Постанова

від 23.02.2023 по справі 532/2946/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2946/19 Номер провадження 22-ц/814/1884/23Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Судді-доповідача:Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Дорош А.І.

Секретар: Даценко Н.В.

за участю: представника відповідача адвоката Монастиренка С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справуза апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Мендрина Андрія Володимировича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мендрин Андрій Володимирович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_3 . Після смерті останнього позивач є спадкоємцем першої черги та звернулась до державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявського Ю. В. про відкриття спадкової справи.

На день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складалось з двох земельних часток (паїв).

Нотаріус повідомив, що ОСОБА_1 не може спадкувати за законом, оскільки 30 листопада 2015 року секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Назарьовою К.А. було посвідчено заповіт, складений від імені ОСОБА_3 на все його майно, на користь ОСОБА_2 , про що містяться дані у спадковій справі № 677/2017.

Позивач вважає, що, оскільки відповідно до висновку ЛКК № 4 від 17 липня 2006 року Кобеляцької районної поліклініки ОСОБА_3 мав фізичну ваду виражену тотальну деменцію зі стійким Корсаковським амнестичним синдромом внаслідок перенесеної тяжкої ЗЧМТ з забоєм головного мозку середнього ступеню, а також ампутаційну куксу с/з обох гомілок внаслідок відморожування обох ступней 3-4 ступеня, то вказаний заповіт, який посвідчений без присутності двох свідків, є нікчемним.

Вважає, що ОСОБА_3 не міг самостійно прибути до Чорбівської сільської ради, скласти заповіт і розуміти правильність своїх дій.

Окрім цього позивач вважає, що із тексту заповіту не відомо місце складання даного заповіту.

Позивач просить суд визнати нікчемним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради 30 листопада 2015 року, та виключити цей заповіт зі спадкового реєстру, стягнути з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 764,40 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача, а також недодержання порядку посвідчення заповіту.

Позивач через свого представника, подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом не повно досліджені обставини, що мають значення для справи, та дана невірна правова оцінка доказам, наданим позивачем. Зазначає, що місцевий суд безпідставно не врахував при ухваленні рішення висновок судово-психіатричного експерта № 691 від 16.12.2020 року.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, встановила наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (т.1 а.с.8).

Відповідно до заповіту, складеного в с. Чорбівка Кобеляцького району Полтавської області 30 листопада 2015 року та посвідченого секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Назарьовою К.А., заповідач ОСОБА_3 все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і все, на що він має право і буде йому належати на момент смерті заповів ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 31.10.2017 року звернулась ОСОБА_1 та 21.07.2017 року - ОСОБА_2 (а.с.53-54, 58).

Відповідно до медичної карти від 17.03.2006 р. ОСОБА_3 перебував на постільному режимі, потребував стороннього догляду, міг перебувати у психоневрологічному будинку-інтернаті (а.с.108).

Відповідно до висновку ЛКК №4 від 17.03.2006 ОСОБА_3 за станом здоров`я потребував перебування у психоневрологічному будинку-інтернаті (а.с.109).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської област і від 27.07.2020 року задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу з метою встановлення психічного стану спадкодавця ОСОБА_3 на момент складання ним оспорюваного заповіту.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 691 від 16.12.2020 на момент складання заповіту 30.11.2015 ОСОБА_3 виявляв ознаки психічного розладу - деменція поєднаного (травматичного, судинного, інтоксикаційного) ґенезу (F 01,8) і за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Визначений психічний розлад відноситься до категорії «недоумство». За своїм психічним станом ОСОБА_3 під час складання заповіту 30.11.2015 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Із наявного психічного діагнозу поведінка ОСОБА_3 у період складання заповіту визначалась вираженим психічним розладом (т.1 а.с.144-148).

Ухвалою районного суду від 30.11.2021 року за клопотанням відповідача у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу. При цьому суд першої інстанції посилався на необхідність уточнення питання щодо визначення психічного стану ОСОБА_3 на дату складання заповіту 30.11.2015 року.

Відповідно до акту судово-психіатричного експерта №18 від 18.02.2022 ОСОБА_3 станом на 30.11.2015 виявляв ознаки розладу особистості органічного (травматичного, токсичного (алкогольного) та судинного) походження (F07.84 за МКХ-10). Вказаний вище психічний розлад істотно впливав на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області 30.11.2015, але не позбавляв його такої здатності (т.2 а.с.145-163).

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,місцевий судвиходив зтого,що позивачемне доведеноналежними тадопустимими доказами,що умомент складеннязаповіту у ОСОБА_3 були фізичнівади абохвороби,які позбавлялийого здатностісамостійно прочитатизаповіт тапідписати його.Не наданотакож доказів невідповідностізаповіту внутрішнійволі заповідача,та порушеньвимог законущодо посвідченнязаповіту. Отже, суд дійшов висновку, що під час посвідчення оспорюваного заповіту було дотримано порядок його посвідчення.

Апеляційний суд з такими висновками погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно статей 13, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Згідно ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію як посвідчення заповітів (крім секретних).

Із матеріалів справи убачається, та вірно встановлено районним судом, що під час посвідчення заповіту ОСОБА_3 секретар виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Назарьова К.А. діяла відповідно до вимог закону щодо порядку посвідчення заповіту та у межах своїх повноважень. Вказані обставини позивачем не спростовані.

Також, колегія суддів вважає вірними висновок суду першої інстанції щодо недоведеності того, що на момент складання заповіту ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Місцевим судом вірно надано правову оцінку як висновку судово-психіатричного експерта № 691 від 16.12.2020 року, так і акту судово-психіатричного експерта № 87 від 18.02.2022 року.

У постановіВерховного судувід 13.05.2019року усправі № 372/830/17-ц викладено правову позицію відповідно до якої, висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першоюстатті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на момент складання заповіту ОСОБА_3 не розумів значення своїх дії дій та не міг керувати ними, оскільки такі доводи спростовані висновком комісії амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 87 від 18.02.2022 року.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що заявляючи позовні вимоги про визнання нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, представник позивача в їх обґрунтування зазначає обставини, що є підставою визнання правочину недійсним, аналогічні доводи наведені і у апеляційній скарзі, що не спростовує висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката МендринаАндрія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Кобеляцькогорайонного судуПолтавської областівід 29червня 2022року залишити беззмін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця

Судді: Л. І. Пилипчук

А.І. Дорош