Постанова

від 12.07.2022 по справі 904/4710/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4710/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Сіті"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 (колегія суддів: Чередко А. Є. - головуючий, Кузнецов В. О., Мороз В. Ф.) і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 (суддя Ліпинський О. В.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Сіті"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) AS "PrivatBank", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Х",

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову

1.1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/4710/21 за позовом Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В. І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, які створює Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Сіті" (далі - ТОВ "Естейт Сіті"), шляхом знесення нежитлової одноповерхової споруди виставкового центру літ. А-1, навіс літ. А {'}, А{''}, А{'''}, огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2 700 м2.

1.2. У травні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, за змістом якої просила суд:

- накласти арешт на нежитлову одноповерхову споруду виставкового центру літ. А-1, навіс літ. А {'}, А{''}, А{'''}, огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2 700 м2, яка розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В. І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 304029412101;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик Х" (далі - ТОВ "Логістик Х"), ТОВ "Естейт Сіті", Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрні Технології України" (далі - ТОВ "Аграрні Технології України"), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівлю-продаж, міну, найм, виділ часток та інше) щодо відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на нерухоме майно, а саме: нежитлову одноповерхову споруду виставкового центру літ. А-1, навіс літ. А {'}, А{''}, А{'''}, огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2 700 м2, яка розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В.І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 304029412101;

- заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, а також вчиняти виконавчі написи та інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення позову у цій справі щодо нежитлової одноповерхової споруди виставкового центру літ. А-1, навіс літ. А {'}, А{''}, А{'''}, огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2 700 м2, яка розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В. І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 304029412101.

1.3. Заява про забезпечення позову, зокрема, обґрунтована тим, що за інформацією, яка міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (боржник) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Х" (іпотекодержатель) споруду, яка розташована на спірній земельній ділянці, передано в іпотеку. За доводами позивача зазначені обставини свідчать про те, що відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку", в подальшому може відбутися задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок майна, знесення якого вимагає позивач, що як наслідок призведе до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі № 904/4710/21, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021, заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; заборонено державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна - нежитлової одноповерхової споруди виставкового центру літ. А-1, навіс літ. А {'}, А{''}, А{'''}, огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2 700 м2, яка розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В.І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 304029412101; в решті у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

2.2. Постановою Верховного Суду від 20.12.2021 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 904/4710/21, а справу направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Верховний Суд зазначив, що безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови неповідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи, не забезпечив ТОВ "Логістик Х", яке звертається із касаційною скаргою і стверджує про порушення своїх процесуальних прав, можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за відсутності його представника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.

2.3. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 залишено без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі № 904/4710/21.

2.4. Ухвала місцевого господарського суду, з якою погодився апеляційний господарський суд, мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Судами враховано, що предметом спору у справі є немайнові вимоги позивача щодо усунення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення розташованої на ній споруди, яка є предметом зареєстрованої іпотеки, що свідчить про існування реальної можливості звернення стягнення на зазначене майно і призведе до зміни власника об`єкта, та, як наслідок, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення позивача із цим позовом до суду, оскільки зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувачів такого майна з новими позовами.

2.5. Господарськими судами зазначено, що ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлової споруди є заборона вчинення реєстраційних дій відносно такого нерухомого майна, оскільки до вирішення цього спору по суті зміна власника майна, його обтяження іншими зобов`язаннями тощо у випадку задоволення позову призведе до того, що позивач не зможе відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду; вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій зі спірним майном жодним чином не обмежить права та законні інтереси власника майна, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють власника майна його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, у той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

2.6. Крім того, апеляційним господарським судом відхилено доводи щодо накладення арешту на спірне нерухоме майно ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21.04.2020 у справі № 201/3627/20 з огляду те, що наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, як і їх зняття, оцінюється у кожному конкретному випадку (у кожній справі), тому вжиті заходи забезпечення позову у цивільній справі не є перешкодою для вжиття заходів забезпечення іншого позову щодо спірного майна у господарській справі. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що зазначаючи про те, що вжиті заходи до забезпечення позову ускладнюють господарську діяльність, апелянтом не наведено жодних доказів на підтвердження таких доводів.

2.7. При цьому суди дійшли висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову одноповерхову споруду виставкового центру, яка розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна (набережна В.І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, з огляду на те, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України такий захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосовуватись лише у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі № 904/4710/21, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Естейт Сіті" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення заяви Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову і постанову, та ухвалити нове рішення, яким відмовити Дніпровській міській раді у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Естейт Сіті" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм права. Скаржник наголошує, що заходи забезпечення позову обмежують господарську діяльність ТОВ "Естейт Сіті", що є неприпустимим. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 86, 136, 317, 210 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не враховано відсутність доводів чи доказів на підтвердження того, що іпотекодвцем розпочато процедуру стягнення на предмет іпотеки. Скаржник зазначає, що суди не врахували наявність чинної ухвали ухвали про арешт нерухомого майна. Крім того, на думку скаржника, господарський суд першої інстанції з порушенням частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України здійснив вихід за межі вимог позивача, викладених у заяві про забезпечення позову.

4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у травні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просила суд усунути Дніпровській міській раді перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Січеславська Набережна (набережна В. І. Леніна), буд. 47-а у м. Дніпро, які створює ТОВ Естейт Сіті шляхом знесення нежитлової одноповерхової споруди виставкового центру літ. А-1, навіс літ. А {'}, А{''}, А{'''}, огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2 700 м2.

4.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Дніпровська міська рада зазначала, що у 2004 році відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 10/415 було визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виставковий центр" на збудоване нерухоме майно - нежитлову одноповерхову споруду виставкового центру за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, в районі будинку № 39 (нова адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 47-а).

4.4. Разом з цим постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2005 рішення суду першої інстанції у справі № 10/415 скасовано з направленням справи на новий розгляд, під час якого провадження у справі було припинено.

4.5. В період з 2005 до 2020 року згідно з низкою укладених правочинів (договорів купівлі-продажу та іпотеки) відбулася зміна власника об`єкта. За останніми даними з Державного реєстру прав на нерухоме майно власником майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, є ТОВ "Естейт Сіті".

4.6. Позивач вважав, що розташована на земельній ділянці комунальної власності міста споруда є об`єктом самочинного будівництва, правовий режим якої не змінився незалежно від проведеної реєстрації права власності та зміни власника об`єкта, а тому, посилаючись на положення статей 16, 376, 286, 391 Цивільного кодексу України, просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва, які створює ТОВ Естейт Сіті, шляхом знесення споруди.

4.7. Крім того, Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Зазначена заява обґрунтована, зокрема, тим, що за інформацією, яка міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Аграрні технології України" (боржник) перед ТОВ "Логістик Х" (іпотекодержатель) споруду, яка розташована на спірній земельній ділянці, передано в іпотеку. За доводами позивача, зазначені обставини свідчать про те, що відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" в подальшому може відбутися задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок майна, знесення якого вимагає позивач, що призведе до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду.

4.8. Господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

4.9. Верховний Суд погоджується із правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням такого.

4.10. Верховний Суд констатує, що предметом касаційного перегляду під час цього касаційного провадження є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

4.11. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України установлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.12. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.13. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

4.14. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.15. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

4.16. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

4.17. Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

4.18. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів абезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

4.19. Колегія суддів зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.20. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

4.21. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20

4.22. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

4.23. Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

4.24. Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову, зокрема, обґрунтована тим, що за інформацією, яка міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (боржник) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Х" (іпотекодержатель) споруду, яка розташована на спірній земельній ділянці, передано в іпотеку.

4.25. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності/відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, господарськими судами правильно враховано, що наявність зареєстрованої іпотеки щодо нежитлової споруди, знесення якої вимагає позивач в своєму позові, свідчить про існування реальної можливості звернення стягнення на зазначене майно, що призведе до зміни власника об`єкта, та, як наслідок, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення позивача із цим позовом до суду, оскільки зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися з новими позовами до набувачів такого майна.

4.26. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого і правильного висновку про те, що в цьому випадку ефективним, та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлової споруди є заборона вчинення реєстраційних дій відносно такого нерухомого майна, оскільки до вирішення цього спору по суті зміна власника майна, його обтяження іншими зобов`язаннями, тощо, у випадку задоволення позову, призведе до того, що позивач не зможе відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Таке забезпечення жодним чином не обмежить права та законні інтереси власника майна, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не позбавляють власника майна його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

4.27. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судами положень статей 86, 136, 317, 210 Господарського процесуального кодексу України.

4.28. Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що господарський суд першої інстанції з порушенням частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України здійснив вихід за межі вимог позивача, викладених у заяві про забезпечення позову, оскільки зміст та прохальна частина заяви Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову включає вимоги, які були частково задоволені судом.

4.29. При цьому посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 914/608/20, 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 у справі № 921/40/20, від 15.07.2020 у справі № 909/835/18, від 12.02.2020 у справі № 761/46606/18-ц, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20, постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.08.2019 у справі № 916/142/19, як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 903/704/20, від 16.05.2022 у справі 920/1034/21, від 08.11.2021 у справі № 916/1533/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21.

4.30 Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

4.31. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків господарських судів.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права судами не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Сіті" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 у справі № 904/4710/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак