Постанова

від 12.07.2022 по справі 640/21019/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21019/18 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Файдюка В.В., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Вишняк В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОДЄЛКІН» до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в місті Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САМОДЄЛКІН» (далі - позивач, ТОВ «САМОДЄЛКІН») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС в м. Києві) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2018 року №0875140305 та від 19 листопада 2018 року №0014601401.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні рішення прийняті протиправно, не аргументовано та без урахування і надання належної оцінки наданим доказам.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено до на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи вказану постанову, Верховний Суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які супроводжували поставку товару на адресу ТОВ «САМОДЄЛКІН» за контрактом від 05 листопада 2015 року №ОІ2015080, що позбавляє можливості встановити дійсну кількість такого товару, ідентифікувати постачальників та, відповідно, встановити момент переходу права власності на товар, а також судами не надано оцінки усім доводам податкового органу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0875140305 та від 19 листопада 2018 року №0014601401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1080606 грн, штрафною (фінансовою) санкцією на 540303 грн по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кенмор» (далі - ТОВ «Кенмор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прима-Вера» (далі - ТОВ «Прима-Вера»). У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2018 року №0014601401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 150770 грн, штрафною (фінансовою) санкцією на 75385 грн по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артік», відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки усім доводам податкового органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 05 лютого 2014 по 31 грудня 2017, за результатами якої складено акт від 19 червня 2018 року №419/26-15-14-01-02/39083278.

Згідно з висновками акта, позивачем порушено вимоги пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Мінфіну від 18 січня 2016 року, - не подано звіти про контрольовані операції з юридичною особою-нерезидентом «Huali (Asia) IndastriescoLimited» (Гонконг) за 2015 звітний рік.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року «ПС» №0875140305 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн.

У подальшому, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 05 листопада 2018 року №679/26-15-14-01-02/39083278.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 №996-XIV, підпункту 5, підпункту 7 пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, пункту 5, пункту 6, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1231376 грн за 2016 рік.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0014601401 від 19 листопада 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1231376 грн, штрафною (фінансовою) санкцією на 615688 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов в частині, місцевий суд виходив з того, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Доводи контролюючого органу щодо невизнання постачання товарів як з боку ТОВ «Прима-Вера» на користь позивача, так і з боку позивача на користь ТОВ «Кенмор» суд уважав припущеннями, які не доведено належними доказами. А також спростовано висновок податкового органу про невиконання ТОВ «САМОДЄЛКІН» вимог статті 39 ПК України та вимог Порядку №8 в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, оскільки загальна сума операцій позивача із Huali (Asia) Industries Co Limited становить 2073961,63 грн, тобто менше 5 мільйонів гривень, з огляду на що такі операції не підпадають під визначення контрольованих, відповідно у позивача не виникає обов`язок подавати звіт про контрольовані операції, як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності шляхом визначення йому штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Поняття, порядок здійснення та умови контрольованих операцій визначено пунктом 39.2 статті 39 ПК України.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Особливий адміністративний район Китаю - Гонконг включено до переліку держав (територій), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 №449-р.

Згідно з підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

У відповідності до приписів підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України в редакції Закону України від 15 липня 2015 року №609-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» (далі - Закон №609-VIII) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №609-VIII визначено, що формування звіту про контрольовані операції та, у випадках, передбачених ПК України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що для всіх господарських операцій, зокрема передбачених підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 статті 39 ПК України, та здійснених платниками податків з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, вартісний критерій визначається відповідно до норм підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 статті 39 ПК України у редакції Закону №609-VIII.

Як визначено підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 120.3 статті 120 ПК України, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, неподання платником податків звіту про контрольовані операції, здійснені протягом звітного періоду відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У період, що перевірявся, позивач здійснював господарські операції (імпорт меблевої фурнітури) з компаніями-неризидентами Guangznou Broader Tradingco LTD (Китай) та Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг).

У тому числі, 05 листопада 2015 між позивачем та компаніями Guangznou Broader Tradingco LTD було укладено контракт №ОІ20150805, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна сума контракту - 499000 доларів США.

09 грудня 2015 та 18 грудня 2015 між компаніями Guangznou Broader Tradingco LTD та Huali (Asia) Industries Co Limited були укладені договори переуступки права вимоги №5 та №6, відповідно до яких компанія Guangznou Broader Tradingco LTD уступає компанії Huali (Asia) Industries Co Limited право вимоги оплати за товар за контрактом №ОІ2015080 на загальну суму 204312,41 доларів США (96461,73 доларів США за договором №5 та 107850,68 доларів США за договором №6).

У період з 17 грудня 2015 по 24 грудня 2015 товариством було погашено перед Huali (Asia) Industries Co Limited заборгованість на загальну суму 204312,41 доларів США (еквівалентно 4748267,02 грн), що підтверджується банківськими виписками від 24 грудня 2015 №338 та від 17 грудня 2015 №335.

Окрім того, у період з 14 травня 2015 по 31 грудня 2015 позивачем здійснено господарські операції з придбання товарів у Huali (Asia) Industries Co Limited (відповідно до контракту на загальну суму 2073961,63 грн. (94575,2 доларів США) згідно з митними деклараціями від 06 листопада 2015 №20233 на суму 35227,80 доларів США (807616,13 тис. грн.), від 16 червня 2015 №11394 на суму 31103,60 доларів США (667135,25 грн), від 06 жовтня 2015 №18221 на суму 28243,80 доларів США (559210,29 грн).

Висновок контролюючого органу про невиконання ТОВ «САМОДЄЛКІН» вимог статті 39 ПК України та вимог Порядку №8 в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік ґрунтується на тому, що загальна сума операцій позивача із Huali (Asia) Industries Co Limited склала 6822228,65 грн, тобто більше 5 мільйонів гривень, з огляду на що такі операції підпадають під визначення контрольованих.

Утім, ключовим питанням в межах цієї справи є не самі по собі кількісні показники, що впливають на питання пов`язаності юридичних осіб або розмір застосованої санкції, а наявність або відсутність з боку позивача обов`язку подавати відповідний звіт про контрольовані операції за 2015 рік з особою, з якою не укладався контракт щодо поставки товарів, а така особа-нерезидент набула за відступкою (передачею) право вимоги від первісного кредитора - компанії Guangznou Broader Tradingco LTD. Зазначене має вплив на правомірність застосування відповідних санкцій, передбачених пунктом 120.3 статті 120 ПК України.

Як визначено положеннями підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб, зокрема сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Згідно з підпунктом «а» підпунктом 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами.

При наданні правової оцінки критерію пов`язаності необхідно враховувати не лише їх юридичну форму, але ж і сутність відносин сторін.

Натомість, висновок про пов`язаність сторін зроблено без аналізу передумов та підстав виникнення відносин між сторонами.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У межах справи, товари, зазначені у митних деклараціях, були поставлені позивачу компанією Guangznou Broader Tradingco LTD, а тому відповідно, продавець виконав свій обов`язок за контрактом від 05 листопада 2015 №ОІ20150805 та набув права вимагати від покупця (позивача) оплати вартості поставлених товарів в загальному розмірі 204312,41 доларів США, в тому числі: 28109,70 дол США за ВМД від 04 грудня 2015 №500060702/2015/008363; 68352,03 дол США за ВМД від 08 грудня 2015 №500060702/2015/008455; 33233,78 дол США за ВМД від 18 грудня 2015 №500060702/2015/008983; 29532,90 дол США за ВМД від 18 грудня 2015 №500060702/2015/008992; 45084,00 дол США за ВМД від 18 грудня 2015 №500060702/2015/009019.

У подальшому, як зазначалось вище, компанія Guangznou Broader Tradingco LTD відступила свої права вимоги за контрактом №ОІ20150805 компанії Huali (Asia) Industries Co Limited (96461,73 доларів США за договором від 09 грудня 2015 №5 та 107850,68 доларів США за договором від 18 грудня 2015 №6).

Отже, первісне зобов`язання було виконано частково, відповідно змінився об`єм змісту зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні (контракті) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), якщо тільки відповідно до договору або закону кредитор не може бути замінений.

При цьому, згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Саме обов`язки продавця (компанії Guangznou Broader Tradingco LTD) є визначальними для встановлення здійснення господарської операції, що є предметом податкового контролю.

Аналізуючи згадану норму з огляду на приписи податкового законодавства, а саме підпункту 14.1.159 ПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що пов`язаність осіб визначається в момент поставки товарів. Тобто пов`язаність осіб для податкового контролю визначається моментом виконання договору (контракту) поставки з боку сторони, що поставляє товар (продавця), оскільки саме цей момент виконання договору має вплив для цілей оподаткування. Аналіз податкового закону свідчить, що обов`язок платника податку нарахувати податкові зобов`язання ставиться залежно від такої умови як початок використання товарів (послуг, необоротних активів в господарській діяльності), тобто товари мають бути фактично отримані платником податку.

Дослідивши дійсні правовідносини, що виникли між позивачем та компанією Huali (Asia) Industries Co Limited на підставі договорів переуступки права вимоги від 09 грудня 2015 №5 та від 18 грудня 2015 №6, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що останні не підпадають під визначення контрольованих через наступне.

Норми чинного законодавства не встановлюють заборони для зміни кредитора в кредитних зобов`язаннях та не встановлюють обмеження щодо суб`єктного складу правочинів із відступлення прав вимоги боргу. Відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги. При цьому первинний кредитор може відступити не всі права за правочином, а тільки ті права, що існували на момент відступлення цих прав.

У силу пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому поняття «активи» відповідно до підпункту 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 ПК України вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із статтею 2 цього Закону під активами розуміються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Своєю чергою право вимоги, як майновий об`єкт, цілком відповідає законодавчо встановленим критеріям, що використовуються для позначення поняття активу. Такий об`єкт виникає в результаті минулих подій (зокрема, в розглядуваній справі - в результаті поставки первісним кредитором товарів), а від їх використання очікується вигода у вигляді оплати їх вартості.

Водночас під матеріальними активами, відповідно до підпункту 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розуміються основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді, що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Поряд із цим у підпункті 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПК України окремо визначено поняття відступлення права вимоги. Відповідно до зазначеної норми, це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Проте термінологічне відокремлення поняття відступлення права вимоги від визначення поставки товару свідчить про відмінність його правової природи для цілей оподаткування. Відповідно операції з відступлення права вимоги, зокрема за договором поставки, розглядаються згідно із законом в якості контрольованих.

Отже, правовідносини між позивачем та компанією Huali (Asia) Industries Co Limited, що виникли у зв`язку з укладенням останньою двох договорів переуступки права вимоги за контрактом від 05 листопада 2015 №ОІ20150805, не були опосередковані відносинами поставки товарів, так як це визначено для встановлення критерію пов`язаності, а були зумовлені виплатою заборгованості - саме такою термінологією визначені договірні відносини. Таким чином, компанія Huali (Asia) Industries Co Limited набула статусу кредитора згідно із підпунктом 14.1.95 пункту 14.1 статті 14 ПК України, проте не продавця.

Компанія Guangznou Broader Tradingco LTD свій обов`язок з поставки товарів позивачу за контрактом виконала повністю, тому на момент передачі за договорами переуступки права вимоги відступила новому кредиторові лише право вимагати оплату вартості поставлених товарів. Жодні інші права та обов`язки, в тому числі обов`язок із поставки товарів, первісним кредитором на користь нового не передавалися.

Таким чином, наведене спростовує висновки контролюючого органу щодо визнання пов`язаними особами для цілей оподаткування позивача та компанії Huali (Asia) Industries Co Limited, оскільки між останніми існували інші правовідносини, ніж ті, що визначено підпунктом «а» підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

У розглядуваному випадку значення має наявність відносин поставки товарів між особами та вплив таких відносин на результати діяльності платника податків.

Суд констатує, що в межах спірних правовідносин та правових норм, що їх регулюють, для цілей податкового обліку майновий стан платника податку змінюється саме в момент здійснення господарської операції із поставки товарів, таким чином установлюється пов`язаність, яка передбачена вказаним вище підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Проте слід відзначити, що в основі такої пов`язаності знаходиться господарська операція між особою, що поставила товари та тією, що отримала. Отже, така пов`язаність обумовлена конкретним видом правовідносин, та правовою підставою, а саме зобов`язаннями, що виникають із договору поставки для обох сторін господарської операції. Після вчинення обов`язку щодо поставки товару виникає факт пов`язаності осіб. Зміна осіб у зобов`язанні після вчинення господарської операції не зумовлює факту пов`язаності між ними, оскільки в подальшому з урахуванням змін особи у зобов`язанні у часі існують зовсім інші права і обов`язки, а саме між сторонами існує лише наявність заборгованості, так як відступивши право вимоги, новий кредитор отримує лише право вимоги, проте не увесь комплекс прав і обов`язків, що є змістом договору поставки(операції). Це обумовлюється також тим, що у часі події по реалізації окремих прав і обов`язків цих договірних правовідносин уже відбулися, відповідно не можуть існувати чи передаватися іншій особі. Проте саме вони є тим критерієм, що визначає факт пов`язаності.

Отже, момент визначення факту пов`язаності знаходиться у безпосередньому зв`язку із моментом виконання договору поставки. Підтвердженням такого доводу є положення податкового законодавства, що саме ці обставини впливають на майновий стан платника та на його податкові зобов`язання.

Підстави встановлення факту пов`язаності, передбачені підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відтак, пов`язаними є особи які фактично уклали та виконали договір поставки. Подальша заміна кредитора-продавця на іншого кредитора, який пов`язаний із підприємством за іншими ознаками, не вплине на податковий облік.

Така правова підстава як заміна кредитора у зобов`язанні, не зумовлює факту пов`язаності між особами, оскільки не передбачена положеннями ПК України. При передачі первісним кредитором прав за договором поставки не відбувається зміна його статусу як особи, яка поставила товари. Своєю чергою новий кредитор, який придбав права вимоги стосовно товарів, не може вважатися особою, яка поставила товари.

У спірних правовідносинах судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт проведення господарських операцій на загальну суму 204312,41 доларів США (еквівалентно 4748267,02 грн) за контрактом №ОІ2015080 між позивачем та компанією Guangznou Broader Tradingco LTD, адже остання маючи статус продавця за контрактом здійснювала поставку товарів. При цьому компанія Huali (Asia) Industries Co Limited шляхом укладання договорів переуступки права вимоги за контрактом від 05 листопада 2015 №ОІ20150805 не набула статусу продавця за таким контрактом.

Натомість, обсяг операцій позивача із вказаною компанією (Huali (Asia) Industries Co Limited) за 2015 рік становив 2073961,63 грн (94575,2 доларів США).

Наведеним спростовується висновок контролюючого органу про невиконання ТОВ «Самодєлкін» вимог статті 39 ПК України та вимог Порядку №8 в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, оскільки загальна сума операцій позивача із Huali (Asia) Industries Co Limited становить менше 5 мільйонів гривень, з огляду на що такі операції не підпадають під визначення контрольованих, відповідно у позивача не виникає обов`язок подавати звіт про контрольовані операції, як наслідок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності шляхом визначення йому штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 №0875140305.

Стосовно обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2018 року №0014601401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах із ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера», колегія суддів зазначає наступне.

Так, між позивачем (за договором - постачальник) та ТОВ «Кенмор» (за договором - покупець) укладений договір поставки від 15 червня 2016 №С/К/1506, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти вказаний товар (меблеві матеріали, фурнітура та комплектуючі).

Поставлений позивачем товар отриманий згідно із видатковими накладними від 15 червня 2016 №СС-0002832, від 29 липня 2016 №СС-0003756, товарно-транспортними накладними від 15 червня 2016 №2832, від 29 липня 2016 №3756 директором ТОВ «Кенмор» по виписаних довіреностях від 15 червня 2016 №55, від 29 липня 2016 №1.

Постачальником виписані рахунки-фактури від 15 червня 2016 №СС-0003055, від 28 липня 2016 №СС-0003901.

Вартість поставленого позивачем товару сплачено ТОВ «Кенмор», що підтверджується випискою по рахунку №26005000119126 за 15 червня 2016.

Окрім того, між позивачем (за договором - покупець) та ТОВ «Прима-Вера» (за договором - постачальник) укладений договір поставки від 14 листопада 2016 №ПВ/С/1411, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти вказаний товар (клей).

Постачальником виписано рахунок-фактуру від 14 листопада 2016 №СФ-00043.

Поставлений позивачем товар отриманий згідно із видатковою накладною від 14 листопада 2016 №РН-0000001, товарно-транспортною накладною від 14 листопада 2016 №545/11 директором позивача по виписаній довіреності від 11 листопада 2016 №284/16.

Також, матеріали справи містять висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14 квітня 2016 №05.03.02-03/13035, об`єктом якої є клеї та клеї з герметизуючими властивостями згідно з додатком до висновку (в тому числі і придбаний позивачем клей).

Використання придбаного у ТОВ «Прима-Вера» товару (клей) у господарській діяльності підтверджується калькуляціями виходу готової продукції від 30 листопада 2016 та від 28 грудня 2016 за №СС-0000151.

Вартість поставленого ТОВ «Прима-Вера» товару сплачено позивачем, що підтверджується меморіальним ордером від 21 грудня 2018 №438, платіжними дорученнями від 18 травня 2020 №2346, від 19 травня 2020 №2358, від 20 травня 2020 №2380, від 21 травня 2020 №2403.

Сукупність наведених вище документів, досліджених під час розгляду справи, підтверджує факт поставки позивачем товарів його контрагенту - ТОВ «Кенмор», а також отримання товару (клей) від ТОВ «Прима-Вера» та не дає підстав для сумніву щодо реальності вчинення відповідних господарських операцій.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

При цьому, виходячи із характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Відповідачем, у цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14 травня 2019 у справі №813/1341/16.

Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Кенмор»), згідно із яким останнім повідомлено про непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кенмор», колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

При цьому до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 справа №822/551/18.

Натомість, у відповідності до приписів частини першої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Судом першої інстанції викликано у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначені свідки в судовому засіданні 25 березня 2021 надали пояснення на підтвердження проведення спірних господарських операцій. Зокрема, ОСОБА_2 повідомив, що працює на підприємстві позивача з 2014 року завідуючим складом, до його обов`язків належить приймання та видача товару, зазначив, що ТОВ «Кенмор», ТОВ «Прима-Вера» йому відомі, підтвердив отримання товару від останнього, зауважив, що отриманий товар (клей) використовувався у виробництві меблевої продукції, далі товар (меблева фурнітура) реалізовувався. Свідок ОСОБА_3 працює у ТОВ «САМОДЄЛКІН» починаючи з 2014 року водієм, здійснює перевезення товару самостійно, пам`ятає про поставку в 2016 році, з його слів він особисто здійснював перевезення товару (меблевої фурнітури), що поставлявся, товар розвантажували вантажники контрагента.

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність фактичного постачання товару за операціями з ТОВ «Прима-Вера», які ґрунтуються на тому, що такі операції не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема ГУ ДФС вказує на те, що надана позивачем на підтвердження факту здійснення такої операції товарно-транспортна накладна містить такі дефекти змісту, які унеможливлюють визнання її достовірним доказом, тобто таким, що підтверджує дійсний зміст господарської операції. Наведену позицію відповідач обґрунтовує тим, що від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві було отримано інформацію від власника транспортного засобу, вказаного у товарно-транспортній накладній від 14 листопада 2016 №545/11, - ОСОБА_4 , яка повідомила, що жодні товарно-матеріальні цінності на замовлення третіх осіб не перевозила, автомобіль у підприємницькій діяльності не використовувала.

З цього приводу важливо підкреслити, що згідно з умовами договору поставки від 14 листопада 2016 №ПВ/С/1411, укладеного між позивачем та ТОВ «Прима-Вера», відвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника з включенням витрат по доставці в ціну товару (пункт 4.2 розділу 4 Договору).

Перевізником у товарно-транспортній накладній від 14 листопада 2016 №545/11 вказаний ФОП ОСОБА_5 .

Взаємовідносини шодо перевезення товару, що поставлявся позивачу ТОВ «Прима-Вера», виникли між останнім та зазначеним підприємцем.

Відповідно, такі взаємовідносини (господарські операції) не належать до предмету перевірки, результати якої оформлені актом перевірки .

Судових рішень, якими були б встановлені факти внесення неправдивих відомостей до офіційних документів (товарно-транспортна накладна від 14 листопада 2016 №545/11) учасниками справи не надано, в Єдиному реєстрі такі рішення відсутні.

Також, колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальних провадженнях №32016080000000009 від 15 січня 2016 та № 42017101060000150 від 20 липня 2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки вказані провадження закриті на підставі частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (процесуальні рішення (постанови), прийняті слідчими 28.02.2018 та 25 липня 2018 відповідно).

Не заслуговує на увагу посилання контролюючого органу на ту обставину, що розрахунковий рахунок №26006000011874 постачальника ТОВ «Прима-Вера» за договором від 14 листопада 2016 №ПВ/С/1411 було відкрито в АТ «Укрексімбанк» лише 10 березня 2017, тобто хронологічно пізніше від дати укладання відповідного правочину. Адже зазначену обставину не відображено в акті перевірки та не покладено в основу спірного рішення.

До того ж, як зазначив представник позивача та вбачається з матеріалів справи, через втрату примірника цього договору ТОВ «САМОДЄЛКІН» просило ТОВ «Прима-Вера» відновити втрачений договір. На що листом від 14 вересня 2017 року ТОВ «Прима-Вера» надіслало новий примірник договору від 14 листопада 2016 №ПВ/С/1411, у якому зазначило розрахунковий рахунок, актуальний на час відновлення договору.

Ураховуючи вищевикладене, зокрема зважаючи на встановлений судом факт оплати поставленого товару, зазначення в реквізитах договору розрахункового рахунку із датою відкриття пізніше від дати укладання відповідного правочину, не є належним та достатнім доказом нікчемності спірного правочину.

З огляду на наведене, позивачем доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що податкове повідомлення-рішення №0014601401 від 19 листопада 2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1080606 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 540303 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера» є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді В.В. Файдюк

Л.Т. Черпіцька

Повний текст постанови складений 13 липня 2022 року.