Рішення

від 28.06.2022 по справі 532/2946/19

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2946/19

2/532/1/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю:

представника позивача адвоката Мендрина А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідача- адвокатів Монастиренка С.М., Матяш О.О.,

секретаря судового засідання Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Мендрин Андрій Володимирович звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 позивач є спадкоємцем першої черги при отриманні права на спадщину за законом.

На день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складалось з двох земельних часток (паїв). У зв`язку з цим, ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявського Ю. В. про відкриття спадкової справи. Однак нотаріус повідомив, що ОСОБА_2 не може спадкувати за законом, оскільки 30 листопада 2015 року секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Назарьовою К. А. було посвідчено заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на все його майно, яке залишиться після його смерті, на користь ОСОБА_1 про що містяться дані у спадковій справі № 677/2017.

Позивач вважає, що оскільки відповідно до висновку ЛКК № 4 від 17 липня 2006 року Кобеляцької районної поліклініки ОСОБА_3 мав фізичну ваду виражену тотальну деменцію зі стійким Корсаковським амнестичним синдромом внаслідок перенесеної тяжкої ЗЧМТ з забоєм головного мозку середнього ступеню. Ампутаційна кукса с/з обох гомілок внаслідок відморожування обох ступней 3-4 ступеня, то вказаний заповіт, який посвідчений без присутності двох свідків, є нікчемним. Вважає, що ОСОБА_3 не міг самостійно прибути до Чорбівської сільської ради, скласти заповіт і розуміти правильність своїх дій. За наявності очевидного факту неможливості усвідомлення ОСОБА_3 власних дій в результаті своєї хвороби, виникає сумнів у діях секретаря виконкому Чорбівської сільської ради щодо встановлення дієздатності заповідача. Окрім цього, із тексту заповіту не відомо місце складання даного заповіту. Зважаючи на це, позивач просить визнати нікчемним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 і секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради 30 листопада 2015 року, виключити заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради зі спадкового реєстр та стягнути з відповідача витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 764,40 грн.

Представник відповідача, адвокат Галушко С. С., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на норми ЦК України та практику Верховного Суду України, просить суд в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх заперечень вказує на те, висновок ЛКК № від 17 липня 2006 року Кобеляцької районної поліклініки, на який посилається відповідач, виданий виключно для направлення ОСОБА_3 до психоневрологічного будинку-інтернату та іншого правового значення не має. Між виникненням у ОСОБА_3 хвороби деменції у грудні 2004 року та підписанням ним заповіту у листопаді 2015 року минув досить тривалий проміжок часу, протягом якого ОСОБА_3 не лікувався у психіатричних медичних закладах, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебував, недієздатною чи обмежено дієздатною особою судом не визнавався. Станом на час підписання заповіту ОСОБА_3 мав стан здоров`я, достатній для особистого звернення до секретаря виконавчого комітету Чорбівської сільської ради для нотаріального посвідчення його заповіту. Крім цього, твердження позивача про те, що із тексту заповіту невідомо місце його складання є безпідставним, оскільки заповіт містить відомості про місце його складання.

Ухвалою суду від 27.12.2019 позовну заяву залишено без розгляду та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 січня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 травня 2020 року до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чорбівську сільську раду Кобеляцького району Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 липня 2020 року в справі призначено посмертну судову психолого-психіатричну експертизу, провадження в справі зупинено.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року провадження у справі поновлено для надання додаткових матеріалів за запитом Київського міського центру судово-психічної експертизи .

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2020 року провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року поновлено провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2021 року залучено Білицьку селищну раду Полтавського району Полтавської області як правонаступника Чорбівської сільської ради Кобеляцького району

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 липня 2021 року у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження в справі зупинено.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2021 року провадження у справі поновлено для надання додаткових матеріалів, згідно клопотання КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради».

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

12 жовтня 2021 року з КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» на адресу суду надійшов лист про те, що з приводу медико-експертної справи на ОСОБА_3 , який оглядався спеціалізованою психіатричною МСЕК 14.02.2005 року, необхідно звернутися до КП «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради», а тому відпали обставини для зупинення провадження по справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2021 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2021 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження в справі зупинено.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 квітня 2022 року поновлено провадження та продовжено підготовче засідання.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засідання представник позивача, адвокат Мендрин А.В. позов підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, прохав задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 є її дядьком, останні 11 років до дня його смерті він проживав у неї. Вона здійснювала догляд за ним, оскільки він був інвалідом. Психіатричними захворюваннями ОСОБА_3 не страждав, в психіатричних закладах не лікувався та не перебував. Вона здійснила його поховання. Позивач проживає в Росії, лише одного разу приїжджала в Україну, хотіла влаштувати ОСОБА_3 до психоневрологічного інтернату, однак це не зробила.

Представники відповідача, адвокати Монастиренко С.М. та ОСОБА_5 прохали відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (т.1 а.с.8).

Відповідно до заповіту складеного в с. Чорбівка Кобеляцького району Полтавської області 30 листопада 2015 року та посвідченого сектерарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Назарьовою К.А., заповідач ОСОБА_3 все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і все, на що він має право і буде йому належати на момент смерті заповів ОСОБА_1 (т.1 а.с.10).

Із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.53-54, 58).

Відповідно до медичної карти від 17.03.2006 р. ОСОБА_3 перебуває на постільному режимі, потребує стороннього догляду, може перебувати у психоневрологічному будинку-інтернаті (а.с.108).

Відповідно до висновку ЛКК №4 від 17.03.2006 ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує перебування в психоневрологічному будинку-інтернаті (а.с.109).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 691 від 16.12.2020 на момент складання заповіту, 30.11.2015 ОСОБА_3 виявляв ознаки психічного розладу - деменція поєднаного (травматичного, судинного, інтоксикаційного) ґенезу (F 01,8) і за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Визначений психічний розлад відноситься до категорії «недоумство». За своїм психічним станом ОСОБА_3 під час складання заповіту, 30.11.2015, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. З наявного психічного діагнозу, поведінка ОСОБА_3 у період складання заповіту визначалась вираженим психічним розладом (т.1 а.с.144-148).

Відповідно до акту судово-психіатричного експерта №18 від 18.02.2022 ОСОБА_3 станом на 30.11.2015 виявляв ознаки розладу особистості органічного (травматичного, токсичного (алкогольного) та судинного) походження (F07.84 за МКХ-10). Вказаний вище психічний розлад істотно впливав на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області 30.11.2015, але не позбавляв його такої здатності (т.2 а.с.145-163).

Посилання адвоката Мендрина А.В. про те, що законодавством не передбачено такого документу як «акт» як результат психіатричної експертизи, суд не приймає до уваги, оскільки акт судово-психіатричного експерта № 87 від 18.02.2022 складено у відповідності до форми первинної облікової документації №100/о, затвердженої наказом МОЗ України 28.07.2014 № 527. Назва проведеного дослідження (акт, висновок) не впливає на його результат.

07.05.2007 р. ОСОБА_3 видав ОСОБА_1 довіреність на отримання пенсії у Чорбівському поштовому відділенні. Дана довіреність посвідчена Русняк Л.І., приватним нотаріусом Кобеляцького районного нотаріального округу. Під час посвідчення довіреності нотаріусом дієздатність ОСОБА_3 перевірена (т.2 а.с.19).

Допитана в судовому засіданні лікар-психіатри ОСОБА_6 пояснила суду, що близько 2006 року до неї прийшла ОСОБА_2 та прохала підготувати відповідні документи на ОСОБА_3 для оформлення його до психіатричного будинку-інтернату, остільки в неї немає можливості здійснювати за ним догляд або забрати з собою до російської федерації, де вона проживає. Однак їй відомо, що ОСОБА_3 до інтерну влаштований не був, а проживав у племінниці ОСОБА_1 . З 2006 року ОСОБА_3 до неї зі скаргами не звертався, ніякого лікування не отримував, в зв`язку з цим він був знятий з диспансерного обліку. Записи в картці хворого робила зі слів його родичів, яких могла зустріти на вулиці. Записи робила без огляду хворого вже по встановленому раніше діагнозі. В період з 2013 по 2016 рік ОСОБА_3 взагалі не бачила. Повідомила, що бувають випадки, коли хворому протягом певного періоду життя стає краще та відбувається прогрес у його психічному здоров`ї. Також повідомила, що діагноз ОСОБА_3 не відповідав його стану, однак для того, щоб його змінити необхідно було провести обстеження хворого, а останній до неї не звертався, як і не звертався ніхто з його родичів. Стан ОСОБА_3 був кращий ніж встановлений діагноз.

Допитана в судовому зсіданні свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що працювала секретарем Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області і нею в 2015 році був посвідчений заповіт ОСОБА_3 . Останній був жителем Чорбівської сільської ради, мав реєстрацію на постійне місце проживання. Однак не проживав в селі, оскільки будинок не придатний для проживання. ОСОБА_3 особисто прийшов до неї в кабінет за допомогою паличок, без попередньої домовленості. Бачила, що його привезла племінниця ОСОБА_1 . Виявив бажання скласти заповіт, висловив свою волю, вона за допомогою комп`ютерної техніки набрала текст заповіту, роздрукувала його. Інших осіб в кабінеті не було. Тиску на ОСОБА_3 не було. Вона під час особистого спілкування впевнилася в його дієздатності, підтверджує, що він був розумово здоровий, на всі питання відповідав адекватно, де він та що відбувається розумів. Заповіт був прочитано ОСОБА_3 вголос і власноручно підписаний в її присутності.

Судом не встановлено, що ОСОБА_3 за життя визнавався обмеженим у дієздатності або недієздатним.

Звертаючись до суду з позовом адвокат Мендрин А.В. вказував, що підставою визнання заповіту нікчемним є порушення вимог щодо його форми, а саме, те, що заповіт посвідчений без присутності двох свідків, хоча ОСОБА_3 мав фізичну ваду виражену тотальну деменцію зі стійним Корсаковським амнестичним синдромом внаслідок перенесеної тяжкої ЗЧМТ з забоєм головного мозку середнього ступеню. Ампутаційна кукса с/з обох гомілок внаслідок відморожування обох ступней 3-4 ступеня.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За змістом ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно дост. 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію як посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до положень ч.1,2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Підставою недійсності заповіту є недотримання заповідачем вимог, додержання яких необхідне для чинності цього правочину. Аналіз загальних норм про правочини (гл. 16 ЦК) та спеціальних норм про заповіт (гл. 85 ЦК) дає підстави виділити вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності заповіту:

1) зміст заповіту не може суперечити положенням ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) заповіт може скласти фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

3) заповіт складається особисто заповідачем;

4) волевиявлення заповідача має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

5) заповіт складається в письмовій формі, посвідчується нотаріусом або іншою посадовою чи службовою особою, вичерпний перелік яких наведено у ст. ст. 1251, 1252 ЦК.

З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо заповідач має фізичні вади, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. Недотримання вказаної вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України має наслідком нікчемність заповіту.

Судом встановлено, що оспорюваний заповіт складений в письмовій формі, в ньому вказано дату, час та місце його складання - 30 листопада 2015 року, 14 година 45 хвилин за київським часом, село Чорбівка Кобеляцького району Полтавської області, Україна. У графі підпис міститься рукописний підпис та рукописний напис ОСОБА_8 . Також у заповіті вказано місце, дата посвідчення заповіту, а також ким він посвідчений. Також вказано, що заповіт прочитаний вголос заповідачем і власноручно ним підписаний у присутності секретаря виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області о 14 годині 45 хв.

Секретар виконкому Чорбівської сільської ради встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність, роз`яснила заповідачу зміст статей 1241, 1254, ч.2 ст.1307 ЦК України, встановила його дійсну волю на розпорядження майном на випадок його смерті та посвідчила особистий підпис на заповіті, при цьому будь-яких інших осіб при цьому не було, а тому і не було необхідності залучати двох свідків для такого посвідчення. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України.

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 р. (справа № 204/1064/16-ц, провадження № 61-21834св19) наголосив, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. Будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Отже, підставою для визнання правочину недійсним згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Згідно ст. 110 ЦПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, у справі було проведено судово-психіатричну експертизу , відповідно до висновку якого ОСОБА_3 станом на 30.11.2015 виявляв ознаки розладу особистості органічного (травматичного, токсичного (алкогольного) та судинного) походження (F07.84 за МКХ-10). Вказаний вище психічний розлад істотно впливав на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області 30.11.2015, але не позбавляв його такої здатності (т.2 а.с.145-163).

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги зазначений акт судово-психіатричного експерта № 87 від 18.02.2022 року, оскільки такий висновок є чітким, достатнім та обґрунтованим, складений на підставі детального аналізу матеріалів цивільної справи, всіх медичних документів, а тому немає підстав сумніватись в його правильності.

В той час, висновок судово-психіатричного експерта № 691 від 16.12.2020 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 під час складання заповіту, 30.11.2015, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, зроблений без дослідження всіх медичних документів ОСОБА_3 , зокрема без врахування медико-експертної справи.

Також в сукупності з цими доказами суд бере до уваги і свідчення лікаря-психіатра ОСОБА_6 яка стверджувала, що встановлений діагноз ОСОБА_3 не відповідав його дійсному стану здоров`я, і для його перегляду необхідний був огляд хворого, однак останній до неї ні з якими скаргами не звертався.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом не встановлено, що у момент складення заповіту у ОСОБА_3 були фізичні вади або хвороби, які позбавляли його здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис. Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було. Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заповіту.

На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

В зв`язку з цим відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя