Постанова

від 13.07.2022 по справі 160/937/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/937/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-поліграфічний комплекс «Весна»

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-поліграфічний комплекс «Весна» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 142/4.1-1001/П-57 від 31.08.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивач допустив звільнення працівника з порушенням вимог статей 147-149 КЗпПУ та безпідставне звільнення останнього. Також роботодавець порушив вимогу трудового законодавства щодо терміну видачі звільненому працівнику трудової книжки. Вказані порушення зафіксовані в Аті перевірки, на підставі якого видано оскаржуваний припис про їх усунення, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 1375-П від 11.08.2021, на підставі звернення фізичної особи щодо незаконного звільнення, зобов`язано провести у період з 16.08.2021 по 30.08.2021 позаплановий захід на ТОВ «Виробничо-поліграфічний комплекс «Весна» з метою перевірки дотримання законодавства про працю.

Посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було проведено позаплановий захід з питань контролю за додержанням законодавства про працю ТОВ «Виробничо-поліграфічний комплекс «Весна», за результатами якого складено Акт від 30.08.2021 № 142/4.1-1001, в якому зафіксовано порушення з боку позивача статей 17, 148, 149 Кодексу законів про працю України, а саме, неповне встановлення роботодавцем обставин щодо наявності підстав для звільнення відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, без урахування думки профспілкового комітете та пояснень працівника, порушення процедури звільнення в частині терміну розгляду відповідного питання та винесення наказу, без присутності працівника, а також не ознайомлення працівника з прийнятим наказом під розписку та не видача останньому трудової книжки у строки, встановлені трудовим законодавством.

На підставі вказаного Акту винесено припис № 142/4.1-1001/П-57 від 31.08.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, який є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпПУ дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпПУ встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що звільнення працівника є одним з видів дисциплінарного стягнення, яке застосовується роботодавцем в разі виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше 6 місяців після його вчинення. При цьому роботодавець має запропонувати працівнику надати письмові пояснення щодо виявленого проступку, а також врахувати всі істотні обставини для прийняття обґрунтованого рішення. Стягнення реалізується у формі наказу, про що працівник повідомляється під розписку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом Генерального директора ТОВ «ВПК «Весна» № 215-к від 10.11.2020 «Про звільнення за прогул» накладено на ОСОБА_1 , підсобного робітника дільниці очистки облою виробничого департаменту, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин 06.11.2020, згідно зі ст. 147, ст. 149 КЗпП України. Звільнено ОСОБА_1 10 листопада 2020 року згідно з п. 4 ст. 40 КЗпПУ.

Накладенню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передувало ряд дій щодо фіксації виявленого порушення та наявності об`єктивних підстав для застосування відповідного виду дисциплінарної відповідальності, зокрема: складання Акту про відсутність на робочому місці від 06.11.2020, вивчення службової записки директора департаменту управління кадрами від 09.11.2020 та доданих до неї документів, дослідження матеріалів щодо попереднього порушення працівником трудової дисципліни.

З досліджених судом матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 попередньо систематично порушував трудову дисципліну та притягався до дисциплінарної відповідальності, 06 листопада 2020 року без поважних причин був відсутній на робочому місці (надана довідка від 06.11.2020 підтверджує працездатність особи), від надання письмових пояснень щодо причин прогулу відмовився (Акт від 09.11.2020).

Встановлені обставини доводять, що ОСОБА_1 був звільнений належним суб`єктом, за наявності обґрунтованих підстав та у термін, визначений чинним законодавством.

Отже висновки контролюючого органу щодо порушення роботодавцем вимог статей 147, 148, 149 КЗпПУ є необґрунтованими.

При цьому невірним є посилання відповідача на порушення процедури звільнення ОСОБА_1 відповідно до ст. 43 КЗпПУ у зв`язку з не отриманням роботодавцем згоди профспілкового органу, адже відповідна вимога є обов`язковою для підприємств, на яких відповідний орган обраний. Натомість у ТОВ «ВПК «Весна» відповідний виборний орган (профспілковий представник), відсутній.

Щодо висновків відповідача про порушення трудового законодавства в частині строку видачі звільненому працівнику трудової книжки, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпПУ роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З матеріалів справи вбачається, що у день звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом оскаржуваного наказу про звільнення, від його підписання та отримання трудової книжки відмовився, про що складено відповідний Акт від 10.11.2020.

Також відповідачем не надано належних доказів надання працівником письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою.

У зв`язку з цим не можна вважати обґрунтованим висновок відповідача також у вказаній частині.

Отже, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року в адміністративній справі № 160/937/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 14 липня 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 14 липня 2022 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров