Ухвала

від 15.09.2009 по справі 11-500-2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-500-2009 р. Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст.185 ч.3 Тустановський О.М..

КК України Доповідач апеляційного суду

Погорєлова Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Царюка В.В.

суддів Дзюби Ф.С., Погорєлової Г.М.

при секретарі Гарусенко Л.М.

за участю прокурора Осипенко О.М.

захисника ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

законних представників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9

потерпілого ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями Вознесенського міжрайонного прокурора та потерпілого ОСОБА_10 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2009 р., яким засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, учня Вознесенського професійного аграрного ліцею, раніше не судимого

за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання протягом іспитового строку 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладений обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання та роботи.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, учня Вознесенської вечірньої школи, раніше не судимого

за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання протягом іспитового строку 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладений обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання та роботи.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Одеси, учня Вознесенського професійного аграрного ліцею, раніше не судимого:.

за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання протягом іспитового строку 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладений обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_10: з ОСОБА_7 19170 грн., з ОСОБА_8 20370 грн., з ОСОБА_9 21170 грн. у відшкодування майнової шкоди; з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Також судом вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_10 мобільних телефонами різних марок в кількості 34 штук, карток поповнення рахунку різних мобільних операторів, барсетки з документами та грошима в сумі 6200 грн., а всього на суму 66310 грн., за попередньою змовою групою осіб, з проникненням до приміщення магазину «Мобістар» шляхом пошкодження вхідних дверей, в ніч на 12.01.2009 р. в м. Вознесенську Миколаївської області.

В апеляціях:

- Вознесенський міжрайонній прокурор просить скасувати вирок суду 1 інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених. Постановити новий вирок, яким призначити засудженим більш суворе покарання за ст. 185 ч.3 КК України: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по 4 роки позбавлення волі, ОСОБА_5 4 роки 6 місяців.

Вважає неправильнім застосування ст.ст. 75, 104 КК України. Вказує, що суд не в повній мірі врахував вчинення засудженими тяжкого злочину, за попередньою змовою групою осіб, посередні характеристики ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за місцем навчання, роль ОСОБА_5 у злочині як організатора та що на досудовому слідстві засуджені не вжили заходів по відшкодуванню потерпілому шкоди.

- потерпілий ОСОБА_10 наводить подібні доводи та просить призначити засудженим покарання без застосування ст. ст. 75,104 КК України. Вказує на скрутне матеріальне становище внаслідок крадіжки. Зазначає, що заявляв позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн., а суд його визначив в 4500 грн. Посилається, що засуджені вину визнали лише частково.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілого ОСОБА_10 на підтримку апеляцій, заперечення на апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , їх законних представників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вивчивши матеріали кримінальної справи, додатково надані в апеляційну інстанцію матеріали та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки чужого майна за обставин, вказаних у вироку суду, ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, що апелянтами не оспорюється, як і кваліфікація дій засуджених за ст. 185 ч.3 КК України.

Покарання засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 призначено судом з додержанням вимог ст.ст. 65,66 КК України, тобто з урахуванням вчинення ними тяжкого злочину, ролі ОСОБА_5 як організатора злочину; даних про особу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які за місцем проживання та навчання характеризуються позитивно; помякшуючих покарання обставин - щирого каяття та вчинення злочину неповнолітніми.

Крім того, засуджені раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, не перебували на обліку в службі у справах дітей та у кримінальній міліції, мають нормальні стосунки з батьками та позитивний спосіб життя.

В матеріалах справи є дані про відшкодування потерпілому ОСОБА_10 батьками засуджених майнової шкоди в сумі 2800 грн. (а.с.62). Апеляційному суду надані додаткові дані про відшкодування ними шкоди потерпілому в сумі 10000 грн. А з пояснень потерпілого апеляційному суду вбачається, що на даний час йому відшкодована майнова шкода в сумі 16400 грн.

Наведене спростовує доводи апелянтів щодо невжиття заходів по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України не може бути врахована як обставина, яка обтяжує покарання засуджених, одна з кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 К України вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб. Тому посилання прокурора в апеляції в цій частині не ґрунтуються на законі.

Згідно з матеріалами кримінальної справи, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, вину в злочині визнали повністю та щиро розкаялися. Тому є необґрунтованими твердження потерпілого ОСОБА_10 в апеляції про часткове визнання ними вини.

З урахуванням вище наведеного, є правильними висновки суду про можливість виправлення засуджених без відбування покарання, з випробуванням протягом іспитового строку на підставі ст.ст. 75,104 КК України та з покладенням на кожного з них певного обовязку з числа передбачених ст. 76 КК України.

Прокурор, оспорюючи в апеляції звільнення засуджених від відбування покарання, також просив збільшити за ч. 3 ст.185 КК України розмір позбавлення волі в порівнянні з призначеним судом: засудженому ОСОБА_5 всього на 6 місяців, засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 всього на 1 рік. Але відповідно до положень ст. 372 КПК України немає підстав вважити призначене судом покарання (його розмір) явно несправедливим внаслідок мякості.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду 1 інстанції та постановлення нового вироку з посиленням покарання засудженим.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляції Вознесенського міжрайонного прокурора та потерпілого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2009 р. у відношенні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - без зміни.

Головуючий:

Судді :