Постанова

від 12.07.2022 по справі 320/106/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/106/22 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г. Бузницького на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г. Бузницького до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ імені Бузницького О.Г. звернулось до суду з вимогами до ГУ ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.10.2021 №3196745/32547122 та зобов`язання ДПС України зареєструвати вказану накладну в ЄРПН.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 позовну заяву було залишено без руху як таку, що не відповідає положенням ст.ст.160, 161 КАСУ, позивачеві було запропоновано усунути виявлені недоліки у десятиденний строк у спосіб, визначений ухвалою, а саме шляхом надання оновленого позову із зазначенням у ньому, відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАСУ, змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів, зокрема викладення обставин вчинення ДПС України дій, допущення бездіяльності чи прийняття рішення стосовно позивача, якими порушені права останнього; обґрунтування порушення прав та інтересів заявника діями, рішенням та бездіяльністю чи рішенням ДПС України із розкриттям змісту порушених прав; зазначення місцезнаходження оригіналів письмових доказів копії яких долучено до справи; надання суду копії договору про надання безоплатної правової допомоги адвокатом Почерняк І.С. та оплати судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 2270 грн.

31.01.2022, на виконання вимог ухвали до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про оплату судового збору, копією договору про надання правової допомоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р. позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, просить скасувати оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 13.07.2022.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути дану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 312 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що на виконання вимог ухвали до суду надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про оплату судового збору, копією договору про надання правової допомоги. При цьому, у додатках до вказаної заяви міститься посилання про направлення до суду оновленого позову у двох примірниках, однак оновлена позовна заява суду подана не була, що підтверджується актом б/н заступника начальника відділу документального забезпечення канцелярії Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022. Таким чином, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою суду, тобто не виконані вимоги ухвали від 10.01.2022, що є підставою для повернення позову з усіма приєднаними до нього документами.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, адже на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, товариством було усунуто всі визначені судом недоліки заяви, а у частині ненадання примірників оновленої позовної заяви для суду та учасників справи, апелянт наголошує на тому, що вага направленого конверту явно свідчить про те, що товариством було відправлено всі примірники позовної заяви, натомість, як видно з Єдиного реєстру судових рішень, канцелярією суду була допущена помилка, яка виразилась у реєстрації оновленої позовної заяви на виконання вимог ухвали суду, як нової позовної заяви.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Слід звернути увагу на те, що судом в ухвалі від 10.01.2022 було визначено надати оновлений позов із зазначенням у ньому, 1) відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів, зокрема викладення обставин вчинення ДПС України дій, допущення бездіяльності чи прийняття рішення стосовно позивача, якими порушені права останнього; 2) обґрунтування порушення прав та інтересів заявника діями, рішенням та бездіяльністю чи рішенням ДПС України із розкриттям змісту порушених прав; 3) зазначення місцезнаходження оригіналів письмових доказів копії яких долучено до справи; 4) надання суду копії договору про надання безоплатної правової допомоги адвокатом Почерняк І.С. та 4) оплати судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 2270 грн.

Так, 31.01.2022, на виконання вимог ухвали до суду надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про оплату судового збору, копією договору про надання правової допомоги.

Щодо вимог суду про надання копії договору про надання правової допомоги, колегія суддів наголошує на тому, що особа має право на звернення до адміністративного суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку. Виходячи з процесуальних норм КАС України, повноваження адвоката підтверджуються в порядку, встановленому законом, зокрема, оригіналом ордеру.

У частині вимог ухвали суду про обґрунтування порушення прав та інтересів заявника діями, рішенням та бездіяльністю чи рішенням ДПС України із розкриттям змісту порушених прав, колегія суддів констатує, що позивач розкрив зміст позову та обґрунтування його предмету, при цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачеві, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи позовну заяву, з наведених підстав, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму.

Тож, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви, здійснені з неповним з`ясуванням всіх обставин та не відповідають фактичним обставинам справи, є формальними.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви. Ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г. Бузницького - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 р. - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко