційну скаргу. Дана обставина сама по собі свідчить про наявність між сторонами спору щодо вказаних сум пені, річних та інфляційних.

Посилання відповідача на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.05.2022, що підписаний бухгалтерами, як на доказ врегулювання спірних правовідносин, є безпідставним

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено обов`язок підприємства складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що акт звірки не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, проте, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, не надає цьому документу юридичної сили доказу на підтвердження визнання факту наявності або відсутності заборгованості.

Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що між сторонами врегульовано спір щодо пені, інфляційних та пені, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 у справі №917/361/22 без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"(вх. №840П/2) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 у справі №917/361/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.11.2022.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель