Рішення

від 13.07.2022 по справі 440/10308/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/10308/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці, Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці, Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дій Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці щодо відмови у проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 та на підставі розслідування скласти Акт за формою П-4;

- визнання протиправними дій Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та призначенні одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків;

- зобов`язання Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_1 з моменту встановлення профзахворювання, з урахуванням індексації, та призначити одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

12 жовтня 2021 року позивачем надано до суду документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 13 вересня 2021 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач - Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці, позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що строк дії повідомлення за формою П-3 становить шість місяців з моменту встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) у працівника. Повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці не надходило. Зазначив про неможливість організувати та провести розслідування випадку у позивача хронічного професійного захворювання, оскільки підприємство ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит" продовжує функціонувати на тимчасово непідконтрольній території.

Відповідач - Дружківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що ані медичний висновок про наявність професійного характеру захворювання, ані повідомлення за формою П-3 не є підставою для проведення страхових виплат позивачу. Оскільки до цього часу у визначений законодавством спосіб не проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та відповідно не видано акт розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 вимоги до Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є передчасними. Крім того зазначив, що справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходження страхувальника або за місцем його проживання. ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит" знаходиться за адресою: Луганська область, місто Антрацит, смт. Дубівський, вул. Гагаріна, 53, позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому позивач помилково пред`явив позов до Дружківського міського відділення

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином. Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказані норми, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 30.07.2021.

З грудня 1985 року по листопад 2013 року позивач працював електрослюсарем, гірником очисного вибою, машиністом гірничо виємкових машин з повним робочим днем під землею на різноманітних шахтах Донецької області, з березня 2011 року по листопад 2013 року на ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит".

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи "Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України" Клініки професійних захворювань від 09.03.2016 №8/223 ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання.

09.03.2016 Клінікою професійних захворювань ДУ "Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України" складено повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3, реєстраційний номер повідомлення №122 від 09.03.2016.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Донецькій області із заявою про проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Листом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 01.06.2017 №04.5/Т-137 повідомлено позивача, що підприємство перебуває за адресою: смт. Дубовскій, Антрацитівський район, Луганська область. Таким чином підприємство ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит" не було переміщене на контрольовану територію та продовжує функціонувати на тимчасово неконтрольованій території. ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит" перереєстровано у м. Дружківка, вул. Радченко 60, офіс 24, однак за новою юридичною адресою не знаходиться та продовжує здійснювати виробничу діяльність на окупованій території у смт. Дубовскій Антрацитівського району Луганської області, у зв`язку з чим організувати та провести розслідування випадку хронічного професійного захворювання не має можливості.

Також повідомлено, що на теперішній час фахівцями Держпраці приймається низка заходів щодо організації розслідувань хронічних профзахворювань у трудящих ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит", та у разі позитивного вирішення цього питання, і розслідування випадків професійних захворювань будуть проведені невідкладно.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з приводу призначення страхових виплат у зв`язку з одержаним професійним захворюванням.

Листом Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 28.12.2020 №23.05-24/1769 повідомлено позивача, що ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично знаходиться на непідконтрольної Україні території, а саме у м. Антрацит Луганської області. Станом на 21.12.2020 у Дружківському міському відділенні управління наявне тільки повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3, яке надійшло від ОСОБА_1 електронною поштою 07.06.2016. З причини відсутності у відділенні управління акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, який повинен бути складений комісією з розслідування профзахворювання та затверджений начальником Головного управління Держпраці у Луганській області, питання щодо призначення страхових виплат ОСОБА_1 не розглядалося.

Крім того, листом Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 28.04.2021 №23.02-10/593 повідомлено позивача, що ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з квітня 2021 року зареєстровано за адресою: Луганська обл., м. Антрацит, смт. Дубівський, вул. Гагарина, буд. 53. З огляду на вищевикладене, рекомендовано звернутися до відповідного органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства, для проведення розслідування хронічного професійного захворювання та складання акту П-4.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці як юридичну особи публічного права. Установлено, що Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються.

В подальшому ОСОБА_1 повторно звернувся до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці із заявою про проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Листом Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці від 06.05.2021 №4.7/Т-2062 повідомлено позивачу, що згідно Єдиною державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відокремлений підрозділ Шахта «Комсомольська» Державного підприємства «Антрацит», код ЄДРПОУ 26403020, знаходиться за адресою: 94637, Луганська область, м. Антрацит, смт Дубівський, вул. Гагаріна, 53. Для Міжрегіонального управління відсутні можливість, як органу державної влади, здійснювати свої функції у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. В зв`язку з чим для Міжрегіональної управління немає можливості організації та проведення розслідування випадку професійного захворювання ОСОБА_1 . Крім того, до заяви не надане повідомлення за формою П-3, але, як свідчать інші документи, діагноз встановлений 09.03.2016 року, тобто на даний період повідомлення за формоюП-3 є недійсним.

Не погодившись із діями відповідачів щодо відмови у проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 та відмови у нарахуванні та призначенні одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв`язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров`я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об`єднань громадян, що розв`язують проблеми охорони здоров`я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено положення про Державну службу України з питань праці (далі-Положення).

Відповідно до ст. 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.3 Положення №96 основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об`єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об`єктів Єдиної газотранспортної системи.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань проводить розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь.

Пунктом 13 статті 4 Положення встановлено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасністю та об`єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків, а пункт 27 встановлює, що дана установа проводить, у тому числі, розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Статтею 9 Положення встановлено, що Держпраця у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).

За визначенням, встановленим у ст. 1 цього Закону професійним захворюванням є захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 (далі - Порядок № 1232) та був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

За п.п. 62, 63 цього Порядку усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

До хронічного професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов`язаних з роботою. До хронічного професійного захворювання належить також захворювання, що виникло після багатократного та/або тривалого впливу шкідливих виробничих факторів.

Відповідно до п.п. 70, 71 Порядку № 1232 спеціалізованими профпатологічними лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 15.

Повідомлення за формою П-3 протягом трьох днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, робочому органові виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

У разі коли хворий працював на кількох підприємствах, де були умови для розвитку професійного захворювання, або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку професійного захворювання, повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство, де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку професійного захворювання.

У разі реорганізації підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до розвитку професійного захворювання, повідомлення за формою П-3 надсилається його правонаступникові, а у разі ліквідації підприємства без правонаступника - місцевій держадміністрації за місцем реєстрації підприємства.

Відповідно до п. 74 Порядку головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста утворює протягом трьох днів після отримання повідомлення за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі-комісія з розслідування), до складу якої входять представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надіслати закладові державної санітарно-епідеміологічної служби письмову інформацію про прізвище, ім`я, по батькові та посаду представника (представників), який пропонується до складу комісії з розслідування.

Згідно з п. 75 Порядку, у разі ліквідації підприємства без правонаступника до складу комісії з розслідування входить представник місцевої держадміністрації за місцем реєстрації підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до професійного захворювання.

Пунктом 76 Порядку передбачено, що розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування.

Якщо з об`єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

З 1 липня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів від 17.04.2019 № 337, якою затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 ( далі - Порядок №337).

Даний Порядок визначає аналогічну процедуру проведення розслідування професійних захворювань.

Так, відповідно до пункту 89 Порядку № 337 усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 101 Порядку № 337 Високоспеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров`я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), робочому органові Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я.

Строк дії повідомлення за формою П-3 становить шість місяців з моменту встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) у працівника.

Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 360/1406/20 зазначено наступне: «У справі № 803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила, наступне: "у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи, суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками».

Таким чином, оскільки Порядок № 1232 втратив чинність 01.07.2019, то розслідування обставин і причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача на даний час можливо відповідно до норм Порядку № 337.

Після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров`я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надати територіальному органові Держпраці письмову інформацію про прізвище, ім`я, по батькові та посаду представника (представників), якого пропонується включити до складу комісії з розслідування (пункт 105 Порядку № 337).

Згідно пункту 106 Порядку № 337 у разі ліквідації підприємства (установи, організації) без правонаступника до складу комісії з розслідування входять представники органу Держпраці, який здійснював державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією) (голова комісії), місцевої держадміністрації за місцем реєстрації підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до хронічного професійного захворювання (отруєння), робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації), закладу охорони здоров`я, який запідозрив професійний характер хронічного захворювання, та вищого профспілкового органу.

Пунктом 107 Порядку № 337 встановлено, що розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 10 робочих днів після утворення комісії з розслідування. Якщо з об`єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником територіального органу Держпраці, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Як вже було встановлено судом, відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України" Клініки професійних захворювань від 09.03.2016 №8/223, протокол № 8/223, у позивача вперше встановлено діагноз професійного захворювання.

Державною установою "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України" Клініки професійних захворювань було складено повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) реєстраційний номер повідомлення №122 від 09.03.2016 року та надіслано зокрема на адресу "Обл.фонд страхування" та "Обл.профпатологу".

Доказів надіслання повідомлення про професійне захворювання (отруєння)» (форма П-3) реєстраційний номер повідомлення №122 від 09.03.2016 на адресу Головного управління Держпраці в Луганській області чи його правонаступнику Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці сторонами не надано та судом не встановлено.

При цьому, у відповідності до пункту 73 Порядку № 1232, чинного на момент складання повідомлення, відповідальність за своєчасне повідомлення про професійне захворювання (отруєння) несе керівник спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу, який встановив або відмінив діагноз професійного захворювання.

У відповідності до пункту 104 Порядку № 337 відповідальність за несвоєчасне повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) несе керівник високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, який встановив або відмінив діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння).

Таким чином, не своєчасне повідомлення про професійне захворювання (отруєння) не може бути підставою для не проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , оскільки останній не несе відповідальності за неналежне виконання керівником високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я свого обов`язку щодо повідомлення територіального органу Держпраці про хронічне професійне захворювання (отруєння) у працівника.

Крім того, повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) реєстраційний номер повідомлення №122 від 09.03.2016 було складено на виконання п. 70 постанови КМУ № 1232 від 31.11.2011 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», яка діяла на час встановлення позивачу професійного захворювання, якою не передбачено строку дії такого повідомлення.

Обмеження шестимісячним строком дії повідомлення про професійне захворювання (отруєння) встановлено Порядком № 337, який набрав чинності з 01.07.2019, тобто після складення повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) реєстраційний номер повідомлення №122 від 09.03.2016.

Суду не надані докази скасування або оскарження вищевказаного повідомлення про професійне захворювання (отруєння).

Таким чином, на момент звернення позивача до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці із заявами щодо проведення розслідування випадку професійного захворювання строк дії повідомлення Державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України" Клініки професійних захворювань від 09.03.2016 реєстраційний №122 не закінчився, у зв`язку із чим посилання відповідача на його недійсність суд вважає безпідставним.

Також суд вважає необґрунтованим посилання Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як на підставу для відмови на те, що ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», де працював позивач, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», фактично знаходиться на непідконтрольної Україні території, а саме у м. Антрацит Луганської області, де міжрегіональне управління не може здійснювати свої функції, оскільки ситуація, яка склалася порушує, гарантоване Конституцією України право особи на соціальний захист, а також на повне відшкодування шкоди від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно ст. 133 Основного Закону систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська , Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька , Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Зі змісту преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

При цьому відповідно до ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий суд, яке гарантоване п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в практиці Європейського суду з прав людини розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності є різновидом загальних принципів права. Він знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці ЄСПЛ, є спільним для правопорядків держав членів ЄС і набуває поширення у праві України. Порівняльний аналіз змісту принципу правової визначеності в європейському і національному праві сприятиме кращому розумінню його сутності й призначення у правовому регулюванні, а зясування вимог, які випливають з цього принципу, пошуку більш ефективних способів адаптації законодавства України до принципів права.

Відповідно до позиції ЄСПЛ у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки, саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17.

Крім того, згідно листа Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 28.12.2020 №23.05-24/1769 ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Радченко, буд 60, офіс 24, тобто на підконтрольній Україні території.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Згідно частини першої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

При обранні способу захисту порушеного права судом враховано, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача його прав, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно: визнати протиправними дії щодо відмови Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці у проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 та зобов`язати Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці утворити комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 та провести відповідне розслідування з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача щодо визнання протиправними дій Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та зобов`язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 з моменту встановлення профзахворювання, з урахуванням індексації, та призначити одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків, суд виходить з наступного.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 Закону №1105-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

В свою чергу, страховим випадком, відповідно до зазначеного Закону, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну або психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Страховими виплатами, відповідно до ч.1 ст. 36 Закону №1105-XIV є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідуванні професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим (ч.ч.3,6 ст. 36 закону)

Частиною другою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 1105-XIV, підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів (ч.ч.1,2 ст.44 закону).

Схожі норми містилися у п.п. 1.4, 1.5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року №24, прийнятого з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат та здійснення робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, чинного до 01.10.2018, тобто на час складання повідомлення про професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_1 (09.03.2016), (далі - Порядок №24).

Так, відповідно до п.п.1.4, 3.1 Порядку №24 робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений, зокрема у пункті 3.1 цього Порядку (заява потерпілого про призначення страхових виплат; акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено); рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про середню заробітну плату (доход); копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред`явленні оригіналу; довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок), і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11) для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду подається: заява особисто за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копія паспорта; копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Працівниками управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додаються:

оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;

оригінал виписки медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;

інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі коли відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати потерпілий;

інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини потерпілого, реєстрацію фізичної особи підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи на момент настання страхового випадку в залежності від місця, де стався страховий випадок. У разі відсутності такої інформації потерпілим надаються копії документів, які підтверджують, що на момент настання страхового випадку він працював саме у того страхувальника, у якого стався нещасний випадок або зареєстровано професійне захворювання.

ння від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частинВ даному випадку, відповідачем, на підставі розгляду наданих позивачем документів, було встановлено відсутність акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), що позивачем не заперечується.

Медичний висновок про наявність професійного характеру захворювання від 09.03.2016 №8/223 та повідомлення за формою П-3 не є підставою для проведення страхових виплат позивачу.

Отже факт, наявності у позивача професійного захворювання не підтверджено належними доказами.

Таким чином, з зазначених обставин справи вбачається, що звернення позивача до суду з даними вимогами є передчасним, а відтак позовні вимоги останнього в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову в цій частині не надав, натомість, відповідач виконав покладений обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці (вул. Прокоф`єва, 82, м. Покровськ, Донецька область, 85302, код ЄДРПОУ 43866127), Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (вул. Соборна, буд. 16, с. Дружківка, Донецька область, 84205, код ЄДРПОУ 41419235) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці щодо відмови у проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 .

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці утворити комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 та провести відповідне розслідування з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва