Рішення

від 14.06.2022 по справі 925/82/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року Черкаси справа №925/82/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В.,

за участю представників: від позивача Мельник О.Ю. адвокат, (приймає участь у режимі відеоконференції),

третя особа ОСОБА_1 , особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та припинення права власності на нерухоме майно,

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС», у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за №265, а також припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Умань» на нежитлове приміщення - магазин, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . У позові позивач також просить відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4962,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 у справі №705/5748/14-ц на підставі якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки, між позивачем та відповідачем 30.04.2020 був укладений спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 зазначене заочне рішення було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою, відмовлено. Оскільки рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 у справі №705/5748/14-ц було скасовано постановою Верховного Суду, воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його скасування та зі скасуванням цього рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» втратило право продажу предмета іпотеки - магазину, що змушує позивача звернутись з даним позовом для суду для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним з одночасним припиненням права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан Умань» на нежитлове приміщення - магазин, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, вказаний магазин знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , а наявність зареєстрованого речового права порушує права позивача, оскільки покладає на нього обов`язки з утримання цього майна, яким він фактично не володіє.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суду судом за власної ініціативи було залучено до участі у справі, як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 відкладено підготовче засідання у справі до 14 год 30 хв 22 березня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2022 відкладено підготовче засідання у справі до 12 год 00 хв 12 квітня 2022 року.

07.04.2022 від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення щодо позову, у яких ОСОБА_1 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав не являється належним з огляду на відновлення первісного становища майнових прав як позивача так і третіх осіб, відтак на думку третьої особи позов задоволенню не підлягає. Крім того, ОСОБА_1 також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Протокольною ухвалою від 12.04.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 год 00 хв 11 травня 2022.

Протокольною ухвалою від 11.05.2022 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10 год 30 хв 24 травня 2022 року.

Протокольною ухвалою від 24.05.2022 суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового засідання та оголосив перерву у судовому засіданні до 11 год 00 хв 15 червня 2022 року.

У судовому засіданні 15 червня 2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи та дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2007 між Акціонерним товариством інноваційний банк «УкрСиббанк» (іпотекодержатель), ОСОБА_4 (іпотекодавець 1) та ОСОБА_5 (іпотекодавець 2) було укладено договір іпотеки, який посвідчено державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л (далі - договір іпотеки). За умовами цього договору іпотекодавці з метою забезпечення викладених нижче зобов`язань передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, магазин, загальною площею 88,9 м2, що є власністю іпотекодавця (далі - предмет іпотеки) та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 661 919,00 грн.

Іпотекодавці свідчать, що вказаний предмет іпотеки до цього часу не є предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, є вільним від боргів, жодним способом не відчужений, у спорі та під арештом не перебуває. Іпотекодавці також свідчать, що, стосовно предмету іпотеки не була оформлена довіреність іншій особі щодо володіння з правом відчуження.

Предмет іпотеки є власністю іпотекодавців на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 12.05.2003 видане виконавчим комітетом Уманської міської ради та зареєстрований Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 1015534, у реєстровій книзі 1, номер запису 80, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №14408909 від 28.04.2007, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів на підставі яких іпотекодавці отримали право власності на Предмет іпотеки. Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавців (пункт 1.1 договору іпотеки).

Іпотекою за договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору №11160493000 від 29 травня 2007 року (далі - кредитний договір), згідно з яким іпотекодержатель видає іпотекодавцю кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 98300,00 доларів США, а іпотекодавець зобов`язується його використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком користування, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом проценти у розмірі 13,0% та своєчасно повернути кредит іпотекодержателю. Строк користування кредитом встановлено до 28 травня 2018 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до кредитного договору (пункт 1.3 договору іпотеки).

У випадку невиконання позичальником положень кредитного договору іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами у повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, проценти за користуванням кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також видатки, по зверненню стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію (пункт 1.4 договору іпотеки).

Іпотека виникає з моменту нотаріального посвідчення договору (пункт 3.1 договору іпотеки).

Право іпотеки припиняється: у разі переходу до іпотекодержателя права власності права власності на предмет іпотеки; у випадку примусового продажу предмету іпотеки та у випадку повного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором (пункт 3.2 договору іпотеки).

Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.2 договору іпотеки).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса після невиконання іпотекодавцем у 30-денний строк вимоги, згідно з повідомленням, надісланого у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (пункт 5.4 договору іпотеки).

Договір іпотеки підписаний уповноваженим представником іпотекодержателя та іпотекодавцями особисто та скріплений відповідною печаткою іпотекодержателя.

Договір іпотеки посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л. за №3-724 та зареєстрований у Державному реєстрі іпотек 30.05.2007.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 у справі №705/5748/14-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у загальній сумі 46900,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2014 становить 615054,75 гривень за договором про надання споживчого кредиту №11160493000 від 29.05.2007, а саме: на будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 12.05.2003. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна (на підставі договору іпотеки від 29.05.2007, посвідченого державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л. у реєстрі № 3-724) Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» з укладанням від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

26.07.2019 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (цемент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» (цесіонарій, відповідач у справі) було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим Дашицькою Л.Л. державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори 29.05.2007 №3-724. Відповідно до умов цього договору, у зв`язку з укладенням між цедентом та цесіонарієм договору факторингу №26/07/2019 від 26.07.2019 (надалі - «договір факторингу»), цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договором іпотеки, посвідченим Дашицькою Л.Л., державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори 29.05.2007 за реєстровим номером 3-724 (надалі - «іпотечний договір») укладеним між цедентом та ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , (іпотекодавці), відповідно до якого цементу, у якості забезпечення виконання ОСОБА_5 , своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11160493000 від 29.05.2007 (кредитний договір), в іпотеку було передано нерухоме майно (предмет іпотеки): нежиле приміщення, магазин, загальною площею 88,9 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є власністю іпотекодавців на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 12.05.2003, виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради, та зареєстрованого Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 1015534, у реєстраційній книзі 1, номер запису 80, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №14408909 від 28.04.2007.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2019 у справі № 705/5748/14-ц задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_5 ОСОБА_4 , про заміну стягувана у виконавчому провадженні. Замінено стягувана Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» у виконавчих листах, які видані Уманським міськрайонним судом Черкаської області 28.03.2018 на виконання ухваленого ним заочного рішення від 04.02.2016.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05.11.2020 у справі №705/5748/14-ц змінено резолютивну частину заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016, абзац другий викладений у наступній редакції: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11160493000 від 29.05.2007 у розмірі 46900.22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.09.2014 дорівнює 615054 гривень 75 копійок, та складається з: 43675,51 доларів США, що становить 572 765 гривні 53 копійки - тіло кредиту; 3027,54 доларів США, що становить 39703 гривні 50 копійок - заборгованість по процентах; 1652 гривні 78 копійок - пеня за прострочення сплати по кредиту; 932 гривні 94 копійок - пеня за прострочення сплати процентів. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежиле приміщення, магазин, загальною площею 88,9 квадратних метрів, розташований за адресою будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 12.05.2003. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ фінанс» від свого імені будь-якій особі-покупцеві у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

30.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», який є іпотекодержателем за договором іпотеки, (продавець, іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан Умань» (покупець, позивач у справі) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір купівлі-продажу). За умовами цього договору продавець, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, продав, а покупець купив нерухоме майно: нежитлове приміщення, магазин, загальною площею 88,9 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1899361571108 (далі - нерухоме майно, предмет іпотеки) (пункт 1 договору купівлі-продажу).

Право власності на предмет іпотеки належить по 1/2 частці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_3 , (далі - іпотекодавці) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Уманської міської ради 12.05.2003, зареєстрованого Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером: 1015534, у реєстровій книзі 1, номер запису 80. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. (номер запису про право власності: 32926884), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1899361571108 (пункт 2 договору купівлі-продажу).

Право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві належить іпотекодержателю на підставі: договору іпотеки, посвідченого 29.05.2007 Дашицькою Л.Л., державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, заочного рішення Уманської міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 у справі №705/5748/14-ц; виконавчого листа, виданого 28.03.2018 Уманським міськрайонним судом Черкаської області на виконання ухваленого ним заочного рішення від 04.02.2016 у справі №705/5748/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки; договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 29.05.2007 Дашицькою Л.Л. , державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за №3-724, посвідченого 26.07.2019 Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №1178; ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2019 у справі № 705/5748/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет Іпотеки (пункт 4 договору купівлі-продажу).

Факт відсутності заборони відчуження предмету іпотеки, арешту та податкової застави підтверджується відповідними витягами та інформаційними довідками, виданими ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (пункт 10 договору купівлі-продажу).

Продавець та покупець стверджують, що цей договір не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки (пункт 13 договору купівлі-продажу).

Згідно з статтею 334 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на предмет іпотеки переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» договір купівлі-продажу предмета іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки, що був предметом іпотеки (пункт 14 договору купівлі-продажу).

Договір купівлі-продажу підписаний уповноваженими представниками продавця та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за №265.

30.04.2020 право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, магазин, загальною площею 88,9 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан Умань», номер запису про право власності: 36397389, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1899361571108, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №208086440 від 04.05.2020.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №705/5748/14-ц задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 скасовано заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 та постанову Черкаського апеляційного суду від 05.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки. Постановлено, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 та постанова Черкаського апеляційного суду від 05.11.2020 втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням права власності позивача на спірне нежитлове приміщення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, тому недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Даного висновку дійшов Касаційний цивільний суд Верховного суду у постанові від 10.03.2021 у справі №201/8412/18.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що нежитлове приміщення магазину, яке є предметом продажу оспорюваного договору належало на праві власності по Ѕ частці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та було передано в іпотеку, як забезпечення виконання кредитного договору, кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», яке є правонаступником Акціонерного товариства «УКРСИББАНК». Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 у справі №705/5748/14-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна з укладанням від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, за вказаних умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Також продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі за договором купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону, може відбуватись на підставі рішення суду (частина перша статті 38 Закону).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 61 постанови від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц дійшла висновків, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 цього Закону, є неналежним способом захисту.

У пункті 5.3.1 договору іпотеки сторони встановили застереження про добровільну передачу та передбачили можливість переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, та набуває чинності з моменту зазначеного у пункті 5.3.3 договору, згідно з яким іпотекодержатель здійснює виконавчий напис нотаріуса на договорі і направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотекодержателю. З моменту направлення повідомлення та виконавчого напису нотаріуса іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки, який вважається переданий новому власнику.

Згідно з частиною 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вказано вище, Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 скасовано заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2016 та постанову Черкаського апеляційного суду від 05.11.2020. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, тому у іпотекодавця на час вчинення спірного договору були відсутні правові підстави для його укладення.

Системний аналіз положень статей 317, 319, 658 Цивільного Кодексу України, дає підстави для висновку про те, що виключно власникові належить право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі реалізовувати право його продажу. Тобто, продавцем майна за договором купівлі-продажу згідно зі статтею 658 Цивільного Кодексу України має бути лише власник або належним чином уповноважений на укладення такого договору представник.

Судом також встановлено, що іпотекодавець не скористався своїм правом переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки. Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу у продавця було відсутнє право власності на магазин, загальною площею 88,9 м2, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного Кодексу України, статтею 20 Господарського Кодексу України.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого є позивач, він зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція ВС, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного Кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Право власності це система правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном його власником.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб.

В об`єктивному значенні право власності це право суб`єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.

У суб`єктивному значенні право власності це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб`єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.

Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння (може бути як законним, так і незаконним), користування та розпорядження певною річчю (стаття 317 Цивільного Кодексу України). Тож до компетентності власника належать: право володіння; право користування; право розпорядження.

Право володіння - встановлена законом можливість фактично панувати над річчю, мати її в себе: законне володіння - має правову підставу; незаконне володіння - володіння викраденим майном; майно, придбаним на підставі недійсного правочину (добросовісний набувач, тобто особа, яка не знала та не могла знати, що придбає майно у не правочинної особи; недобросовісний набувач - особа, яка знала, що купує майно у не правочинної особи).

Право користування - встановлена законом можливість отримати корисні властивості (доходи, плоди) з речі, майна через її виробничу експлуатацію чи особисте споживання.

Право розпорядження - встановлена законом можливість визначення юридичної долі речі (через її відчуження, дарування, знищення та інше).

Судом встановлено, що приміщення магазину, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу перебуває у фактичному користуванні третьої особи - ОСОБА_8 , про наявність вказаного факту сторони повідомили суд у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи (частини 1, 5 статті 222 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні представник позивача та ОСОБА_8 , на запитання суду підтвердили факт перебування магазину у користуванні третьої особи у справі - ОСОБА_8 , що підтверджується технічним записом судового засідання, отже, вказана обставина, в силу наведених вище положень Кодексу не потребує доказуванню іншими доказами.

Враховуючи неможливість здійснення позивачем свого права користуватися спірним майном, а також відсутність можливості належним чином захистити своє право власності на спірне майно, у зв`язку із скасуванням Постановою Верховного Суду заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області та постанови Черкаського апеляційного суду, якими було встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» з укладанням від імені іпотекодавців договору купівлі-продажу, суд вважає, що визнання недійсним договору купівлі-продажу є належним способом захисту порушеного цивільного права позивача.

Враховуючи те, що виключно власникові належить право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі реалізовувати право його продажу, а також відсутність у відповідача правових підстав щодо розпорядженням спірним майном, суд дійшов висновку про недійсність вчиненого між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Щодо заперечень третьої особи про незаявлення позивачем вимоги про повернення відповідачем коштів отриманих за недійсним правочином, то суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність такої вимоги не має значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи у межах заявлених нею вимог, що кореспондується з вимогами статті 14 Господарського процесуального Кодексу України щодо диспозитивності господарського судочинства.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного Кодексу України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.04 №1952 (у редакції чинній на час звернення з позовом до суду), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що вона встановляє такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

З огляду на вище наведене, суд вважає за необхідне роз`яснити третій особі, що він не позбавлений права самостійно звернутися до державного реєстратора та поновити своє право власності на предмет іпотеки. Водночас, існування запису щодо державної реєстрації права власності за позивачем при відсутності правої підстави для такої реєстрації тягне за собою існування невірних відомостей щодо наявності речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ» на спірне майно та порушує принцип добросовісності, а також гарантування державою об`єктивності, достовірності повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на викладене, враховуючи визнання судом недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на предмет договору з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ» на нежитлове приміщення, магазин загальною площею 88,9 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 4962,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за №265.

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ» на нежитлове приміщення, магазин загальною площею 88,9 м2, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул.Тищика, буд.19.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН «УМАНЬ» 4962,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 13.07.2022.

Суддя О.І.Кучеренко